Андрій Первозванний

[Vlad3]

На самому початку свого служіння Христос проходив повз двох братів-рибалок, що закидали сіті у Галілейське озеро. Він сказав їм самі прості слова: «Ідіть за мною, і Я зроблю вас ловцями людей». Вони так і зробили, залишивши відразу все своє колишнє життя. Це були Симон (Петро) і Андрій. 

Брати були родом із села Віфсаїди. Євангелист Іоан оповідає, що ще раніше Андрій був учнем Іоанна Хрестителя, і чув, як той називав Ісуса «Агнцем Божим».

Коли апостоли відправлялися на проповідь, вони розділили між собою за жеребом країни, в яких їм належало звіщати Добру звістку. Андрію дісталося узбережжя Понту Евксинського, тобто Чорного моря. Південні береги (включаючи і крим) входили до складу тодішнього «цивілізованого світу», тобто Римської імперії, а в північному Причорномор'ї жили варвари, яких називали скіфами. Як далеко на північ зайшов у своїх мандрах апостол Андрій, ми точно не знаємо - зберігся переказ про те, що він піднявся вгору по Дніпру і освятив місце, на якому потім був побудоване місто Київ. Апостол Андрій був першим, хто став поширювати християнство «в нашому напрямку». Цілком ймовірно, що він побував у Херсонесі - майбутньому Севастополі.  Тому він вважається основоположником Української Православної Церкви.

Достовірна і інша розповідь - що апостол Андрій відвідав Візантію, місто, на місці якого був пізніше побудований Константинополь, заснував там християнську громаду і висвятив єпископа Стахія, апостола з сімдесяти. Житіє розповідає про безліч чудових зцілень і навіть воскресінь, скоєних за молитвами апостола в різних містах, і про жорстокі переслідування, яким він піддавався. 

Після своєї подорожі в Причорномор'ї апостол вирушив до столиці імперії - Риму, де знаходився його брат Петро. У Римі тоді правив імператор Нерон, і для християн наставали часи гонінь, в яких потрібно було загинути обом братам. 

Зі столиці Андрій вирішив повернутися в колишні місця. По дорозі він зупинився в місті Патри на грецькому півострові Пелопоннес, де він став свідком гонінь на християн і виступив на їх захист перед римським намісником на ім'я Егеат. «Ти руйнівник храмів богів, Андрій, який намагається залучити народ в божевільну секту, яку повелителі імперії зважилися винищити» - відповів йому римлянин. Самим неприйнятним у християнському вченні була для нього проповідь про розп'яття Спасителя, адже ця болісна і ганебна кара була залишена для самих закоренілих злочинців з нижчих верств суспільства. Як можна поклонятися Розіп'ятому?! 

У відповідь на це апостол докладно розповів Егеату про історію створення світу та гріхопадіння, про земне життя Спасителя і значення хресної смерті і закликав його самого розділити віру християн, щоб «знайти власну душу». Той розсміявся: «Чи не хочеш ти переконати мене, що я мертвий?» З його точки зору, тільки божевільний міг у все це вірити, і, щоб оскаржити віру апостола, він став загрожувати, що піддасть його самого хресної смерті. 

Ціна проповіді була дійсно висока, але апостол був готовий її заплатити. Андрій був кинутий у в'язницю в очікуванні швидкої страти, і натовпи народу зібралися біля неї, готові на бунт, щоб звільнити невинного страждальця. Він проповідував їм, умовляючи не перешкоджати тому, що повинно статися, тому що тимчасові страждання приведуть його до вічної слави. І, врешті-решт, адже він сам погодився колись піти за Агнцем ... 

Для страти апостола Андрія був обраний косий хрест у формі букви Х (чому такий хрест і називається тепер Андріївським), а щоб його муки були більш тривалими, Егеат велів не прибивати, а прив'язати його руки і ноги. «Про хрест, освячений моїм Господом і Владикою, вітаю тебе, образ жаху, ти, після того як Він помер на тобі, став знаком радості і любові!» - З такими словами апостол зійшов на цей хрест. Два дні провисів він на ньому до своєї кончини, два дні він розмовляв зі народом що стояв поруч ... 

Зі Святом усіх!

[Vlad3]

Первозданний Апостоле Господа і Спаса нашого, верховний Будівничий Церкви Христової – всехвальний Андрію!

Заклик Христа іти за Ним Ти сприйняв з гарячістю й покинув свої сіті – все майно своє – та за Христом пішов навіки. Прославляємо і величаємо Апостольські труди Твої; зворушливо згадуємо Благословенний Твій прихід до нас та чесні страждання, які за Христа перетерпів; в розчуленні цілуємо Ікону твою ; шануємо святу пам’ять Твою і непохитно віруємо, що Господь Бог є живий, жива також і душа твоя.

З Ним, Господом, Ти перебуваєш на Небесах і не перестаєш любити нас любов’ю, якою полюбив раніше, коли Духом Святим передбачив наше навернення до Христа Спасителя. Люблячи ж і тепер, підносиш свої молитви до Господа про потреби всіх нас – недостойних твоїх нащадків.

Святий Апостоле Андрію! Так ми віруємо і повсякчас ісповідуємо, та з цією вірою Благаємо Господа Бога Спасителя Нашого Ісуса Христа, щоб твоїми молитвами він обдарував нас усім потрібним для спасіння й життя вічного.

Благай же, Андрію, Господа, щоб і кожний із нас нині шукав не земних вигод, але турбувався про ближніх своїх і скерував до Небесного, вічного.

Святий Апостоле Андрію! Маючи тебе за свого Опікуна й Молитовника, тішимо себе надією, що молитви твої завжди допомагатимуть нам перед Господом, Спасителем нашим Ісусом Христом, Якому належить слава, честь і поклоніння з Отцем і Святим Духом навіки вічні.

АМІНЬ

 

Зі Святом усіх!

[Vlad3]

Святий Первозданний Апостоле Господа і Спаса нашого, верховний Будівничий Церкви Христової – всехвальний Андрію! Моли Бога за нас.

 

Зі Святом усіх!

[Натало4ка]

Усіх Андріів, Андріан, Андрійовичів і Андріівн вітаю з Днем Ангела!

[Vlad3]

Святий Первозданний Апостоле Господа і Спаса нашого, верховний Будівничий Церкви Христової – всехвальний Андрію! Моли Бога за нас.

Зі Святом усіх!