В Польшу с официальным визитом...

[odna]

По приглашению Люблинской мерии, наша отправила делегацию на встречу по вопросу о велосипедных дорожках. Велоэтнтузиастов там представляли трое: Друид, я и Мартенс. Естессно мы с собой велы прихватили. А как жи? Правда не вышло своим ходом от границы. Долго проходили таможню. Не вкладывались. Но по плану у нас еще были покатушки по Люблину, по дорожкам велосипедным и путь домой своим ходом с заездом в Крашник.

В Люблине все соответствовало приему уважаемой делегации, поляки выкладывались как положено им в таких случаях. Отель 3 звездочки в центре, обеды, ужины, приемы официальных лиц, доклады, семинары, но все по деловому, лаконично (доклады, канешна) на официальную часть уходило не больше часа. Шо не скажешь про обеды, ужины и прочие неофициальные приложения.

Кароч, 12-го вечером мы были в Люблине, поселились, поужинали (ох и жрали ж мы там!), нас встречали, опекали. И после ужина, канешна, на велы и по городу ночному ганять. Старый город особенно симпатичен ночью. Мы летали по булыжным мостовым, ныряли в средневековые переулочки, проходными дворами. В Польше народ рано успокаевается. После 22-х прохожих нет, почти. Друид там бывал раньше, он нам за гида был. По велодорожкам тож прокатились. Они там отличные, по всему городу можно ими проехать, почти, и еще многие в проэкте. Сейчас уже по городу порядка 40 км дорожек. Часам к двум вернулись.

Утром встали в 7, шоб катнуть до завтрака на водохранилище. Там недалеко за городом есть водохранилище на Быстрице, величиной мож в половину наших Хринныков. Туда тоже ведет дорожка вдоль Быстрицы и дальше вокруг водохранилища, но еще тока на одну четверть приблизительно проложена, а остальная запроэктирована. Нам это было кстати, потомучто не облагороженная еще дорожка пролегает через лес сосновый, петляет между деревьями, ныряет в овражки. Прогнались с кайфом вокруг озера. Вернулись. Успели позавтракать (фуршет) перед тем, как нас забрали на встречу в Ратуше.

Там на озере Мартенс свои очки потерял, когда мы с лебедями фотографировались. Был повод нам вечером туда катнуть, тока уже стемнело и дождь пошел. Мы очки не нашли и на ужин с официальными лицами в нашу честь припозднились. За нас Друид отдувался (объедался). А мы мокрые в грязищи приехали, показались полякам, потом тока переоделись и присоединились к трапезе.

В пятницу, в последний день визита, один из поляков, Влодек, что нас там сопровождал, и переводчик Виталий захотели с нами покататься, даже нашли для нашей не велоделегатши Тани велосипед. И после семинара в ратуше, встретились и поехали на дневную экскурсию по Люблину. Такая себе прогулочка перед прощальным обедом, километров 12, но кой кто с непривычки уморился. После обеда, от которого едва вылезли из-за стола, попрощавшись с радушными люблинцами, мы усадили нашу Таню, с нашими вещами в машину, которая довезла эт все прям в Луцк в тот же день. А сами почесали на Казимиш Дольный, нам его очень советовали поляки. До него от Люблина ведет велосипедный путь проселками, оч красивый. Фигня, шо было уже 16.30, а до него троха ехать...

Продолжение следует

[difoto]

40 км велодорожек... ну почему не ту страну назвали гондурасом када уже эта эуропа сюдыть придет?

А кстатте: шо там в Люблине, с такой кучей дорожек, с прокатом ситибайков?

[odna]

40 км велодорожек... ну почему не ту страну назвали гондурасом када уже эта эуропа сюдыть придет?

А кстатте: шо там в Люблине, с такой кучей дорожек, с прокатом ситибайков?

Пока тока в проэктах.

И ваще, им, полякам, все равно на чем ездить, как я погляжу. Ани фсе на дорожки потратили, такое впечатление

Эт тока в городе Люблине 40 км. А еще есть шляхи междугородние и делее. Если мне память не изменяет, де-то уже порядка 400 км по Польше. Эт пока тока.

ЗЫ: Я со статистикой не дружу. Друид поправит меня, чуть шо

[druid]

Саме так все і було....

Дві маленькі поправочки:

1) 40 км там ще немає, але за 30 точно перевалило. Знаю тільки що до 2016 року планується 56 км велодоріжок у місті з населенням 350 тис. жителів.

2) не Влодек, а Войтек

Кілька деталей власне по велодоріжках:

Ширина двосторонньої доріжки має бути 2,5 метра (бувають велодоріжки з одностороннім рухом, тоді така доріжка має бути 1,5 метра).

Які бувають велодоріжки?

1. Туристичні (для прогулянок, відпочинкові)

2. Робочі (для зручного пересування містом в практичних цілях)

Де будуються велодоріжки?

1. В Польщі прийняте рішення (чи це закон чи це постанова не знаю), яке вказує про те, що жодна нова дорога в місті не може бути спроектована і побудована, якщо біля неї не запланована велодоріжка. Отже, маючи кілометр нової дороги, вони мають кілометр велосипедної стежки з розміткою, світлофорами, знаками і т.д.

2. Будуються нові велосипедні доріжки. Це в основному відбувається в паркових зонах, в скверах, біля річок, на околицях міста - тобто там, де достатньо місця.

3. Велосипедні доріжки створюються за рахунок пішохідної частини вулиць. Якщо прикинути, що велодоріжка має мати 2,5 метра + 1,5 пішозідна частина + по пів метра з обох боків на газони - це виходить 5 метрів. Для багатьох вулиць Луцька така цифра є зовсім навіть реальною.

Що найбільше мене здивувало?

Я їхав на зустріч з глибоким переконанням, що більше 90 % велосипедних доріжок Любліна побудовані за кошти Європейського союзу. Виявилось все навпаки. Велосипедні доріжки плануються в контексті капітального ремонту доріг або пішохідних частин. Майже всі витрати ідуть від міського бюджету, хоча власне стаття витрат "будівництво велосипедних доріжок" є дуже незначною.

Що важливо?

Важливо починати роботу над створенням велодоріжок в Луцьку якомога швидше. Те, чого досяг Люблін на даний час - це робота майже 10-ти років. Тоді вони були не в кращому стані, ніж ми зараз. Процеси мають іти паралельно. Якщо зараз зроблять капітальний ремонт одного з проспектів в Луцьку, після чого він стане дійсно європейським і файним, тоді точно найближчих років 10 ніхто ніяких стежок там плануватись не буде. Можливо зараз якраз той момент, який треба вхопити.

З чого почати?

Це питання найважливіше.

Традиційна структура створення доріжки: створення концепції - розробка проекту - будівництво.

Але........ початок має бути раніше.

Я чув безліч думок і позицій про те, що: в нас ніхто цим не буде займатись, в нас погані політики і влада, наша країна - це г...но, кому це н*х треба, ніколи в нас не буде Європи.... і т.д. і т.п. Таких позицій безліч і спробую їхніх авторів і носіїв розчарувати.... і зовсім не своєї філософією громадського впливу на владу чи політиків.

От вам конкретний досвід Любліна, який є лідером в Польщі по кількості і якості велодоріжок і який в той же час знаходиться на одному з найбідніших і депресивних регіонів Польщі (як і Луцьк в Україні).

Так от. До того як в місті Люблін пішла мова про велодоріжки, ніхто і пальцем не поворухнув, щоб щось зробити. Хто дав старт цьому руху? Ті, кому це найбільше потрібно..... ви не повірите..... ВЕЛОСИПЕДИСТИ! Вони обєднались і сторили своє лоббі (почали з громадської організації) і почали ВИМАГАТИ від влади будівництва велодоріжок. При цьому вони створили на ФОРУМІ тему, в якій всі бажаючі велосипедисти могли пропонувати свої маршрути, які вони важали за доцільне.... Таким чином було запропоновано 6 маршрутів і владу поставлено перед фактом: МИ ХОЧЕМО ВЕЛОСИПЕДНІ ДОРІЖКИ І МИ ПРОПОНУЄМО ТАКІ ВАРІАНТИ. З тих варіантів влада обрала один і була створена концепція створення першої велосипедної стежки в Любліні..... і пішло-поїхало.

Механізми давно відомі.... може просто треба почати?

Так, цей процес тривалий, але...

Не думайте граждані, вже всьо давним-давно придумано.... залишилось тільки "поворухнути пальцем", а там.........

[kmd]

Ех, поворухнути пальцем натискаючи на спусковий крючок.

[keepo]

Механізми давно відомі.... може просто треба почати?

Знову прийшли до створення офіційного об"єднання велосипедистів. Без цього ніяк.

[Dr.Martenz]

дууууже коротенький такий собі фотозвітик http://foto.lutsk.ua/main.php?g2_itemId=2623, бо було так добре, так добре шо навіть знімати не хотілося, так шо зиняйте якось

а от і продовження

продовжили ми свою подорож по казковому забугорью десь о пів на пьяту. розімлівши від гостинності поляків ми непереймаючись нічим погодились на їхню пропозицію проїхатися "пенькною дрогою" до наміченого в нашому плані Красніка, де нас чекав польский колега Мартін , тільки через Казіміш-Дольний (вельми приємне і дуже гарне містечко з гарно збереженою старовинною архітектурою на яке варто було потратити більше часу ніж в нас було). По словам тих же поляків ми мали б проїхати кілометрів 80, при попередньо намічених 50-ти, то й ми так швидко погодились НЕ ПЕРЕВІРИВШИ. Велосипедний шлях, як вони його назівають, почався як на мене досить підозріло з такої собі бруківочки трясучки, а потім трохи розмитої грунтовки. алк через декілька кілометрів виїхали на нормальну асфальтованудоріжку і так далі покриття чергувалось. Їхати було саме задоволення, проїзджали через їхні села і ліси в основному. деколи зьявлялись поодинокі машини, але поводились так, ніби ми дійсно їдем по велосипедній доріжці і маєм беззаперечну перевагу. але почало смеркатись і все таки виникла твереза думка зїхати на трасу бо цей шлях проходив такою собі змійкою навколо неї і явно додавав кілометражу. коли ми вже доїхали до того Казіміша Дольног вже був початок девятої і пройдено вже кілометрів 50 дистанції, і як вияснилось залишалось ше 70, що зрештою сладе 120 замість 80-ти. Але те містечко настільки причарувало і надихнуло, що ми, трохи прогулявшись звичайно ж, вирушили далі.причому стали помічати шо стало холодать, але поки шо спасав "глубокий педаляж" . і шо ви думаєте, кілометрів через 20 невеличкі скупчення води почали осідати на пиці. І тільки но ми повдівали вітровки як почалося !!! дощ, потім зі снігом, вітрище це все вбиває в тебе з неймовірною силою. далі деякі деталі упущу аби не травмувати психіку відвідувачів. воскреснувши в якомусь 24h!!! магазинчику (що для польщі велика рідкість) при заправці десь за девьять кілометрів до красніка, поперли таки до пункту призначення. ще десь півгодини шукали мартіна і накінець криша над головою і батареї в коридорах. поселились ми в якомусь гуртожитку заводському, який і так нам був зв щастя. а було вже десь початок першого. прокинувшись годині о 9, ми таки почали думати шо робити далі. дощу як би не було, але все до того йшло. нарешті взялися за карту. 160-170 км до кордону після такої виснажливої покатушки здавались нам ... Почали обдумувати інший план, за яким кілометрів 90 до Замостя проїхат автобусом а далі якось докульгати до кордону. проте вияснилось шо такого рейсу нема і треба їхати таки через Люблін!!! до Грубешова, шо за 20 ки від кордону. робити нічого на тому і порішили. попрощавшись з мартіном(йому звичайно ж респектіще за допомогу) поїхали на автостанцію. проблеми перевезення велосипедів там нема взагалі, але перший керовнік здер з нас подвійну ціну, хоча люблінський не взяв нічого, але то таке. прибули ми в грубешов десь в пів 8, посідали на байки і попорхали в сторону кордону. погодка була супер, вітер в спину. і тут на виїзді з грубешова нас тормозять хто? правильно менти. я взагалі думав шо мол прикордонне містечко документи може перевірити хочуть, а вони придерлися до нашого освітлення. в друїда не було маячка, в тані одні катафоти, а в мене налобнік. наривались ми на сто злотих штрафу. але все ж поляк не німець. я бігом прикрутив налобнік на руль, таня достала з закромов ледь мигаючий маячок, друїда просто поставили спереду, бо в нього кетай, мене ззаду, бо єдиний працюючий маячок, а пані посерьодке. якось відпутили кароч. про митницю не буду казати нічо крім того шо пропустили нас МЕНШЕ НІЖ ЗА ПІВГОДИНИ. був в ахує навіть друїд, який з ментами і міськими шишками не скоріше 2 з половиною годин. от так от. переночувавши в володимирі, в неділю зранку поїхали в луцьк, промаславши 80 км проти вітру і відчувши в луцьку дощик, на який поки шо одна реакція, в кульчин бажання їхати відпало.

от так от коротенько. добавляти є ше багато чого, але то вже на покатушках з мімікою, жестами і розстановочкою.

ЗІ. Велодорожки я таки заценив, штука можна сказати навіть необхідна, не то шо класна

[difoto]

Ат то вже! В забугорье без освещения!!! Срамота!

Ото я б вас таки точна штрафанул па полнай! С чего начинается влокультура??? С культуры езды на велосипеде, а вы без фонарей!! Ну и кто вы после этого?

Трах тибидох!

[Dr.Martenz]

Ат то вже! В забугорье без освещения!!! Срамота!

Ото я б вас таки точна штрафанул па полнай! С чего начинается влокультура??? С культуры езды на велосипеде, а вы без фонарей!! Ну и кто вы после этого?

Трах тибидох!

любителі и почітателі безфонарної ідилії

хде ж польским поліцаям зрозуміти просту волинську душу

[druid]

Не все так фігово було зі світлом. Мій маячок відломаний лежав в рюкзаку, але в робочому стані (можна було б примотати). Мартенз мав перед і зад, а Таня зад. Тобто фактично в нас не було тільки однієї фари з 6-ти. Просто забили на все і розслабились. Але саме прикольно в цьому, що ми так щиро защебетали даішникам про те, що паньство нє ма пєньонзів і тераз єджє до роджіни у Владімєж, шо вони взяли і повірили.

Хоча в принципі, я перебільшую, бо відразу було вони видно, що вони (даішники) прикалюються.

Але це нас навчило. Я б наступного разу так не ризикував, бо традиційний штраф в них там в Польщі на дорогах - це 200 злотих (440 грн).... немло.

[Dr.Martenz]

я й не кажу шо було фігово, і поляки тож люди, просто цікава і незвична така собі ситуація вийшла

[druid]

2 difoto. А от з прокатом в них тугувато. Не важко це пояснити. Що таке навіть пересічному поляку 500 грн. на велосипед? Фігня. Купив і їздиш. Навіщо прокат? А серед приїжджих, таких як я, мартенз чи таня - одиниці. Крім того, таким як таня чи мартенз шо-небудь не давай. В них байк має бути, яких на всю Польщу мало.

[vanus]

От наприклад в м.Трускавець є велопрокат і це мене дуже порадувало все таки покататись по гіркам приємно, особливо в час відпустки.

[difoto]

Сам факт велопрокату полягає в тому, що ти береш самий простий сітібайк вартістю в 50 у.о. (тіпа колишнього Аіста чи Дєсни) і не хвилюєшся за його цілість, коли їдеш до супермаркету або у гості. Існують моделі прокату, коли ти береш сітібайк , як кока-колу з автомата: кинув монету у парковочний пристрій на одному кінці міста, відстібнув байк , проїхав до іншого кінця і лишив його у такому ж парковочному апараті. А у задачі прокатної контори входить пеерозподіляти ці байки рівномірно по місту (забирати від автостанції наприклад, куда народ приїжджає "в один кінець" і відвозити у райони, де в цьому є потреба) і підтримувати їх у більш-менш справному стані. Але це зовсім Еуропа з її культурою і свідомістю З нашим вандалізмом і безкультур"ям треба брати паспортні дані і відбиткі пальців

[Victorius]

Якщо пішла мова про прокат байків, то і я свої "5 копійок" вставлю .

Був ото нещодавно в Німеччині (порівняно невелике містечко Тюбінген, коло Штутгарта).

Так от, прокат байка там коштує 7 евро на добу.

Німецькі колеги порахували шо то зовсім не дешево, і притарабанили мені чийсь старий байк з жіночою рамою. На якому я й катався .

А самий дешевий сіті-байк шо я там бачив, коштував десь так єврів зо 300. От такі в них ціни.

А от велодоріжки там - ЛЯПОТА!

Не знаю правда, кілометражу і т.д., але їздити зручно і приємно. Особливо гірками, парками та понад річкою.

Навіть велотунель є. Також підземні вело/пішо-проїзди над загруженими дорогами.

[info]

Мешканців Луцька пересадять на велосипеди

У місті Люблін (Республіка Польща) відбулася офіційна зустріч представників управління міжнародного співробітництва та проектної діяльності Луцької міської ради, а також громадських активістів Луцька з організаторами проекту «Розвиток мережі велосипедних доріжок у Любліні для сполучення транскордонних велосипедних маршрутів». Західні партнери ділилися своїм досвідом будівництва велосипедних доріжок у своєму місті. Про це ЗІКу повідомили 24 березня в управлінні міжнародного співробітництва та проектної діяльності Луцької міської ради.

Полякам у цьому плані є чим ділитися. Більше 30 км добре обладнаних велосипедних доріжок на 350-тисячне місто - таким похизується далеко не кожен європейський населений пункт.

Метою проекту, який реалізується в Любліні, є збільшення туристичної та інвестиційної привабливості міста. Отримання очікуваних результатів проекту слугуватиме формуванню образу Любліна як відкритої та приязної для відвідувачів місцевості. Таке покращення образу міста та його більша відкритість для туристів значною мірою посприяє розвою туризму в Любліні, а також у цілому прикордонному регіоні, що у віддаленій перспективі прискорить розвиток сектора туристичних послуг.

Для міста-партнера Луцька - це черговий крок до покращення якості життя його жителів, а для лучан - досвід, яким можна скористатись, аби зробити перший крок для покращення транспортної інфраструктури, розвитку велосипедного туризму в Луцьку та популяризації активних форм відпочинку.

Найближчим часом управління міжнародного співробітництва та проектної діяльності розроблятиме проекти до міжнародних фондів для створення концепції розвитку велодоріжок у місті Луцьк.

http://zik.com.ua/ua/news/2008/03/24/130554