Джарилгач

[Set]

Поки під  враження спробую поділитись, тим що назавжди залишиться у моїй пам'яті як щось неймовірне, як мрія яка стала реальністю...

 

З дитинства мріяв побувати на острові, пожити там відчути його дух, стати вільним хоча б на день..

 

         Все почалось з того що, літо добігало свого кінця а я так ніде і не "відпочив", постійно в русі, а було просто неймовірне бажання затриматись, зупинити час і впасти на теплий пісок і дихати морем... Так і народилась ідея, а цього для мене достатньо що б, скрасити міську буденність. І понеслось, я почав жити нею. Почав читати, переглядати форуми аналізувати варіанти вибирати щось під свій задум, і все частіше почав з'являтись він Джарилгач. У розмові з друзями, у статтях та на форумах, він залишав лише позитивний і якийсь неймовірний слід у їх спогадах, ось і напрямок, ось і місце, я їду навіть якщо я буду сам. Ніщо не зупинить, у голові вирували лише ця ідея (настільки хотілось втекти..)

      А далі план, маршрут, провізія, ну і відпустка. До місця підправки на острова можна було дістатись декількома напрямками і варіантами:

1. Потяг Луцьк - Херсон, далі маршрутка до Скадовська (22 години потягом -1:30 маршрутка = ~ 24 години в дорозі).
2. Потяг Луцьк - Одеса - маршруткою до автовокзалу Одеси - маршрутка до Херсона -далі маршрутка до Скадовська  (14 годин потягом - 30 хвилин з ЖД до автовокзалу і 3 години до Херсона і 1:30 до Скадовська = ~19 годин в дорозі  )
3. Потяг Луцьк - Київ пересадка на Київ - Херсон далі все аналогічно  (1-ий потяг 7:40 2-гий потяг 7:15 1:30 маршрутка = ~17 годин в дорозі )

    До острова теж є декілька варіантів(на острові є 3-ри місця Маяк, Глибока Бухта, скит "монаха"):

• Катером ( в сезон він ходить тричі)160 грн. (до маяка і назад з особи) 
• На прокат яхтою(катером) 1000-1500 грн. за трасфер (до маяка за компанію від 4-10 людей) 400-500  грн. за трансфер (до бухти Глубукая з компанії) 
• І звичайно ж пішки, з Лазурного в брід 0 грн.  (і це реально економ пропозиція)

Графік теплоходу на острів Джарилгач у сезон 
 

Hide  

 

      На той момент, я особливо не переймався як я туди доїду і вибрав самий перший спосіб який мені попався, а це потяг Луцьк-Херсон, лиш вже коли білети були на руках, а вони були набагато раніше ніж навіть була підписана заява на відпустку (аж надто сильно я хотів на море) я знайшов ще 3тій варіант, а про другий взагалі почув у потязі від земляка який їхав до Херсона (не вперше). Час до відправлення промайнув як мить, адже вже тиждень я думками жив там, купався у теплих сонячних проміннях бархатного сезону, думав лише про те як я буду будувати піщані замки, зустрічатиму світанки з філіжанкою кави, і проводжатиму їх із самим смачним чаєм на світі. І самим важливим питанням яке буде, це як краще лежати на спині чи вже варто перевернутись на живіт що б не згоріти.

     Ось і день Д -  11.09  я  в потязі  рушаємо їхати майже 22 години. Дуже складно переношу дорогу  тому для мене це справжнє випробування, але точно не причина не покидати місто чи взагалі сидіти дома. Рятуюсь музикою і краєвидами які пролітаю чесно кажучи час дуже довго тягнеться, і далі лише думки про відпочинок додають сил. 9:50 нарешті я в Херсоні далі на пошуки маршрутки до Скадовська, вона поруч з вокзалом 80 грн. і 1:30 в майже пустій маршрутці (я і ще одна літня жіночка, відчувається що сезон підходить до кінця). По плану дозакупка провізії і пошуки центрального пірсу звідки відправляється теплохід на острів. Ну і перше випробування оскільки сезон майже закінчився, то і графік руху теплоходу змінено він рухається лише один раз на день о 9:00 на острів і о 16:00 на материк. Залишаються лише приватні катери, на пірсі на мене чекало ще пара таких посіпак як і я,  що стали заручниками ціни трансферу (Денис та Ната мої вітання, ви чудова компанія). Величезне бажання попасти на острів вирішує, ми відправляємось у трьох але не на Маяк а до Коси Глубокої 400 грн. на трьох значно комфортніша ціна ніж 900 грн. до Маяка .30-40 хвилин і ми на острові, я досі не вірю все наче в тумані до реальності повертає пісок під ногами і чисте морське повітря, яке наче натякає чувак ти там де треба, ти там куди так довго мандрував. Поповняю запаси прісної води (одне із чотирьох місць де можна набрати води), а хтось частується свіжим та прохолодним пивом на розлив, так воно там є адже на Глибокій Косі є очеретяні споруди (бунгало), бесідки, столики та такі ж парасольки з шезлонгами. 

 

затокою до острова:

 

    Вирушаємо через острів у сторону відкритого моря по дорозі ділячись своїми цікавими історіями та цікавими місцями, кожен на зустріч своїй компанії Нату та Дениса на маяку чекають друзі та пригоди, а мене моя компанія море пустий пляж та сонце. Півтори години минають доволі бистро і ми мусимо прощатись, я залишаюсь а вони йдуть далі. Денис та Ната цікава і дуже позитивна парочка, з ними було не сумно, дуже сподіваюсь що ми ще колись пересічемось на просторах природи у якійсь мандрівці. 

 

посіпаки  

Hide  

 

    Приходиться відійти кілометр а можливо і два праворуч  у пошуках хорошого місця для ночівлі. Дуже втомлений сил практично немає але пізній обід повертає до життя після тяжкої та тривалої дороги. Ось і захід сонця

 

фото  

намет/бит та трофейна лопата..

Мій перший захід сонця на острові

і перший схід сонця

 

Hide  

   У перший вечір від втоми я засинаю як тільки лягаю в наметі напевно о восьмій, ніччю було дуже тепло і комфортно. Ранок я прокинувся ще до світанку це був перший і  самий яскравий в спогадах світанок, кава в руках а сонце лише починає визирати з за обрію, це була та ж сама кава що я п'ю щоранку у місті але там вона не була такою смачною і не разу так мене не бадьорила. Далі цілий день чим зайнятись, та нічим я валявся на березі, на пляжі і у затишку коли було надто спекотно, купався  і пірнав з маскою, будував піщані замки та фортифікаційні споруди. Я впав у таке дитинство, якого мабуть і не мав..

 

"Колись був час  коли для щастя нам потрібна була калюжа по глибше і камінь побільше"

 

дитинство  

моя фортифікація.. 

відлуння з дитинства

перший скарб:

Hide  

 

    Дві ночі поспіль до мене в гості навідувався єнот першого разу він таки навіть мене налякав, після вечері я вирушив до моря що б помити посуд і як тільки я вийшов на берег в 2-3 метрах перед мною засвітились пару очей то була перша зустріч зі смугастим, в друге він навідався до моєї схованки провізії (пара консерв і газовий балон)яку я залишив аби не нести з собою, прийшлось все таки нести бо схованка на глибині біля метра була знайдена дуже просто. Окрім єнота (ів) не одноразово в далині бачив зграї парно-копитних ланей та муфлонів, про мишей і медуз взагалі мовчу. Одного разу миша була моєю гостею в наметі. 

 

Інколи хочеться щоб час зупинився

 

  Цей вечір закінчився по особливому біля полум'я під зоряно - місячним небом з книгою в руках до намету я відправився лише після півночі, ах так я ще купався,  море було аж дуже приємним та спокійним. 

 

В далі місяць та його полотно на воді(заради таких вечорів і хочеться мандрувати)

 

  День третій новий світанок та сніданок, питна вода на цьому етапі закінчилась, потрібно рухатись далі вивчаючи острів та його ключові місця. Напрямок очевидний оскільки Маяк кінцева точка для повернення, а часу (днів) у мене вдосталь тому я вирушив у напрямку скита Ісихія де живе монах Марк. Вирушивши о 8:30 я йшов береговою лінією насолоджувався сонячним днем та легеньким морським повітрям, час від часу роблячи невеликі зупинки для відпочинку. Вага провіанту дається взнаки, під кінець подорожі стає дуже тяжко і ноги (стопи) починають "гудіти". 

 

дорогою до скита  

і один у полі сонях:

берегом до скита

Hide  

  Монах Марк був першою людиною котру я зустрів після того як попрощався із Денисом та Наташою. Недалеко від "землянки" монаха  знайшов місце де можна втамувати спрагу та поповнити запаси води, вирішив заночувати під накриттям де нещодавно вирувало життя і був літній дитячий табір. Під накриттям була кимось створена лежанка з водоростей в голові промайнула ідея заночувати під відкритим небом, але ближче до вечора ця ідея залишилась лише ідеєю бо зірвався вітер і повилазили щипавки, які аж надто сильно почали діставати. Вода у монаха була не надто хорошою, та і самостійно її добути вимагало доволі зусиль, та ще і після неї довелось скористатись імодіумом і активованим вугіллям що б повернутись до норми. В день діймали гедзі у вечорі щіпавки (гедзі як я потім дізнався у лісника постійні гості там), план про залишитись тут ще на день чи два однозначно був провальним. Попрощавшись з третім днем на острові я відправився спати, на ранок план один поснідати і рухатись в сторону Маяка. 

 

біля монаха  

сушу намет, та ще щось:

 

....

Схід сонця біля скита Ісихія

Скит і мій бівак

Hide  

  

    8:00 четвер вирушаю береговою лінією в сторону Маяка, запас води мінімальний на один суттєвий привал попити кави і далі.Весь час коли я йшов я зустрічав сліди від взуття, які чесно кажучи поставили мене в тупик, адже я прийшов в день а  зранку наступного дня ще до світанку прокинувся і нікого не бачив, а сліди випереджали мене. Вже потім я познайомився з тим хто їх залишив, це був такий же мандрівник як і я, але дорога на острів його почалась з Лазурного пізно у вечорі, мою стоянку він пройшов о  1 ночі. Повний місяць і зоряна ніч допомогли йому пройти це й шлях за ночі (з Лазурного до Маяка в нього зайняло 11 годин, з незначними перервами).Моя дорога виявилась не близька, зупинка на місці першого табору, кофе-брейк і рушаю далі, по дорозі за декілька кілометрів від Маяка натрапляю на зону відпочинку, яка має відношення до бази лісничих (як потім з'ясовую її взяли в оренду і під-шаманили інфраструктуру ). Тут вдалось поповнити запаси води(3тє місце де можна набрати води), десь ближче до 16 години я все таки бачу Маяки , в той момент у мене болить все плечі і ноги, і решта тіла, як доповз до місця де облаштував табір уже і не пам'ятаю. Місце доволі позитивне, в далі від Маяка і "КПП" на якому несли службу наші славні артилеристи та приїжджала основна маса туристів з материка, але і не надто віддалене що б ходити за водою в межах видимості табору та намету. 

 

Ми самі обираємо власний шлях і краєвид

 

 

Інсталяція краєвиду з  намету:

 

фото по ходу..  

Новий і старий маяки

 

Кожен світанок був особливим, не схожим ні на один попередній 

 

Захід сонця

 

 

Маяки

 

Hide  

    Тут я провів ще два дні, за планом було три але на неділю 18.09 був надто невтішний прогноз погоди із значним похолоданням та зливним дощем. Дні що залишались я провів в режимі релаксу, були нові знайомства приємні та цікаві розмови, нічого особливого за що хотілось би озвучити. У суботу о 16:00 разом з основною масою наметового населення острову я вирушив на материк, хто додому, хто куди, а я на пошуки житла адже квитки на Київ були лише на неділю. А неділя пройшла як звичний день для курортного містечка я гуляв вулицями Скадовська купував сувеніри та магніти до колекції, і чекав часу Ч. 

 

З.І.: Ця мандрівка назавжди залишиться у моїй пам'яті як мрія малого хлопчини який будучи дорослим знову став дитиною і жив як робінзон. 

З.І.І.: Декілька хвилин мого перебування на острові були мега позитивними і подарували посмішку що не сходила з обличчя аж надто довго, дельфіни я бачив їх вперше. На той момент я був щасливою дитиною не дивлячись на свої 30 з гаком...

 

Дякую за уваги, всім сонячних мандрівок та справжніх пригод..