Автоподорож Карпатами

[NMA]

Нещодавно натрапив на пост про подорож Румунією в одному цікавому ЖЖ-блозі http://andy-travelua.livejournal.com/349938.html

дуже круто все виглядає!

[Navigator]

Ранком не поспішали. Почекали поки підсохне трохи небезпечний спуск.

Дорога йде поганими дорогами до Виноградова. Тутбагато людей серйозно займається городництвом. Капельне поливання, хороші сорти - люди працюють. Повистроювали собі гарні будинки. Волинь в порівнянні виглядає як дуже бідний родич)).

В Тисі покупатись не вдалось. Вода мутна і висока після дощів. Згадався автопохід двухрічної давнини. Тоді ми в цьому місці обідали і купались.

Загалом тоді похід тривав 27 днів (4500км), проїхали Карпати, Дністер до моря, вздовж моря до Криму і сам Крим по колу. Ночували теж в палатці в горах, на річках і біля моря.

З Виноградова курс на Хуст. Далі по лівому березі Тиси через декілька сіл до якоїсь давньої церкви, що поодиноко стояла на схилі хребта. В старому саду стали, розбили табір. Сад давній, тягнеться кілометрами аж на вершину хребта і спускається по протилежному схилові.

З табору видно село Велятин.

За рівниною гори, які носять в Румунії назву Оаш. По найближчим вершинам проходить кордон.

Вершини переважно мають правильну округлу форму.

Поки дружина готовила вечерю, а діти грались - піднявся на гребінь хребта. Сади дуже заросли. Зустрів діда, він розказав багато цікавого. Тут є черешні, яким понад 70 років. На деяких ще висіли черешні, чорні, діаметром 2 см!

Недавно дід зустрів змію, товсту як рука і довгу. Він вдарив її палкою. "Вона підскочила вище голови, но я не збоявся і ще два рази вдарив. Тепер йду і боюся, бо треба пасти корову" Він все життя працював в цих садах. Йому хочеться щось розказати, мені слухати, але і хочеться полазити і все роздивитись!

Вид з садів.

Під самим перевалом розмістилась бувша польова бригада, точніше садова)) Тут колись був інвентар, на роботу звідси розходились люди. Червона черепиця будинку видна здалля.

В лівій частині будинку жила стара бабуся, але весною її забрали родичі. Тепер тут хазяйнує дикуватого виду кіт.

Вид за перевалом.

На вечір з-за румунських гір насунулись важкі хмари. Доносились потужні удари грому.

На захід, в сторону Хуста, ставала вечірня зоря.

[Navigator]

Ранок сонячний. Сонце освітило невисокі гори Оаш.

Над румунськими горами клубиться туман. Вночі там гриміло і блискало.

Весь наступний день жарко.

Напрямок цього дня на північ вздовж річки Теребля. Дорога тягнеться мальовничою долиною. Машин мало. В багатьох селах ями на дорогах залиті бетоном. Це так місцева громада покращує дорожній стан.

В долині є мінеральні джерела. Вода не тільки має спецефічний запах, але й легкогазована.

Ріка Теребля.

Провели декілька екскурсій в селі Колочава. Дороги далі на Усть-Чорну немає. Тому вимушенні були повернути назад і вертатись в Хустський район. На ніч зупинились на гребні хребта. Заїхали туди грейдером і грунтовками. Вечір жаркий, розмістились на викошеному полі. Поруч сади, сінокоси, городи з картоплею і кукурудзую.

Сходили на екскурсію на найближчу вершину. На горі хрест. Відкривається вид на долину Тереблі, на близькі і далекі гори.

На більш високих хребтах проглядаються полонини.

Під горою село Золотарево.

Вечір теплий. Місяць освітлює всі околиці. Малий вирішив теж спати на вулиці. Його цікавлять зірки, звуки нічних гір)).

[Navigator]

Вранці помаленько спустились з хребта. Дорога вела вздовж Тереблі, далі декілька невеликих перевалів до річки Тересва. Тут привал.

Потужна течія б"є по ногам. Від швидкості води координація рухів повільна. Діти купаються з краєчку.

В селі Нижній Дубовий повернули на крутий підйом до перевалу. Дорога насипна з річкового каменю. На всякий випадок розпитав, чи я зможу далі проїхати.

Підйом крутий, передачі друга і перша. Час від часу каміння шкребе днище машини. Під перевалом зупинились біля креслатої черешні. Обід хліб з черешнями.

Ще трошки і сам перевал. Хоч час ще ранній, вирішили зупинитись тут. Біля часовні звернули на грунтовку і по ній виїхали на гарну поляну, розміщену на вершечку невеликої гори.

З малими пішли на екскурсію на близьку, дуже круту гору. Місцями спускатись і підніматись приходилось з допомогою рук. В лісі є малина. До вершини не дійшли, так як почули удар грому. З північного-сходу, десь з району Свидовця, насувалась гроза.

Гарна ілюстрація на тему Українські або Лісисті Карпати.

Все затягнуло хмарами. Лише далеко на заході світились віконце, освітлюючи причудливі гори, які ми між собою називали "Зуби дракона".

Закріпили добре палатку, а самі сховались в машині. Почалася справжня злива з сильними поривами вітру. По схилу горизонтально летіли зірванні листя. Через деякий час почало товкти градом. Щоб не побило машину, загнав передок під дерево, а зад накрив спальником. Різко похолодало. Коли дощ кінчився, зрозумів, що з під дерева назад виїхати не зможу, занадто круто. Вперед різкий спуск. Пробував трохи вибратись, але ще більше ускладнив становище. З думками "утро вечера мудреней" залишив все як є, підклавши під колеса камені, щоб десь не скотилась в урвище.

Після дощу з усіх сторін по горам потекли дощові струмки. Весь простір наповнив шум води. З відчуттям тривоги подумав про дорогу на перевал. Пішов у розвідку. Так і є, замулена грунтовка, по якій з"їхали з дороги і сама дорога в одному місці. Прийдеться відкопувати саперною лопаткою!

Виглянуло низьке сонце, освітивши паруючі гори.

На вечір розпогодилось. Біля палатки по-домашньому горіло вогнище, в повітрі витав аромат смачної їди.

Сонце сідало прямо за "Зуби дракона"

[Navigator]

Наступний день ми вирішили провести на цьому ж місці, сходити на екскурсії, почекати поки підсохнуть дороги.

З табору я ще вчора побачив на півночі вершину гори Апецької. За нею в вісьми кілометрах гора Темпа - західна вершина Свидовецького хребта.

З самого ранку пішов в подорож в тому напрямку. Дорога і стежки спочатку йшли лісом, потім почали появлятись маленькі полонинки. Закарпатська полонина не така сурова, як в Прикарпатті. Тут між сінокосними хатками і загородами для худоби ростуть яблуні, черешні, горіхи.

З ранкових схилів Апецької відкрились широкі панорами. На північному-заході виднілась полонина Красна.

На південь долина річки Апшиця і далекі румунські Карпати.

На захід долина ріки Тересва з багаточисленними селами.

Днем дружина з дітьми ходила за малиною, я приніс черешень. Діти в основному крутились біля палатки: бігали по схилах, грались в всякі ігри на спальниках...

Я переважно лазив по околицям. Тут по лісам і полянам кругом поховані маленькі хатки, біля яких насаджені сади.

Біля нас косарі викосили поляну трави. Їх було багато - чоловіків, жінок, дітей. Вони помогли мені випхати на рівне машину. Жінки часто ворушили і перевертали сіно. До вечора воно майже висохло і його поскидали в невеликі копички. Чоловіки, коли повикошують всі свої наділи, їдуть знову на заробітки в Росію, в Кіровську область.

Сонце тут сідає над долиною Тересви. За нею гора Менчул з багатьма відрогами.

Захід сонця серед зубів дракона.

[Navigator]

В цей день запланували великий переїзд. Виїхали без затримок. В двух місцях переїзжав замулені місця, але перед тим там добре попрацював саперною лопаткою, тому проїхав без проблем. За два дні на перевалі зустрів дві машини-іномарки, які заїхали сюди по GPS. Питали де вони і яка далі дорога)) Їздити по GPS це дурість. Він покаже і направить на коротку дорогу, але він не вказує якості цієї дороги. Найкраще їхати по карті, інколи перепитуючи про дорогу.

Спустившись до Тиси, ми поїхали на Рахів. В місті пообідали і підкупили продуктів. Було жаркувато, тому заїхали на Тису покупатись.

Через Ясіння, Ворохту виїхали в Верховинський район. Погода після Яблунецького перевалу перемінилась. Захмурилось, час від часу став налітати дощ. Перед Верховиною небо обклало важкими грозовими хмарами, доносились удари грому. В Верховині звернули на вузьку насипну дорогу до села Замагора. Там, на верхах, планували ночувати. Підйом дався важко. Я не думав, що він такий крутий і затяжний. Почав на першій передачі, при переключенні на другу зупинився. Далі рушити на першій не зміг і задом спустився на долину. Знову розгон і вже на одній першій на верх! Уклон сильний, машину швиряє на крупному камінні, а підйом не кінчається! Оце так попали. В салоні попадали всі речі, по днищі скрегоче каміння. Захист мотора вже і так в одному місці відвалився, і я, щоб не тарахкотіло, клинив його палками, які часто вилітали.

Виїхавши - озирнулись. Вид на всі чотири сторони, кругом огороженні сінокоси, пасовища і рідкі хати. Сходив в розвідку, стати немає де - все загорожене. В найближчій хаті попросилися стати на подвір"ї. Хазяї погодились. На фото видно нашу палатку і машину внизу, по мокрій траві до хати заїхати не зміг.

З подвір"я далеко видно Говерлу. Я побачив її тільки раз - все затягнуло хмарами і клаптями туману. В хазяйки троє дочок і племінниця. Куча щенят і котенята. Мої носились з ними до вечора, ледь їх потім загнали в палатку.

Над горами проходили важкі хмари. Кольори пейзажу похвилинно змінювались.

Замагора.

[seolutsk]

Як я Вам по хорошому заздрю. Який у вас досвід в таких подорожах? Чим харчуєтесь? Як часто приходиться докуповуватись? Маршрут до поїздки вибирали повністю чи приблизний? Взагалі, дуже дякую за фото. Був у Карпатах один раз, знаю, що там дуже гарно, але ця тема ще раз мені нагадала, яка у нас гарна країна.

[Navigator]

Який у вас досвід в таких подорожах? Чим харчуєтесь? Як часто приходиться докуповуватись? Маршрут до поїздки вибирали повністю чи приблизний?

Досвід подорожей машиною невеликий. Я тільки в 2011 получив права і купив машину. Маршрут був продуманий зразу, але тактичні зміни були постійно (погода, дороги) Харчуємся тим, що і вдома, закуплялись кожень день в магазинах.

Загальні витрати на похід (38 днів) 7200 гр.

З них на бензин 2200, продукти приблизно 4300.

Середня швидкість 33 км-год.(така низька швидкість пояснюється поганими дорогами в Карпатах, навіть якщо вони були хороші, то все-одно їхали 40-50 км-год., роздивляючись місцевість)

Дистанція 2300 км.

Бензин - 142 літри.

Час в дорозі 71 годину.

[Navigator]

Верховинський район покидали при хмурій погоді.

Дорога йде понад Чорний Черемош, потім Білий Черемош, а далі по Путилі. Дороги пішли грейдерні. Хмуро, зрідка йде дощ.

Невеликий перевал на річку Сучава. За нею Румунія.

В Селятині.

Ріка Сучава.

Далі завертаємо до найвищого автомобільного перевалу України - Шурдина, і не доїзжаючи десь 3-4 кілометра до нього, стаємо на ночівку.

Вітряно, ховаємо палатки під смереки. Тут є гриби, суниці. Видно недалеку Румунію.

Вид на село Фошки.

Вночі блискає. Поривами налітає дощ. Все затягнуто мглою.

Ранком приймаємо рішення вибиратись з Карпат на рівнину до Дністра, бо погоду передають дощову.

Долаємо безлюдний Шурдин: безкінечні грейдерні серпантині в густому тумані. Біля Берегомета виїзжаєм з Карпат. Одразу стає тепліше і світліше! Через Черемош і Прут їдемо до Заліщків. Переїзжаєм Дністер і стаємо табором біля впадіння в нього Серету.

Тепло, тихо... Діти граються в воді. Ніч теж спокійна. На наступний день їздим по печерах. Тут їх багато: Кришталева, Оптимістична... Вражень багато! Були також в давньослов"янському печерному капищі над Серетом в селі Монастирок.

Вид з капища.

Після екскурсій знову заночували на Дністрі біля села Устя.

Табір наш був на тому плоскому пів-острові.

На наступний день переїзд на ріку Збруч до моїх родичів, де ми ще провели чотири дні. На цьому похід закінчився.