Краєзнавчі велопоходи по Волині

[Navigator]

Велопохід 8-9 вересня в район озера Червище і Черемоського заповідника.

Нитка маршруту:

http://www.bikemap.net/uk/route/2327116-shino-cheremskii/?newly_saved=true#/z11/51.56725,25.48999/google_roadmap

Рано вранці грузимо велосипеди в машину і вирушаємо в сторону Любешова. Перед Стоходом повертаємо в село Нові Червища. В кінці села, під лісом, домовляємся лишити машину на два дні на подвір"ї однієї хатини. Господарі, багатодітна родина, без вагань погоджуються. Збираєм велосипеди і вирушаєм. Нас двоє: я і ODZER

Navigator

ODZER

Від села держимо курс на північний-схід на озеро Червище. Місцеві називають його Шіно. Ліси переважно хвойні, в пониженнях рельєфу - широколистяні.

Перед підходом до озера форсували Червищанський канал

Стежками вийшли до води. Озеро велике, з твердим пісчаним дном.

Обід і далі на село Лобна. Дорога важка - пісок. Перед селом в лісі кладовище

Навколо села розкиданні хутори

В Лобній запасаємся водою. Бабуля дає нам кульок яблук. Берем направлення на південь на Рівненщину в район села Городок. До нього 14 кілометрів. Дорога йде весь час лісом.

На ніч зупинились на вершині дюни. З хуторів, що між Городком і Вольою Кухитською, долинало гавкання собак, а зранку до нього додалось кукурікання когутів. Починається новий погожий день.

Далі буде.

[Lexx_Giant]

2 Одзер.

Як на гібриді їдеться по таких місцях?

[odna]

2 Одзер.

Як на гібриді їдеться по таких місцях?

Наверное, намного проще и комфортней, чем на циклокроссовом

[Navigator]

2 Одзер.

Як на гібриді їдеться по таких місцях?

Думаю в нашому випадку вирішальну роль грав не діаметер колеса, а ширина покришки. Я їхав по-старинці на мінському. Діаметер колеса в нас примірно однаковий - 28. Ширина в мене на пів сантимера більша і за рахунок цього я вигрібав набагато краще. Тут треба горніка з загребущими покришками. Збираюсь скоро купити якогось пристойного велосипеда, і цей досвід врахується.

По лісових дорогах з дерном, торфом держали швидкість 13-14 км за год. Пісчаний участок Лобна-Городок 30-40% велосипеди тягнули. Хоча для мене непроїзними були лише 10-15%.

[Romek]

До чого ж класні фотки і місця!

[ODZER]

Доповню ще розповідь Navigator`а про наш велопохід.

.

Гравійку ми зустріли тільки в с. Лобна та між селами Озерці та Городок. На асфальт виїхали в кінці маршруту приблизно від зупинки с. Лишнівка до Нових Червищ.

Все інше піщані дороги, нерідко дуже грузькі. На моєму велосипеді було складнувато - весь час заносило, приходилось тягнути

Тому за перший день ми проїхали-протягнули лише 32 км

Весь маршрут - це суцільні ліси та болота, волинська тайга

Маршрут починався з Нових Червищ. Я бував на цій ділянці в сплаві по Стоходу.

Саме там по річці проходила лінія фронту в першу світову після Брусилівського прориву в 1916-17 роках. Російська армія захопила декілька десятків плацдармів на протилежному березі Стоходу ( чи як його називають місцеві - Струмінь). Але австріяки дуже швидко скинули ці плацдарми у річку.Півроку втримався лише один плацдарм - Червищанський.

Ціль прориву - захопити Ковель . На ділянці залізниці Сарни-Ковель царська армія добвала та безрезультативно.

Ця операція так і називалась - "Ковельская мясорубка". Втрати були величезні, причому гинули найкращі відбірні війська.

Тому була інша спроба - захопити Червищанський плацдарм , а далі на Камінь-Каширський , ну і звідтіля удар по Ковелю.

Червищанський плацдарм протримався півроку. Але, вибравши вдалі погодні умови та пору року, австрійці та німці за один день знищили цей плацдарм.

Потужну газову атаку із 13 хвиль застосували німці підчас бою за Червищанський плацдарм 21 березня 1917 року. Кожна хвиля тривала близько 20 хв.

Багато російських солдатів були отруєні газом, оскільки захисна маска могла захистити лише від 2-3 хвиль.

"....Генерал Людендорф в своем труде говорит о числе пленных и поведении войск на Стоходе:

"Число русских пленных было настолько значительно, что я был удивлен. Имперский канцлер обратился ко мне с просьбой как можно меньше говорить об этом успехе. Хотя и неохотно, я все же исполнил его желание. Войска, участвовавшие в атаке, этого не заслужили"……»

В полон взяли 10 тис солдат та 150 офіцерів

Нові Червища - це був саме тил цього плацдарму

Ось ,детальніше про операцію захвату Червищанського плацдарму я викладав інфо тут ( пост №48) http://board.lutsk.u...entry1052801592

Навпроти Нових Червищ на узбережжі є чимало австрійських бетонних дотів.

А взагалі по Стоходу та по Прип"яті їх там багато десятків

Один з них, під час сплаву, ми знайшли на острові між Старими та Новими Червищами

Продовжу про маршрут. Дуже легко заблукати серед мережива лісових доріг. Сразу на початку маршруту ми промахнулись і не натрапили на міст через Червищанський канал. Тому переправлялись по кладці, а далі заболоченою стежкою до озера Шині.

На узбережжі колись знаходився хутір Шині, лишились тільки садки. Нам розповіли, що хутір цей нібито виселили в радянські часи. Хоча, все могло бути інакше - хутір могли сплалити в лихолітті війни. Причому хто завгодно- партизани, чи радянські війська- німці, УПА, Армія Крайова. Якщо хтось щось про це знає - доповніть у тему.

озеро Шині ( Червищанське)

жук-плавунець

червонокнижні образки болотні , плоди схожі на мініатюрні ананаси

ось як вони цвітуть , схожі на кали

В селі Лобна знаходиться музей партизанської слави. Шкода, але ми оглянути його не змогли. Місцеві розповіли, що багато експонатів вже розікрали або підмінили.

Одна з легенд радянського часу - нібито все село працювало на підтримку партизанського загону. Навіть фільми про це зняті.

Ми питали у місцевої мешканки - вона іронічно посміхнулась. Сказала, що багато людей, які до цього не мали ніякого відношення, в радянські часи стали героями. Ось так формувались міфи...

село Лобна

Один з партизанських загонів ( загін Бринського) знаходився в урочищі Кухів Груд ( це поряд з Черемським заповідником)

Як казали на Поліссі у часи війни : " Дороги належать німцям, а ліси партизанам "

Спочатку ми планували махнути на Кухітську Волю, а далі через хутори на Озерці. Але відчули, що можем блуканути, тому попрямували до Городка.

По дорозі між Лобною та Городком ( дистанція 14 км).

Дорога - це насип , навколо лише заболочений ліс

на півдорозі між Лобною та Городком пам"ятник, неподалік криниця, альтанка, облаштований рекреаційний куточок

дивна назва заказника

[ODZER]

про музей в Лобні http://volyn-museum.at.ua/index/lobnenskij_muzej_partizansko_slavi/0-18

і ще пару фото

[Lexx_Giant]

Красавци.))

На такій техніці.. по таких напрямках.. а скільки відчувається позитиву і які місця відвідали.)

Респект..! Молодці.!

[Dima 07]

Навігатор,на Панораміо ти більше виклав фото ніж тут.

[Lexx_Giant]

То дай ссилку..

Що змінило те.... що ти написав?

[Navigator]

Навігатор,на Панораміо ти більше виклав фото ніж тут.

Сьогдні допрацюю, напишу текст. Ввечері закину.

[Dima 07]

Тримай Лєкс http://www.panoramio.com/user/6634283?show=all

[Navigator]

Cherman

Дякую за розповідь. На Стоході довелось побувати в цьому році двічі. В цій темі

в постах 8 і 18 є опис і фотографії про це.

[Dima 07]

В 2011 році був там,дійсно краї там гарні,природа зачаровує,неподалік від Обзира за селом Градиськ пятий рік гриби збираю в тих місцях.Навігатор фото класні,дуже притягують щоб подивитись ще раз.В цьому році планую поїздку в с.Глинне що за Рокитне.Тему створю пізніше в Покатушках,зараз ще неможу їздити,оскільки травма не загоїлась.

[ODZER]

Ми проходили минулоріч під час сплаву на байдарках ділянку Стоходу по маршруту : с. Заячівка - с. Бережниця - с. Стобихва - с. Великий та Малий Обзір - с. Боровне - с. Оленине - с. Рудка Червинська - Старі Червища

Між Великим та Малим Обзіром серед мережива заболочених русел Стоходу ( а загальна ширина там більше 1.5 км ) сховався острів-дюна , ми на ньому ночували.

Острів довжиною 150 м, шириною 40м. З одного боку до узбережжя 1 км, з іншого – 600м. Феєричне місце...

Ось тут звіт про цей сплав ( там також є відео цієї подорожі) , з посту № 50 http://board.lutsk.u...entry1052809861

[Dima 07]

Скинь місцезнаходження того острову на гугл мапс будь-ласка.

[ODZER]

Скинь місцезнаходження того острову на гугл мапс будь-ласка.

блін, я не знаю як це зробити.

ось в мене є фото зі звіту. Там Великий Обзир позначений жовтим кружальцем. Острів знаходиться північніше мосту через Стохід

Острів позначений стрілочкою. Там таких островів декілька нижче та вище по течії.

[Navigator]

Зранку швидко виїхали в Городок. Холоднувато, місцями стелиться туман. Село невелике, широко розкидане по полю і лісу.

Поруч село Озерці. Біля села два озера Велике і Мале.

На Малому пливе сім"я лебедів: двоє дорослих і четверо молодих.

Серед лісу широко простягнулось Велике

Від Городка повертаєм на захід. Серед лісів розкинулось величезне болото, яке носить назву Черемське. В довжину воно витягнулось більше ніж на 9 кілометрів. Дорога веде по краю болота.

Серед болота є озеро, а біля озера сухий острів. Лишаємо велосипеди і йдемо вбрід через болото. Грунт під ногами просідає. Навколо мох, очерет і невеликі берізки. Зустріли пару людей, які збирали журавлину - її навколо повно. До озера кілометр. На острові ростуть величезні сосни з густим підліском, деякі гіганти попадали в воду.

Покупавшись в темній воді, вернулись через болото на сухий берег. Почало вечоріти. Вирішили вертатись на Нові Червища через озеро Лісове. Взяли курс на північний-захід. Озеро розташоване серед заболоченого лісу. Дорогу до нього знайти не вдалось. Повернули на північ, з розрахунком виїхати на лісову дорогу Городок-Червища. Але наша дорога почала звертати на схід і далі брати небезпечний уклін на південь, заводячи назад вглиб лісів і боліт. З"їхати не було можливості - заболочений ліс без доріг. Сама дорога малоїзжена, затоптана тваринами. Проїхали вже багато, і щоб не вертатись, вирішили повністю замкнути коло. Скоро виїхали на свої ж сліди. Коло вийшло 13 км. Знову опинились на Черемському болоті. Щоб не плутати, виїхали на велосипедну стежку, яка в південно-західному напрямі через 8 км вивела нас на асфальтну дорогу до Червищ.

Проїхали пам"ятник виселеному в 1951 році селу Грива.

В сутінках прибули до машини. Хазяї накормили нас картоплею з сметаною. По лічильнику проїхали загалом 92 кілометра.

[Navigator]

Захоплюючі пейзажі і чудові світлини!!!

Яким апаратом фотаграфували?

Дякую, я фотографував Кеноном. Фотоапарат непоганий, потрібно лише трохи підовчитись в наших фотомастерів. Раніше на плівку знімав Зенітом.

[ODZER]

Трохи пізнавальної інформації про партизан у Лобній « Двічі геройська правда та кривда»

http://volga.lutsk.ua/view/1114/1/

І ще стаття про загін Федорова http://www.volyn.com...cle=0&arch=1560

Ось частина маршруту на карті генштабу. Ночівля була за 1 км перед селом Городок.

В назвах урочищ відчувається відлуння епохи дулібів та древлян : урочище Верчище, Зачимир`я, Зав`юнища, Бабин Мох, Кухів Груд, Сломяна

А це польська карта 30-х років

[ODZER]

Доповню розповідь Navigatora про другий день походу.

Прохолодний ранок.

Після сніданку рушаємо до с. Городок ,а далі на село Озерці. Між цими селами доволі пристойна гравійка.

Перетинаємо річку Веселуха ( притока Прип»яті ).

Трохи краєзнавчої інформації

Саме по річці Веселуха проходила лінія фронту у першу світову у 1915 році. Десь поряд з Кухотською Волею залишились бетонні доти-укріплення австріяків.

І партизани хазяйнували тут не тільки у другу світову, а й у першу.

З книги « Західне Полісся. Історія та культура» :

«… За наказом командувача Південно-Західного фронту генерала Іванова, від кожної кавалерійської і піхотної дивізії було сформовано по партизанському загону, що мали діяти на Поліссі. Вже восени 1915 партизани( казаки) з»явилися в тилу австро-німецьких військ…»

«Три команди партизанів, - згадує О.О. Брусилов, - з»єднавшись разом і залишивши своїх коней дома, пішки пробрались через болота і вночі напали на штаб І німецької піхотної дивізії, що розташовувався на півострові озера Нобель. І забрали з собою в полон начальника дивізії з кількома офіцерами, захопивши важливі документи і трофеї.

Цей бідолашний начальник дивізії, знаходячись у полоні, зробив вигляд, що хоче побритися, і бритвою перерізав собі горло…»

Партизани козачої дивізії під командуванням генерала Краснова здійснювали рейди по глибоких тилах ворога в районі Ковеля.

У вересні 1915 р. підрозділи Краснова успішно діяли в районі Кухотської Волі

Генерал Краснов був одним з активних учасників білогвардійського руху. В другу світову воював на стороні німців.

«В первый день начала Германией военных действий против СССР Краснов обратился с воззванием:

Я прошу передать всем казакам, что эта война не против России, но против коммунистов, жидов и их приспешников, торгующих Русской кровью. Да поможет Господь немецкому оружию и Гитлеру! Пусть совершат они то, что сделали для Пруссии Русские и Император Александр I в 1813 г…»

Военная коллегия Верховного суда СССР объявила решение о казни Краснова, Краснова С. Н., Шкуро, Султан-Гирея Клыча, фон Паннвица, обоснование: «…вели посредством сформированных ими белогвардейских отрядов вооружённую борьбу против Советского Союза и проводили активную шпионско-диверсионную и террористическую деятельность против СССР».

Краснов и другие были повешены в Лефортовской тюрьме 16 января 1947 года

Про Краснова з вікіпедії http://ru.wikipedia....Пётр_Николаевич

А ось спогади Краснова про Червищанський плацдарм

«…Лето 1916 года. Бои на Стоходе. Его берег, крутой и высокий, стеной спадает к воде. Стоход течет в несколько рукавов среди зеленых болотистых лугов, между перелесков и островов кустарника.

Пехотная бригада подошла вплотную к лугам, и нет силы поднять дальше цепи. Страшит болото; где нельзя окопаться, страшат водные пространства рукавов Стохода. От командира пехотной бригады телефон к начальнику Казачьей дивизии:

-- Не поможете ли своими казаками поднять наши цепи? Наша атака захлестнулась.

Кубанцы -- две сотни и с ними пулеметы на вьюках. Серые черкески, за спинами алые башлыки, черные бараньи шапки с красными тумаками, алые бешметы и погоны -- ничего "защитного". Развернулись широкою лавою, целый полк прикрыли. Впереди на нарядном сером коне командир сотни, еще дальше впереди на гнедом коне командир дивизиона. Как на смотру -- чисто равнение. Легко по луговой мокрой траве спорою рысью идут горские копи, не колышутся в седлах казаки. Прошумели по кустам и перелескам, прошли сквозь пехотные цепи. Им навстречу немецкие батареи открыли ураганный огонь, застрочили кровавую строчку пулеметы, котлом кипит огонь винтовок -- чистый ад с Любашевского берега... Казаки перешли в намет, скачут через протоки Стохода, алмазными брызгами сверкает вода из-под конских копыт. Все скорее и скорее мчится казачья лава -- двести человек на тысячи немцев. Реют алые башлыки... По брюхо в воде бредут кони через главное русло. Стих огонь немцев, в их рядах замешательство, слишком непонятно-дерзновенна казачья атака.

Наша пехота встала и с громовым "ура" бросилась за казаками в воду. Стоходенский плацдарм был занят...

Казаки проложили дорогу пехоте. Осень 1916 года. У селения Тоболы, на Стоходе, австро-германская пехота сбила нашу 4-ю Финляндскую стрелко¬вую дивизию. С таким трудом завоеванный Червищанский плацдарм зани¬мается немцами.

Из штаба III Армии приказ казакам выручить пехоту. Пять немецких аэропланов низко реют над казачьей дивизией, наметом скачущей длинной колонной к жидкому казаками построенному мосту. Стучат с аэропланов пулеметы, часто рвутся бросаемые с них бомбы. Аэропланы так низко, что отчетливо видны- лица летчиков. Падают убитые лошади, везде лежат убитые и раненые казаки. Казаки карьером проскакивают по ходуном ходящему под ними мосту, проходят через прорезы в проволоках наших укреплений, и вот они -- перед изумленной германской пехотой разворачивается широкая, на четыре версты захватившая весь плацдарм, казачья лава.

Сотни пленных... Взятые с боем пулеметы. Очищенное от врага поле сражения... Восстановленное положение. Казаки выручили свою пехоту. Финляндцы вернулись в свои окопы.

Когда армии шли вперед-- казаки были впереди армий, когда отступали -- казаки широкой завесой прикрывали их отход -- как во времена Наполеоновских войн, как в Семилетнюю войну против Фридриха, как в Турецкие и Польские войны с Суворовым.

Ни броневые машины, ни самолеты, ни пулеметы, ни скорострельные пушки и полевые мортиры и гаубицы не изменили их дерзновенно-смелой казачьей тактики….»

Вже під час подій Брусилівського прориву, в ході наступу передбачалось активізувати північне крило фронту, яке перетинало Західне Полісся по лінії сил Старий Чорторийськ – Костюхнівка – Кухоцька Воля. Росіяни мали намір завдати удару силами 3-ї армії генерала Леша і 8-ї армії генерала Каледіна.

На багнистій ділянці Озерці - Кухоцька Воля їм протистояла 9-а дивізія кавалерії ( сили корпусу генерала Галлера)

Про генерала Каледина http://ru.wikipedia....ксей_Максимович

Тепер далі про маршрут.

Проїхавши Веселуху , в с. Озерці під»їхали до озера Великого.

Трохи поодаль знаходиться озеро Мале.

Поряд з озером лісництво і велика пожежна вежа.

Navigator звідтіля зробив цікаві фото.

А далі на захід , в сторону Черемського заповідника.

Хрест -фігура в с. Городок

Вулики борті

Урочище Бугайова Гора – це окраїна Черемського болота

ось ми на краю болота

Трохи згодом продовжу далі про Черемський заповідник…

[Dima 07]

Дуже гарна розповідь,хлопці молодці,цікаво вивчати наш край,дуже гарні знімки,Полліська тайга своєю природою заманює відвідати таємничі місцини...

[ODZER]

Далі їдемо дорогою, яка плететься по самому краю Черемського болота.( місцева назва Чірмуське)

Болото чималеньке – приблизно 10 х 5 км

Ось фото з гугль мапс. Посеред болота є два озера – Черемське і Редичі. Черемське в центрі, Редичі на окраїні

Дерев»яні вежі, чи то мисливські чи для спостереження за тваринами .Поряд розкиданий корм, сіль. Такі вежі ми в цьому поході зустріли неодноразово.

На маршруті ми часто підкріплялись ягодами. Ще було немало чорниць, брусниці.

Серед зарослів багна( багульніка) попадалась лохина ( голубика)

брусниця

Нарешті ми в урочищі Сюзанка. Пам»ятник партизанам

Партизанські землянки

Знову вулики-борті

Залишки дуба ( вік більше 400 років)

А ось фото цього дуба ще пару років тому

Я бував тут пару років тому в пішохідній прогулянці. Вже тоді від дуба відкололась величезна гілка.

розповідь про ту прогулянку ( пост № 36 )

http://board.lutsk.u...entry1052556992

тоді була ще така табличка

Далі рушаємо до окраїни болота.

Фото з сайту заповідника

Там знаходиться на високій піщаній гряді дерев»яна спостережна вежа.

Болото схоже на лісотундру.

Посеред болота є два озера – Черемське і Редичі.

Черемське озеро знаходиться по центру болота. Біля озера є невеличкий клаптик суші-узвищення. Це узвищення називають островом , на ньому невеличкий лісок зі старезними соснами.

Ось фото з дерев»яної вежі . Можна помітити цей острівець

Саме та таких острівцях тримають собаку Баскервілей.

До озера йдемо по стежці 1 км через трясовину. Грузнемо ногами в мокрому торфі, провалюючись по коліно час від часу. Грунт під ногами коливається, трясовина . Це лише твердий шар зверху – знизу рідке болото.

Навколо безліч журавлини ( клюкви) на сфагнумах. Десь серед болота помітні жіночі постаті – збирачі журавлини.

[Dima 07]

Гадюк,вужів всяких тих гадів багато зустрічали???

[ODZER]

Скупнувшись в озері, йдемо назад.

Рідкісна червонокнижна рослина-хижак росичка. Жахлива смерть для комашок

Реліктова рослина шейхцерія.( в мене не вийшло гарне фото, тому знайшов в неті) http://ru.wikipedia....ki/Шейхцериевые

Далі планували скоротити дорогу на с. Нові Червища поряд з озером Лісне. А натомість сильно заблукали, Про це писав Navigator

Поки блукали , помітили траншеї – схоже на залишки глибинної оборони російських військ.

Обабіч любешівської траси помітили старе кладовище. Поряд пам»ятник