Европейский суд опозорил КС и Верховную Раду

[Гість rl72]

Европейский суд опозорил КС и Верховную Раду

Сегодня, в 11:43

Виталий Червоненко, «Главком»

9 января 2013 года Европейский суд по правам человека сделал то, чего так долго и настойчиво требовали от родного Конституционного суда – защитил Конституцию Украины. Долгие годы от толкователей Основного закона требовали признать очевидную вещь – что «рояльное голосование» в парламенте чужими карточками нарушает Конституцию и целый букет законов Украины. А принятые таким образом нормативные акты – незаконны. Но наш «карманный» суд этого сделать по очевидным причинам не мог, зато Европейский - смог, тем самым, показав несостоятельность всей украинской судебной системы и Конституционного суда в частности. Параллельно открыв возможность для массовой отмены решений украинского парламента.

Итак, 9 января Европейский суд по правам человека вынес решение в деле «Александр Волков против Украины». Дело рассматривали всего год, а жалоба касалась незаконного увольнения бывшего главы военной палаты Верховного Суда Украины Александра Федоровича Волкова.

Разборки в Высшем совете юстиции

Дело заварилось еще в 2008 году, когда Волкова обвинили в пересмотре в 2003-2004 годах решений брата своей жены, работавшего в суде низших инстанций. После долгих разбирательств в Высшем совете юстиций, где его увольнением опекался глава ВСЮ Владимир Колесниченко и нардеп Сергей Кивалов (их имена фигурируют в решение Евросуда), 17 июня Верховная Рада лишила Волкова должности. При этом кипели острые политические дебаты, мол, Волков перешел дорогу ставленникам власти в Высшем совете юстиции, за что его, по мнению оппозиции, и убрали. Стенограмма того заседания - интереснейшее чтиво. Хотя бы потому, что тогдашний глава Верховного Суда Василий Онопенко был против увольнения судьи и прогнозировал победу Волкова в Европейском суде. Как в воду глядел.

Европейский суд запретил нардепам голосовать чужими карточками

Но не эти детали важнее всего. Дело в том, что в решении Европейского суда, кроме ряда прочих нарушений прав Александра Волкова, отдельно рассматривался эпизод с законностью голосования Верховной Рады по его отставке. Александр Волков в своей жалобе указал, что при электронном голосовании большинство депутатов в зале отсутствовали, а их карточками воспользовались другие. При этом свои слова он подтвердил четырьмя заявлениями народных депутатов и видео «рояльного» голосования. Мол, это нарушает 84 статью Конституции, 24 статью закона о статусе нардепов и 47 статью закона о регламенте.

Нарушение очевидное, но наши суды с этим как-то свыклись. То ли дело европейцы. Для них нарушение Конституции оказалось не пустым звуком и они, приняв во внимание доказательства Волкова, признали незаконность и неконституционность «рояльного» голосования.

«Суд пришел к заключению, что решение об увольнении заявителя было проголосовано при отсутствии большинства народных депутатов. Присутствующие депутаты умышленно голосовали за своих коллег. Потому решение было принято с нарушением 84 статьи Конституции Украины, статьи 24 закона о статусе народных депутатов и 47 статьи регламента. При таких обстоятельствах суд считает, что увольнение заявителя с поста не соответствовало принципу юридической определенности, в нарушение пункта 1 статьи 6 Конвенции», - указано в решении.

Это стало одним из оснований признать правоту Волкова, нарушение Европейской конвенции в его деле, обязать Украину выплатить ему 18 тысяч евро штрафа и восстановить на должности судьи Верховного Суда.

Конституционный суд слона не заметил

На этом фоне показательно недавнее решение Конституционного суда Украины по аналогичному случаю. Вспомним, как 1 февраля 2011 года Верховная Рада внесла поправки в Конституцию Украины и перенесла парламентские выборы на год позже – осень 2012-го с весны 2011-го. Тогда же чуть продлила полномочия Президента и местных органов власти. Страна как раз пребывала в состоянии легкого шока после возвращения Януковичу сверх полномочий Кучмы руками КС. Формально - из-за нарушения процедуры внесения правок в Конституцию в 2004 году. Понятно, что и в 2011 процедуру нарушили и принимали поправки «парнокопытным голосованием» чужими карточками. Что и было зафиксировано на видео.

Оппозиционеры собрали всю доказательную базу, заявления о нарушении, видео заседания и обратились в Конституционный суд, мол, нарушения Основного закона на лицо, надо признавать поправки неконституционными. Фактически, Конституционному суду было предоставлено намного больше материалов, чем судьей Волковым.

Но результат того обращения был предсказуем и соответствовал позиции Банковой. Конечно же, признать рояльное голосование законным там не могли, а потому попросту не приняли иск к рассмотрению. Указав, что доказательства нарушения процедуры и не личного голосования недостаточны.

Доказывать, что Конституционный суд Украины – контора с сомнительной репутацией, уже давно не нужно. Но ведь всего лишь в 2009 году КС по аналогическому делу из-за мелкой и незначительной ошибки при опубликовании документа отменил действие важнейшего закона о парламентских следственных комиссиях. Что здесь скажешь, Европейский суд далеко, и «покращення украинской судебной системы» до него вряд ли когда-то доберутся.

Все украинское законодательство отменят в Европейском суде?

Но черт с ним, с Конституционным судом, тут перед властью стали проблемы поважнее. Прежде всего, создан очень опасный прецедент, когда Европейский суд признает незаконность конкретного голосования из-за использования чужих карточек. При чем, это дело было признано первоочередным, а решение вынесено всего за год. Если так и дальше пойдет, то десятки судей и других чиновников смогут отменять решения о своем увольнении. Да и с назначениями можно поиграть – того же Азарова с Рыбаком также назначили чужими карточками. Более того, по этому же принципу можно пытаться отменить действие целых законов, ведь все они в последние годы принимались с нарушением Конституции по указке руки Михаила Чечетова. Как показал прецедент Волкова, для европейских судей видеозаписи незаконного голосования и парочка заявлений депутатов вполне для этого достаточно.

Учитывая, что даже сегодняшнее увольнение Арбузова и назначение Игоря Соркина на пост главы НБУ прошли с нарушением принципа личного голосования, почва для обжалования в Евросуде останется и в будущем.

Чтобы прояснить, насколько реальна повальная отмена Европейским судом украинского законодательства и кадровых решений последнего времени, мы обратились к действующему судье Евросуда «ad hoc» от Украины, доктору юридических наук Станиславу Шевчуку.

Станислав Владимирович, не вышел ли Европейский суд за рамки своих полномочий, признав незаконным голосование чужими карточками в украинском парламенте?

Голосование чужими карточками - это же очевидное нарушение Конституции и законов Украины. Суд имел полное право этим заниматься, рассматривая решение об увольнении Волкова. Ведь для увольнения человека должно быть 226 голосов, а в Конституции написано, что депутат голосует лично. Европейский суд взял во внимание четыре обращения депутатов, видеозапись голосования, и установил, что не было 226 человек в зале во время голосования. Значит, такое решение парламента не имеет юридической силы. Все просто, это абсолютно в компетенции Европейского суда.

Этот же вопрос и в компетенции Конституционного суда Украины, он должен был принимать такие решения по голосованию чужими карточками. Это же нарушение Конституционной процедуры! Они в 2010 году отменили закон о внесении изменений в Конституцию в 2004 году, так же они могут сделать по любому закону, принятому с нарушением процедуры.

Было обращение депутатов по поводу законопроекта о внесении изменений в конституцию от 1 февраля 2011 года. Они предоставили КС те же доказательства, что и Волков: заявления, стенограммы и видео. Но все тщетно, КС отказал…

Да, Европейский суд установил факт нарушения, а КС – отказался это делать. Они могут говорить, что КС – суд права, а не фактов. Но они же сами не раз устанавливали факты.

Меня беспокоит, что Европейский суд признает очевидное нарушение Конституции, а наши суды – нет. Ведь есть все юридические основания это делать.

Какие последствия этого решения Евросуда для Украины?

Прежде всего, отмена голосования по увольнению судьи – это прецедент для всех уволенных в Украине судей. Мне известны другие случаи, когда судьи уже обжаловали свое увольнение в Евросуде после судебной реформы. Дело Волкова будет прекрасным прецедентом для них, ведь в Европейском суде работает железное правило – аналогичные дела решаются аналогично. Потому все судьи, которых уволили голосованием чужими карточками, могут добиться признания нарушения 6 статьи Конвенции. В этом можно быть уверенным.

Можно ли этот прецедент так выкрутить, чтобы распространить на законы и их Европейский суд отменял?

Это сложный вопрос. Что украинская власть должна сделать незамедлительно после решения Европейского суда – прекратить голосование пианистов в парламенте. Это самый действенный способ выполнить судебное решение.

Смогут ли отменять законы из-за этого прецедента? Это будет зависеть от умелости адвокатов. Гипотетически, если право человека нарушено неким законом, который принят с нарушением процедуры, то здесь может быть признано нарушение Конвенции. Но с законом будет сложнее, ведь в деле Волкова было постановление – индивидуальный акт по конкретному человеку. Повторюсь, о конституционности законов скорее должен беспокоиться Конституционный суд самой Украины.

В контексте дела Волкова надо отметить еще один прецедент. Раньше суд не указывал государству, что надо делать. Но в этом решении в пункте 207 они записали, что суд сомневается в пересмотре дела в Украине в соответствии с принципами Конвенции в ближайшем будущем. Потому суд просто обязал в пункте 9 резолютивной части восстановить судью Волкова на посту. Это очень интересный момент.

В решении указано, что главными доказательствами нарушения процедуры голосования были заявления четырех депутатов и видео. Неужели только этих доказательств было достаточно?

Да. Европейский суд считает эти доказательства достаточными. Потому и будущим истцам этих самых доказательств будет достаточно.

оце навчили

[Ko3bMa]

оце навчили

Ще побачимо, чи навчили.

[Гість rl72]

17 січня, 2013

Андрій Коваленко

Євросуд vs українські «кнопкодави»

Нещодавнє рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» навряд чи змусить режим Януковича й залежні від нього суди покласти край ганебній практиці фантомного голосування нардепів

9 січня Страсбурзький суд своїм рішенням визнав порушення Україною статті 6 (право на справедливий судовий розгляд) Європейської конвенції з прав людини і зобов’язав державу, окрім виплати Олександру Волкову морального відшкодування у €6 тис. і €12 тис. судових витрат, «за першої можливості» поновити його на посаді судді Верховного Суду України.

Голову Військової колегії ВСУ (а саме таку посаду Олександр Волков тоді обіймав) було звільнено «більшістю голосів» парламенту в червні 2010 року з формулюванням «за порушення присяги». Приводом, зокрема, стала участь пана Волкова у касаційному перегляді низки рішень у справах, котрі були винесені в Київському апеляційному адміністративному суді «особисто та у складі колегії суддів» братом дружини Олександра Волкова – суддею Ігорем Бараненком. Саме в цьому Вища рада юстиції вбачала «конфлікт інтересів», хоча з формально-юридичного боку «брат дружини» близьким родичем не є.

Не будемо зосереджуватися на певному політичному підґрунті тодішнього звільнення судді Волкова, котрий незадовго до його «спалення» парламентом був обраний з’їздом суддів на посаду члена Вищої ради юстиції. Як і не вдаватимемося до деталізації змістовної частини справи (хоча й вона є, безперечно, цікавою насамперед в ілюстративному сенсі щодо цілковитої залежності судової системи від ВРЮ, а останньої – від режиму Януковича). Найсуттєвішим, на нашу думку, є одне із формулювань резолютивної частини рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). «Суд дійшов висновку, що рішення про звільнення заявника було проголосоване за відсутності більшості народних депутатів. Присутні депутати умисно голосували за своїх колег. Тому рішення було прийнято з порушенням 84 статті Конституції України, статті 24 закону про статус народних депутатів і 47 статті регламенту. За таких обставин суд вважає, що звільнення з посади не відповідало принципу юридичної визначеності, в порушення пункту 1 статті 6 Конвенції», – йдеться в рішенні Європейського Суду.

Нова зброя проти парламентського шахрайства?

Отже, відтепер цим правовим лекалом можуть успішно скористатися судді та інші чиновники, котрих Рада звільнила чи звільнятиме у спосіб «рояльного» голосування. Втім, тут значно важливішим є інший аспект. Адже наразі один-єдиний абзац у рішенні Страсбурзького суду здатен вплинути на пришвидшення процесу подолання голосування за себе і за того хлопця, який уже став невід’ємною й дієвою технологією режиму Януковича у шахрайському продавлюванні недемократичних, відверто-корупційних та соціально-дискримінаційних законів (на кшталт Податкового кодексу, бюджету й всеукраїнського референдуму, пенсійного, мовного та багатьох інших правових симулякрів). У разі ймовірного набрання чинності рішенням ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» опозиція може отримати вагомий козир у протидії неперсональному волевиявленню «регіональної» більшості. Адже, згідно з Віденською конвенцією про право міжнародних договорів (ст. 31, п. 3), рішення ЄСПЛ є невід’ємною частиною Європейської конвенції з прав людини; та ж, у свою чергу, – частиною українського національного законодавства. А отже, прецедентне право ЄСПЛ, зокрема практика застосування й тлумачення Конвенції, є безумовним джерелом права для України та її судів. Про наміри скористатися «європейським вердиктом» щодо справи Волкова вже поспішив оголосити лідер однойменної парламентської фракції Віталій Кличко. Зокрема, в контексті ймовірного судового оскарження результатів голосування за призначення голови Нацбанку Ігоря Соркіна – через відсутність 22 голосів. Як відомо, політсила Віталія Кличка ще в Київраді набула значного досвіду у «легальній» боротьбі судовими засобами, зокрема проти незаконного підвищення комунальних тарифів тодішнім мером Леонідом Черновецьким. Втім, на тому шляху практично всі зусилля ударівських опозиціонерів були знівельовані національного вибіркового правосуддя.

Попри те, що гіпотетично апеляційний успіх у Страсбурзі з мотивів неперсонального голосування відтепер буде майже стовідсотково забезпечений (позаяк подібні поміж собою справи вирішуються Євросудом аналогічно, тобто на основі раніше схвалених рішень), все ж потуги опозиції на вказаному терені мають значний ризик лишитися безрезультатними. Їх може традиційно нівелювати бюрократична тяганина й затягування часу на кількох рівнях національної судової системи, неприйняття очевидних доказів, свідомо-казуїстичне тлумачення (в кращому разі), а то й відверте ігнорування європейських норм і судової практики. А головне – вельми поширений «алгоритм» виконання рішень Євросуду по-українськи: винятково в компенсаційно-грошовій частині і водночас за повної бездіяльності у поновленні порушеного права заявника (як це відбувається у ще одній «свіжій» справі «Юрій Луценко проти України»), без покарання винних, а також без адекватних правових й інституційних змін. Щодо останнього вельми поширене «виправдання» влади полягає в тому, нібито парламент – орган колегіальний, і його неможливо «змусити» до ухвалення потрібних законів, компліментарних з європейськими стандартами.

Тим, на що звернув увагу ЄСПЛ, мала би давно перейматися українська судова система – суди загальної юрисдикції й Конституційний Суд. Проте, як засвідчила практика останніх років, ефективність «третьої влади» на терені захисту імперативної конституційної норми щодо персонального голосування виявилася нульовою. Понад те, багатьма своїми діями й бездіяльністю вітчизняні суди опосередковано легалізували й освятили наперсточне «кнопкодавство» в українському парламенті. Йдеться насамперед про ухвалу Конституційного Суду від 1 червня 2011 року, якою відмовлено у відкритті провадження щодо звернення 53 опозиційних депутатів. Як відомо, ті звернулися до КС з вимогою визнання неконституційними змін до Конституції від 01.02.2011, якими повноваження Верховної Ради було пролонговано аж на півтора року, а президента – на півроку. Слід зауважити, що тоді були надані численні докази «фантомного» голосування – свідчення очевидців, копії журналу реєстрації, відеозаписи тощо, які були відхилені «високим судом» як «недостатні».

Ще раніше подібні докази були представлені Вищому адміністративному суду Віталієм Клименком – пересічним громадянином, пенсіонером з Сум – в рамках позову проти Верховної Ради з тих самих мотивів «відсутнього» голосування за вищезгадані зміни до Конституції. Пан Клименко стверджував, що його особисті виборчі права були порушені саме внаслідок нелегітимної процедури голосування чужими картками і схвалення закону за фактично ненаявної парламентської більшості. Принагідно заявник апелював до відомого безпрецедентного рішення Конституційного Суду від 1 жовтня 2010-го, котрий розчерком пера скасував чинну на тоді Конституцію-2004 – саме з мотивів порушення парламентської процедури при її прийнятті. ВАСУ позов не задовольнив, знову-таки, вважаючи доказову базу нікчемною.

При цьому для Європейського Суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» було достатньо всього чотирьох свідчень від нардепів і відеозапису. Контекстуально згадалася кулуарна фраза (у форматі «почуто автором» десь у 2000-му) одного апеляційно-регіонального служителя Феміди. Він за місцевою «рознарядкою» брав участь у міжнародному семінарі, на якому голландські судді ділилися досвідом використання прецедентної практики Євросуду в тамтешньому судочинстві. Його українська честь тоді запально кинув: «Яка там Конвенція, який там Страсбург?! У нас же – закони!» А тепер ще й і Вища рада юстиції з Адміністрацією президента на чолі.

http://tyzhden.ua/Columns/50/69965