Самооборона дякує Борді!

[difoto]

Дмитро Йож Сандалов додав 2 нові світлини — з Дедом Волинем.

11 хв · 

 

Ітак, як то всьо було на справді. Про "Софійку".
А насправді історія почалась приблизно рік тому - саме тоді ми знайшли чергову "Таблєтку" і почалась операція з її відновлення. Але фронт робіт був такий, що за час всіх робіт я встиг відвезти одного УАЗіка в Київ "Народному Тилу", а іншого - "Наталку" - в 128-му на Ширлан. Перше фото яскраво це ілюструє: вартість тільки металу - біля 4 тисяч грн. Переварили повністю задню частину рами, всі арки та бочини.
І от, після поїздки на Ширлан повстало питання швидкої доправки запчастин до "Наталки" та інших ніштяків для хлопців з 128-ї, які стояли на полігоні разом з іншими бригадами. Так мене доля звела з чудовим Миколаївським волонтером Ирина Абрамова. Всі знають про похід бійців 53-ї до Миколаєва. Але не всі знають, що подальше вирішення питань з дровами, харчами, піддонами, електрикою, туалетами та багато іншого - це справа рук саме Іри та її команди з "Волонтерського посту"! А попутно ця чудова жінка відвозила на полігон передачки "моїм" хлопцям і хто знає - якби вона не попала у розположення 128-ї, якби хлопці не стали її черговими "дітками" - чи попала б "Софійка" на фронт. Смайлик «smile»
Одже, одного дня Іра подзвонила мені і сказала: пацанам край треба машину - готуй УАЗ, я башляю!
Без питань - сказав я і почав форсувати всі роботи. Кузов був майже готовий завдяки афігєнному та скромному Сергій Скрипчук - ще раз велика тобі дяка! І тут я зрозумів, чому УАЗи ремонтують виключно власники-ентузіасти, а СТО крутять носом. На переборку лівої ступиці в нас пішло майже дві доби! За цей час можна повністю перебрати ходову в двох-трьох іномарок. Радянський автопром - він такий, що іноді здається, що УАЗ проектували пацієнти психіатричної лікарні!
Але найважче було морально. Поки тривав ремонт, почалась активна фаза дій під Пєсками. На руках бійця, якому я пригнав "Наталку" помер побратим. А потім подзвонила Іра і сказала, що не спасли ще одного хлопця, бо медичка застрягла - якби була твоя "Таблєтка" - виїхали б напевно. А "Софійка" вже готова, треба лише відправити!!!
На тих нервах я вже вирішив був гнати своїм ходом, але доля знову зводить мене з просто офігєнним Дед Волинь.
Коли до нього додзвонились, він сказав, шоб я не писав дурного по фейсбуках і шо в мене не всі дома - "Гнати УАЗа своїм ходом? Ти є*№%увся чи шо?! Чекай, зара під"їду!"
А вже ввечері ми загрузили "Софійку" на лавету.
Потім була до сивого волосся "прикольна" поїздка, коли Дєд передзвонив не в обід, а майже вночі: "Всьо Дімон, пєрєдал твого УАЗа!" 
На ранок звязався з бійцем 128-ї: "Всьо нормально! Тормоза скриплять, зчеплення трохи западає, але їде нормально - комбат сказав гнати її зразу на передову, вона вже там!"
Отака довга історія. І звісно, найбільша подяка моїй улюбленій Борді (board.lutsk.ua) , яка назбирала кошти на соляру для Дєда, який тільки вернувшись з передка поїхав у внепланову сто-з-лишнім якусь ходку.
Ну і канєшна величезна, аж до підлоги вдячність Анастасія Стасюк іНародна самооборона Рожище за картоплю, закрутки, цукор та саме головне - мішкі для бліндажів!!! Півтисячі поїхало в Пєскі, ще стільки ж поїде слідуючим рейсом десь в Авдіївку.
От і вся історія. Ви поки читайте, а я займаюсь черговим УАЗом - приймаються варіанти на його ім"я, адже будь-яка техніка має бути названа, щоб до неї можна було сказати: "Софієчка, хороша моя, заведись будь-ласка!" - і вона тобі у відповідь: "дирин-дирин-ДИР-ДИР-ДИР!!!"