Сьогодні народився Ткацик :)

[Plum]

Вітаю Сергія Ткачука (він же Ткацик, він же малоактивний бордівчанин Tkacik) з днем народження! Нехай твій голос ще багато років звучить в ефірі луцького радіо!

[Andruha_gpz28]

Вітаю!!! ) Всього найкращого мегапозитивному хлопцю! )

[Yarchik]

ONCE UPON A TIME ON THE RADIO

П'єса

Дійові особи:

Ткацик - трохи зморений голодом, невеликою дозою алкоголю і денною працею радіоведучий, який вимушений працювати до закриття ефіру, себто до 23.00 годин.

Любчик - трохи зморений голодом, істотною дозою алкоголю і денною працею радіоведучий, який вимушений працювати до закриття ефіру, себто до 23.00 годин.

Звукорежисер - вроді Олег Чечилевський, але точно не пригадую. Теж під шофе, але в міру - він же працює на ефірі, на відміну від перших двох бовдурів.

Бабуся - вечірня радіослухачка, поціновувачка радіостанції "Луцьк", власниця загубленого песика.

Дія перша.

Студія радіостанції "Луцьк". Вечір, десь між 21-ю і 22-ю годинами. В ефірі звучить турботливо підібрана Ткациком музичка. Сам Ткацик в цей час бухає з Любчиком та звукорежисером. На столі пакет дешевого вина і відповідна закусь.

Ткацик: А чи не вийти нам в ефір?

Любчик: Там холодно. Наливай.

Звукорежисер слухняно наливає. Всі випивають.

Любчик (з любов'ю вглядаючись в порожню склянку з-під вина, насолоджуючись післясмаком): Яке бридке гавно... Вот, якось ми з Андрюшою поїхали в Гірку Полонку на дискотєку...

Звукорежисер, перебиває: Ех, пацанчікі, щас би домой, к женє... там ужин... но, блін, ефір нада закрить, да і Жаловага в любой момєнт пазваніть может...

В цей момент дзеленчить старий, допотопний дисковий телефон на столику біля звукорежисера. Всі нервовано дивляться на нього.

Любчик, поглядаючи на звукорежисера: Щас би комусь яйця одкрутить, щоб не пиzдів багато і не каркав на ніч глядя...

Ткацик (знімаючи трубку), затискаючи носа прищепкою: Радіо "Луцьк", слухаю вас!

Бабуся: Ой, хлопчики, я ото вам дзвоню... в мене собачка пропала! Гуляла, гуляла - і додому не прийшла. То ви ж там на радіво працюєте, вас весь Луцьк чує, то де скажіть, що в районі Красного біла собачка на ім'я Сніжок згубилася, а мене Варвара Кирилівна звуть, мене на Кічкарівці всі знають, то може знайдуть собачку - то хай би віддали мені.

Ткацик (відчуваючи зародження в душі чогось, що схоже на суміш піонера та бойскаута): Бабусю, всігда... ік! готов! Ща все буде в кращому вигляді.

Кладе трубку, на диво впевненою ходою йде в студію, вдягає навушники, дивиться у вікно на звукорежисера, піднімає руку та починає плавно її опускати, даючи команду забрати музику з ефіру. Звукорежисер притишує музичку.

Ткацик (увімкнувши мікрофон, затискаючи носа прищепкою): Увага всім нашим радіослухачам! Пропала собака!

Любчик, смішно висолопивши язика, піднімає руки і тианцює, як собачка.

Ткацик, побачивши Любчика, губить прищепку з носа та починає несамовито сміятися: Ги-ги-ги! Ги-ги... Особливі прикмети собачки: білий сніжок... ги-ги-ги... на Кічкарівці живе... ой, Любчик, та ну тебе нафіг... (вимикає мікрофон).

Дія друга.

Кімната бабусі. Грає радіо. Бабуся, слухаючи радіо, чує: "Увага всім нашим радіослухачам! Пропала собака! Ги-ги-ги! Ги-ги... Особливі прикмети собачки: білий сніжок... ги-ги-ги..." По цих словах бабуся хапається за серце і з'їжджає непритомна.

Дія третя.

Студія радіостанції "Луцьк".

Ткацик, сумно: Зараз бабуся подзвонить, будемо мати проблеми...

Любчик, небезпідставно вдаючи з себе пророка: Не подзвонить... вже не подзвонить... наливай.

Звукорежисер наливає.

Завіса.

Мо не смішно - але тоді було весело.

Сергію, з Днем народження тебе!