День Апостола Андрія Первозваного! З Святом!

[SanyaOnyx]

13 грудня кожного року православна церква відзначає День апостола Андрія Первозваного, проте деякі традиції цього дня є дохристиянськими, тому його вважають народно-християнським. У церковному календарі 13 грудня – це день вшанування пам’яті мученицької смерті Андрія Первозваного, який був одним з дванадцяти апостолів Христа. За легендами, апостол Андрій проповідував християнську релігію у Скіфії, на узбережжях Чорного моря та на землях, де пізніше виник Київ.

[Vlad3]

На самому початку свого служіння Христос проходив повз двох братів-рибалок, що закидали сіті у Галілейське озеро. Він сказав їм самі прості слова: «Ідіть за мною, і Я зроблю вас ловцями людей». Вони так і зробили, залишивши відразу все своє колишнє життя. Це були Симон (Петро) і Андрій. Чому ж саме Андрія називають Первозванним? 

 

Брати були родом із села Віфсаїди. Євангелист Іоан оповідає, що ще раніше Андрій був учнем Іоанна Хрестителя, і чув, як той називав Ісуса «Агнцем Божим». Адже це і було найголовнішим у Його земному служінні: не проповідь, не дива, а жертва, яку Він мав принести на хресті, ставши Агнцем заради порятунку всього людства. Андрій повірив у це відразу, і тому ми називаємо його сьогодні Первозванним - з апостолів він був покликаний першим. Саме він вказав Христу на хлопчика з п'ятьма хлібами і двома рибками, які потім були чудесним чином помножені, щоб нагодувати натовп. Він разом з Филипом привів до Христа деяких еллінів (іншого такого випадку ми не знаємо), але взагалі Писання мало розповідає про Андрія. В основному його життя відоме нам з його Діянь і Житія. 

Коли апостоли відправлялися на проповідь, вони розділили між собою за жеребом країни, в яких їм належало звіщати Добру звістку. Андрію дісталося узбережжя Понту Евксинського, тобто Чорного моря. Південні береги (включаючи і Крим) входили до складу тодішнього «цивілізованого світу», тобто Римської імперії, а в північному Причорномор'ї жили варвари, яких називали скіфами. Як далеко на північ зайшов у своїх мандрах апостол Андрій, ми точно не знаємо - зберігся переказ про те, що він піднявся вгору по Дніпру і освятив місце, на якому потім був побудоване місто Київ. Апостол Андрій був першим, хто став поширювати християнство «в нашому напрямку». Цілком ймовірно, що він побував у Херсонесі - майбутньому Севастополі.  Тому він вважається основоположником Української Православної Церкви.

Достовірна і інша розповідь - що апостол Андрій відвідав Візантію, місто, на місці якого був пізніше побудований Константинополь, заснував там християнську громаду і висвятив єпископа Стахія, апостола з сімдесяти. Житіє розповідає про безліч чудових зцілень і навіть воскресінь, скоєних за молитвами апостола в різних містах, і про жорстокі переслідування, яким він піддавався. 

Після своєї подорожі в Причорномор'ї апостол вирушив до столиці імперії - Риму, де знаходився його брат Петро. У Римі тоді правив імператор Нерон, і для християн наставали часи гонінь, в яких потрібно було загинути обом братам. 

Зі столиці Андрій вирішив повернутися в колишні місця. По дорозі він зупинився в місті Патри на грецькому півострові Пелопоннес, де він став свідком гонінь на християн і виступив на їх захист перед римським намісником на ім'я Егеат. «Ти руйнівник храмів богів, Андрій, який намагається залучити народ в божевільну секту, яку повелителі імперії зважилися винищити» - відповів йому римлянин. Самим неприйнятним у християнському вченні була для нього проповідь про розп'яття Спасителя, адже ця болісна і ганебна кара була залишена для самих закоренілих злочинців з нижчих верств суспільства. Як можна поклонятися Розіп'ятому?! 

У відповідь на це апостол докладно розповів Егеату про історію створення світу та гріхопадіння, про земне життя Спасителя і значення хресної смерті і закликав його самого розділити віру християн, щоб «знайти власну душу». Той розсміявся: «Чи не хочеш ти переконати мене, що я мертвий?» З його точки зору, тільки божевільний міг у все це вірити, і, щоб оскаржити віру апостола, він став загрожувати, що піддасть його самого хресної смерті. 

Ціна проповіді була дійсно висока, але апостол був готовий її заплатити. Андрій був кинутий у в'язницю в очікуванні швидкої страти, і натовпи народу зібралися біля неї, готові на бунт, щоб звільнити невинного страждальця. Він проповідував їм, умовляючи не перешкоджати тому, що повинно статися, тому що тимчасові страждання приведуть його до вічної слави. І, врешті-решт, адже він сам погодився колись піти за Агнцем ... 

Для страти апостола Андрія був обраний косий хрест у формі букви Х (чому такий хрест і називається тепер Андріївським), а щоб його муки були більш тривалими, Егеат велів не прибивати, а прив'язати його руки і ноги. «Про хрест, освячений моїм Господом і Владикою, вітаю тебе, образ жаху, ти, після того як Він помер на тобі, став знаком радості і любові!» - З такими словами апостол зійшов на цей хрест. Два дні провисів він на ньому до своєї кончини, два дні він розмовляв зі народом що стояв поруч ... 

Пам'ять апостола Андрія святкується 30 листопада за старим стилем, 13 грудня - за новим стилем.

 

Святий Первозданний Апостоле Господа і Спаса нашого, верховний Будівничий Церкви Христової – всехвальний Андрію! Моли Бога за нас.

Зі Святом усіх!

 

 

[Vlad3]

Величаємо тебе, святий апостоле Андрію Первозванний, і шануємо страждання і труди твої, що ними потрудився ти у благовісті Христовім.

 

Зі Святом усіх!

[Vlad3]

З цього року Андрія святкуємо 30 листопада.

Святий Первозванний Апостоле Господа і Спаса нашого, верховний Будівничий Церкви Христової – всехвальний Андрію! Моли Бога за нас.

 

Величаємо тебе, святий апостоле Андрію Первозванний, і шануємо страждання і труди твої, що ними потрудився ти у благовісті Христовім.

 

Зі Святом усіх!