Катерина Білокур

[Tolik_lt]

Допоки я перебував у статусі РО, мав купу часу.Уже не пам"ятаю як саме я натрапив на інформацію про Катрю Білокур, людину важкої долі і дивовижного таланту. Її доля, її любов до улюбленої справи, іі твори глибоко зворушили мене. Тут я подаю декілька її творів, цитати зі статей про неї та посилання на джерела інформації, де ті з вас, кому це цікаво, зможуть прочитати і побачити більше.

Катерина Білокур народилася в селі Богданівка Пирятинського повіту Полтавської губернії (тепер це Яготинський район Київської області), коли саме до кінця не з'ясовано. Офіційною датою її народження було, зрештою, визнано 25 листопада (7 грудня) 1900 року. Це було логічніше за все, адже - це день святої великомучениці Катерини.

Приблизно у 6-7 років Катерина навчилася читати. Батько й дід спочатку допомагали їй у цьому, але були здивовані завзяттям і успіхами дівчинки. На сімейній раді було вирішено - у школу Катрю не віддавати, оскільки читати вона і так уміє, а економія одягу й взуття - величезна. Краще посадити її за прядку.

Скільки легенд про неординарний талант нашої героїні породила Катрина земля - в її рідному селі Богданівці Черня-хівської волості Пирятинського повіту Полтавської губернії, де пуп закопано! З покоління до покоління переповідають там, як ще маленькою, тільки народившись, Катруся по-особливому відчувала квіти. Кажуть, що її й виняньчили в запашних природних квітниках. Кажуть, ще немовлям покладена в різнотрав'ї обніжку Катруся (поки мати полола) годинами тихенько споглядала насіяні на тому окрайку чорнобривці, нагідки, красолю, жоржини та самосади Петрового батога, дикого маку, васильків, коників... Така квіткова краса, що підтверджували земляки Катерини Василівни, яріла не лише попід хатою - колискою відомої художниці, а й на городі, поміж сходами моркви, буряка, кукурудзи, цибулі. Все це художниця увічнила в мистецтві. Звідси (з сьогоднішнього Яготинського району Київської області) розлітаються світами легенди про самоутвердження геніальної української дівчи-ни-самородка. І головна з них: про народження Катрусі художницею.

…вона робила перші спроби малювати вуглинкою на шматочках старого полотняного рам'я. За таке безглузде, як казав батько, а за ним і вся рідня, заняття на неї безцеремонне гримали всі. І в десять, і в чотирнадцять, і в двадцять батько нарікав: "Наказав нас Господь такою дочкою!" Це стосувалося і її малювання, і захоплення сценічним мистецтвом. Ще в підлітковому віці Катерина якось прилучилася, було, до сценічної драматургії. Надто гучно сказано. Таких слів ні Катря, ні її сільські друзі й не чували. Не про театр ідеться — підлітки розучували сцени у Катриного сусіда й родича Миколи Тонконога у млині, де їх ніхто не міг бачити. Катерину спочатку запросили туди, аби вона декорації малювала. А потім її заохотили й до виконання ролей. Спектакль відбувся у млині. Самодіяльні артисти поставили там ослін для глядачів. Попідмітали борошно. Обладнали в кутку сяку-таку сцену. Та батьки за таку вольність нагримали на дочку, приструнили, аби вона ліпше роботу якусь робила.

Чи назвуть і мистецтвознавці бодай ще одну таку художницю, яка б малювала свої неперевершені квіти лише живими, сидячи коло них, а поки ще дозволяли хворі Катрині ноги, стоячи на колінах, низько уклонившись кожній стеблинці? "Не можу зривати квіти, — зізнавалася вона маленькою дівчинкою. Це саме повторювала й будучи вже відомою українською маляркою, членом Спілки художників України, заслуженим діячем мистецтв, народною художницею України, отримуючи орден "Знак Пошани", — не зриваю, бо живі вони. Хіба що руту-м'яту, чебрець та любисток поставлю до Божнички в Зелену неділю з клечанням для запаху".

Три картини Білокур - "Цар-Колос", "Берізка" і "Колгоспне поле" - були включені до експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці в Парижі 1954 року. Тут їх побачив Пабло Пікасо. Весь світ облетіли його слова: "Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!" Він порівнював Катерину з іншою великою художницею-самоучкою - Серафін Луїз із Сандлі.

Ц картини не повернулись до художниці, доля їх невідома: вкрадені, продані у чиюсь приватну колекцію, присвоєні кимось з керівників делегації?...

Ось тут ви зможете переглянути картини Катрі Білокур

а більше прочитати про неї можна тут

і ось тут