Політичний жарт

[Tolik_lt]

Стаття Віталія Портникова

Обрання колишнього прем’єра Польщі Єжі Бузека головою Європейського парламенту було сприйнято як справжнє свято не тільки на його батьківщині.

Голосування у вищому законодавчому органі Євросоюзу збіглося з прямою трансляцією з ювілейого з’їзду партії «Батьківщина». Її лідер Юлія Тимошенко палко привітала пана Бузека і підкреслила, що це не тільки польський, але й український успіх. Дійсно, ветерана «Солідарності» можна вважати добрим приятелем нашої країни. Але справа не тільки в цьому.


Політична кар’єра Єжі Бузека могла б стати непоганим прикладом для наслідування українських політиків – якби в Україні були політики. Адже новий голова Європейського парламенту ніколи не був, як то кажуть, політичним вождем. Він був менеджером. Коли політичний блок «Солідарність» повернув собі владу в Польщі, його лідер Маріан Кшаклєвський відмовився від можливості сформувати уряд, усвідомлюючи необхідність грамотного проведення структурних реформ. Саме ці реформи є головною заслугою Бузека перед Польщею. Але у виборців, як будь-які непопулярні реформи, вони викликали тільки розчарування. Навіть за два роки до парламентських виборів було зрозуміло, що ліві тріумфально повернуться до влади. Їхній тодішній лідер, Лєшек Міллер, поводився як «другий» голова уряду – саме тому залишилися нездійсненними деякі стратегічні проекти уряду Бузека, скажімо, намагання диверсифікувати постачання газу до Польщі за допомогою угоди з Норвегією. Парламентські вибори тільки підтвердили правильність соціологічних прогнозів.


«Солідарність» не просто програла, вона залишила політичну сцену країни. І разом з нею пішов у небуття її менеджер Єжі Бузек. Пішов, щоб уже за кілька років стати найпопулярнішим із депутатів Європейського парламенту, за яких проголосували поляки.


Бо з часом польський виборець оцінив і людські якості, і хист, і професійні здібності, і – що також є важливим – порядність політика, який нещодавно викликав тільки роздратування. Бузек зробив стратегічно правильний вибір, пов’язаний із майбутнім країни. Простіше кажучи, він думав не стільки про своє, скільки про державне майбутнє. І, як виявилося, це не тільки не призвело до краху його власної політичної кар’єри, але й допомогло Польщі, коли визначалися з кандидатурою нового голови Європейського парламенту. Бо голосують не просто за представника певної країни, голосують насамперед за особистість. Коли європейські праві визначалися зі своїм претендентом на посаду керівника законодавчого органу, виявилося, що постать Бузека є найбільш прийнятною з-поміж кількох сильних кандидатур. Із цією логікою погодився весь Європейський парламент.


Під час ефіру в моїй програмі «Правда Віталія Портникова» на телеканалі TВі депутат Верховної Ради Олег Ляшко, коментуючи привітання Юлії Тимошенко на адресу Єжі Бузека, висловив побажання, щоб колись сама Юлія Володимирівна стала головою Європейської комісії. Я також не проти. Однак ми маємо замислитись, чому для нас, європейців, така пропозиція сьогодні звучить як політичний жарт. Адже сьогодні на чолі Європейської комісії – не німець, швед чи люксембуржець. Урядом ЄС керує португалець Жозе Мануель Баррозу. Тридцять п’ять років тому, до «революції троянд», Португалія була однією з найзлиденніших країн континенту, її економіка маргіналізувалася, політична система деградувала до такого рівня, що старому диктатору Салазару, коли він був у маразмі, навіть не насмілилися сказати, що він більше не керує урядом, і влаштовували для ньго декоративні засідання просто у лікарні. Сотні тисяч португальців були гастарбайтерами по всій Європі. І єдине, чим могла пишатися ця країна, – це своєю історією, культурою, народною музикою. Своїм минулим.


А сьогодні українці працюють у Португалії, а колишній португальський прем’єр очолює Єврокомісію. Ще три десятиріччя тому це також був політичний жарт. Проте португальські політики – як потім польські – усвідомили, що варто працювати на власну країну, а не примушувати її працювати на себе. І суспільство їх у цьому підтримало, відмовило у голосах лівим і правим популістам. Це і є сутність прикладу Єжі Бузека. Якщо хочемо, щоб колись українець очолив Європарламент чи Єврокомісію, маємо побудувати країну реформ, а не обіцянок, державу майбутнього, а не минулого, суспільство європейців, а не «совків».

(с)

на мою думку, наші теж мають шанс, але для цього треба переступити через себе.не всі здатні

[biter]

Варто працювати на власну країну, а не примушувати її працювати на себе. І суспільство їх у цьому підтримало, відмовило у голосах лівим і правим популістам. Шкода що наші не скоро це зрозуміють...

[romaxa11]

для такого усвідомлення повинен бути патріотизм, я не про націоналізм чи ще якісь повязані речі (щоб любити країну в якій ти народився і виріс не обовязково належати до титульної нації), просто думаю що Єжі Бузек був хорошим поляком і любив Польшу, а чи можуть усвідомити свій патріотизм люди, в яких пермішано як в міксері народи, нації, мови, культури та й злодії вони не слабкі.

"збрехавши один раз - хто тобі повірить"?

, а ми ще стараємось вибирати поміж брехунами кращого

[romaxa11]

для такого усвідомлення повинен бути патріотизм, я не про націоналізм чи ще якісь повязані речі (щоб любити країну в якій ти народився і виріс не обовязково належати до титульної нації), просто думаю що Єжі Бузек був хорошим поляком і любив Польшу, а чи можуть усвідомити свій патріотизм люди, в яких пермішано як в міксері народи, нації, мови, культури та й злодії вони не слабкі.

"збрехавши один раз - хто тобі повірить"?

, а ми ще стараємось вибирати поміж брехунами кращого

[Tolik_lt]

Рома, ти дослідив родослівну Бузека на чистоту крові??а може він жид??відколи це чистота крові стала визначальним чинником у професіоналізмі і порядності?

[keepo]

для такого усвідомлення повинен бути патріотизм

ні, для такого усвідомлення повинно бути відчуття господаря. Щоб думалось не: "краще мені 20 млн, а їм (народу) нічого, і мені на все життя вистачить", а "краще мені 5-7млн, їм стільки ж, а наступного року вже кожному по 10 буде, а там і до 15 доживемо ітд."

а патріотизм прикладеться, завжди знайдуться такі як ти, romaxa11, які стануть з прапором і помахають при хорошій владі. І впринципі в цьму нічого поганого нема, і той же хороший господар буде підтримувати позитивні починання в патріотичному напрямку.

Країні треба менеджер, який гарно вміє розпоряджатись ресурсами, звичайно гарний менеджер і собі заробить - це його фах, але при цьому буде зберігатись статус кво.

[romaxa11]

слухай газда а я десь про прапори писав чи може про національність, якщо людина яка маючи вагу в політичному світі залишається в рідній маргінальній країні і старається підняти її з гною - це для мене патріотизм? владі я прапорцями не махав, і ми з нею зрештою мало перетинаємось

[keepo]

Тобі про одне, а ти все про любов до країни.

Грубо кажучи, людина повинна любити гроші але залишатись людиною, країну сприймати як свій бізнес, який вона розвиває і отримує від цього дивіденди.

Це все дуже узагальнено, але може тепер зрозумієш.

[vanus]

Взагаліто всім добрим править любов і це єдина мотивація до гарних справ, і я вважаю що єдиною мотивацією громадянина є любов до своєї країни, а все інше сплата податків, благодійні внески ментам, виспівування слави лідерам до фені. А лідер потрібен тільки стаду корів, або телят чи там биків. Люди повинні усвідомити, що в них один лідер і що ерш за все слід починати з себе. І мені не треба суперменеджера який буде хазяйнувати в мене в хаті на фірмі чи ще десь.

[mammoth]

..лідер потрібен тільки стаду корів, або телят чи там биків.

тоесть ты еще веришь в разумное, доброе, вечное? почитай "Повелитель мух" - про стадо и лидеров хорошо написано.

Люди повинні усвідомити, що в них один лідер і що ерш за все слід починати з себе. І мені не треба суперменеджера який буде хазяйнувати в мене в хаті на фірмі чи ще десь.

Прально, потому что зеркало тебе показывает кто главный, и ты активно барахтаешься что бы доказать всем окружающим, что ты главней, что конторка на плаву, а ты нереально крут. Ты прав, лидеры нам не нужны...

З.Ы. Иван, то что ты предложил - это традиционное "моя хата с краю" (ИМХО)

[Jack]

Вигон цього на Україні не було і не буде поки керують комуністи при владі

це вам не Польща де взяли всіх хто був при комуні при владі н*х...

[vanus]

..лідер потрібен тільки стаду корів, або телят чи там биків.

тоесть ты еще веришь в разумное, доброе, вечное? почитай "Повелитель мух" - про стадо и лидеров хорошо написано.

Люди повинні усвідомити, що в них один лідер і що ерш за все слід починати з себе. І мені не треба суперменеджера який буде хазяйнувати в мене в хаті на фірмі чи ще десь.

Прально, потому что зеркало тебе показывает кто главный, и ты активно барахтаешься что бы доказать всем окружающим, что ты главней, что конторка на плаву, а ты нереально крут. Ты прав, лидеры нам не нужны...

З.Ы. Иван, то что ты предложил - это традиционное "моя хата с краю" (ИМХО)

Якраз навпаки і прошу не перекручувати мої слова про лідера в зеркалі, це все твої фантазії. А лідер в мене один і його імя я вже назвав.

А на рахунок хати з краю це більш стосується тебе і таких як ти. Моїм ніколи не було хати скраю, мої боролись постійно за свої свободи.

І основне - головна проблема це страх, "трусость", коли "сцикуни" навколо, із-за них розвалюється дружба, товариство, він не дає людині і її суті бути центром, замість того ми обираєм всілякі матеріальні блага в обмін на свої свободи. Така людина ніколи не стане громадянином патріотом.

[keepo]

І мені не треба суперменеджера який буде хазяйнувати в мене в хаті на фірмі чи ще десь.

а при чому тут твоя фірма чи хата? треба ж розділяти загальнодержавні приорітети і свої власні, ну і об"єми не путай.

Взагаліто всім добрим править любов і це єдина мотивація до гарних справ

де, де це ельдорадо людської поваги і любові? я туди хочу хоч на годинку.

потому что зеркало тебе показывает кто главный

я думаю Ванус мав на увазі Бога, хоча...

ми обираєм всілякі матеріальні блага в обмін на свої свободи

скільки ж можна повторювати, що ідейна складова і матеріальна нероздільні. більше того матеріальна навіть домінуюча, оскільки тих хто готовий постійно жити заради ідеї як такої - або ненормальні, або люди-одинаки, яким як і монахам треба всього по мінімуму.

[mammoth]

А на рахунок хати з краю це більш стосується тебе і таких як ти. Моїм ніколи не було хати скраю, мої боролись постійно за свої свободи.

Моим принципом, и уже давно, есть то что не бывает так плохо, что бы не было еще хуже, а с краю там, такие как я, или нет - мне все равно. Потому что когда одни борятся за химерные "свои свободы", другие делают свою нудную, скучную работу и не будоражат остальных.

И потом, "свободы", даются/дарятся только рабам.

І основне - головна проблема це страх, "трусость", коли "сцикуни" навколо, із-за них розвалюється дружба, товариство, він не дає людині і її суті бути центром, замість того ми обираєм всілякі матеріальні блага в обмін на свої свободи. Така людина ніколи не стане громадянином патріотом.

громадянином-патріотом или громадянином, патриотом? Это суть разные вещи. И кто прописал что человек вообще должен быть именно таким? В чем вообще понятие патриот? Напялить вышиванку и флажком махать крича "нас всех наё... обманывают". Или это "не трус", который объединяет "сцыкунов"? К чему тогда речи о ненужности менеджеров и т.д.?

Или, смоделируем: бунт ссыкунов и они поборов страх в себе, требуют состоятельных граждан поделится. Ты

1. В страхе за жизнь семьи - отдаешь все, и вместе с ссыкунами кричишь что бы остальные поступили по твоему примеру.

2. Свалишь за кордон и оттуда будешь любить родину, но состоятельным человеком.

3. и т.д.

?

Ничего личного, ты начал говорить про страх, трусость и материальные блага, при том позиционируя себя патриотом...

[vanus]

а при чому тут твоя фірма чи хата? треба ж розділяти загальнодержавні приорітети і свої власні, ну і об"єми не путай.

Так але одна людина здатна навести порядок в хаті або на фірмі. А президент не повинен наводити порядок у нас в хаті. Тобто якщо ми не будемо порядочними директорами, чиновниками, підлеглими нам не допоможе жоден президент!!!

де, де це ельдорадо людської поваги і любові? я туди хочу хоч на годинку.

треба почати з сімї, родини і друзів

я думаю Ванус мав на увазі Бога, хоча...

ура

скільки ж можна повторювати, що ідейна складова і матеріальна нероздільні. більше того матеріальна навіть домінуюча, оскільки тих хто готовий постійно жити заради ідеї як такої - або ненормальні, або люди-одинаки, яким як і монахам треба всього по мінімуму.

мабуть ми дійсно не зрозуміли одне одного. Дійсно в цьому світі матеріальне неподільне з духовним - це як плоть і душа людини, дух(якщо людина віруюча хрещена). Але ми ховаєм свою духовну бідність за матеріальними благами, немаючи спокую душевного ми шукаєм блага матеріальні, замість радості бути корисним ближньому, державі ми ховаємся за сплатою податків.

Мамот ти перекручуєш мої слова, такшо в ігнор.

Власне патріот це не придумане поняття це назва вчинкам, це не якесь блюдо яке має складові. До блюда зі складовими має відношення таке поняття як громадянин. А вишиванка це моя культура, якої наприклад в багатьох немає. Махати прапорами скучно для мене, я краще засуну комусь древко в дупу. Хоча насильство мені гидке.

[mammoth]

Мамот ти перекручуєш мої слова, такшо в ігнор.

Ты опред предъявлять - думай что пишешь. А то я перекручиваю смысл твоих слов... Может ты тоже когда банишь - не правильно понимаешь человека, аль перекручиваешь смысл ))))

[keepo]

Так але одна людина здатна навести порядок в хаті або на фірмі. А президент не повинен наводити порядок у нас в хаті. Тобто якщо ми не будемо порядочними директорами, чиновниками, підлеглими нам не допоможе жоден президент!!!

дк, правильно, ти всебе в хаті господар, а от як себе поводити за межами своєї власності і яким макаром підходити до власності інших і спільної якраз і визначає президент (узагальнено). Якщо ж кожен буде господарем на своїй землі і тільки, не признаючи більше нічиїх прав, то це анархія.

треба почати з сімї, родини і друзів

сім"ю не трогаємо, модель сім"ї і держави абсолютно різні і порівнювати їх нема сенсу.

Але ми ховаєм свою духовну бідність за матеріальними благами, немаючи спокую душевного ми шукаєм блага матеріальні, замість радості бути корисним ближньому, державі ми ховаємся за сплатою податків.

дк ніхто не ховається, та і податки всіляко оминають при можливості

ти мене неправильно зрозумів, я тобі кажу, що яка б не була ідея, якщо на іншій чашці ваг буде моя власна голодна дитина, то я нехочу такої ідеї і, звичайно, зраджу їй. Ви готові зміняти нормальне життя своїх близьких на ідею - я ні. Якщо готові - честь вам і хвала, якщо ж при такій постановці питання є якісь "але", "ну тоді" ітд, то давайте будемо відвері - ідею ви підтримуєте тільки коли вам вигідно.

Народ, не збивайтесь на релігію, управляти країною на чисто релігійних позиціях неможливо, ну неможна бюджет формувати з позиції любові до ближнього Його з розрахунку треба формувати.