Холодний «екватор» Віктора Януковича

[Dream]

Цього тижня тихо й непомітно перевалила через екватор каденція нашого президента. Серед студентів і солдатів строкової служби таку віху прийнято відзначати, як «золоту середину». Зазвичай друга половина строку легша і цікавіша від першої. Успішні політики-реформатори теж хочуть зробити максимум одразу після приходу до влади, щоб потім, ближче до виборів, почивати на лаврах і пожинати плоди. Втім, їх смак залежить від того, що саме сіяли. Як-то кажуть, що посієш, те й пожнеш.

Як зазначають історики, практично всі російські царі починали як ліберальні реформатори, включаючи навіть, важко повірити, Івана Грозного! Цю традицію продовжили й генсеки: Хрущов (до виставки в «Манежі»), Брежнєв (до Праги), Горбачов (до Баку і Вільнюса)… Президенти України теж вписуються в цю традицію. Леонід Кравчук, щоправда, реформатором не був, принаймні у сфері економіки, але його просто несло непереборним

потоком історії. А коли він став на шляху цього потоку, то й змело. Кучма перший і навіть другий свій строк починав як реформатор, хоча куди йому було подітися — криза ж в обох випадках не залишала іншого виходу! А закінчував обидва рази як ретроград: у 1997—1998-х потураючи «червоним директорам», у 2002—2004-х — «олігархам». Ющенко більшу частину своїх реформаторських здібностей виявив (точніше, як потім з’ясувалося, розтратив), будучи прем’єром. Плюс, звичайно, отруєння, месіанство, але головне — відсутність цілісного бачення цілей і методів. Однак і він на початку каденції затіяв було дерегуляцію і спробував налагодити контакт із підприємцями. Втім, ітиметься сьогодні не про попередників.

Наш нинішній президент спочатку із шкури пнувся, щоб показати свою перевагу над «папєрєдніком» і постати перед Історією як справжній, діяльний реформатор. Напевно, навіть десь щиро — інакше навряд чи вийшов би у світ, наприклад, закон про держзакупівлі, не кажучи вже про амбіційну програму реформ. До того ж хоч трохи розумний уряд мав зробити висновки з провалу 2008—2009 років, хоча б так само, як це робив Кучма після криз 1993—1994-х і 1998-го. А саме: у цьому випадку реформи мали б різко підвищити ефективність державних видатків, щоб підготувати ґрунт для їх скорочення, розкріпачити несировинні сектори економіки, відпустити гривню у вільне плавання і демонополізувати усе, що тільки можна. Багато чого з цього, до речі, було в згаданій програмі.

У що це вилилося, ми вже обговорювали (див. «Коли „нове“ не означає краще», DT.UA №19 від 25 травня 2012 року). А зовсім недавно і закон про держзакупівлі було успішно вихолощено. У сухому залишку маємо податковий тиск, що зріс із 22—23% ВВП, характерних для «помаранчевої» епохи, до 25% (це без урахування Пенсійного фонду, який не вважає за потрібне оприлюднювати свої вочевидь зрослі доходи). Крім цього, сектор малого і середнього бізнесу, який скоротився на 30% тільки за 2010 рік, рекордно низькі рівні довіри інвесторів і рейтинги інвестиційного клімату, високі, як і раніше, ціни на газ і мало не паніка з приводу майбутньої девальвації. Єдиним реальним досягненням можна вважати придушення інфляції та скорочення бюджетного дефіциту, але й це не від хорошого життя: нема чим цей дефіцит фінансувати — ніхто в борг не дає.

Тим часом «шара» закінчилася. Дотепер Януковичу просто напрочуд щастило зі світовою кон’юнктурою — що 2004-го, що 2006-го, що 2010-го. Але

зараз світова економіка прохолоджується, мабуть, усерйоз і надовго, причому розігріти її кейнсіанськими методами більше не вийде (чому — якось іншим разом). А до цього наша країна ну ніяк не готова. Частка сировини в експорті тільки зросла, зайнятість у малому бізнесі скоротилася на чверть (знову ж таки, дані за 2010 рік, очевидно, після цього їх перестали публікувати), бюджетний дефіцит не подоланий… Щоправда, на щастя, немає і таких «бульбашок», як 2008-го, тож катастрофічного обвалу очікувати не варто. Однак на якесь «покращення» у найближчі роки розраховувати теж не доводиться. Більш того, віддалені наслідки гонінь на малий бізнес, зневажання прав власності в середньому і великому, закриття соціальних ліфтів і податкового свавілля ще цілком навіть не почали позначатися — гірше у нас попереду.

То що, маємо другого поспіль президента-невдаху? Це як подивитися.

Звичайно, тільки наївні вважають, що державна влада існує, щоб піклуватися про громадян. Навіщо туди хотіти? Для тих, хто туди йде, це переважно спосіб самореалізації. Дуже приємно, коли тебе люблять мільйони людей! Тому політики так часто грішать популізмом. Час від часу комусь з них доводиться робити корекцію, здійснюючи справді непопулярні реформи. Отут мотив інший: обезсмертити своє ім’я. Сучасники, можливо, і проклянуть, зате нащадки оцінять. Зрештою, для декого влада — ще й можливість збагатитися. Це, звичайно, гірше, але теж не кінець, якщо тільки подібний мотив не виходить на перший план. Тоді в правителя хоча б залишаються шанси зберегти нажите.

Якщо ж влада використовується здебільшого як спосіб збагачення, то це — діагноз самій системі, яка дозволяє збагачуватися саме в такий спосіб. Причому діагноз із дуже поганим прогнозом. Адже хто з нас не мріє заробити якомога більше? Це не добре і не погано, це природно. Але якщо збагатитися через владу (тобто застосування сили) легше, ніж через нормальний бізнес, тоді й інвестувати логічно в силу і владу, а не в економіку. Яка, відповідно, занепадає, що ми й спостерігаємо. До того ж верховному правителю, націленому на особисте збагачення, доводиться створювати умови для того, щоб його опричнина теж могла збагачуватися силою і владою. При цьому те, що привласнить собі сам такий правитель, на порядок менше, ніж сума привласненого його поплічниками; а остання, у свою чергу, ще на порядок (якщо не на два) менша від непрямого збитку, завданого такою системою за рахунок придушення ділової ініціативи.

Якщо вважати, що Віктор Янукович ішов у владу заради народної любові, то він досяг успіху у цьому ще меншого, ніж його попередники. Та й що він для цього зробив? У найгірших традиціях «папєрєдніков» роздав бюджетникам і пенсіонерам подачки? Ті хоча б робили це від щедрот, на тлі буму, а не стагнації. Якби низький президентський рейтинг пояснювався болючими, але необхідними реформами, то ми зараз мали б дійсно незадоволених пільговиків, зате бурхливе зростання підприємництва та оптимізм інвесторів. Звучить як знущання? Що ж, або Янукович усе ж таки невдаха, або залишається один варіант — він прийшов для збагачення. Дуже багато чого, на жаль, свідчить на користь цієї версії.

У такому разі, треба визнати, він досить успішно втілює свою стратегію. Хоча точніше було б назвати її тактикою, оскільки стратегічно правильно не виснажувати ґрунт і вчасно проводити відповідні заходи (тобто реформи), щоб він давав дедалі більші врожаї. А тактика, яку практикує уряд президента Януковича, — це, за висловлюванням одного мого друга, не з чуток обізнаного з питанням, спосіб дій банди мародерів, які прийшли пограбувати місто і спалити його. Тільки от куди потім вони збираються тікати?

Як зазначив свого часу американський економіст Манкур Олсон, така безвідповідальна політика характерна для маргінальних груп, які одержують усі вигоди, але поділяють тільки невелику частину суспільних втрат, спричинених їхніми діями. Нічим хорошим подібні режими не закінчували. Хоча треба визнати, що і Стресснер у Парагваї, і Сухарто в Індонезії, і Іді Амін в Уганді, і Маркос на Філіппінах, і навіть Мобуту Сесе Секо в Заїрі правили досить довго, тож для них два з половиною роки не були б «екватором». Проте ми усе ж таки в Європі…

zn.ua

[justsale]

Є тролік перший, а є тролік другий, хороший тролік. Лт.

[Dream]

justsale, шо куриш?

[Volyniaka]

Люди Президента намагалися підкупити газету “Експрес”

...Робилося це в доволі незвичний спосіб. На мобільний номер редактора зателефонував такий собі Назар Мазур і запропонував “Експресу” кругленьку суму — декілька мільйонів гривень. За що? За висвітлення на сторінках газети “соціальних ініціатив” Віктора Януковича протягом найближчих чотирьох років — до 2016 року. Або, іншими словами, за публікацію хвалебних статей щотижня. Усі статті буде надано.

Дзвінок на мобільник — це такий собі крок відчаю, спроба встановити неофіційний контакт. Бо офіційно такі матеріали, що мають очевидний рекламний характер, слід розміщувати через відділ реклами. На такому матеріалі буде позначка “реклама”, і вже кожна людина зможе для себе вирішити, чи варто довіряти тексту, вміщеному в газеті за гроші.

Вочевидь, саме ця умова людям Президента не підходила. Вони хотіли, щоб текст, який рекламує Президента та його дії, викликав більшу довіру, не був маркований як рекламний. Тому в розмові чоловік був доволі відвертий і розповів цікаві речі.

— Ми представляємо групу, — розпочав свою “презентацію” Назар Мазур, — котра веде чинного Президента ще з 2001 року. Ми представляли Віктора Януковича і в 2004 році. Це група, котру очолює Олександр Миколайович Гурвіч. Ми ведемо суто соціальні програми Президента. Ми не пов'язані ні з Партією регіонів, ні з Адміністрацією Президента.

— А хто такий Олександр Гурвіч?

— Ну, він колись був радником Віктора Януковича, коли той працював ще губернатором Донеччини, а тепер веде промоцію соціальних ініціатив Президента.

— Він в Адміністрації Президента працює?

— Ні. Він має свою структуру й займається розміщенням промоційних матеріалів по регіонах. За це ми платимо гроші.

Докладніше розповідати про пана Гурвіча співрозмовник відмовився, надати його мобільний номер — теж, пояснивши це тим, що керівник групи “поза зоною досяжності”, а от вести переговори з “Експресом” делегували саме його. Знайти інформацію про Олександра Гурвіча виявилось доволі непросто. Це — “сірий кардинал” Віктора Януковича, котрий ще в час роботи нинішнього Президента в Донецьку опікувався мас-медіа. І, як висловився свого часу сам Олександр Миколайович, забезпечував Януковичу “інформаційну парасольку над Донецьком”. Тобто критичний матеріал у місцевих ЗМІ про діяльність Віктора Януковича годі було знайти. Ось такі специфічні завдання у пана Гурвіча, з яким Янукович працює вже понад десять років. А тепер, як виглядає, вдався до його послуг уже на посаді Президента.

— І звідки у вас ці гроші? — стали ми розпитувати людину Президента про подальшу співпрацю.

— І звідки у вас ці гроші?

— Ну, я про це не знаю.

— А що, вони вам на рахунок надходять чи платите готівкою?

— Ні, я плачу готівкою. Але можу скинути вам гроші на рахунок. Зробити у будь-якій зручній для вас формі.

— То вам передають готівку, і ви її по редакціях носите? Але ж ви розумієте, що це незаконно?

— Ну є різні форми. Чого незаконно? Ми збираємо людей та інформуємо їх. Ми хочемо, щоб люди дізналися про виплату тисячі Ощадбанком, про доступне житло. Власне такі будуть матеріали — Ощадбанк, пенсія, доступне житло. Партію регіонів жодного разу не згадають. У тексті повинно бути лише слово “президент”.

— І скільки у вас буде таких матеріалів?

— Ми до парламентських виборів не маємо жодного стосунку. Це проект до 2016 року. Якщо почнемо з вами працювати, щотижня у вашій газеті мали б розмістити матеріали. Це — проект під наступні президентські вибори. Я думаю, що це мало б вас зацікавити!

— А як ви організовуєте свою роботу?

— Нас збирають на наради. Вас зацікавила ця пропозиція? У вас великий тираж, тому вас і замовили мені з Києва. Мене попросили домовитися з “Експресом”. Перший матеріал, який би мав піти вже у наступний номер, — про Ощадбанк, а другий — про ліки. Наступний буде про доступне житло.

Ми зробили вигляд, що нас ця пропозиція зацікавила. І нам, у редакцію, доставили статті, які після оплати “готівкою” мали б з'явитись на сторінках газети. Вони один до одного нагадували так звані темники, що свого часу надсилали журналістам люди Президента Леоніда Кучми.

Отже, тема 1, матеріал 2: “Держава платить за рахунком Ощадбанку СРСР”. Тема 2, матеріал 2: “Лікуватися буде дешевше”. У цих текстах — грамотні докори попередній владі й дифірамби на адресу Віктора Януковича. Усе вивірено. Такі матеріали, за задумом їхніх авторів, мали би підвищити рейтинг Президента.

Ми зробили нескладні підрахунки. Публікація таких статей щотижня до 2016 року — 5—7 мільйонів гривень. А з огляду на те, що схожі матеріали вже виходять у різних регіонах України, на центральних телеканалах, то для формування позитивного іміджу гаранта люди Президента мали б витратити щонайменше 250 мільйонів гривень. Готівкою! А з огляду на те, що безготівку треба перевести в готівку, то до цієї суми ще додасться не один мільйон за послуги тим, хто таким займатиметься. Видається, Янукович вирішив піти шляхом Кучми. Задля перемоги останнього на президентських виборах 1999 року створили благодійний фонд “Соціальний захист”, яким опікувався Олександр Волков. Тоді підтримка Леоніда Кучми забезпечувалась адміністративним тиском, примушуванням до “правильного” голосування працівників бюджетних установ, а також цільовими подачками, проведеними через спецфонд “Соціальний захист”. Крім того, через підконтрольні тодішній владі ЗМІ, зокрема мережі вуличного телебачення, виборцям і доносили інформацію про соціальні ініціативи Кучми. І от через 13 років до такого вирішив вдатися Янукович.

Усе вказує на те, що він та його люди вже почали президентську виборчу кампанію. Почали з розмахом — з купівлі газет та ефірного часу.

А от звідки у людей Президента мільйони гривень готівкою — уже мали б з'ясувати податківці. Або, наприклад, міліціонери, бо, згідно з Кримінальним кодексом, мова в цьому випадку про абсолютно карне діяння — підкуп посадових осіб організацій приватного права.

Але, гарантую вам, вони цього не робитимуть. Боятимуться. Тому кожному з нас зостається лише зрозуміти: якщо в газетах пишуть гарні слова про “соціальні ініціативи” — це не тому, що хтось справді хоче подбати про людей. То лише спосіб схилити людей із локшиною на вухах “правильно” голосувати на виборах.

Богдан КУФРИК, фото Reuters

„Експрес” № 92 (6515) 23 — 30 серпня 2012 року

Р.S.

Коли номер готували до друку, в редакцію зателефонувала представниця центрального штабу ВО “Батьківщина” і запропонувала за гроші розмістити текст на сторінку зі зверненням Юлії Тимошенко. На пропозицію укласти передбачену законом угоду про передвиборну агітацію й офіційно переказати кошти на рахунок газети нам запропонували... неофіційну оплату.

Одразу згадався один із героїв комедії Гайдая “Іван Васильович змінює професію” Антон Семенович Шпак зі своєю сакраментальною фразою: “А вони ще борються за почесне звання — будинок високої культури побуту”.

Чи здатна опозиція справді побудувати нову країну, якщо свій повторний шлях до влади починає з підкупу журналістів? Це вирішувати вам.

\

Фірмовий стиль Партії регіонів: критика попередників і похвальба — Віктору Януковичу.

[Dream]

Пройшло ще півроку....

Президентский профиль. Три года правления Януковича в цифрах и фактах

25 февраля исполняется три года президентства Виктора Януковича. Фокус подвел итоги его правления в цифрах и фактах.

Три из пяти. 10 очевидных достижений Виктора Януковича (кеш)

25 февраля исполняется три года президентства Виктора Януковича. Фокус выбрал десять очевидных достижений главы государства

Три года назад, 25 февраля 2010 года, новоизбранный президент Виктор Янукович принял присягу в парламенте. Держа руку на Пересопницком евангелии, он чувствовал «ответственность и смиренность», «перед народом», «перед Всевышним». Так он сказал. За пару дней до инаугурации его главный политический конкурент — Юлия Тимошенко отозвала иск об обжаловании результатов выборов. Казалось, ничто уже не могло омрачить президенту долгожданный праздник, даже захлопнувшиеся перед ним двери в сессионный зал парламента. Держа в одной руке булаву, а в другой — удостоверение главы государства, он выглядел абсолютно счастливым. Прошло три года. Фокус подводит промежуточные итоги трёхлетки президентства Виктора Януковича.

Обещал и сделал

1. Фискальная реформа и валютная стабильность

Принят Налоговый кодекс, призванный упростить и свести воедино налоговое законодательство страны. После разъяснений предпринимателям, стихийно собравшимся на налоговый майдан, кодекс вводит-таки пятилетние налоговые каникулы для малого бизнеса. Официальный индекс инфляции снизился с 0,9% в 2010 году до 0,02% в 2012-м. Что, правда, не мешает расти ценам. Гривна остаётся относительно стабильной. Обещанное на 2011 год снижение ставки НДС и налога на прибыль вновь подтверждено, но де-факто начнётся не ранее 2014 года.

2. Укреплённая вертикаль

Правительство сформировано исключительно из лояльных президенту лиц, главой парламента избран представитель Партии регионов. Разумеется, партия власти после парламентских выборов – 2012 имеет большинство депутатов (в союзе с Компартией). Силовые и финансовые ведомства возглавляют люди, приближённые к президенту или его старшему сыну Александру. Губернаторов и глав райадминистраций назначает лично президент. Высший совет юстиции и высшие суды находятся под плотным контролем Администрации президента.

3. Поворот на северо-восток

Внеблоковый статус Украины закреплён законодательно. Интеграция в НАТО снята с повестки дня. Фактически свёрнуто участие в раздражавших Россию проектах международной интеграции ГУАМ и Балто-Черноморского сотрудничества. Отменены школьные выпускные тесты исключительно на государственном языке. Де-факто отпала необходимость обязательного озвучивания на украинском западных кинолент и соблюдения квоты на телерадиовещание на государственном языке. В июле 2012-го принят «языковой закон», позволяющий органам исполнительной власти отказаться от использования украинского в официальном общении с гражданами.

4. Пенсионная реформа

Реформа, по сути, свелась к повышению пенсионного возраста до 60 и 65 лет для женщин и мужчин соответственно. Конечно, говорили о социальной пенсионной справедливости, при которой не может один пенсионер получать пенсию в 800 грн., а другой в 40 тыс. грн. Но по факту смысл реформы свёлся к уменьшению числа пенсионеров, то есть к снижению нагрузки на Пенсионный фонд, хотя размер максимальной пенсии и ограничили десятью минимумами доходов. Одноразовая выплата в 10 назначенных пенсий обещана медикам, педагогам и работникам социальной сферы.

Обещал и не сделал

5. Административная реформа

В преддверии 2011 года президентским указом реформированы центральные органы исполнительной власти — их стало 63 вместо 112. Но бюджетные расходы на чиновников всё равно ежегодно растут. Разрекламированная как «первый шаг», админреформа продолжается в виде ситуативных решений, таких как ликвидация в конце 2012 года Министерства по чрезвычайным ситуациям или объединение Министерства финансов с налоговой службой и таможней в Министерство налогов и сборов. Такие должности и органы, как министр Кабинета министров, Министерство промполитики, Госслужба регуляторной политики и парочка других, в последние три года ликвидировались и создавались снова. Что же касается обещанной перед президентскими выборами административно-территориальной реформы, которая должна была передать на места больше экономических и фискальных полномочий, то её старт остаётся делом будущего.

6. Борьба с коррупцией

Громкие уголовные дела против политиков и чиновников из предыдущей властной команды вызывают вопросы относительно истинных целей. Наибольшему преследованию (с серьёзными тюремными сроками) подверглись главные политические оппоненты президента — экс-премьер Юлия Тимошенко и экс-министр внутренних дел Юрий Луценко. Получившие меньшие сроки чиновники, вскоре вышедшие на свободу, ранее перешли дорогу президентским друзьям. Экс-министр экологии Георгий Филипчук вроде бы сорвал разработку Черноморского шельфа структуре, в которой отмечали интересы Рината Ахметова. Бывший и. о. министра обороны Валерий Иващенко якобы помешал приватизации территорий в Крыму в интересах компаний, близких к президентской семье. Бывший первый зампредседателя НАК «Нафтогаз Украины» Игорь Диденко, экс-руководитель таможенной службы Анатолий Макаренко и экс-заместитель начальника Энергетической региональной таможни Тарас Шепитько перевели на баланс государства газ, закупленный в России для предприятий Дмитрия Фирташа. Преследованию подверглись и чиновники помельче. Зато самые громкие коррупционные скандалы, как то: совершённая со значительной переплатой закупка нефтедобывающих платформ у подставных лиц или подписание недействительного соглашения о строительстве терминала по приёму сжиженного газа, реакции правоохранительных органов не вызвали.

7. Дружба с Россией

Несмотря на прекращение гуманитарных войн с РФ, экономические отношения оставляют желать лучшего, в частности, в сфере торговли энергоносителями. Сегодня «Газпром» требует от НАК «Нафтогаз Украины» $7 млрд штрафа за недостаточные объёмы закупки газа. Украинская газотранспортная система по-прежнему интересна России, но в Украине никто не хочет ею делиться. Периодически вспыхивают торговые войны, связанные с ограничением поставок в Россию украинской продукции, в первую очередь сельскохозяйственной. Политические отношения также не на высоте: в декабре по неясным причинам сорвался визит Януковича в Москву.

Сделал наоборот

8. Укрепление парламентаризма

В оппозиции Виктор Янукович публично выступал за парламентско-президентскую республику, но после прихода к власти Конституционный суд по жалобе депутатов от Партии регионов отменил принятую в 2004 году Конституцию, вернув президентскую вертикаль. Вместо пропорциональных выборов, укрепляющих партии, принята смешанная (наполовину мажоритарная) система, а сегодня представители Партии регионов говорят о переходе к полностью мажоритарной системе. Подписанный в ноябре 2012 года Закон о референдуме позволяет принимать в обход парламента акты, имеющие силу конституционных законов. В стадии принятия законопроект, отстраняющий парламент от назначения судей.

9. Украина в Европе

Сближение с Европой резко застопорилось. Соглашение об Ассоциации с Евросоюзом многократно переносилось, подписание договора о зоне свободной торговли под вопросом. Не удаётся восстановить и сотрудничество с МВФ. Также пока не получается заметно продвинуть украинскую продукцию на рынки Азии и Латинской Америки. В то же время Киев широко закупает иностранную продукцию (например, скоростные поезда корейской компании Hyundai), берёт в долг (в Китае — на разработку шахтного газа) и даже соглашается закупать за счёт кредитов товары и услуги кредитодателя (проекты получения китайских кредитов для строительства путей сообщения из китайских материалов силами китайских же рабочих).

10. Рост населения

Предвыборная программа кандидата Виктора Януковича существенно улучшала социальную инфраструктуру, в частности, на селе. На самом же деле в стране стабильно сокращается число школ и больниц, и в первую очередь в сельской местности. Официальное объяснение — уменьшение сельского населения. Наблюдается и уменьшение населения в целом (в 2012 году — на 142,4 тыс. человек, до 45,553 млн человек). Эксперты категорически исключают обещанное программой Януковича в 2010 году увеличение количества украинцев до 50 млн к 2020 году, так как в это время рожать детей будет немногочисленное поколение второй половины 90-х.

Василий Кнайпа, Фокус

Папа может. Фокус назвал самые выдающиеся качества Януковича

В чём Виктор Янукович самый-самый

Самый рослый

Виктор Янукович обладает богатырским телосложением. С ростом 1,93 м (по разным данным от 1,9 до 1,93 м) и весом порядка 110 кг (по другим данным — до 120 кг) он выглядит внушительнее большинства своих коллег. Среди президентов постсоветских стран он чувствует себя «на равных» разве что со своим азербайджанским коллегой Гейдаром Алиевым и грузинским — Михаилом Саакашвили (оба по 1,9 м). «Догоняет» нашего президента лидер США Барак Обама (1,87 м). Российский президент Владимир Путин существенно ниже нашего (1,68 — 1,7 м), а армянский, Серж Саргсян — почти на 30 см (1,65 м).

Самый долгоплавающий

По словам Виктора Януковича, каждое утро он полчаса бегает по дорожке из пеньков в своём поместье в Межигорье. А потом отправляется в открытый бассейн здесь же, на территории резиденции, и проплывает минимум 5 км. «Без воды вообще не могу, потому что у меня травмы», — признался президент журналистам. Не поверив гаранту на слово, пользователи соцсети Facebook предложили ему переплыть Днепр в районе Межигорья. Ширина Днепра в районе резиденции президента составляет 2,65 км. В обе стороны — почти те же 5 км. Но на такую авантюру президент не согласился.

Самый весёлый

Все мы иногда путаем слова. Вот и Виктор Янукович иногда путает фамилии, страны, значения слов и исторические события. Так, известную русскую поэтессу Анну Ахматову он назвал Анной Ахметовой. С лёгкой руки нашего президента Павел Беспощадный (поэт из Горловки) стал Павлом Бессмертным. Премьера Канады Стивена Харпера он назвал Хайпером, а Чехова — украинским поэтом. Вместо Болгарии он говорил Белоруссия, вместо Южной Осетии — Северная, вместо Косово — Черногория, Чехию назвал Чехословакией, а Израиль — европейской страной. А ещё жителей Львова он назвал лучшими геноцидами страны (вместо генофонда), перепутал барометр с флюгером, инвестиционный климат с погодой и не смог вспомнить, как на украинском языке будет ёлка — после долгих размышлений выкрикнул «йолка!», хотя, очевидно, хотел сказать «ялинка».

Самый хозяйственный

Уже первый год правления Януковича привёл к росту благосостояния украинских олигархов. И это наряду с ростом цен и тарифов — примерно в полтора раза за год. Так, в 2010 году миллиардеров было всего 8 (общий капитал $21,8 млрд.), годом ранее — 4 ($11,7 млрд), в 2008-м — 21 ($64,8 млрд), в 2007-м — 11 ($37,6 млрд). В 2011-м в Украине уже был 21 миллиардер с общим капиталом в $58 млрд. Для сравнения: расходная часть госбюджета в 2011 году составляла 321,92 млрд грн., или $40,7 млрд. В 2012-м, по оценке Фокуса, количество миллиардеров уменьшилось до 18.

Самый домоседливый

В 2012-м Янукович почти не ездил в Европу. Если в первый год президентства он посетил страны ЕС 10 раз, то в прошлом году побывал там всего трижды. Да и в Штаты летал разве что на международные саммиты. После посадки Юлии Тимошенко и Юрия Луценко европейские и американские лидеры не зовут в гости нашего гаранта. На саммите НАТО канцлер Германии Ангела Меркель не подала руку Виктору Януковичу, а на Ялтинском саммите экс-госсекретарь США Кондолиза Райс отказалась с ним фотографироваться. И даже президент РФ Владимир Путин не захотел обниматься с украинским коллегой перед камерами на встрече глав стран СНГ.

Самый осторожный

14 телохранителей ходили с президентом по мирному швейцарскому посёлку Давос, где местная полиция и так прочесала всё до миллиметра. В Межигорье, по слухам, гаранта охраняет огневая группа противовоздушной обороны. Доходит до казусов: бодигарды Януковича в Страсбурге не пустили в туалет генсека Совета Европы, так как там находился наш гарант. «Я генеральный секретарь!» — попытался объяснить Торбйорн Ягланд, но в ответ получал ёмкое «ноу». В туалет генсек попал лишь с третьей попытки.

Самый дороголетающий

В начале 2011 года госбюджет взял на себя расходы в сумме 7,5 млн грн. на ежегодное обслуживание вертолёта Виктора Януковича. Президент планирует летать по всей Украине на новом AgustaWestland-139 итало-американского производства ориентировочной стоимостью 12 млн евро. Это, кстати, одна из лучших моделей вертолётов, подходящих не только для путешествий VIPов, но и для патрульной или поисково-спасательной работы. Один полёт президента из загородной резиденции «Межигорье» на работу по примерным подсчётам обойдётся в тысячу долларов.

Полина Грей, Фокус

Дорогой наш президент. На что можно было бы потратить деньги, расходуемые на Януковича

Резонансные статьи расходов, связанные с обслуживанием Виктора Януковича, и на что общественно значимое их можно было бы потратить

[Volyniaka]

У середу дорогу Віктора Януковича з Межигір’я на роботу прикрасили транспарантами "Янукович, пішов геть з Києва!".

http://www.pravda.com.ua/news/2013/02/27/6984452/

[Volyniaka]

В Україні за час панування режиму Віктора Януковича збільшилася кількість акцій протесту. У 2010 році кількість акцій протесту було 2305 тисяч, а 2012 – 3636 тисяч.

Відбувалися протестні акції під різними приводами, але спільна риса більшості – переважна аполітичність на початку з поступовим доповненням політичних вимог.

Виступи здебільшого були локальними, або територіально, або в розрізі соціальних груп, порушенням інтересів яких спричинені.

Як зазначається у статті, "багато протестів об’єднує бунт проти кричущої несправедливості, як це було у Врадіївці, Миколаєві, Семиполках тощо, чи з метою захисту своїх прав, як у Лисичанську, Первомайську, мовні протести тощо".

"Такі виступи переважно викликали співчутливе ставлення решти населення, однак без готовності активно підтримувати "чужі" інтереси. Саме це давало владі змогу "вирішувати проблеми в міру їх появи" й нейтралізувати протестні настрої", - проаналізували журналісти.

Як відомо, як свідчать останні соціологічні дані, більшість українців схильна до протестів.

http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?v_ukrayini_za_dva_roki_na_60_pobilshalo_aktsiy_protestu&objectId=1289139

[bodia88888]

Всё, что нажито непосильным трудом...

Опис бізнес-інтересів та бізнес-схем президента України, його сім’ї та близького оточення, у тому числі перелік компаній, яким потрібно заблокувати доступ до міжнародної фінансової системи, опублікувало видання Yanukovich.info.

На сайті зазначається, що опис не є вичерпним та постійно оновлюватиметься силами громадських активістів, аналітиків, юристів та журналістів-розслідувачів.Тож, видання подає інформацію про Віктора Януковича та його сина Олександра.

Далі багато букф http://www.volynpost.com/news/24951-statky-yanukovycha-i-simi-foto