''Закохані у Київ'' виходять у прокат

[Tolik_lt]

Збірку коротких фільмів "Закохані у Київ" презентують в українській столиці 8 лютого. До альманаху, знятого в продовження збірок "Париж, я люблю тебе", "Нью-Йорк, я люблю тебе", увійшло 8 кіноновел.

Але, на відміну від попередників, над якими працювали відомі світові режисери, "Закохані у Київ" створювали молоді кінематографісти.

"У нас просто немає відомих режисерів. В Україні відомі режисери - це ті люди, які колись себе зарекомендували, але деякий час вже не підтверджують свою майстерність. Тому треба шукати нові таланти", - пояснив у коментарі ВВС Україна продюсер збірки Володимир Хорунжий.

Інша справа із акторським складом - серед виконавців ролей у стрічках - Ада Роговцева, Георгій Хостікоєв, Віталій Лінецький. Хоча є й кінодебюти: у деяких короткометражках з'являються представники шоу-бізнесу Даша Астаф'єва та Іван Дорн.

Історії про кохання у мегаполісі, сімейні драми, випадкові зустрічі, пошуки друзів дитинства - різні частини Києва постають декораціями для них:

"Це не фільм про місто, не туристична рекламна кампанія. Це фільм про киян. Про їх стосунки, про їх любов. Він схожий на інші подібні альманахи лише своїм форматом", - описав Володимир Хорунжий.

Прем’єра "Закоханих у Київ" відбулася у травні минулого року на Міжнародному кінофестивалі в Монако.

Хоча в інтернеті можна прочитати суперечливі відгуки людей, які вже бачили збірку, вона здобула низку нагород, увійшла, зокрема, до десятки кращих фільмів на 86-у Російському міжнародному кіноринку.

"Альманах короткометражок завжди цікавий тим, що є певною платформою, презентацією, зрізом можливостей національного кінематографу. Звісно, для нас це дуже важливо - тепер ми маємо змогу подивитися дайджест наших талантів", - сказав у коментарі ВВС Україна кінокритик Олександр Гусєв.

Збірка "Закохані у Київ" виходить у кінопрокат 9 лютого, його покажуть в кінотеатрах України та Росії.

http://www.bbc.co.uk...n_kyiv_rl.shtml

Його прем’єра відбулася у травні минулого року на Міжнародному кінофестивалі в Монако. Після цього фільм показали в Каннах. Відтоді «Закохані у Київ» отримали понад 40 запрошень на участь у кінофестивалях із різних країн світу, серед яких найпрестижніші кіноогляди Європи та США.

Нагадаємо, українська картина складається з восьми самостійних короткометражних фільмів, у центрі яких, за задумом творця проекту — генерального продюсера продакшн-студії inQ Володимира Хорунжого, мало б бути життя в столиці, власне, дух Києва. У світовому кінематографі існує подібний проект, за програмою якого вже вийшли стрічки «Париж, я люблю тебе» і «Нью-Йорк, я люблю тебе». Утім, попри зовнішню схожість, як стверджує Алік ШПИЛЮК, директор Міжнародного одеського кінофестивалю, на якому теж було показано «Закоханих у Київ», у проекти закладені зовсім різні ідеї:

— Коли щодо Парижа і Нью-Йорка головним було зібрати відомих режисерів з видатними досягненнями в царині кіно, то український проект, навпаки, акцентував увагу на молодих кінематографістах. Бо саме молодь повинна розвивати національний кінематограф після багаторічної стагнації.

Своє бачення Києва продемонстрували семеро молодих українських режисерів: Тарас Ткаченко в новелі «Собачий вальс», Ілля Власов — «Три слова», Денис Гамзінов — «Туфлі», Ольга Гібелинда — «Дещо», Валерій Бебко — «Втрачений у місті», Артем Семакін — «Верни мою любовь» та Олег Борщевський з двома роботами «Рука» й «Остання ніч грудня».

Головні ролі у фільмі виконують Ада Роговцева, Віталій Лінецький, Георгій Хостікоєв, Артем Семакін, Ілля Ісаєв, Олександр Яценко, Микола Олійник та Олена Фесуненко. Проект також ознаменувався двома акторськими дебютами — Івана Дорна і Даші Астаф’євої.

Кіноальманах «Закохані у Київ» увійшов у десятку кращих фільмів на 86-му Російському міжнародному кіноринку. На фестивалі в Бодега-Бей (США) одержав нагороду сюжет Ольги Гібелинда «Дещо». Також на щорічному українському кінофестивалі «Відкрита ніч» головні призи взяли короткометражки «Собачий вальс» Тараса Ткаченка і «Рука» режисера Олега Борщевського. На IX Міжнародному фестивалі православного кіно «Покров» Ада Роговцева та Микола Олійник були нагороджені за кращу жіночу й чоловічу ролі в новелі «Собачий вальс», а на Бердянському міжнародному кінофестивалі альманах здобув Гран-прі.

Звичайно, на тлі ситуації в українському кінематографі такі результати можна вважати певним проривом. Але, попри завойований успіх на кінофестивалях, думки українських журналістів, які бачили стрічку, розділилися. Дехто вважає її далекою від духу Києва, хтось, навпаки, каже, що там можна знайти багато цікавого. Невдовзі власну оцінку дасть український глядач, який, сподіваємося, прийде до кінотеатрів, щоб подивитися своє кіно.

Марія СТАРОЖИЦЬКА, журналіст:

— «Закохані у Київ» — це добірка фільмів, абсолютно різних між собою. З них, власне, як на мене, лише два є довершеними — це стрічка «Собачий вальс» Тараса Ткаченка і «Рука» Олега Борщевського. На мою думку, альманах вийшов депресивним і жорстоким. Він абсолютно не відповідає рівню проектів «Париж, я люблю тебе» чи «Нью-Йорк, я люблю тебе». У стрічках практично немає ні закоханих, ні Києва. Це моя думка, як глядача. Більше того, альманаху вже дали належну оцінку на Одеському кінофестивалі. Адже приз одержав лише один фільм зі збірки, який я вважаю найкращим, — «Собачий вальс» Тараса Ткаченка в головній ролі з Адою Роговцевою. Це справді щира історія про кохання літніх людей у старому будинку. Це перший прецедент у фестивальній історії, коли журі наголосило, що окремо нагороджує саме одного з учасників альманаху і що це не продюсерська, а суто режисерська нагорода.

Алік ШПИЛЮК, директор Міжнародного одеського кінофестивалю:

— Звісно, зібрані у стрічці «Закохані у Київ» новели — різні за якістю. Утім, неможливо в одному альманасі зібрати вісім фільмів високого рівня. У багатьох із них відчувається Київ. Принаймні я його відчув, як киянин. А декілька новел цілком можуть як окремі роботи конкурувати з іншими фільмами на короткометражних фестивалях. Власне, показником цього стала оцінка міжнародного журі однієї з новел альманаху — стрічки Тараса Ткаченка «Собачий вальс». Я також не казав би, що фільми депресивні. Мабуть, це, радше, загалом ознака того, що молоді люди передусім реагують на болісні моменти.

Тарас ТКАЧЕНКО, режисер, автор фільму «Собачий вальс» із альманаху «Закохані у Київ»:

— Усього в альманах увійшло вісім історій. Одна з них — іронічна комедія. Ще одна — трагікомедія. Є й інші історії. Але на те він і альманах, щоб не бути однорідним. У фільмах із проектів «Париж, я люблю тебе» або «Нью-Йорк, я люблю тебе» ми побачили історії, пов’язані з містом. Але чомусь наші кінокритики гадають, що коли ми знімаємо альманах «Закохані у Київ», то повинні обов’язково оспівувати нашу столицю. Утім, як на мене, це комуністична риторика. Ми натомість пропонуємо глядачеві свої асоціації з приводу того, що таке Київ. Чи відчувається дух міста у фільмах — це індивідуальне питання до кожного з авторів. Думаю, що в моїй історії Київ відчувається, відчутна ностальгія за тим Києвом, який відходить, який знищують. А в інших історіях — десь більше, десь менше. Але ж фільми знімаються не про стіни й камінці. Мені в кожній із восьми історій щось подобається, я щось для себе відкриваю — десь хорошу акторську роботу, десь цікавий хід. Тобто для мене ця добірка є пізнавальною, я там знайду для себе щось цікаве. Сподіваюся, що й кожен глядач знайде для себе щось цікаве, нехай не все, але щось обов’язково йому сподобається, а щось ні. Зрештою, така закономірність.

http://www.day.kiev.ua/221912

[REDAKTOR]

Трейлер

[Tolik_lt]

Воно, до речі, з сьогоднішнього дня в Адреналіні. Срібна зала, 16.10, 20.00

http://cinema.adrenalin.lutsk.ua/now/43

[REDAKTOR]

Ну, що я вам скажу, до перегляду, тримаючи в пам’яті трейлер – було досить таки цікаво.

Але після… як би це висловитись делікатніше

На якомусь етапі аж проколювало з середини гнітюче розчарування і хотілося просто припинити перегляд. Богу дякувати, терпіння таки було виправдане) і ближче до завершення фільму враження все ж згладжувалось в позитивний бік.

В підсумку можна сказати, до аналогів - «Нью-Йорка» і «Парижа» не дотягнули, але там і бюджети були в десятки раз більшими, а от росіян, моя суб’єктивна думка – таки трошки перевершили Частина короткометражок порадували і душею, і змістовною картинкою, але деякі відверто псували враження, будучи зашлаковані такою собі, аж гнітючою совковістю і пересічністю. Не покидала думка, що кілька «творінь» потрапили в альманах лише тому, що треба було «чимось» заповнити порожнину часу, аби дотягнути до форматного хронометражу.

ІМХО, 5.5 з 10. Хоча це, як середня температура по лікарні, бо окремим роботам сміливо можна було б давати 7 – 7,5, але деяким я б без жодних докорів сумління відвісив би таку собі товстеньку, запопсовану школою «двійку». Від баласту просто треба було відмовитись, нехай і втрачаючи при цьому по часу. А так, маємо непогане кіно, але далеко не найкраще враження про нашу столицю.

Я не впевнений, що навіть вподобавши в цілому фільм, іноземці захочуть приїхати в «такий» Київ…