Перейти до змісту

Архівовано

This topic is now archived and is closed to further replies.

MeTaL

Земан та Шнайдер

Recommended Posts

Луцьке пиво «ZEMAN» зразка 1920-х!!!

До-речі Земан в Луцьку варив пиво з 1888 року. 1906 року завод Вацлава Земана згорів. За деякими даними, червоного півня конкурентові пустив Шнайдер (до речі, на місці його, пізніше перебудованого заводу, зараз знаходиться Луцький спирто-горілчаний комбінат).

Земан відбудувався досить швидко. Через два роки він звів нову модерну споруду, не бачену доти на Волині. На фронтоні головного виробничого корпусу рельєфною кладкою вимурували дату відбудови: 1908 та ініціали власника заводу: V.J.Z. Вже 1913 року завод працював на повну потужність. Випускали пиво чотирьох сортів: "Столове", "Сакура", "Гранат" і найвищої якості - "Бок-Бір".

Так що тобі осталось ще дві етикетки знайти :)

А нащот в Земан на пиво я за :)

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

До пива! :D

Тут матеріальчику подивитися побільше буде :)

http://www.art.lutsk.ua/art/etiketka/index.shtml

Етикетка «Бок-бір» – копія етикетки дуже популярного (і смачного!!!) пива «Kozel»!

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Будинок, в якому жив Земан, ще зберігається. Поки що.

post-3831-0-47695600-1323686385_thumb.jp

Про Земана є певна інформація. А про інший завод-Шнайдера, щось не знаходжу. Можливо в відвідувачів форуму знайдеться.

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

В продовження попередніх повідомлень та в ширшому форматі:

Російський імператор Олександр ІІ в 10-й день липня 1870 року затвердив положення Комітету міністрів про поселення чехів у Волинській губернії. Це була констатація факту: чехи на Волинь почали переселятися ще раніше, після реформи 1861 року. Сюди їх вабила дешевизна земель, родючість ґрунту, нечисельність промислових підприємств, недостатній розвиток торгівлі і низька культура ведення сільського господарства, а також порівняно невеликі податки. Та й була Волинь ближчою, ніж Америка, куди переселялися чехи, - ближчою за географічною відстанню, за мовою, вірою, культурою.

1869 року переселилася з Чехії (Кралове Мнєсце) на Волинь, у Квасилів (нині смт Рівненського району Рівненської області), велика родина Земанів, глава якої був пивоваром. Тут Йозеф Земан купив 30 десятин землі, на більшій площі якої вирощував хміль для власного виробництва. Старшому синові в родині, Вацлаву, на час переїзду на Волинь було п'ятнадцять років (народився 11 листопада 1854 року), і він мав продовжити батьківську справу, стати пивоваром. Але одного батькового прикладу було недостатньо, потрібні були ґрунтовніші знання. Тому через якийсь час разом з двоюрідним братом Йозефом Вацлав їде до Києва. Там брати вчаться і працюють на пивзаводі Київського товариства броварів. Через два роки підготовані теоретично і практично брати повертаються на Волинь і будують пивоварний завод у Квасилові. Але двох господарів, та ще й освічених, на один невеликий бровар було забагато, тому вони їздять по ближніх і дальніх околицях, шукаючи місце для будівництва другого заводу. Відвідали Ковель, Холм, Брест, Луцьк. На той час (йшов 1888 рік) в Луцьку було дві невеликі броварні. Одну з них, в селі Теремному (тепер один з мікрорайонів Луцька) під Луцьком, Вацлав Земан купив, позбувшись таким чином можливої конкуренції. Друга броварня в Луцьку на Красному, якою володів Шнайдер, не витримувала ніякої критики: побудована 1880 року, вона й зовні не була схожа на завод; на виробництві не дотримувалися норм санітарної гігієни; тут працював лише один робітник; продукції завод давав на 1380 рублів на рік.

Вацлав Земан зупинив свій вибір на Луцькові, купивши у родини Гурських ділянку землі на Яровиці під будівництво броварні. Перший його завод, побудований 1888 року, був дерев'яним, невеликим, працювало у нього на виробництві 5-6 робітників. Сам підприємець з сім'єю жив на своїй землі, у власному будинку при заводі. Тут же була пивна лавка, в якій торгували завжди свіжим пивом. Воно користувалося дедалі більшим попитом. На кінець ХІХ ст. річна продукція заводу складала 45 000 рублів. Між Києвом і Брестом курсував залізницею власний вагон Земанів; на кожній станції торгували чудовим чеським пивом.

Для виготовлення пива Земан закупляв лише високоякісну сировину. Треба зауважити, що виробництво хмелю на Волині зобов'язане своїм поширенням і удосконаленням головним чином чехам. Майже у кожній чеській колонії були хмелеві плантації, які давали значний прибуток їх власникам. Так, головний хмеляр-чех у Підгайцях (нині село Луцького району) мав на 1887 рік до 60 тисяч кущів хмелю і на виставках у Києві отримував медалі і похвальні листи за відмінну якість своєї продукції. Хміль збувався звичайно на місцеві пивзаводи, але продавали його і за кордон. Вацлав Земан користувався послугами і боратинських хмелярів, які також славилися далеко за межами Волині: вони вирощували богемський і баварський сорти хмелю, які в пивоварному виробництві цінилися найбільше. Яровий ячмінь купували теж у місцевих господарів. Артезіанські свердловини давали чисту м'яку воду, яка задовольняла усі вимоги високоякісного пивоваріння. А ще в улюблену справу Вацлав Земан вкладав усі свої знання і душу.

Родина Вацлава Земана, відділившись від квасилівської рідні, оселилася в Луцьку всерйоз і надовго. Він був одружений, тут народилися його діти, згодом і онуки. Православний, він став братчиком Луцького Хрестовоздвиженського братства (згадується під 1894 роком). Добропорядний сім'янин, чесний від природи, справедливий з робітниками, які працювали у нього, він користувався в місті пошаною і авторитетом. Завдяки Вацлаву Земану виникла в Новинах (недалеко від Луцька, тепер цього поселення немає) книгарня, на яку він подарував 10 золотих рублів і постійно підтримував. Книги для реалізації купували в Празі, платили по 3 копійки за книгу. Перед Першою світовою війною книгарня мала 300 найменувань книг. Як і в кожній сім'ї, були в Земанів радощі і печалі, навіть і трагедії: в Санкт-Петербурзі під час навчання у військовій академії трагічно загинув син Олександр.

1906 року завод Вацлава Земана згорів. За деякими даними, червоного півня конкурентові пустив Шнайдер (до речі, на місці його, пізніше перебудованого заводу, зараз знаходиться Луцький спирто-горілчаний комбінат).

Земан відбудувався досить швидко. Через два роки він звів нову модерну споруду, не бачену доти на Волині. На фронтоні головного виробничого корпусу рельєфною кладкою вимурували дату відбудови: 1908 та ініціали власника заводу: V.J.Z. Вже 1913 року завод працював на повну потужність. Випускали пиво чотирьох сортів: "Столове", "Сакура", "Гранат" і найвищої якості - "Бок-Бір".

Пиво люблять усі. Тому руйнації обминули завод у Першу світову війну, під час жовтневого перевороту і після нього. Лише під час Великої Вітчизняної війни завод був частково зруйнований, але головний його корпус і основні виробничі споруди функціонують і досі.

Пиво Вацлава Земана "Сакура" і "Столове" було відзначене золотими медалями на міжнародних виставках і отримало Гран-прі в Парижі. 1918 року Луцька міська управа постановила, щоб усі підприємства, які виготовляли пиво, мінеральні води, квас, інші безалкогольні напої, випускали свою продукцію в пляшках з етикетками, на яких стояло б прізвище власника. Вацлав Земан розливав своє пиво у спеціально замовлені і виготовлені на гуті "Надбужанка" пляшки, на яких відлиті усі вихідні дані броварні та її власника (подібні пляшки та ж гута виготовляла і для Шнайдерів, одвічних конкурентів Земана; для пивзаводів у Квасилові і Рівному пляшки виготовляла гута "Фенікс" у Пьотркові). На експорт пиво Земана йшло у дубових бочках різної місткості - від 10 до 100 літрів.

На 1925 рік Вацлав Земан мав дві пивні в Луцьку по вулиці Ягеллонській, 24 і 74 (Шнайдери мали цілих п'ять пивних: по алеї Болеслава Хороброго, 24, дві - по вулиці Тадеуша Костюшка, 13 і 28, по Кафедральній, 11 і Ягеллонській, 5). І в одного і в другого пивоварів закупляли хмільну продукцію власники пивних у Луцьку Босякевич Еміліан, Цукерман Герш, Андрей Цвік, Фарбер Арон, Глейт Ідель з Гнідави та інші. А ще можна було випити пива на свій смак у клубах "Resursa Krecоvcow" та "Ognisko", в буфетах кінотеатрів "Modern" та "Crary", міського театру і залізничного вокзалу, в кав'ярнях того ж таки Цвіка, Капестинської Теклі і Калужинського Міхала, Павловського Болеслава і Сапінського Владислава, у "Європейській" Колосєвіча, у "Венеції" та інших; у звичайних їдальнях - Багнюк Стефанії, Козінова Володимира, Рудніка, Мамедова... І, звичайно, в ресторанах. Їхні власники - Гершензон Юда, Собецький Миколай, Горак Йозеф, Гіндель Хая, Дудковський (ресторан "Волинь") - були замовниками кращих сортів пива з броварні Вацлава Земана по вулиці Ягеллонській, 139. А ще ж були гастрономи, бакалійні крамниці. Отже, тільки в Луцьку ринок збуту був більш ніж достатнім.

Для охолодження пива в літній період на річці Стир взимку заготовляли лід. Величезні брили посипали тирсою, яка захищала лід від танення, і звозили в льодовню, використовуючи в спекотну пору року в міру потреби. Усі бажаючі могли таким чином заробляли у Земана, не працюючи у нього на виробництві.

Пиво Земана експортувалося за кордон, зокрема у Францію. З міст Волині найбільшим споживачем був Ковель.

До речі, Луцьк отримував для реалізації пиво з інших міст, зокрема, на Волинь поставляло свою продукцію акціонерне товариство "Бергшлос" з Рівного, а на вулиці Болеслава Хороброго (нині пр.Волі) була гуртівня пива Львівського акціонерного товариства броварів.

В кінці 1930-х, коли Вацлаву Земану було уже за вісімдесят, все частіше у справах виробничих йому допомагав його зять Йозеф Малінський; з 1938 року він став власником заводу і продовжувачем справи свого тестя.

1939 року завод Земана (неофіційно він зберіг цю назву і донині) був націоналізований. Новій владі капіталісти, на відміну від їх власності, були непотрібні, навіть шкідливі. Тому його родина - невістка Ельжбета Земанова з сином Вацлавом, дочка Віра з чоловіком Йозефом Малінським і дітьми Іржі, Ханою і Вацлавом були відправлені до Сибіру. Ініціали колишнього власника з фронтону збили. Сам пан Вацлав не дожив до того судного дня: він помер у Луцьку 24 серпня 1938 року. Поховали його, очевидно, за власним заповітом у Квасилові, там, де майже сімдесят літ тому оселилась його велика і працьовита родина.

В Державному архіві Волинської області зберігається посвідка, видана Земану Івану (Яну; 1891 р.н., 25.IV), яка засвідчує, що він мешкає в колонії Гуща Ківерцівського району, є пивоваром і завідує пунктом хмелю в Луцьку (працює від 20 листопада 1942 р.). На тому сліди родини Земанів в Луцьку губляться.

Лише наприкінці 2003 року від пані Жакової з Праги ми отримали два родинні фотознімки Земанів. На жаль, пані Жакова не повідомляє, хто саме передав їй ці знімки, лише зазначає, що знайти кого-небудь з цих сімей [Земанів і Малінських - Авт.] було нелегко.

Маємо надію, що, можливо, коли-небудь відгукнеться на наші публікації [Пушкар Н., Дмитрук В. Луцьке пиво від Вацлава Земана // Про-Бізнес (Луцьк). - 2002. - грудень] і хтось з родини, яка залишила по собі в Луцьку чудовий пам'ятник - Луцький пивзавод (сучасна адреса: вулиця Винниченка, 69).

На 24.01.1941 р. Луцький пивзавод виконав завдання на 105,5%. Але душа пана Вацлава уже відлетіла...

У середині 1990-х пивзавод опинився у кризовій ситуації, здавалося - надовго.

2004 рік: завершився перший етап реконструкції підприємства, ВАТ "Луцький пивзавод" захистив марку свого виробу "ZEMAN", розпочався випуск трьох видів пива "ZEMAN". Живе пиво продається більш, як у ста населених пунктах області.

Тепер завод Земана отримав шанс на відродження традицій чеських пивоварів.

http://volyniv.livejournal.com/2625.html

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

×