"Океан Ельзи" із симфонічним оркестром

[laska]

"Океан Ельзи" разом із симфонічним оркестром презентує нову програму.

До концертної програми увійдуть вибрані композиції з семи альбомів групи. Експерименти з оркестровою музикою в "океанів" були ще 9 років тому, але цього разу вирішили не робити спеціального аранжування.

Найкращі композиції із семи альбомів "Океани" виконають у звичній для себе роковій стилістиці, а оркестр гратиме свої партії. Квитки на заплановані два концерти в Києві розійшлися так швидко, що організатори не виключають можливості третього. Результат - уже чула Юлія Галушка. Вона побувала на першій репетиції.

Вони щойно зібралися разом - "Океан Ельзи" та симфонічний оркестр Київського муніципального театру опери та балету для дітей та юнацтва. Підлаштовуються одне під одного та вносять правки у звучання просто під час репетиції. Пісні добре знайомі меломанам. Нове лише звучання. Фронтмен Святослав Вакарчук каже: стадіонний формат адаптували до класичних концертних залів. Тому нова програма відрізнятиметься від попередньої акустичної дві тисячі другого року.(с)

У Кремлі уже відбувся аншлаг.

6, 7 жовтня в палаці "Україна" Джерело

[kvitka_paxnjonza]

Не погано було б що б ще й до Луцька доїхали...

[laska]

Не доїдуть. Тільки по великих містах - Мінськ, Санкт-Петербург з місцевими оркестрами.

Ех, в Київ хочу.

От якби зробили студійний запис проекту

[Tolik_lt]

Два аншлаги поспіль у Палаці «Україна» – яка українська рок-група може таким похизуватись? Тепер – «Океан Ельзи». Концерти «Вакарчука і команди» з симфонічним оркестром у найпафоснішому залі країни довели, що слухати рок у нас люблять не лише у клубах чи відкритих залах на зразок Палацу Спорту.

Свої пісні в супроводі оркестру «Океани» грали не вперше – ще 2003-го група провела великий український тур «Тихий океан», оркестр також залучали до сольного проекту Святослава Вакарчука «Вночі». До речі, програму, яку українці почули в Палаці «Україна», група нещодавно відіграла в Москві – і не абиде, а в самому Кремлі! Причому й там був повний аншлаг! Що й казати про Київ, де «Океанів» давно охрестили ледве не легендами українського року…

Концерт розпочався з понад півгодинним запізненням, хоча зал Палацу «Україна» був заповнений ще до початку. Ні в партері, ні на балконі не було жодного вільного місця, більше того – прямо перед сценою поставили кілька додаткових рядів. Спочатку на сцені з’явився оркестр, а потім один за одним вже вийшли музиканти «Океану» – Денис Дудко, Денис Глінін, Петро Чернявський та Мілош Єліч. Сам Вакарчук із незвичною короткою стрижкою розпочав концерт без привітання, лише привітливо помахав фанам. А далі – почалось... Кожну пісню зустрічали шаленими оваціями. «Фішкою» концерту, до речі, стало те, що свої пісні «Океани» спеціально для «інструменталки» не аранжували – грали як грали, але оркестр доповнював їх так, що просто дух перехоплювало…

Що стосується репертуару – було помітно, що О.Е. вирішили «оживити» в пам’яті фанів свої старі пісні, а також зіграти речі, які на концертах зазвичай виконують рідко. Звучали «Мало мені», «Віддам», «Дівчина з іншого життя», «Ікони не плачуть»… Сюрпризом стало виконання Славком народної пісні «Ой чий то кінь стоїть». «Це, мабуть, найперша пісня, яку я співав у дитинстві, – з посмішкою кинувся у спогади Вакарчук. – Батьки ставили мене на табуретку і я співав, хоча слів і не розумів. Була в моєму репертуарі й ще одна пісня, там були слова про чоловіка-пияка, який тільки п’є і жінку б’є. За неї батьки від моєї бабусі одного разу велике «дякую» дістали…».

Загалом Святослав того вечора був не надто балакучий, зате свій такий упізнаваний хриплий вокал демонстрував на повну силу. Подумалось навіть – дивно, як Вакарчук, не володіючи, в принципі, видатними вокальними здібностями, здатен упродовж кількох хвилин тримати зал у напруженні, виконуючи пісню… зовсім без слів (таке на концерті теж було). Цей вокальний пасаж плавно перейшов у хіт «Друг», за яким уже посипались справжні рокові хіти. «У нас зараз блок веселих пісень – яка радість!» – оголосив Славко. І почав видавати «Зелені очі», «Відчуваю», «Більше для нас»… У залі на той час уже добряче розтанцювались, а коли Славко ще й забігав партером, активно закликаючи до ще дужчих танців, всидіти на місці стало практично не можливо. «Завжди будьте собою! – закликав Вакарчук, натякаючи на стіни пафосного Палацу «Україна», де, в принципі, танці – не таке вже й часте явище. – Не дозволяйте впливати на себе тому, що вас оточує». Від різноманітних політичних та соціальних закликів Вакарчук утримався, проте пісню «Без бою» все ж трохи спроектував на Україну – приспів «Я не здамся без бою!» гучно співав увесь зал, а Славко вигукував «Давай, Україно!». І виглядало це, чесно кажучи, дуже символічно…

Цікаво, що наприкінці концерту йому надали трохи офіційного забарвлення – на сцену вийшов голова КМДА Олександр Попов із величезним кошиком квітів. «О, квіти пішли…», – напівжартома-напівскептично прокоментував Вакарчук. Попов узяв слово: «Святославе, тут сьогодні була просто фантастика! Дякуємо вам!». Утім, головне «Дякую» для «Океанів» прозвучало все ж не від київської влади – уже після виклику на біс група виконала свою пісню «Дякую». А з зали на неї чекав сюрприз – флеш-моб у вигляді сотень білих аркушів, на яких написане слово «дякую». «Не знаю, хто це придумав, але це просто супер! – розчулився Славко. – Тільки от був би для вас сюрприз, якби ми цю пісню не заспівали… Але ж ми інтуїтивно відчули, що потрібно її виконувати!». До речі, викликів на біс було аж три! Причому на останньому зі сцени пішов уже навіть оркестр, а от «Океани» вийшли знову, трохи порадились і видали ще й хіт «Той день». «Наступного разу влаштуємо все-таки концерт у Палаці Спорту, а то тут можна і стільці порозламувати», – на кінець пожартував Вакарчук.

Яна Данилевська

unian

[laska]

Натрапила на відео з Кремля з танцюючим оркестром і оглядово видно зал.

Чорт забирай, приємно бачити, як стільки москаликів у самому серці Москви так фанатично співають українською

[Tolik_lt]

Украинцы пришлись ко дворцу

Аншлаг "Океана Ельзи" в Кремле

Теперь российским рок-исполнителям придется смотреть в спину Святослава Вакарчука

Фото: Дмитрий Лекай / Коммерсантъ

Святослав Вакарчук и киевская группа "Океан Ельзи" показали пример высококлассного рок-концерта с оркестром в Государственном Кремлевском дворце. БОРИС БАРАБАНОВ увидел в этом шоу вызов, который среди отечественных рок-музыкантов некому принять.

"Певец "оранжевой революции" въехал в Кремль через Боровицкие ворота на белом лимузине..." Эта фраза неплохо смотрелась бы в тексте о концерте "Океана Ельзи" в Государственном Кремлевском дворце (ГКД), если бы украинская группа и вправду сделала в рекламной кампании политический акцент. Но этого не потребовалось. Выступление в комическом шоу "Прожекторперисхилтон" на "Первом канале", случившееся парой дней раньше, было бы принципиальным пунктом раскрутки события в случае с любой другой группой, но к моменту записи песни "Зеленi очi" в останкинской студии все билеты в ГКД были уже проданы. Там был настоящий аншлаг, без шулерских приемов вроде сотен приглашений и безумных розыгрышей билетов на радиостанциях. И главная победа украинцев именно в этом. Такой интерес к концерту в Кремле среди русских рок-исполнителей могли бы в теории вызвать только Земфира и Юрий Шевчук. У обоих сейчас и надолго — другие планы.

"В Кремле хочется поменьше говорить, поэтому мы будем играть",— лидер "Океана Ельзи" Святослав Вакарчук не удержался все же от легкой иронии в адрес площадки, но не злоупотреблял ею. Хотя говорил в итоге немало. "Пока идут цветы,— замечал он в адрес московских поклонниц,— ждем белье". Белья он не дождался, зато ему несли подсолнухи — символ Украины. Применив все свое обаяние и весь свой вокальный потенциал, в конце концов он поднял с мест весь зал. Это серьезное достижение, если учесть, что элементарно комфортное звучание — зачастую неразрешимая задача даже для больших зарубежных звезд, выступающих в Кремле. А здесь дело дошло не только до танцующих зрителей, но и до отрывающихся под хиты киевлян оркестранток. Не зря Святослав Вакарчук так артистично падал на колени перед виолончелистками и умолял о прощении скрипачек.

Не сказать, что у певца получилось это сразу. Стартовый блок песен вообще был составлен из малоизвестных произведений. Первые полчаса "Океан Ельзи" словно притирался к оркестру МВД под управлением Феликса Арановского — коллективу, который известен как регулярный академический тыл группы "Би-2". "Океан Ельзи" — совершенно иной материал, более гибкий, более заточенный под вокал лидера, более лиричный. В итоге они спелись. На песне "Друг", фольклорную вариацию на тему которой Святослав Вакарчук наконец-то довел до совершенства, стало слышно, что этот самый тыл впору и украинцам. При этом работа оркестра не выглядела формальным оправданием строчки на афише, которая автоматически увеличила цену билета. Оркестровые партии были разлиты ровно там, где надо, не топорщились и не проваливались, и если где-то их не было слышно так, как надо, то это вина звукорежиссеров. Так, судя по предисловию вокалиста, особо ценной для него была аранжировка супершлягера "Без бою", но исполнение песни в ГКД в этом не убедило. Правда, некоторый сумбур в звуке не помешал в очередной раз выплеснуться той мощи, которая заложена в песне изначально.

Наряду с московским оркестром в концерте приняла участие и привезенная с Украины духовая секция во главе с Дмитрием Александровым — музыкантом, который, по словам Святослава Вакарчука, начал играть джаз, когда он еще не знал, что такое музыка. Духовики добавили концерту фанкового настроения, Святослав Вакарчук на несколько тактов даже превратился в этакого львовского Джеймса Брауна.

Оркестр МВД принимал участие далеко не во всех номерах, и это было мудро. Оркестровый масштаб проявлялся только там, где оно того стоило. А, например, народную песню "Ой чий там кiнь стоiть" из проекта "Нашего радио" "Соль" Святослав Вакарчук исполнил практически только в сопровождении гитариста Петра Чернявского, и этого было более чем достаточно. А в песне "911" тот же пан Чернявский практически идеально уравновесил увесистую оркестровую партитуру. Эта песня вообще стала одной из кульминационных точек шоу. Фронтмен даже отобрал у полковника Арановского дирижерскую палочку. Правда, всего на несколько тактов.

Полный восторг наступил в зале, когда "Океан Ельзи" вышли на бис с гимном "Дякую", без сомнения, несущим на себе несмываемую печать детского увлечения музыкантов "Машиной времени". За ним последовал грандиозный номер "Я так хочу". В этот момент уже не хотелось размышлять, кого в кремлевском зале больше — представителей украинской диаспоры или же людей, которые попросту видят оптимальный вариант устройства досуга именно в образе концерта "Океана Ельзи". Группа поборола и реноме площадки, и языковой барьер, и риск провала в непривычной версии с оркестром. Дальше — только "Олимпийский".

http://www.kommersan...c/1783042/print

[Alexander47]

ох як же я пишаюсь україським гуртом Океан Ельзи !!!!!!!!!

вони легендарні..

[kvitka_paxnjonza]

ой, рєбятушкі!!!аж серце крається!!!!так хотілося б побачити той концерт вживу!!!

[laska]

Для сильно бажаючих ще один концерт в Києві 18.02.

Ех, я знову пролітаю...

[kvitka_paxnjonza]

"лєчу" за тобою.....(((