Пішоходні походи по Волині

[Jimi Jamison]

On 12.12.2017 at 23:18, Polehan сказано:

 

в грудні?

Так в грудні

 

[Jimi Jamison]

12 годин тому, Ромко сказано:

Недавно цей потяг прибував в Антонівку десь біля 4 ранку, було набагато зручніше. Може то не остаточно.

Зараз розклад змінився.Був ще із Ковеля о 21.30, прибував в Антонівку о 00.28. Зараз його знову змінили

[Ромко]

Є ще варіант дизеля о 3:20 вночі з Ковеля, 6:17 в Антонівці. Якщо є чим до Ковеля добратись приблизно в той час. http://railway.lviv.ua/schedule/suburban/

[Jimi Jamison]

Не думаю що ніч не спати нормально,це правильний варіант,краще приїхати раніше і відлежатись)

[Ромко]

On 12.12.2017 at 21:35, Jimi Jamison сказано:

В кінці грудня розвідаю і дам знати

Ну як? Буде розповідь і фото?

[Jimi Jamison]

On 02.01.2018 at 14:39, Ромко сказано:

Ну як? Буде розповідь і фото?

Згодом

[Navigator]

ЗИМОВИЙ ПОХІД ПОНАД СТОХІД "ГРИВА - ЗАЯЧІВКА"

 

Тривалість походу - чотири дні. Довжина маршруту близько 70 кілометрів.  Учасники Jimi Jamison і Navigator.

 

http://xt.ht/xtreport/0---zimovih-lisah--tohodu

 

[Oli]

Ох і дід  

 

[Jimi Jamison]

Озера Засвинське та Хидча 

[Ромко]

Перша фотка дуже крута, я спочатку навіть не зрозумів що це.

[Set]

Тут завалялись ось такі маршрути, думаю комусь таки будуть корисними, одним з них ходив, марковані (перевіренно) а взагалі дуже гарні місця рекомендую. Обидва маршрути описанні в попередніх публікаціях, але думаю так для наглядності краще. 

 

 

Маршурт 2 (тут декілька його варіацій)

[Set]

Туристичні маршрути по Цуманській пущі

Протягом 2016 - 2019 рр. розроблено 13 туристичних маршрутів (6 веломаршрутів, 2 водний маршрут, 3 піших та 2 автомаршрути). Маршрути не мої, просто ділюсь дуже гарні ідеї для 1-2-3 денних вилазок. Все за посилання нижче : 

 

ТИЦ, тут посилання

[Set]

Шкода, що тема як і гілка потроху завмирає. Адже тема доречна як ніколи.
Спробую оживити (апнути) її , розповіддю про частину маршруту із Мандрівки у зиму. 

 

Зима в наших краях останні роки надто рідке явище (я про справжню зиму із снігом і лютими морозами) і навіть фантастичне. Тому як тільки в прогнозі замайорили приємні цифри і розуміння,  того що зима прийшла. Було негайно вирішено вирушати їй на зустріч. 

.....

День другий. 

 

  Близько першої години дня, ми полишили  автівку у першій хаті на шляху, у селищі Угриничі. Та вирушили пішки до озера Червища (у місцевих Шині). Надворі був добрячий мороз (-15С), і сніг то і справа рипів під ногами. Нам дуже пощастило тому що шлях аж до самого озера був "вкатаний" автомобілями мисливців та рибалок. Для любителів зимньої риболовлі це був той період коли не потрібно зволікати, адже озерне плесо вже сковав лід і можна хоть із ризиком, але вийти на воду. 

   

 

 

 Наш шлях пролягав природним заповідником Припять-Стохід, декілька кілометрів ми рухались вздовж берега річки Стохід.

 

 

 

(Одна із декількох бесідок на шляху. Поруч криниця. Побудовані лісниками, відображається на навігаторах що використовують OpenStree.maps (особисто добавив))

 

 

 

Сонце ще світило і трішки зігрівала, насправді більше душу ніж тіло, і додавало настрою, адже за кожним поворотом для нас відкривались файні краєвиди. Дерава вкриті снігом, ліс наче казка виблискував у його променях.

 

 

 

Ми дуже сподівались що встигнемо на захід Сонця, на озері Шині, адже сьогодні нам з ним повезло. Але були реалістами, до озера із селища близько 17 км, а вийшли ми занадто пізно. Тому що занадто пізно ще зранку вибрались із озера Засвин де провели попередню ніч. 

 

 

 Та насправді, під кінець шляху, ми вже змирились із цим, що захід Сонця зустрінемо в лісі,  і чим ближче до вечора і до будиночка де ми планували заночувати, сподівання на теплу хатинку були більш бажанішими.  Останні кілометри давався нам дуже важко, берег озера межує із торфяними топняками, і на цей шлях ми витратили всі  сили що лишались. 

 

 

Берег озера Шині. Сонце вже зайшло за обрій.

 

 Ми йшли слідами рибалок, але це не рятувало, ми дуже часто провалювались, наплічники  із спорядженням та їжею робили нас "тяжелезними" і під кінець, вже майже біля самого будиночку подруга провалилась двома ногами по коліна у багно. Відверто кажучи спочатку це було істерично смішно бо вона як "вуж на сковорідці" звивалась, намагаючись вилізти. Паніка та її істерика сполохали всіх звірів навкруги. І лише  коли вдалось її заспокоїти, я зміг нормально допомогти їй вибратись із цього підступного полону. Це зараз ми згадуємо її необачність (чомусь вона проігнорувала засторогу йти по чужим слідам, а прокладала свій шлях) із посмішкою на обличчі, але тоді це була істерика.  Адже якби не бахіли і шнурівки, то взуття лишилось би на згадку у тому болоті. 

 

Підійшовши до будиночка ми помітили багаття. Спочатку подумало що він вже зайнятий, але всередині нікого не було. І як же ж було радісно і приємно зайти в хатинку усвідомлючи  що там ще тепло. Напевно то рибалки що були на озері, топили там і палили багаття поруч. Хух...  можна сміло перезуватись у капці, підсушити взуття,  готувати вечерю і засинатимемо ми точно в теплі. 

 

дімн на ніч.

 

Ось так тут по весні (зимового фото немає)

 

Нажаль моя, лінь і байдужість решти не дозволила мені вдосталь заготовити більше чим одна невелика березова сушнина (сухе дерево) на ніч. Під ранок, я поплатився за це тому що почав підмерзати не дивлячись на теплий спальник та килимок. Але це і не дивно, ще серед ночі коли я прокинувся і помітив що пічка загасла і розпалив її в друге.  А вона вже була майже холодна, хатинка навряд призначалась для таких відверто екстремальних ночівель (тоді було близько -25С).

Хатинка, зовні оббита деревом в середині ДСП, із двома вікнами та дуже слабенькими металевими дверми що навіть не закривались щільно. В підлозі дуже багато щелей, вінка також продуваються, та і приміщення надто велике для такої маленької пічки. А саме головне дров на декілька годин. 

 

 

 

На ранок я встав першим, відразу пішов на пошуки будь-яких дров. В середині хатинки все позамерзало, все що було у нас, олія для яєшні, яйця, вода. Вчорашнє багаття, біля хатинки подарувало нам легку можливість розпалити пічку. За декілька хвилин, в хатині стало в рази тепліше і комфортніше. Готуємо сніданок і без поспіху збираємо наплічники. На озері вже чимало рибалок (я не рахував але думаю людей зо 30ть точно було.) Приїхали хто на чому, то невелички тракторець із підводою, то старі Жигулі, то всюдихідна Нива.

Останій погляда на озеро Шині.

 

 

 

Ми ситі, і без основної частини провізії рухаємось назад, хтось може сказати що тією ж дорогою вертатись сумно. Але повірте узимку, та і у лісі ти помічаєш те що не бачив коли йшов зворотньо. На дворі ще дужчий мороз, телефони сідають за лічені хвилини, але дорогу я знаю майже напамять. Декілька разів спинялись, перепочивали. Шкода що з собою не було термосів, ні пальників. Їжа із багаття смачна, але гас в такі морози зігрів би не лише воду  а й нас, коли пили б смачну каву.  

подинока сосна на березі річки Стохід

 

покинута старенька хата у селищі Угриничі, щось є в таких будинках містичне. 

 

Майже за години чотири, адже декілька разів спинялись перепочити ми дістались селища, і хати де лишили авто. Добрий дядько Сергій який без питань нам дозволив лишити авто, напоїв нас гарячою кавою і розповів пару цікавих історій. Ми втомлені але вже відігріті, сідаємо у автівку і рухаємось далі. Сьогодні ми ще не їдемо додому, але це вже на так цікаво як було у поході, тому лишу на згадку лише декілька фото із підписами. Без історій та байок..

 

Декілька фото озера Святого, що обабіч Маневицької траси.

 

 

Мандруйте, ходіть пішки, катайте вело. Волинь унікальний край. Ті ж Маневичі які я відвідав разів з 20, а особливо цей відрізок (озеро Шині, Чермське) вже раза 4ри а то і більше не перестають дивувати та захоплювати. 

 

Наш трек (трек повернення назад до автівки із озера Шині). 

20210117_110831.gpx

 

 

 

 

 

 

 

[EleKtrik]

16 хвилин тому, Set сказано:

Шкода, що тема як і гілка потроху завмирає. Адже тема доречна як ніколи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Просто ініціатор, більш активніший в мордокнизі

[Set]

1 хвилина тому, EleKtrik сказано:

Просто ініціатор, більш активніший в мордокнизі

Прикро, адже там все губиться і щось знайти іноді вкрай важко, а тут завжди під рукою. Ця гілка особисто мені відкрила дуже багато цікавих маршрутів і місць. І іноді сюди заглядаю як шукаю щось ще не ходжене.