Воловець - Свидовець - Яремча

[m2xxx]

Є думка проїхати ТАКИЙ маршрут з 17 - 19 серпня. Захід відбудеться якщо назбирається достатня кількість бажаючих. (Поки бажаючих двоє). Хто не може поїхати на довго в похід з іншою групою, хоче відволіктись від міста і добре покрутити педалі - подумайте, літо скоро закінчиться!!!!

Чому так? Хочеться проїхати весь Свидовець починаючи з Усті-Чорної (за вийнятком найвищих точок - Близниць, на них треба вилазити, а з них сходити, тому, для економії часу, спуск через Драгобрат). Воловець - найближча залізнодорожна станція до Усті-Чорної, тим більше доїзд своїм ходом з Воловця не такий вже і банальний, але все по-порядку...

Отже нас чекає дистанція ~180 км; найвища точка 1770 м.

День переший.

Вигружаємось у Воловці о 4-й ранку і крутимо 70 км асфальтом до Колочави. По дорозі нас чекає 2 перевали; 2 різних джерела мінеральних вод та чудові краєвиди ...

Нууу або так ...

Далі після Колочави асфальт закінчується і починається грунтова дорога, якою торібно подолати ще ~20 км і ще один перевал.

, а часом трапляється і так ...

Десь за Устю-Чорною нам потрібно стати, може, як буде час, то наберемо трохи висоти на хребет.

День другий.

Апхіл на хребет, "американські гірки" по хребту, ДХ з г. Стіг (1704 м) в долину (620 м) мимо струмка Свидовець і шукати десь місце для зупинки. Відстань ~40 км.

Свидовець не кам'янистий як Мармороси (хто мав можливість оцінити по фото), зверху по ньому йде дорога, спуск не такий різкий, тому має бути простіше.

День третій.

Треба до 12:50 попасти на вокзал у Яремчі, звідки відходить потяг до Франківська, подолавши ~ 50 км асфальтом і Яблуницький перевал.

А от тепер, як холодним душем, повертає нас до суворої реальноїсті УкрЗалізниця

Дорога.

-> У Воловець напряму, щоб їхати вночі, можна потрапити потягом Київ - Ужгород, який відправляється з Дубно в 22:15 і в Рівне не заходить. Тому в Дубно треба буде закинутись своїм ходом, ще + 60 км.

<- З Яремчі до Франківська http://railway.lviv..../d4/tro6406.txt (15:00 у Франківську); далі http://uz.gov.ua/pas...in=1197&by_id=1 (23:00 у Рівному); і нарешті

http://uz.gov.ua/pas...n=37480&by_id=1 (в 4:00 в Луцьку). Ітого 3 пересадки, всього-на-всього

Отже, є можливість "вкататись в каку" в горах і отримати можливий хардкор з дорогою ("Предупрежден - вооружен"). Думайте, відписуйтесь. В кого будуть додаткові пропозиції, думки, поради по добиранню - теж цікаво.

[drot11]

Дуже класно описано мав би велосипед так і поїхав=)

[Boromir]

А це не підходить? Правда тріщки більше по часу

[TreNeR]

http://board.lutsk.u...nova-v-karpati/

А це не підходить? Правда тріщки більше по часу

Хто не може поїхати на довго в похід з іншою групою, хоче відволіктись від міста і добре покрутити педалі - подумайте, літо скоро закінчиться!!!!

[m2xxx]

Поки нас 3-є, хто хоче їхати. Ще двоє казали, що подумають. Ще б одного когось!!! Чи їхати втрьох? Одним словом вирішувати треба дуже швидко, бо квитків на потяг туди вже обмаль. Залишилось тільки 10 в плацкарт і це вже єдиний варіант сісти всім в один вагон.

[m2xxx]

Немає кворуму ... Вже і немає квитків ... Похід переноситься орієнтовно на 14-15 вересня.

Хто захоче поїхати, дайте знати завчасно.

[m2xxx]

Наступного тижня вирушаємо у цей похід. Вже взято квитки для 5-ти людей, тобто похід 100% відбудеться.

Змінено маршрут

Похід на 4 дні і тепер маршрут проходить не в обхід Боржави, а по ній. Нас чекає 2 мальовничих хребта і ще більше американських гірок.

Шось подібне на останні 2 фото можна буде побачити так як підйом на хребет ми розпочнемо ~ 4 годині ранку

З поїздами цього року простіше. Туди їдемо з Дубна (в яке закидаємось своїм ходом) потягом Київ - Ужгород (відправлення з Дубно 27.06.2014 в 22:16, прибуття у Воловець в 3:58). На цей потяг, станом на момент написання, залишилось 13 плацкартних місць . Назад з Ясіні у Франківськ дизелем, з Франківська до Луцька потягом Чернівці - Ковель (відправлення 01.07.2014 в 23:39, прибуття в Луцьк в 7:32).

Хто хоче, пишіть та думайте скоріше. Квитків обмаль і їх доведеться брати самим.

[odna]

Шось подібне на останні 2 фото можна буде побачити так як підйом на хребет ми розпочнемо ~ 4 годині ранку

эйэйэй! Либо ты собираешься за 20 минут подняться на хребет, либо чего-то не договариваешь

[m2xxx]

Схід сонця 28-го липня в 5:26. Підйом на хребет починається майже відразу від вокзалу. Підйом до Великого Верху на 80% можна їхати... Можна спробувати за 2 години виїхати і насолоджуватись тим як сонце заливає небо та хребет з долинами...

PS: Я беру дзеркалку.

[Driver]

За 2 тижні планую їхати в район Яремче-Буковель. Як порадите добиратись? Вели або з собою берем (тоді потягом), або інтаймом відправляєм і тоді можна маршруткою.

[odna]

За 2 тижні планую їхати в район Яремче-Буковель. Як порадите добиратись? Вели або з собою берем (тоді потягом), або інтаймом відправляєм і тоді можна маршруткою.

Ого... Поездом велосипед бесплатно провозится. А Интаймом, думаю, будет гораздо дороже билета, даже на маршрутку. Крутые вы

[Driver]

odna, боюся, щоб не було запар в поїзді з провідниками). Інтаймом по акції з Луцька в Буковель 50 грн 1 велосипед,

[odna]

Какие запары? Сколько уже обговаривалось. На вокзале спросите. Есть правила провоза велосипедов. Проводники знают. Могут поворчать, но не больше. В поездах дальнего следования велосипед зачехленный и в разобранном виде (снятое переднее колесо) считается ручной кладью. А ручная кладь до 36 кг провозится бесплатно. В дизелях и электричках правила другие.

[m2xxx]

Збираємось на закупку продуктів в четвер 26.06 о 20:00 біля входу в ПАККО, що біля 5-ї школи.

[Atarax]

Ну і? Розказуйте/показуйте

[Dgura]

Їли, пили, спали і шкварили + вчасно звалили від непогоди - екзистенція велопоходу.

Трек Боржави, 28 червня

http://www.gpsies.co...dpingxshwxcjmiq

Трек Свидовця, 30 червня

http://www.gpsies.co...flsjyimhqghrotq

[Barugan]

ого...нехіло по горам покрутили...

[m2xxx]

День виїзду: Ще попереднього дня нас було 5-ро. В день виїзду "відвалюються" 2-є, яких "недовідпустила" робота. Та той момент в нас вже були куплені харчі. Що ж доведеться везти, "лайтовий" похід не вдався, ну хоч на палатках трохи зекономили ваги ... Останні приготування, пакування, збір на кільці на Дубнівській і ми вирушаємо в дорогу. Нас 3-є, але ми "в тєльняшках" і з нами "жрець ктулху"...

Дорога до Дубно, як дорога до Дубно ... нічого особливого. Відчуття що похід починається з'являються коли починаємо пакувати байки та готуватись до посадки в потяг. У всіх були вело-чохли, по-черзі зачехлялись...

Я чохол позичав. Мене запевнили, що байк туди "влітає зі свистом" і знімати треба лише переднє колесо. От я понадіявся на ці слова і не перевіряв його в домашніх умовах (навіть не розмотував =) ). Який же сюрприз мене чекав на пероні ...

От так в Україні пакують Інтенси ...

Влізло тіко 60% байка і ми вже залишили плівку в Луцьку (у всіх же ж чохли є). З собою була газетка для розпалу, я нею і скориствся =))))

Забіг по перону з байками в пошуках потрібного вагону, посадка і ми віддихуємось всередині потяга. Квитки брали щоб усі були поруч крім одного (ним виявився Dgura), але після того як 2-є здало квитки, ми всі виявились розкидані. На весь вагон я нарахував 12-15 байків на третіх полицях, причому в одному "купе" на 2-ох полицях впихнули 4-5 байків (як, навіть не хочу уявляти). Поспати вдалось лише 2-3 год (чи спав Dgura взагалі невідомо). Без декількох хвилин на 4-ту ми вийшли з потяга (тільки ми 3-є з байками, решта чогось їхала далі).

Нас розбудив і не давав куняти прохолодний ранок. І тут почались "пригоди"...

[Driver]

Це ви сідали на Київ -Ужгород?

[ANDRON]

Так заінтригували, а продовження немає. Злобні ви.

[m2xxx]

День перший (Доовгий день): Тільки-но вийшовши з потяга і розпочавши розчехляти байки, Dgura видає: "Все, я вже приїхав " ... При висадці в нього згубився зажим підсидільної труби. 4-а ранку, на пероні темнувато, і хомут чорний... Ми тричі прочесали перон з ліхтарями... ніц нема. В Студента вже з'являються думки шукати будівельний магазин (який має бути відкритий в суботу на День Конституції) і там брати декілька хомутів і стягувати ними. Йдемо останній раз шукати, заглядаємо всюди між шпали та колії. Під крик Студента, коли він знайшов зажим, прокинулось, мабудь, пів Воловця ... Десь таки між камінням та шпалами він його роздивився. "Отдєлавшись льогкім іспугом", починаємо збирати байки. І тут Dgura знову: "Почекайте, я рукавиці згубив ... " Дубль два .... тільки не такий довгий. На всі ці збори ми втратили ~ годину часу.

Незважаючи на найхолоднішу пору доби не вдіваюсь тепло, через 400-500 м. від вокзалу починається підйом. Хоча і тих пару метрів по місту вистачило щоб задубіли пальці на металевих гальмівних ручках. Зігритись вдається швидко, тільки почавши підніматись. Виїхали на перше підвищення. Зовсім поруч знизу спить Воловець, сонце ще не зійшло.

Зранку, не сильно спавши вночі і не сильно прокинувшись зараз, крутити вверх важко, хоча Dgura під впливом адреналіну та ендорфіну від втрат та знахідок видавався більш ніж повним сил. Їдемо по лісовозній дорозі, вона йде хвойним лісом, час-від-часу зупиняємось перепочити. Стояти довго не виходить, одразу стає холодно. Мало-помалу виїхали до закінчення лісу і ось вони, розвалини сироварні, тут нас чекає сніданок.

Приблизно 7:40 ранку .... Сонце вже трохи піднялось і заливає гори теплом.

Сходили за дровами, водою, приготували сніданок. Під промінням сонця ми позасинали і годинку поспали. Розбудив дзвін дзвоників, вівчарі переганяли овець. Зібрались і сунемо байки вгору. З сироварні до Плаю крутий підйом. Знизу - Воловець.

Но Плаю (1330 м.) розташована метостанція. На ній свого часу працював Чорновіл. Там встановлена меморіальна плита. Відкривається панорама на найвищі вершини хребта Великий Верх та Стій (1681 м.), який стоїть трохи осторонь основного хребта.

Починаємо шурмувати Великий Верх. По всій Боржаві йде +- нормальна дорога, тому можна класно покататись і там де треба вести байк - це теж не викликає зайвих труднощів. Трохи інша справа перемичка між Великим Верхом та Стоєм. Там то дорога, то стежка, бувають невеличкі дропи, "сходинки" (step up), кам'яні секції. Було вирішено ще до походу, що на Стій треба заїхати. Треба, так треба... Переваливши за Великий Верх, дібравшись до перемички відкривається панорама на Боржаву.

Десь по середині перемички Сашко знесилився ... Ми зі Студентом йому лишили груз і порожняком змотались на Стій. Без грузу зовсім інший кайф, можна менше делікатнічати.

Фото з г. Стій. На ній добре видно основні вершини хребта (Гемба, Магура-Жиде, Граб)

В трикутнику між вершинами Великий верх - Стій - Гемба основне скупчення туристів. Зустрічали групи з України, Польщі, Прибалтики (Особливо цікаво дивитись за Європейцями. Всі, від малого до великого, з пішохідними палками при собі мають все спорядження, повний фен-шуй)... Зі Стою до місця де ми лишили Сашка спустились за 10 - 13 хв. Нагрузились і нас ще чекав спуск з Великого Верху. Місцями різкий але з хорошими викатами. Розлякуючи "пішоходів", валили вниз, загальмувати вдалось вже під Гембою. Там і пообідали, була десь 14-а година.

З Гемби в хорошу вітряну погоду літають паропланеристи. Я їх в той день нарахував 12...

Після Гемби нас чекав виповз на Магуру-Жиде. І дууже крутий спуск з неї. Студент пару раз зависав на передньому колесі з рюкзаком на голові, обійшлося. Сашко взагалі зійшов пішки. Я ж отримав повний кайф від дропера (декілька разів підчіпний груз торкнувся заднього колеса). На спуску загальмувати повністю не вдасться, лише +- контролювати швидкість переднім гальмом (і то де грунт та каміння, а внизу спуску трава), заднє колесо взагалі місцями сунеться. Було круто!

Фото на Стій з Магура-Жиде.

Далі дорогою, траверсами і перевалили Граб. За г. Граб дуже мальовниче місце. Кольори яскраво-зелений, бурий, темоно-зелений. Фото не передасть всю ту палітру. (Весь хребет Боржава - суцільний чорничник. В теплих, захищених від вітру місцях вже були чорниці і вони будуть поступово доходити в інших вищих місцях аж до кінця серпня.)

Я пішов зробити фото, повертаюсь і Студента немає ...

- Де Студент?

- Він тапка десь згубив на спуску. Поїхав шукати ....

DOUBLE FACEPALM !!! Ми з Сашком вже робили ставки де він повернеться, обоє не вгадали. Вин їхав поки міг, лишив байк, пішки вийшов на Граб і трохи за нього .... Не знайшов. (Наступного дня він купив нові за 17 грн.) Так ми вбили ще одну годину.

Після Магури-Жиде хребет "нижчає", тому їдеться досить швидко. Останнього разу ми набирали воду ще біля руїн сироварні. Ніде зверху води немає, а вода в нас закінчується. Треба проїжджати хребет... На одному з спусків помітив боковим зором, що колір чорничників змінився. Загальмували. Ого-го ... все в нас не плановий півгодинний перекус ...

Наївшись досхочу, ми рушили. Далі ще перейшли (їхати там і вверх і вниз було неможливо) останню г. Ополоник. І все на перевалі за нею кінець Боржави.

На той час всі були пусті (води немає ні в кого) і дууже забембані довгим днем. Тому звірили по карті де краще зупинитись біля струмка на ночівлю і остаточно з'їхали з хребта. Зупинились неподалік села Тюшка, розбили табір, змили в струмку з себе сіль, яка вже білим порошком лишалась на руках коли витерти лице. Релаксуємо, вечеряємо, Сашко дістав, спеціально ним привезену на цей вечір, заначку - домашнє ігристе вино. Тільки пів кружечки вина подіяли як снодійне після такого довгого дня. В 22:00, коли на дворі ще були сутінки і без ліхтаря було достатньо видно, ми вже спали.

По плану повинні були б зупинитись за Межигір'ям перед перевалом. Не доїхали. На другий день доведеться наганяти ...

PS:

Це ви сідали на Київ -Ужгород?

Так!

[Dima 07]

Респект,гарна розповідь,фото супер.

[ANDRON]

Респект такому автору, за таку чудову розповідь

[Terrable]

Как раз 25-26 и вроде 27 числа катался на авто в районе Воловец-Межгорье-Синевир, Н. Ворота. Видел велосипедистов, много маленьких групп. Может и вас видел ))))

[m2xxx]

День другий (День перевалів): Прокинувся я перший десь біля 9-ї. Довго приходив до стану ясного розуму. Ніхто не прокидався... Пішов мити байк. Поки я закінчив всі прокинулись. Приготували сніданок, на кожен ранок в нас була вівсянка зі згущеним молоком, родзинками та цукатами. І, оскільки в мене виявилась найбільша миска, мені її найбільше діставалось. Закинути її всю в себе мене заставляла думка, що зараз весь день доведеться ввалювати на педалях. Вже за сніданком після першого тяжкого дня виникла думка, що може воно і на краще, що не вийшло з нами поїхати представницям чарівної половини людства. Для них то, певно, було б затяжко ...

Забрались і вирушаємо в дорогу десь біля 12-ї. Їхати треба достатньо швидко щоб наздогнати, що не доїхали вчора. Швидко з'їжджаємо через Лозянський в Межигір'я. Зупинка на морозиво (Студент робить забіг по магазинах в пошуках тапок, зачинено). Починається асфальтована частина походу. Мало-помалу йде мізерний набір висоти. В долині між горами немає вітру, зверху жарить сонце, знизу варить розпечений асфальт. До місця зупинки, де мали б по плану зупинятись, добрались за 1 годину і 15 хв.

На початку перевалу набрали води і на штурм. Виснажливий серпантин на перевал. З 600 м. треба піднятись на 900 за 5-7 км. (Межигір'я знаходиться на висоті 450). Одна з петель серпантину змита / зсунута в прірву, автівки роз'їздили поруч обочину. Пхаємося вверх, заливає піт, не встигаєш витирати лице, футболку під наплічником можна викручувати... З появою вітерцю з'являється відчуття, що кінец перевалу близько, стає трохи легше. Декілька зусиль і все ... спуск і не просто спуск, будемо втрачати висоту аж до Колочави, де нас чекає вже грунтовий перевал. Пішов спуск і тільки гул вітру та покришок... нас не наздогнало жодне авто.

Невеличка зупинка в Синевирі. Добрали трохи продуктів, Студент купив тапки. Скотились нижче в село Негровець та стали обідати на березі річки Теребля.

Звідти відкриваються гарні краєвиди на сусідні вершини Негровець ...

... та Стримбу ...

Під холодне пиво з рибкою дивимось на грунтовий перевал куди нам треба їхати.

Справа хребет Красна полонина, злів г. Стримба. Сідловина між ними і є наш 2-й перевал

До Колочави скотились, основна дорога йде праворуч до Теребле-Ріцького водосховища. Нам лівіше , далі починається набір висоти. На автомобільних картах дорога через перевал до сіл Комсомольск та Руська-Мокра позначена як другорядна. Спочатку на ній навіть лежав новенький, гладенький асфальт (то нас дуже вразило, в якомусь селі на Закарпатті дорога краща ніж в нас в обласному центрі, та й село дуже чепурне, жодних хат-розвалюх, є футбольне поле зі штучним газоном). З кінцем села закінчився і асфальт і почалась така дорога, що по ній не кожен позашляховик проїде. Oт вам і другорядна дорога.... Мало того і ми там не завжди їхали .

Мало-помалу вилізли ми на перевал Переслоп (920 м)...

І тут нас чекало найцікавіше, ще "цікавіший" спуск з перевалу. Ми неодноразово уявляли, що буде як сюди хтось потикнеться автівкою. Змита водою, зсунута гусеничною технікою, місцями дуже кам'яниста, вбита лісовозна дорога. Скинувши основну висоту, пішов спуск ущілиною і тут ...

А діватись нікуди ... Ми ще раз озвучили думку: "Може й то і добре, що з нами не поїхали ті кому не вийшло. Їм би було ну "зоовсім трішки" важче ніж в Криму". Ми з Студентом зняли кросівки, пристібнули збоку до рюкзака, взули тапки (Студент з гордістю), і покрутили по воді та мокрому камінні . Сашко, як справжній ковбой, навіть не роззувався. Як виявилось, така дорога йде 2 км., ми чудово освіжились під кінець спекотного дня.

Допливши до Комсомольска перевзулись та хутко спустились в Усть-Чорну. Зупинились на березі річки, на місці де колись йшла вузькоколійка, на другому березі річки стояв БТР . Розбили табір, скупались, за вечерею усвідомили, що нагнали втрачене попереднього дня. Передзвонив додому, уточнив прогноз погоди: на завтра сухо, на післязавтра сильний дощ на весь день...

- То що, за завтра проїжджаємо дводенну норму? ...

- Певно! Спускатись під сильним дощем по розмоченій грязюці, а потім грузитись в поїзд, ще те задоволення...

- Тоді я завтра ставлю будильник на 6-ту щоб раніше виїхали.

Так в передчутті другого довгого дня ми о 23-й повкладались на ніч ...