Eurotrip

[Dr.Martenz]

В першиш тижнях липня групою луцьких туристів, у складі 8 чоловік, а також трьох ліц тажицкой національності, був зроблений бросок в сторону словацьких гірочок під загальновідомою назвою "Татри". Цей нелегкий шлях пролягав дорогами України, Польши, Словаччини. закинувшись у три бронетранспортера пофігачили ми на Краків(той, шо в Польші ) через Львів(той, шо відповідно в Україні). Галопом перетнувши кордон (8 годин) десь до обіду ми добрались кракова, де шустренько почали облизувати за допомогою пьятих точок місцеві аква парки, а тажикі відповідно ж шукати пригод на ті ж такі пьяті точки, результатом чого був міський парк у вигляді такої собі гірки вистотою метрів 300-400 де був знайдений місцевий риготний апхільчик (який після зливи став гівняним даунхільчиком) до місцевого ж таки "косогору". На другий день нас чекав невеликий марафончик кіломерів на 100, і ми собі вальяжненько поїхали ригати на тягуни, які не залишали нас до знову ж таки небезізвестного містечка Закопане. Потім заїхали в словаччину по такому собі невеликому місточку, який і символізую кордон між цими країнами, де нас чекав дуже приємний сюрприз у вигляді альпіністської стінки. Вітьок мені кричить "чого стоїш давай обвьязки". Ну я дав. Повідривались так весело там, а далі пофігачили до місця другої ночівлі, де нас застав дощ, і не дозволили ночувати в палатках через присутність у цій місцевості "прЕведів". Мусили заночувати в готельчику на "бальшой трьохспальний кравать" . Попитались в місцевих про підйом на Герлаховський штіт (2655 м.н.м власне кажучи мету нашої поїздки) і взнали шо туди без провідника(100 енотів з рила) не можна, але вирішили шо справимось власними силами.ще два дні ми шарились десь поблизу лазячи по навколишніх скелях. І врешті решт почали підйом туди. Далі почалось безумство. 9 безбашених полізли в гори по маршруту, який, як потім виявилось, вважаеться дуже складнім для альпіністів-професіоналів. Кароч на півдороги все таки десь зьявився здоровий глузд і ми почали повертатися. Внизу, не знаю як в кого але в мене трусились руки-ноги і решта кусків мяса. Зі старту в мене влилося два ковтка коньяка залпом, який призначався для відмічання взяття невзятої вершини. Решта все вже в принципі не так важливо. Не буду вдаватись в подробиці. Тут ше буде кому надіюсь добавляти. Протягом 4-5 днів ми в різних складах облизували ті чудові гори, брали вершини, дерлися по карнізах, ризикували життям, і вони таки запали десь так глибоко в душу.

Деякі миттєвості можна побачити на світлинах, але того почуття всеодно не передати, як би не банально це не звучало...

http://photofile.com.ua/users/dr_martenzzz/3595002/

[Jack]

В першиш тижнях липня групою луцьких туристів,

І понесло Вас у тії гори і що Ви там знайшли?

каміння як каміння

[Samhayne]

В першиш тижнях липня групою луцьких туристів,

І понесло Вас у тії гори і що Ви там знайшли?

каміння як каміння

Лучше гор, могут быть только горы, на которых ты еще не бывал....

(Высоцкий)

Огласите весь список путешественников!

пару ссылок по теме...

Ссылка-1!

Ссылка-2!

[b0rg]

по доброму заздрю

малацци

[BiO]

Ех, красиві гори... Треба і собі компанію збирати і кудись мандрувати.

Якщо не секрет, скільки обійшлася ця мандрівка? Хоча б приблизно.

[D@ve]

Ах__ть! Молодці. Краєвиди просто дивовижні. Коли вже й мені б кодись так вибратись...

Також хотів за грошову сторону поїздки запитати, але БіО випередив.

[Dr.Martenz]

в принципі енотів за 300-350 можна було вкластися

[difoto]

Итак.

Благодаря случаю все началось с цели! Юра (druid) загорелся дикой идеей: покорить высшую точку Карпат - Герлаховский штит. Да-да, вы, дорогие читатели, не ошиблись. Не Говерлу, а самый высокий пик Высоких Татр, находящихся на границе Польши и Словакии. Этот хребет имеет в длинну всего 27 км (из-за чего его называют самыми маленькими высокими горами), но тут находятся 26 вершин, возвышающихся над самыми большими украинскими Карпатами на высоту небоскреба(более 2500м!). Проще говоря, на высоте Говерлы здесь находятся озера, долины, водопады и отели

После диких передряг и волнений, за день до похода Юра кидает мне СМСку: "визы есть!!! Ура!!!" и , подготовив за пару дней всю снарягу, велики и личный состав мы выехали из Луцка в пятницу, 4 июля, и направились к границе, в Краковец.

"Благополучно" за 8 часов преодолев нашу родную таможню мы въехали в Польшу на трех авто в составе:

1. Славик+Люда("Велозона")+11велосипедов в бусе

2. Витёк, Юра, Сиріжа , Школа и Наталя в Деу нексия

3. Денис вез в своей Киа сee'd трех таджиков: меня(Джимшют) Мартенза(Равшян) и Таню(насяяаальникааа)

Итого 11 больных башкой авантюристов - критическая масса, состоящая из альпинистов, едущих в велопоход и велотуристов, едущих покорять скалы.(к слову: Витек приобрел себе б/ушный команч за день до похода, багажник и шлем взял у меня, а Славик с Мартензом успешно привели байк в более-менее сносное состояние )

Суббота, 5 июля. К полудню добрались до Кракова, преодолев около сотни км. по превосходным польским трассам и благополучно устроились в кемпинге, практически в центре города. Здесь желания группы разделились: большая часть поехала в аквапарк(на байках естественно), а таджики (здесь и далее - неразлучная группа авантюристов: я, Таня и Мартенз, общающихся между собой исключительно на диалекте типа "ехалама, сматрель Висла тикёль" или "тааа, насяльника, сдес паднималься - польний безидес" ) , неудовлетворенные такой банальной идеей, ринулись изучать старый город(который по праву считается одним из красивейших в Европе) и прилегающие окрестности.

Ехать по Кракову оказалось достаточно легко и безопасно: по всему городу проложены велодорожки, велосипедные переходы через дорогу со светофорами, раздельными для пешеходов и велосипедистов, вежливые пешеходы и водители - красота одним словом! Покатались по центру, пофотографировались на фоне замка, поездили вдоль Вислы и рванули наобум в местный парк, который оказался Татрами в миниатюре: группа лесистых холмов, забравшись на один из которых мы смогли наблюдать половину города , смотря с высоты птичьего полета.

Отдохнув после затяжного апхилла в маленькой беседке и переждав дождь, спустились вниз (ааа! полкилометра дикого даунхилла по размытой грунтовке - жесть!) и неспеша объезжая лужи двинулись в кемпинг, по пути заехав в алкогольный магазинчик и прикупив по пару баночек местного пива, на пробу К вечеру вернулись все остальные и, поделившись впечатлениями от аквапарка, легли спать (11 тел в 5-местной хижине )

Воскресенье, 6 июля.

Утро. Завтрак, приготовленный на моей экспериментальной печке. Сборы. Выезжаем.

Полчаса по Кракову и вуаля: мы за городом, едем по трассе. О качестве покрытия говорить не буду, сами догадываетесь, что это не Украина В метре от края идет белая сплошная линия, которую автомобили никогда не пересекают, вот тут мы и устроились колонной. Описывать ощущения от езды в гору достаточно просто: "Не їхали - ригали!" Сначала пробовали въезжать на высоких передачах, усиленно давя на педали, но быстро поняли , что 15-20 км/ч можно держать при таком градиенте (около 7-10% , на 1 км 70-100 м подъема) реально лишь метров 500, а тягунчики там были и по 10 км! В итоге ехали практически постоянно на малых передачах с большим каденсом 10-12 км/ч(иногда и 6-7), контролируя равномерность дыхания. Из-за разброса в физподготовке решили ехать каждый в своем темпе и ждать отстающих на верху "перевалов". Это было реальным испытанием своих возможностей: иногда казалось, что еще сто метров и просто упадешь и будешь валяться. Но ничего, к часам шести мы уже шустро подкатывали к пункту назначения: кемпинг в окрестностях городка ЗакопАне ( кстати горнолыжный курорт ) Средняя скорость оказалась на удивление высокой: около 17 км/ч, из-за спусков, на которых отжигали до 60 км/ч. В кемпинге разбили палатки, умылись , поужинали и , утомленные днем подъемов и спусков, благополучно легли спать.

Понедельник, 7 июля.

Подъём, быстрый завтрак на газовой горелке и в путь.

Опять подъёмы, еще круче вчерашних - ощущается близость гор. Радует одно - еще пара километров и будет Польско-Словацкая граница, за которой пойдет спуск.

ту би континюед...

[druid]

Все дійсно було супер.

За якихось 9 днів я дописав на свій рахунок:

- ще одну європейську країну (Словаччину)

- два європейсьбких міста (Краків - Польща, Попрад - Словаччина)

- два суперових аквапарки (Краків, Попрад)

- три вершини вищих, ніж Говерла (Льодовий Штіт - 2603 м, Всходний Верх - 2438 м, Рисі - 2499 (2503))

- три гірських озера (у всіх купався, одне з них на висоті 2100 метрів)

- чотири кемпінги;

- один гірський готель;

- майже 500 км на велосипеді;

- мільйони секунд радості і задоволення.........

+ афігєнна міжнародна компанія (Україна - Таджикісто-о-о-н)

Всім дякую за кілограми, тони і літри задоволення.

Фото пізніше, як позменшую.

[mila]

дааа, ну що тут скажеш... краса, просто молодці