Турійчани проїхали весь Крим на велосипедах

[ursa]

Турійчани проїхали весь Крим на велосипедах

Унікальну можливість подорожувати Україною на велосипедах школярам Тагачинської школи, що у Турійському районі, надає їхній вчитель фізкультури Леонід Гаврилюк - співпрацюючи з обласним центром туризму, спорту та екскурсій, він вже третій рік поспіль забезпечує дітям цікаві літні канікули.

Якщо в попередні роки маршрути організованих ним велоподорожей починалися і закінчувалися на Волині, то цього разу дорога простяглася за тисячу кілометрів - аж у сонячний Крим. Щоправда, до самого півострова добиралися потягом, а вже з сімферопольського вокзалу школярі пересіли на двоколісний транспорт.

Маршрут подорожі пролягав від Сімферополя до Бахчисараю, потім - Севастополь, Інкерман, Форос, Сімеїз, Гурзуф і Ялта, і на завершення - Алушта і знову Сімферополь. Південним берегом навіть сам Леонід Васильович ще не подорожував, тому усі сюрпризи та несподіванки маршруту переживав разом зі своїми 14-річними підопічними.

«Ніколи не знаєш наперед, як буде в дорозі. Якщо під час першого велопоходу, під час якого ми об'їхали 30 волинських озер, із восьми дітей додому просилися шестеро, то наступного року з такої ж кількості - вже тільки двоє, - розповідає Леонід Гаврилюк. - А в Криму такої проблеми вже зовсім не було. За один день долали в середньому по 45 кілометрів, хоча плану якогось обов'язкового у нас нема. Якщо стомилися, зупиняємося, побачили гарне місце - теж можемо перепочити. У цей похід я вперше ризикнув взяти дівчат, і знаєте - вони достойно витримували усі незручності мандрівного життя».

Серед найбільших незручностей Леонід Гаврилюк називає, насамперед, палючу кримську спеку, яка супроводжувала групу протягом всієї мандрівки. Незважаючи на те, що кожен з учасників походу віз із собою мінімум півтори літри питної води, такої кількості не завжди вистачало, аби вдосталь напитися і доїхати до місця, де можна було б поновити її запас.

Подорожуючи Кримом, діти сподівалися поласувати і соковитими місцевими персиками та виноградом. Проте виявилося, що кримських фруктів у Криму обмаль. Та й ті нечисленні садки, які вдалося побачити, ретельно охоронялися, і навіть продати кілька кілограмів фруктів охорона не наважувалася. Тому за два тижні мандрівок посмакувати ними вдалося лише двічі...

Взагалі, питання харчування, яке особисто мені здавалося найскладнішим у такій тривалій подорожі, Леонід Васильович проблемним аж ніяк не вважає:

«Наші хлопці і дівчата не вибагливі. Готували ми переважно каші, мали з собою і чималий запас тушонок. Завжди були в раціоні й супи. Кожен з нас мав якісь обов'язки у приготуванні їжі. Одні збирають дрова, інші посуд миють. У цю мандрівку з нами їхали дві мої колеги-вчительки, а цього я раніше не практикував, то проблем з організацією праці в нас зовсім не було. Якщо її правильно налагодити і з першого дня запровадити дисципліну, проблем тоді немає».

Унікальність велоподорожей сільського вчителя не один раз відзначали і на обласному, і на всеукраїнському рівнях. Через велику відповідальність за дітей та непередбачуваність маршрутів мало хто з його колег наважується організовувати щось подібне. В Турійському районі, наприклад, більше таких ентузіастів немає.

«Планування подорожі складніше за безпосередньо сам похід, - зізнається Леонід Гаврилюк. - Адже наперед потрібно дізнатися про буквально кожен кілометр маршруту, узгодити на місцях з рятувальними службами ймовірні місця ночівлі. У кожному місті, яке проїжджаєш, необхідно ставити відповідну відмітку з печаткою. І тут відчуваєш усю бюрократичну тяганину, адже хтось печатку не хоче ставити, а хтось до інших інстанцій відправляє. Було, поки група відпочивала, я по дві-три години їздив містом, аби вирішити паперові нюанси».

©