Квітневий велопохід по Західній Україні

[Navigator]

Звіт про велопохід, здійснений весною 2007 року з 16 по 29 квітня. Загальна дистанція походу велосипедом 1030 кілометрів і близько 250 приміськими поїздами.

Маршрут на bikemap.net

http://www.bikemap.n...aine/#gsc.tab=0

Місячну відпустку взяв в середині квітня. Першу частину її вирішив провести в велопоході, а другу з сім"єю на Хмельнитчині в Товтрах.

16 квітня першу частину дня провів в зборах. Погода хороша, вдень +16С, сонячно. Велосипед "Мінськ". Всі речі складені в дорожну сумку і прив"язані на багажнику. Телефон "Філіпс" заряджений, його батареї вистачить на весь похід. Палатки не брав - комарів ще немає, а спати під відкритим небом цікавіше. Є два спальника: один тоненький літній, другий теж тонкий, але з пуху. Якщо залізти в обидва - можна переночувати навіть в легкий морозець.

Виїхав після обіду. Курс стратегічний - на південь, до Карпат. На сьогодні запланував заїхати за Хріницьке водосховище до Берестечка. В Набережному повернув наліво і поїхав вздовж водосховища через Боремель, Шибин і Липу. Абрикоси і алича вже зацвіли.

Дальні затоки густо вкриті сухими минулорічними очеретами. Польові дороги сухі.

Північний вітер підштовхує мене в спину - їхати легко. Погода сприяє мені.

За Липою в"їзжаю в невеликий мішаний ліс з дуба, липи і граба. Тут буде моя перша ночівка. Проїхався по лісі, вибираючи місце. Зупинився неподалік західного узлісся - сідаюче сонце ще довго буде просвічувати вглиб лісу. Заготовив дров, поставив чай.

Пізніше сходив на узлісся подивитись на захід сонця.

До пізнього вечора співали мілкі лісові пташки. На ніч все стихло, тільки вогонь пострілював.

Нч зоряна, вранці небо теж чисте з яскравим сонцем, прохолодно.

Беру курс через Перемиль на Берестечко. Там переїзжаю Стир і прямо на південь до Бродів. Цей участок рівнинний. З Берестечка до Бродів 35 кілометрів, далі ще 25 км рівнини і перший великий підйом в селі Підгірці.

Горбистою місцевістю виїхав в місто Золочів. Покатався по центру, заїзжав на ЖД вокзал. За містом через село Вороняки почався другий великий підйом. Дався важко. Вже вечоріло. Сьогодні проїхав 97 кілометрів, вчора - 52. На ніч знову завернув в ліс. Дорога малоїзжена, але все-одно заглибився далеко в ліс. Вибрав зручне місце, заготовив дров, приготував їсти.

В лісі море птахів. Зробив запис їх співів.

Сонце сідало в лісовій долині. В повітрі аромати безчисленних лісових квітів.

Ранком почув шурхіт на дереві. Придивився, а це куниця йде верхами, обслідуючи всі розвилки - шукає пташині гнізда.

На третій день вітер змінився на західний. Перша половина дня сонячна - і це добре: декілька раз приходилось переїзжати грунтовками. Напрям весь час на південь. Проїхав багато глухих сіл і хуторів.

Дороги переважно ідуть глибокими долинами рік.

Попереду вже скоро Дністер, але проливний дощ помішав мої плани. Добре промокнувши, зупинився під смереками біля села Нараївка вже Іванофранківської області. Поміняв одежу, розпалив багаття і почав сушитись.

До вечора обсох. В цей день проїхав 73 кілометра важкими дорогами. До Дністра близько 10 км.

[Navigator]

Рвнок прохолодний. Сильний північно-східний вітер. Кутаючись, доїхав до Дністра біля Галича. Далі по горбам до Івано-Франківська. В місті перепочив, пообідав. Заїхав в центр і на базар. Далі дорога пішла відкритою рівниною на південь вздовж Бистриці-Надвірнянської. З окраїни міста вже видно на південному-заході Карпати. 20 кілометрів і починаються перші, ще невеличкі гори. Далеко за ними видніються засніжені вершини Горганського масиву. Біля села Фітьків пересікаю по навісному пішоходному мосту Бистрицю і піднімаюсь на схил гори, де стаю табором на ночівку. За день проїхав 77 кілометрів.

Ця місцевість мені знайома "заочно". Тут відбувались події роману Степана Пушика "Страж-гора". Хоч автор змінив назву села і ріки, вирахувати істинне місце для мене не склало великої праці. Письменник приїзжав в це село до однієї старої жінки і на основі її розповідей про своє життя, він написав правдиву і дуже цікаву книгу. Там описується перідоди Австро-Угорщини, Першої світової, Польщі, Другої світової, совєтів.

З табору відкривалась широка панорама на це село.

На вечір надумався помитись. А як? Вода в річці ще льодяна. Нагрів трохи води в казанку, вистелив в ямці целофановий пакет і вилив воду туди. Помив в тій калюжі спочатку голову, а далі весь. В кінці побрився.

Ранком вздовж ріки через села Млини і Гвізд виїхав до Надвірної. Далі вздовж гір 12 кілометрів до Делятина. Тут повернув по річці Пруту вглиб гір до Яремчі. З гір по долині ріки дув сильний зустрічний вітер. Мало того, що постійно піднімаюсь по долині ріки, щей вітер мішає. Біля Яремчі піднімаюсь крутим буковим схилом далі від ріки і села, і стаю табором. Ранком вирішив проїхати перевал на Закарпаття приміським поїздом.

Часу достатньо, лажу, роздивляюсь буковий ліс.

Пройшов холодний дощик. Ніч теж холодна. Сплю в двух спальниках.

Рано вранці спускаюсь на вокзал в Яремчі. Сідаю на поїзд. По дорозі багато тунелів. Навколишні вершини всі в снігу. А Петрос і Говерла зовсім білі. А в Рахові, де я зійшов з поїзда - зовсім весна, тепло! Ніби перенніся на пів-місяця вперед по календарю. Дорога вздовж Тиси біжить все вниз і вниз!

Настрій чудовий, їдеться легко. Попереду чекають теплі долини і рівнини Закарпаття.

Проїхавши від Рахова близько 45 кілометрів, став на ночівку на горі над селом Біла Церква. Місце дуже гарне, з великим кругозором на південь і захід. Внизу село, далі тече Тиса і на румунському боці місто Сігету-Мармациєй. За ним пологі зелені гори і на дальньому плані засніженні вершини невідомих мені румунських Карпат.

Поступово вечоріє. Роздивляюсь околиці в потужний бінокль. На заході, в стороні Хуста, сідає над долиною Тиси сонце.

[Navigator]

Ранкове сонце освітило ближні і дальні горизонти.

Дорога йде вздовж Тиси. За рікою Тересва повернув на північ, щоб зробивши майже повне кільце, знову виїхати до Тиси.

Гори вздовж Тересви, а після невеликого перевалу і біля Тереблі невисокі. Кругом багато садів, виноградників і розкиданих поодиноких господарств. Дуже гарна місцевість, з теплим кліматом. Карпати захищають від холодних північно-східних повітряних мас. Ось де на Україні одне з найкращих місць для проживання!

Ночую в винограднику з гарним видом на південь. Там протягнулись м"ягкі округлі гори з переважно румунским населенням. Там же по верхах проходить кордон з Румунією.

Вночі дуже холодно. Воду в пластиковій бутилці прихватило льодом.

Виїзжаю до Тиси і переїзжаю її по мосту біля великого села Вишкове. Тут трохи відпочив біля базарчика. Усі спілкуються на незрозумілій мові, багато молоді, яка по-своєму вітаються між собою.

Дорога веде попід округлі гори до Хуста.

В Хусті заїзжаю на базар. Для мене це місто найголовніше на Закарпатті. Від міста знову беру курс на північ по долині річки Ріка. Біля Липецької Поляни пересікаю перевал на ріку Боржава і по ній спускаюсь ан південь.

На ніч стаю в великому саду. Тут тихо і дров хватає.

Неподалік велике село, цілу ніч з нього донисяться різні звуки. Ранком вздовж Боржави напрямок на південь до закарпатської рівнини.

Тут пішли угорські села, кругом чути незрозумілу гортану мову. Архітектура в селах дуже цікава. В дворах виноградники, море квітів. Дороги обсаженні фруктовими деревами.

[Navigator]

Берегове - велике містечко з переважно угорським населенням. На центральних вулицях, на базарі української мови не чути. Якщо щось спитати - відповідають на ломаній російській. Тут відпочиваю і закупляю продукти. З місця ночівки на Боржаві вже проїхав біля 50 кілометрів.

Від Берегово шлях на захід по угорській пусті. Тут рівно як на столі, лиш де-не-де піднімаються досить великі поодинокі гірки. Села виключно угорські: Бийгань, Горонглаб, Бакош, Тисауфал, Тисаагтелек. Біля останього на березі ріки Латориця стаю на ночівку.

Вночі сильна роса. З недалекого Чопу чути шум поїздів. Латориця в 12 кілометрах пересікає кордон і далі тече по Словакії.

Ранком курс до Ужгорода. Швидко пересікаю місто. З півночі дує сильний холодний вітер. Їхати вздовж ріки Уж важко. В Невицькому на удачу заїзжаю на ЖД вокзал. Через годину відправляється приміська електричка на Ужокський перевал.

Поїзд їде по дуже крутим схилам, часті туннелі. За перевалом в Сянку схожу. Звідси напрямок на Турку. Тут клімат набагато суворіший.

На ніч стаю на вершині невеликої гори. На заході в п"яти кілометрах Польша.

Сонце сідає за далекі хребти заповідника Бещадзни.

Натаскав на ніч побільше дров. На такій висоті завжди холодно. Вогонь і "ліжко" поближще до смерек. Ніч тиха. Звуків майже немає. Рідко проходять поїзди по вітці Ужгород-Турка. Цікаво роздивлятись в бінокль освітленні вікна вагонів.

Ранком долини закрив туман.

Місцями він як ріка перетікав через дорогу в глибоких сідловинах.

Після Турки спустився в долину ріки Стрий і довго їхав поганими дорогами через рідкі села.

Декілька невеликих перевалів на малі ріки. Місцями відкривається вид на великі обриви. Вода підмиває гірську породу.

[Navigator]

Неподалік Борислава одиннадцята ночівка на гребні хребта. Вид відкривається на всі чотири сторони.

Вечір і ніч тихі. Ранком спуск по долині гірської річки. Проїхавши декілька сіл, виїзжаю на Прикарпаття.

Дороги більшістю асфальтовані, місцями можна зрізати кути грунтовками. Курс прямо на північ. Пересік Дністер. Тут він ще зовсім малий.

За Дністром прижимаюсь до польського кордону. Поїзжаю Яворів. В лісі ночівка. В сутінках поруч пройшли кабани. Хожу на екскурсії по лісу.

Ранком курс на Раву-Руську, Белз і Червоноград. Місцевість рівнинна. По селах багато гостроверхих костелів. Дорога весь день іде поруч з польським кордоном. Під Червоноградом остання ночівка в полі. Ранком пересікаю місто, переїзжаю Західний Буг і селами виїзжаю до Стоянова. Тут сідаю на приміский поїзд і в Луцьк! Похід закінчкний. Другу частину відпустки провожу з дружиною і малим в Хмельницькій області на схилах Товтр.