Наше життя

[Юлямпочка]

Наш ранок (Марко)

Так, ранок, ранок, ранок, світло вже навіть в моєму ліжкові, значить, пора... всім пора вставати:

- Бе-бе-бе... бу-бу-бу... агов, нє... агу... агу...ау. Народ, підйом, ранок вже, Марко прокинувся. Мама! Мама! Мама! Ма-ма-ма-ма-ма-ма! Не чує. Десь тут ще є Оленка, Оленка, ггггггг, ги-ги. Що тут у нас? Мама казала, що це носик, чий це носик? Оленчин...

- А_А_А_А_А_А_А_А_А_А_А!!!!!!!

- Тихо, дай трохи відповзу, бо вушка болять. Продовжуй, продовжуй, я послухаю. Мама такого довго не витримає, зараз почнеться робочий день.

- А_А_А_А_А_А_А__А_А_А_А_А_А!!!!

- Так, трохи більше патетики, похрипимо, о, погикаємо, справжня істерика. Щось на маму не діє. Що там у нас? Ага, Оленчине вушко...тягнемо, потягнемо... Як там мама про ріпку читала? Ой, матусю, пора вставати, бо твій син оглухне! Матусю! МА_МА_МА_МА_МА!!!!! Рятуйте люююююдииии! Тут же не можна вже стояти.

- Донечко, ляля мамина, зіронька, що трапилося? Чого моя квіточка плакає? Моя малесенька, ну давай, ходи до мами. Щось страшне приснилося?

- Ага, приснилося... Знала б ти, мамо, як тяжко тебе збудити. Мама-ма-ма-ма! А я як же, от і мої ручки! На! Я ще зуби можу показати! От! Ггггг! Чим тебе так радують ці дві гострі штучки в моєму роті? Ну, от, день почався.

- Фу, фу, фу, Оленко, відсунься, ти чим тут зранку займаєшся. Бе-бе-бе. Ой, мамо, спускай мене на землю, не витримую цієї газової атаки. Ой, чим же нас годують? Що вчора їли. Мам...Мама? Ти що робиш? Мам, це ж Оленка, ой-ой-ой!!! Моя дупа! Помили, ну добре, ванна, то ванна, посидимо. Як не посидимо, як вилазити? Мам, я ж тільки всівся, ну й що, що не вечір, ми ж вже в ванні, що я до вечора чекати маю?! Вийняли, хочете надягти на мене підгузник? А дзуськи! Так, на бочок, на бочок, на пузо, на чотири. Мам, що ти хуліганиш, я ж тільки підвівся, а ти мене назад кладеш! Бік, бік, пузо, руки... Мама, люди, мушу повідомити вас, що мене позбавляють свободи руху!!! Вдягла, таки вдягла на мене підгузник, ну нічого, ми ще поборемось, попереду ще колготи і штани.

- Оленка, поверни мої колготи, я так ніколи не спущусь на підлогу! Ну де це видано. Нашо тобі мої сині колготи, ну, чекай, хай-но ти будеш одягатися...

- Сину, ну припини крутитися, я ж мушу ще Оленку переодягти, ти ж в мене всі сили забираєш. Оленочко, поверни Маркові колготи, Оленко, куди ти потягла Маркові колготи.

- Куди захотіла, туди потягла, хай тепер без колгот походить, якби ти, мама знала, як він мене будить. І це все тільки заради того, щоб збудити тебе, в нього, бач, настрій з ранку гарний, плакати не хочеться. Уяви, як то прокидатися, коли тебе за носика кудись тягнуть! А потім ще каже, що від мене чимось ...ну, не пахне, одним словом.

- Мам, а коли сніданок, ти ж знаєш, що твій хлопчик дуже любить погамати (ото-то слово, його, напевно, дорослі придумали, шифруються, щоб нам не зрозуміло було). Ну, що, Оленко, полізли. Там ота біленька, пухнаста тварючка мнявкає, треба буде її сьогодні знову половити, може, вдасться. Так, там є ще одна поличка, з якої ми ще одяг не діставали... А ти не підставляй пальці, знаєш, як ті двері тяжко відкриваються, то ж і зачиняються легко, десь тільки штовхнув, а там, о-па, твої пальці. Крику, аж мені страшно. Так, стіна, стіна, лобом не пробивається, дупою теж, доведеться облазити, але ж як не хочеться, ще раз попробуємо лобом.

- Марку, ну що це за ритмічні рухи навкарачках? Чого ти б’єшся лобом об ту стіну, ну два кроки ж і ти в дверях. Зовсім моя дитина на перешкоди не зважає. Оленка, що ти гризеш, що ти гризеш, де ти це знайшла?! О, Боже, що то? Котячі лехми? Фу, яка гидота. Доню, що ти робиш?! Марку, не лізь в ванну, не лізь, ну чого тебе найбільше цікавить котячий туалет! Оленка, залиш в спокої таткові тапки, не треба їх гризти. Так, тапки заховані, лехми відібрані, двері в ванну закриті. Ходіть їсти.

- Ну от, такий наш ранок. Найбільше говорю я, власною персоною, Марко Ігорович, як шанобливо називає мене мама, трохи менше мама, в основному, хапаючись за серце, голову чи за нас по черзі. Найменше говорить Оленка, але як вона кричить!!!

[b0rg]

не зовсім гумор, але написано класно

зразу згадались перші кроки свого чада...

[Starui_Diya4]

Класс!

[Юлямпочка]

не знаю, якщо під гумором розуміти анедоти, то не гумор, звичайно, а якщо, вцілому, те, що смішить, то, по-моєму, гумор.

[Seva]

Прикол!!!

[Yurik]

Прикол!!!

ХА-ХА-ХА

[Starui_Diya4]

Пиши ще щось подібне...

[Юлямпочка]

Пиши ще щось подібне...

читай!