ПРЕМ’ЄРА від кіноклубу Cinematheque!

[triassa]

2 березня о 19.00 в приміщенні Волинської аматорської кіностудії ”Волинь”

Будемо показувати, обговорювати, оцінювати та насолоджуватись кіношедеврами!

Документальний фільм ”Десята муза в Україні”

Ретроспектива іспанського німого кіно:

”Андалузский пес”(1929) Люїса Бюнюеля та Сальвадора Далі. Цей Фільм – послідовність різнопланових, шокуючих, сюрреалістічних образів. В основі сценарію фільму «Андалузского пса» лежать два сновидіння його творців Люїса Бюнюеля та Сальвадора Далі.

”Золотой век” (1930) Люїса Бюнюеля – шокуюче насмішливий відеоряд прихованих пристрастей, що руйнують соціальні цінності і заборони.

Вхід безкоштовний, але вітаються добровільні символічні внески.

Приходьте!

Подивимось. Обговоримо

[triassa]

Для тих, хто не знає, де знаходиться кіностудія "Волинь":

пр. Волі 3

Кіностудія "Волинь"

У дворі міської дитячої поліклініки

[triassa]

Сінематек презентує…

У вівторок, 2 березня відбувся черговий квартирник. Але цього разу організатори вирішили відійти від звичної для цих заходів музичної тематики і влаштувати кінопоказ. Присутні мали можливість переглянути документальний фільм “Десята муза України” (режисер Георгій Шкляревський). У стрічці йдеться про зародження 10-ї музи в Україні, тобто кінематографа. Показано всі його стадії від 1893 року по 1928 рік, коли вийшла у світ картина О.Довженка «Звенигора». Вів розповідь кінооператор і кінорежисер Вадим Васильович Костроменко.

Після закінчення фільму, глядачі насолодилися рядом кінострічок, режисером яких був всесвітньовідомий іспанський художник-сюрреаліст Сальвадор Далі. Журналістам МПВ вдалося поспілкуватися з людиною, яка стала ініціатором показу та керівником кіноклубу «Сінематек» – Світою.

Світо, чому ти вирішила почати кінопоказ саме із Сальвадора Далі?

Презентуючи Сінематек саме цими фільмами, я хотіла виштовхати тих молодих людей, які прийшли на показ, з їх зони комфорту, розширити їхню свідомість, здивувати, налякати, шокувати, щоб навіть, якщо вони б не наважились запитати “А що це взагалі таке було?” після показу, то щоб, прийшовши додому, спробували дізнатись що це вони бачили на екрані, хто були ті люди, котрі знімали такий сюр (і що взагалі таке той сюрреалізм 30-х років). Я вже кілька років цікавлюсь сюрреалізмом, дадаїзмом, культурним життям Парижу, постатями, котрі перебували там на початку 20-го століття, та С. Далі, котрий є одним з найвідоміших представників цього напряму.

А де вдалося дістати такі раритетні записи?

Стрі4ку “Десята Муза в Україні” надала кіностудія “Волинь”. “Андалузский Пес” знайшла в Інтернеті. А фільмом “Золотой век” поділився мій дуже хороший друг. Маю декілька друзів, ще запекліших кіноманів, ніж я, для яких кіно – це невід’ємна чатсина життя. Тому закономірно, що якщо вони мають якісь цікаві фільми, то діляться зі мною. І навпаки. В основному фільми куплені та привезені з Києва, Львова, Дніпра, Одеси, є деякі навіть з Італії. Якщо ми не можемо їх знайти в продажу, то шукаємо в Інтернеті та ділимося одне з одним.

Далі – досить складний для розуміння, чи не було вагань, щодо сприйняття його глядачами?

Авторські фільми та фільми з розряду арт-хаус зазвичай і не є легкими для сприйняття. Тому людині, непідготовленій до того, що вона побачить на екрані, в будь-якому випадку складно було б зрозуміти фільм. Але це не є погано. Ми відкриваємо, можливо, новий світ для багатьох молодих людей, які навіть і не здогадувались про його існування. До того ж багато людей прийшло саме через те, що до фільму має відношення Сальвадор Далі.

Кінопоказ відбувався в рамках проекту “Квартира FM”, тому ми не змогли оминути увагою й іншого організатора та безпосереднього ініціатора цього заходу – Іванну Мартинів.

Іванно, на початку презентації Кіноклубу згадували про квартирник FM. Розшифруй, будь ласка, для НЕПОЙНЯТЛИВИХ :.)))))

Квартира FM – це молодіжна організація, котра працює з молодими творчими, талановитими людьми. Ми організовуємо маленькі та великі квартирники, де гості Квартири FM можуть безпосередньо поспілкуватися (або просто послухати і почути), поділитися творчим досвідом; познайомитися з музично-культурною історією. Це маленьке місце для кроку вперед кожного, хто хоче щось донести іншим. І звичайно, Квартира FМ – це не тільки музика, а ще й література та поезія, образотворче мистецтво і фотографія. Ну і віднедавна – це кіно

Чи “поселяються” у ваш квартирник нові жителі?

У Квартиру частенько заходять нові гості, активно підселяються нові жителі. Наймолодший наш квартирант – це Світа, з якою мали нагоду поспілкуватися вчора на прем’єрі Кіноклубу “Сінематек”. Саме Світа прийшла з ідеєю “Я хочу робити кіноклуб!”.

А таргани у вас є?)))))))))

Таргани? Є! Але вони живуть у головах квартирантів і сприяють творчому процесу ))))))

Віднедавна Луцьк заполонила вели4езна кількість арт заходів. чи стане це поштовхом для нашої молоді для розвитку? чи виведе наше містоз безперервного каматозу?

Давно пора. Давно пора, щоб люди ходили на концерти, в театр, на виставки, дивилися якісне кіно, організовували позитивні акції, відвідували цікаві презентації, показували, що вони можуть і вміють. Пора, щоб почали бачити і чути реальне життя, а не лише фактор “ой-проблеми”, щоб почали відчувати, що окрім роботи-навчання-податків пива-депресії-”ачимбитозайнятися” є ще щось цікаве, гарне, вище, натхненне…Не написане автором з далекої Франції, не зігране десь в Америці, не намальоване в Іспанії… Щоб знали, що оце прекрасне цілком може бути творінням твого сусіда, або того, хто сьогодні їхав з тобою у маршрутці чи стояв у черзі за помідорами.

Давно пора, щоб людям набридло варитися в буденності. Вразив коментар одного з гостей квартири після Кавового Квартирника: “Перший непросраний вечір за багато-багато-багато часу”. Тому хотілося б побажати молодим людям, всім живим, щоб таких вечорів було дуже- дуже багато.

чи стикаєтеся ви з якимось перешкодами під час організації квартирників?

Не з перешкодами. А з нюансами. Квартирники проводяться суто за власний рахунок. А ще нам допомагають наші друзі. Це – кіностудія “Волинь”, котра завжди і у всі часи підтримувала будь-які творчі молодіжні починання. Це й студія “Тоніка”, котрі підтримують нас чим можуть: надають апарат для запису квартирників, помагають витягнути звук. Оскільки квартирники є безкоштовними (присутні тільки добровільні благодійні внески від гостей Квартири на покриття друку афіш, транспорту), то й оплату дороги приїжджим музикантам ми поки що не практикуємо.

Ну, що ж приємно, що в нашому каматозному місці прокидається життя і все йде на ВИДУЖЕННЯ))) Можливо, цим молодим креативним ентузіастам таки вдасться вилікувати Луцьк!!!!

Зю Побережнюк