Ситуація в країні: минуле, сьогодення, майбутнє. Про все, що сьогодні турбує суспільство.

[romaxa11]

Коротко, є дві гідри, дві однаково руйнівні. Одна кремлівська. інша, внутрішня. Внутрішня гідра вже адаптувалась і окріпла і готова до знищення країни. В статті викладено імовірні варіанти розвитку подій.

Наша головна небезпека в бездіяльності, у ватнику дії. Якщо з ідеологічним ватаном все зрозуміло, то вата дії - це люди, які до останнього вважають що влада знає що краще робити, "вони ж не самогубці".

Приклад. Порошенко призначив повністю бездіяльного Ярему, вата вважала що Порошенко помилився, і майданівець Ярема - прикрий збіг. Але потім прийшло Шокін, такий же і вата далі вважає , що Порошенко помилився, але загалом зміни є, щось робиться. Коли країна розвалиться, вата скаже, "а що я міг зробити і звідки я знав що Порошенко зрадник".

Далі можна прочитати, Сценарії і Стартегії для розуміння що робити.

[Smith]

Восени буде більше бюлетенів....

[Basil]

Восени буде більше бюлетенів....

перезавантаження ВР?

звідки такий висновок?

[Smith]

звідки такий висновок?

Кулуарний дух з Грушевського. ))))

[Basil]

"будєм посмотреть"...

великий ризик реваншу колишніх... імхо...

[Smith]

великий ризик реваншу колишніх... імхо...

Вот-вот...

[romaxa11]

питання не в виборах, а в реформах, якщо проблема з реформами в виборах, то я б починав з обирання президента, бо з поршнем будь-яка рада - неефективна і будь-який кабмін. занадто великий це ...

[la20]

по сьогодення з ПС

[Electronshik]

питання не в виборах, а в реформах, якщо проблема з реформами в виборах, то я б починав з обирання президента, бо з поршнем будь-яка рада - неефективна і будь-який кабмін. занадто великий це ...

А почніть може ще раз з Майдану, може з пів України, яка залишиться після цього, краще реформи вдадуться?

Вже були і вибори Порошенко президента, і інший уряд є і результат ніякий. Система живе далі.

В Україні війна, хоча й нав'язана РФ.

Крим де факто вже частина другої держави. Окупований.

Економіка в крутому піке. Бакс по 24-25

Восени у пенсіонерів, у бідних, та і вже навіть не дуже бідних почнуться інфаркти від рахунків за комуналку, коли підуть рахунки за опалення.

ЄС і безвізовий режим, ще далі від України, ніж за часів ялинковича, через бездіяльність влади та й беспредел окремих відморозків у Мукачево.

У зв'язку з мобілізацією, економіка буде входити у ще більш круте піке, банально не буде кому робити.

Я бачу поки що 2 великих плюси:

У людей почало, і досить суттєво змінюватись мислення. І всі стали і більш рішучі і більш жорсткі. І можливо що це все ж таки виведе нашу країну з тупіка.

РФ дуже чітко показала для України що є справжнім ворогом. І це буде потрібно враховувати всім нам.

Панове, прихильники Майдану! А багато в чому саме через ваші дії в нас сталось те, що зараз робиться! Вашими руками у владу прийшли ці порошенки, яценюкі і інші! Може треба було спочатку хоч трохи подумати, які наслідки могли бути від ваших дій?

Зрозуміло що тепер вже пізно, і потрібно вже розгрібати ці наслідки.

[Smith]

Electronshik, я просто дивуюсь: як у Вас в голові можуть уживатися абсолютно взаємовиключні поняття і скривлене (чи - спотворене) сприйняття причинно-наслідкових зв'язків? В мене когнітивний дисонанс. Чесно.

[Electronshik]

Smith, Плюси Майдану я побачив, описав вище. Мінуси, яких набагато більше, також описав. Що незрозуміло?

Чи може нагадати, наприклад, як ретиво відміняли закон про регіональні мови, що досить сильно підбурило той же Донбас?

[Basil]

"Без мене мене женили"

По Донбассу начались переговоры в новом формате: данные частной разведки США

В последнее время значительно активизировался диалог между Россией и США по поводу урегулирования кризиса в Украине. В Кремле считают, что частые переговоры между заместителем государственного секретаря США Викторией Нуланд и замглавы МИД РФ Григорием Карасиным стали основой для нового формата по разрешению конфликта на Донбассе. По версии специалистовамериканской частной разведывательно-аналитической компании Stratfor, отчет которой есть в распоряжении "Апострофа", сейчас Киев теряет возможность влиять на ситуацию на востоке Украины, а будущее Донбасса во многом зависит от договоренностей Москвы и Вашингтона.

[Smith]

Чи може нагадати, наприклад, як ретиво відміняли закон про регіональні мови, що досить сильно підбурило той же Донбас?

Не хочу вступати в дискусію, тим більше, це питання тут, на Борді, вже обговорювалось неодноразово. Але... Донбас "підбурило" б (як Ви висловились) і скасування закону/норм щодо захисту лемінгів в Гренландії. Їм було б все рівно - що відміняють. Привід був би будь-який. Донбас був так "заряжен" (враховуючи і ще тодішню ситуацію по Криму), що він все одно вибухнув.

[Electronshik]

Smith, згоден, час покаже хто правий а хто помилявся.

[Basil]

Чи може нагадати, наприклад, як ретиво відміняли закон про регіональні мови, що досить сильно підбурило той же Донбас?

Не хочу вступати в дискусію, тим більше, це питання тут, на Борді, вже обговорювалось неодноразово. Але... Донбас "підбурило" б (як Ви висловились) і скасування закону/норм щодо захисту лемінгів в Гренландії. Їм було б все рівно - що відміняють. Привід був би будь-який. Донбас був так "заряжен" (враховуючи і ще тодішню ситуацію по Криму), що він все одно вибухнув.

Цитата з вищенаведеної статті:

"По сути, украинский конфликт стал конфликтом двух важнейших геополитических задач. Россия хочет защитить себя посредством использования соседних территорий в качестве буфера, а США желают предотвратить появление силы, которая может бросить вызов превосходству Вашингтона. Столкновение этих интересов произошло в Украине, которая, среди всех стран бывшего СССР, имеет наибольшую важность для России. Если Украина поддержит Москву, Россия станет значимой региональной силой. А если поддержит Запад — РФ станет уязвимой как изнутри, так и снаружи", — говорится в отчете Stratfor.

Именно для сохранения влияния на Украину, считают американские аналитики, РФ аннексировала Крым и развязала войну на Донбассе. Вместе с тем, отмечают они, это не помогло изменить ситуацию — Киев сохранил прозападный курс. "Извечное опасение Кремля, что США оказывают влияние на "периферию" РФ, привело к прямому диалогу между Москвой и Вашингтоном. В некотором смысле, эти две страны имеют больше возможностей для воздействия на политический и военный ход конфликта на Донбассе, чем украинские власти и сепаратисты. Впрочем, сам факт переговоров не обязательно свидетельствует, что в скором времени следует ожидать урегулирования конфликта или деэскалации насилия. Обе стороны имеют разные взгляды на определенные вещи, в частности на тип автономии, которую официальные украинские власти должны предоставить "повстанческим" регионам (районам Донецкой и Луганской областей, занятым боевиками и российскими военными, — "Апостроф")", — подчеркивают американские аналитики.

[Smith]

Smith, згоден, час покаже хто правий а хто помилявся.

Фух, Electronshik, як добре, що в нас не вийшло ідійотської перебранки до усрачки з переходом на особистості. За одне це, як мінімум, дякую!

[Electronshik]

Smith, а чи є смисл робити перебранку. Зараз, в порівнянні з тим, що робиться на Сході, такі перебранки виглядають як дитячі ігри у пасочки.

[Dieselsmart]

Запятая, точка, точка. О скрытых особенностях конституционного процесса

Анализ реакции экспертов (либо лиц, считающих себя таковыми) на будущее "особенностей самоуправления отдельных районов Донбасса" позволяет сделать невеселые выводы. Многие оценщики: — выдавали собственные допущения за факты; — опровергали никогда не утверждавшееся; — предпочитали комментировать не документы и решения, а комментарии других комментаторов; — не утруждали себя чтением документов; — игнорировали логику и не сильно по этому поводу смущались. Постараемся внимательно и хладнокровно разобраться в вопросе. Итак, 16 июля 288 голосами "за" Рада одобрила решение о направлении в Конституционный суд (для получения соответствующего вывода) поданый президентом проект закона "О внесении изменений в Конституцию". Прогнозируемо острую реакцию вызвало предложение внести в ХV раздел Основного закона ("Переходные положения") правку следующего содержания — "Особенности осуществления местного самоуправления в отдельных районах Донецкой и Луганской областей определяются отдельным законом". Попытаемся разобраться, что это может означать. Но перед этим отметим одну важную деталь. Петр Порошенко и Владимир Гройсман выразили надежду, что данный законопроект после вывода Конституционного суда (ожидается в течение ближайших недель) будет предварительно одобрен до конца текущей сессии (необходимо 226 голосов) и окончательно принят на следующей сессии (требуется уже не менее 300 голосов). После чего будет подписан спикером, главой государства, обнародован и станет частью Конституции. Нюанс. Если на этапе предварительного рассмотрения депутаты внесут в текст рассмотренного КС проекта хотя бы одну (здесь и далее выделено мной. — С.Р.) правку, это повлечет за собой необходимость нового вывода Конституционного суда и потребность еще одного предварительного рассмотрения законопроекта. Теперь о сути. Для тех, кто не обратил внимания Не только западные политики, дипломаты и эксперты, но и отечественные власть имущие, и, в первую очередь, президент регулярно и неоднократно поясняли (либо оправдывали, как кому нравится) потребность упоминания в Конституции закона об особенностях осуществления местного самоуправления в отдельных районах Донецкой и Луганской областей необходимостью соблюдать Минские договоренности (МД). В последний раз Петр Алексеевич сделал это в четверг, презентуя депутатам проект конституционных изменений. Цитирую: "Я убежден в том, что предложенная норма ни одной запятой не выходит за пределы Минских соглашений, которые (…) признаны безальтернативной основой для политико-дипломатического урегулирования". То есть Киев не скрывает приверженности МД. Наоборот, наша власть постоянно подчеркивает, что четко соблюдает указанные соглашения. Президент не видит им альтернативы и готов выполнять их до запятой. Это его слова. Запомним их. Для тех, кто не читал Раз уже президент так часто поминает безальтернативные МД, давайте в них заглянем. Единственный пункт подписанного 12 февраля Второго минского соглашения, где присутствуют жесткие временные привязки, — 11-й. И именно это обстоятельство стало аргументом, с помощью которого Брюссель, Берлин, Вашингтон и Москва смогли заставить Киев выполнять данный пункт, не дожидаясь, пока будут выполнены другие требования. Привязки ко времени есть и в других пунктах МД, но они, как правило, не содержат точных календарных дат. Например, "не позднее второго дня после прекращения огня", "в первый день после отвода вооружений" и т.д. То есть речь идет о плане урегулирования, в котором сроки связаны с фактическим выполнением условий. Именно на этом принципе была основана уверенность украинской стороны, что выполнение пунктов соглашения носит последовательный характер. Но, к сожалению, 11-й пункт выбивается из общей логики. Цитирую: "Проведение конституционной реформы в Украине со вступлением в силу к концу 2015 года новой конституции, предполагающей в качестве ключевого элемента децентрализацию (с учетом особенностей отдельных районов Донецкой и Луганской областей, согласованных с представителями этих районов), а также принятие постоянного законодательства об особом статусе отдельных районов Донецкой и Луганской областей в соответствии с мерами, указанными в примечании, до конца 2015 года". Словосочетание "до конца 2015 года" присутствует и в 9-м пункте, но там уже есть условие — после выполнения условий 11-го пункта. На примечаниях остановимся ниже. Пока обратим внимание на то, что 11-й пункт не содержит смысловых и временных отсылок к выполнению пунктов, имеющихся в других положениях МД. Никаких "до" или "после" "прекращения огня" или "отвода вооружения". Просто "проведение" и просто "принятие". И жесткая дата. На это и указали украинской власти в Берлине, Москве, Брюсселе, а затем и Вашингтоне, когда Киев в очередной раз попытался настоять на последовательном характере выполнения пунктов соглашения. Киеву настойчиво порекомендовали выполнять все взятые на себя в Минске обязательства. До запятой. Что Киев и делает. Именно поэтому в Конституционной комиссии рабочая группа по децентрализации (а не скажем "судебно-правовая") была признана приоритетной. Именно поэтому была так ускорена работа по превращению проекта в часть Конституции, — чтобы успеть до конца 2015 года. А для этого требуется голосование на двух очередных сессиях и положительный вывод КС. Именно поэтому в проекте изменений Конституции появилось упоминание о законе об особенностях осуществления местного самоуправления в отдельных районах Донецкой и Луганской областей. Если соблюдение Минских соглашений в самом деле предполагает последовательное выполнение сторонами требований (как до сих пор пытаются утверждать отдельные представители власти), то почему мы так спешим с децентрализацией? Тема актуальная? Тогда почему мы спешим с "занесением" в Конституцию упоминания об "отдельных регионах"? Зачем нам это? И так поспешно? Пускай противоположная сторона выполнит все предыдущие пункты соглашения, прекратит огонь, отведет вооружение, освободит пленных, вернет контроль над госграницей et cetera. Тогда и поговорим. "Ну это же просто упоминание". А зачем просто упоминать? Практический смысл? Тем более что в Конституции не бывает простых упоминаний. На самом деле от Киева просто потребовали выполнить обещанное. Киев просто выполняет. Другое логическое объяснение найти невозможно. Для тех, кто не знает Как случилось, что требования, изложенные в 11-м пункте, не были напрямую увязаны с условиями, сформулированными в других? Знаю, как это произошло, не могу объяснить, почему. В рабочий вариант текста соглашений, предполагающий последовательность их выполнения, был внесен новый пункт, ставший в итоге 11-м. Несколько участников переговоров (к сожалению, на условиях анонимности) утверждают, что его автором был помощник президента РФ Владислав Сурков. Один из отечественных дипломатов, анализируя поведение членов российской делегации, предположил, что это был единственный пункт соглашений, который Москву на переговорах действительно интересовал. Почему украинская сторона не адаптировала это требование в соответствии с общей логикой документа, почему не увязала его с другими условиями? Сознательно? Недосмотрела? Ответ мне неизвестен. Просто помню, как часто после минских переговоров (признанных успешными) делался особый упор на том, что они "были многочасовыми и сложными". Почему-то казалось, что успех измеряется не часами, а фактическими результатами. В частности, точностью и недвусмысленностью принятых решений. Для тех, кто не заметил Упоминая в конституционном законопроекте об "особенностях самоуправления", Киев не только добросовестно выполняет предписания 11-го пункта МД, но и придает им юридическую силу. Минские договоренности — просто бумажка. Конституция — Основной Закон. Распространенный аргумент — "Кто это будет выполнять?" Встречный контраргумент — "Если не собираемся выполнять, зачем вписываем?". В Конституцию, между прочим… На заседаниях Конституционной комиссии предлагалось множество разных по смыслу и точности "предохранителей". Не называть "отдельные области" по имени; вынести упоминание об "отдельных районах" за пределы проекта, прописав его в спецзаконе о введении поправок в действие; оговорить условия принятия закона и (или) обозначить временные рамки его действия; предусмотреть принятие этого закона "об особенностях" 2/3 депутатского корпуса. Президент не учел ни одно из предложений, способных усложнить наделение отдельных регионов особыми полномочиями либо помогающих "похоронить" эту историю (если такой план, в самом деле, был). И как быть с заявлениями главы государства, неустанно клянущегося в четкой приверженности безальтернативным минским соглашениям? Либо он сознательно вводит в заблуждение всех — Меркель, Путина, Обаму, Ягланда, ОБСЕ, Венецианскую комиссию, депутатский корпус и народ собственной страны (по обе стороны линии разграничения). Либо недоговаривает. Потому что он (в отличие от большинства депутатского корпуса, как, увы, выяснилось) МД читал. И знает, какие обязательства Киев должен выполнить далее. Для тех, кто питает иллюзии Выполнив первую часть 11-го пункта МД, Киев, скорее всего, будет вынужден выполнять его вторую часть. Еще раз цитирую — "принятие постоянного законодательства об особом статусе отдельных районов Донецкой и Луганской областей в соответствии с мерами, указанными в примечании, до конца 2015 года" Почему будет вынужден? Смотри выше: потому что Киев четко соблюдает МД; потому что там указана конкретная дата, нет привязки к выполнению других требований, и нам об этом обязательно напомнят; потому что обязательство (если оно будет внесено в Конституцию) приобретает узаконенный вид. Теперь о будущем законе. Киев не свободен в формулировании ключевых положений закона, регулирующего самоуправление на неконтролируемых территориях. Если Киев (как утверждает президент) ни на запятую не отступает от безальтернативных минских соглашений. В изменениях в Конституцию не упоминается конкретный закон. Там нет слова "действующий". Там сказано просто "закон". Не тот, который был принят осенью прошлого года парламентом предыдущего созыва с отключенным табло. Не его уточненная редакция, принятая действующим парламентом в марте этого года. Там просто написано "определяется отдельным законом". Могут оставить старую версию, изменить, принять новый. В нем могут и не содержаться ограничения срока действия либо обязательная привязка к проведению выборов, о чем так много и громко говорят некоторые "эксперты", ссылаясь на принятые ранее законы. Ни в проекте конституционных соглашений, ни в Минских договоренностях этого нет. Зато Минские соглашения содержат четкое предписание, что там должно быть. Данные требования сформулированы в примечании к пункту 11. Которое вынуждает (если Киев соблюдает МД, а Киев их, как мы выяснили, соблюдает четко) украинскую власть к следующему: "— освобождение от наказания, преследования и дискриминации лиц, связанных с событиями, имевшими место в отдельных районах Донецкой и Луганской областей; — право на языковое самоопределение; — участие органов местного самоуправления в назначении глав органов прокуратуры и судов в отдельных районах Донецкой и Луганской областей; — возможность для центральных органов исполнительной власти заключать с соответствующими органами местного самоуправления соглашения относительно экономического, социального и культурного развития отдельных районов Донецкой и Луганской областей; — государство оказывает поддержку социально-экономическому развитию отдельных районов Донецкой и Луганской областей; — содействие со стороны центральных органов власти трансграничному сотрудничеству в отдельных районах Донецкой и Луганской областей с регионами Российской Федерации; — создание отрядов народной милиции по решению местных советов с целью поддержания общественного порядка в отдельных районах Донецкой и Луганской областей; — полномочия депутатов местных советов и должностных лиц, избранных на досрочных выборах, назначенных Верховной Радой Украины этим законом, не могут быть досрочно прекращены". Это требование снабжено датой, не связано с выполнением других пунктов МД и нас уже принуждают его исполнить. До запятой. Сообразно духу и букве безальтернативных МД. Означает ли это, что в законе не может быть предохранителей? Должны быть. Но. Закон — это всего лишь 226 голосов. Слишком малая цена для такого вопроса. "Мы напишем такой закон, обложим их такими условиями, что все эти требования будут нивелированы", — убеждал меня один патриотично настроенный депутат. Допустим. "А вы вечные? Предположим, через год досрочные выборы, новое большинство, которое перепишет этот закон", — такой контраргумент в голову моему собеседнику не приходил. Если уже упоминание о законе "для отдельных областей" хотят "вогнать" в Конституцию, оно должно быть ТАМ ЖЕ снабжено условиями, не позволяющими использовать его для узаконивания сепаратистов. И еще раз, риторически. Зачем убрали норму об обязательном принятии такого закона 2/3 голосов? Для любителей манипуляций Любимый способ заболтать тему — опровергать несуществующее. "Закрепление особого статуса Донбасса в Конституции — миф". Ну, а кто спорит? Конституция узаконивает механизм закрепления. То есть закон. Закон этот статус закрепит. 300 голосов за скверную конституционную формулировку может и не соберут. А 226 за скверный закон — вполне. У нас что только не принималось простым большинством… "В проекте конституционных изменений нет ни слова ни об автономии, ни о федерализации..."; "Там нет упоминания о "новороссии", "днр" или "лнр"..." А кто так ставил вопрос? Кто этого добивался? Москва? Берлин? Брюссель? Нет. Даже Донецк с Луганском в последнее время говорили о желании быть составной частью Украины. Самое главное, подобных требований нет в минских соглашениях, на которые так часто ссылается президент. Зато там есть дивное словосочетание "постоянное законодательство об особом статусе". Киев с такой странной формулировкой согласился. После "трудных многочасовых переговоров". И обязался МД выполнять до запятой. Теперь переводим на общечеловеческий. Идиома "постоянное законодательство" очевидно указывает на то, что данный закон не может быть связан временными ограничениями. Привет всем, кто дружно ссылается на срок действия, отведенный ранее принятому закону. Можете от себя передать его тому, кто не видит альтернативы Минску-2. И готов выполнять его до запятой. Термин "особый статус" узаконен минскими соглашениями. Киев этот термин принял. Он остался в тексте протокола после "трудных многочасовых переговоров". Но его нет в проекте Конституции. То есть мы не выполняем требования МД? Выполняем. До запятой. Пока. Потому что (для тех, кто считает себя опытным юристом либо филологом) особый статус — понятие не лингвистическое, а юридическое. Оно отличается смыслом, а не названием. Особый статус — правовое положение, отличающее одного субъекта от другого. Буковина или Подолье не могут назначать собственных судей, прокуратуру, "народную милицию", а "отдельные районы Донецкой и Луганской областей" — смогут. Это и есть особый статус, как его не именуй. "Роза пахнет розой, хоть розой назови ее, хоть нет". Шекспир. От этого, правда, пахнет не розами. А назвали этот особый статус "особенностями самоуправления", чтобы не смущать общественность вызывающей формулировкой. И сбивать с толку ту часть депутатского корпуса, которая вместо юристов берет себе помощниками (помощницами) славных фигуристых барышень, детей друзей и предпринимателей-спонсоров… Для тех, кто дружит с эмоциями Ничего непоправимого пока не произошло. А чтобы не произошло и впредь, следует читать то, что принимаешь. Понимать, что читаешь. Не путать командность с покорностью. Демонстрировать волю в переговорах и с противниками, и с союзниками. А еще никогда не стоит прекращать поиск альтернативы. И быть смелее со знаками препинания. Иногда подкинутая извне запятая может поставить точку в твоей судьбе. И не только в твоей.

[Dieselsmart]

Чого не розуміють Порошенко і Яценюк

1. Економіку і революцію неможливо обдурити

Після 2004-го вже третій український президент намагається зробити те, що не вдавалося зробити нікому, ніде й ніколи – обдурити економіку і закони суспільного розвитку.

Вже третій президент демонструє невміння розрізняти причини і приводи революцій.

Революція – це сигнал економіки про те, що в існуючій системі управління вона вже не здатна утримувати соціальну сферу.

Повторна революція – це сигнал, що проблеми доведені до крайнього ступеню гостроти і поступові зміни вже не врятують ситуацію.

Потрібні не просто кардинальні системні зміни, а зміни дуже швидкі.

Порошенко з Яценюком так і не змогли зрозуміти, що якщо хоча б одну з цих умов проігнорувати – наступної революції не уникнути. А вони ігнорують обидві.

У жовтні 1917-го Тимчасовий уряд Росії вже допустився такої ж фатальної помилки – і третя революція швидко і кардинально знищила і владу, і всю еліту.

Будь-яка соціальна революція є продуктом діяльності влади, а не революціонерів чи недоброзичливих сусідів.

Коли більша частина населення вже не в змозі зводити кінці з кінцями – високий рейтинг може отримати не те що Ленін або Гітлер, а навіть Ляшко.

Коли за президентську і генеральську показуху народ розплачується сотнями солдатських життів – армія перетворюється на революційний казан.

Нові тарифи при старих "схемах" – найефективніша революційна агітація.

Прибутки "сімейних" бізнесів нової влади на фоні катастрофічного падіння економіки і рівня життя населення – найкраще паливо для революційного полум'я.

Віра в магічну силу телевізійної картинки вже зіграла злий жарт з Януковичем. Тепер на цих граблях танцюють Порошенко і Яценюк.

Щоб відвернути нову революцію, потрібно вплинути не на електорат, а на економіку.

А економіці глибоко начхати і на театрально-героїчні пози президента перед телекамерою, і на показово-реформаторську риторику прем’єра.

Економіка не реагує на заяви Порошенка, що злочинний світ тремтітиме перед Яремою.

Вона реагує на сміхотворну кількість вкрадених грошей, повернутих Яремою в економіку.

Так само вона не реагує на показові арешти декількох прокурорів чи чиновників.

Вона реагує на величезну кількість грошей, які вимиває з економіки через корупційний податок вся прокурорсько-суддівсько-міліцейсько-СБУшна система.

Економіці байдуже, яку назву придумає президент для районів, контрольованих легалізованими терористами. Для неї важливо, що ці райони неодмінно стануть "чорною дірою", в якій швидко і безслідно зникатимуть величезні кошти.

Економіка не помітить податкових змін Яценюка – до тих пір, поки ці зміни не стимулюватимуть вітчизняний бізнес виводити гроші з тіні та інвестувати їх в економіку, створюючи нові робочі місця.

Запитайте знайомих бізнесменів у регіонах про стимули і перспективи розвитку – і ви отримаєте повну картину перспектив виходу з революційної ситуації.

Проїдання міжнародних кредитів не вирішує проблему, а лише поглиблює її.

Українська економіка агонізує не через війну і не через брак грошей.

Її добивають тотальна корупція, тотальні "схеми" і тотальні офшори. Саме вони ведуть економіку до краху, а країну – до революції.

Але влада вперто не бажає щось кардинально змінювати. Вона продовжує фрагментарні вибіркові дії задля привабливої телекартинки видавати за системні зміни.

Дуже показовими у цьому плані стали події у Закарпатті. Доки не відбулося стрілянини з жертвами, яка привернула до себе загальну увагу – і тотальна корупція, і тотальна контрабанда цілком влаштовували і Порошенка, і Яценюка.

Коли бруд стало неможливо приховати – перед телекамерами з’явився рішучий президент з рішучими діями.

В інших областях, в яких такий же бруд залишається під килимом – жодних різких рухів ні президента, ні прем’єра…

Щоб зрозуміти причини, потрібно дати відповідь на два дуже прості питання:

• Де зареєстровані ключові бізнес-активи Порошенка? Де зареєстровані ключові бізнес-активи соратників і "попутників" президента і прем’єра?
  

• Скільки власних бізнес-активів і активів соратників Порошенко і Яценюк за останній рік перевели з офшорів в Україну?
  

Відповідь на ці питання – найточніший показник реформаторського потенціалу президента і прем’єра.

Команди офшорного президента і офшорного прем’єра категорично не бажають підтримати українську економіку власною кишенею, в якій зберігаються "мінімізовані" гроші.

То чи варто дивуватися, що економічні реформи зводяться до виконання умов МВФ і політичних вимог країн-донорів, а також до підвищення тарифів.

Чому ні у Порошенка, ні у Яценюка немає чіткого системного бізнес-плану реформування української економіки?

Тому що у них немає потреби у такому бізнес-плані – все рівно буде робитися тільки те, без чого неможливо отримати черговий транш кредиту.

Офшорну владу мало цікавлять перспективи не офшорної частини українського бізнесу.

Офшори – це не тільки бізнесові схеми. Це – менталітет.

Мільярдери і мільйонери у владі не соромляться у бідній країні під час війни збагачуватись за рахунок "мінімізації", пільг з бюджету, "схем" і контрабанди.

А прокурори-мільйонери, судді-мільйонери і генерали-мільйонери продовжують очолювати "непримиренну боротьбу" з корупцією…

Якщо Порошенко і Яценюк продовжать і далі займатися імітацією реформ – економіка дасть третій революційний сигнал.

І тоді владу і стару еліту не врятують ні вишиванки, ні Нуланд з Меркель.

До того ж, уважні глядачі помітили, що у першому акті вистави на стіні висить велика кількість автоматів Калашникова…

А значить, не всім представникам влади може так пощастити з втечею, як Януковичу.

2. Війна може все списати. Навіть "під нуль" – владу

На війну влада не тільки списує плачевні результати своєї діяльності.

Наслідуючи Тимчасовий уряд Росії у 1917-му, одним з основних методів протидії назріваючій революції, українська влада обрала розкручування теми патріотизму та єдності влади і народу перед лицем смертельної небезпеки.

Тема дуже сильна. От тільки у виконанні Порошенка, Яценюка та їх соратників вона звучить відверто фальшиво.

Коли офшорні "мінімізатори" платежів в український бюджет перед телекамерою красуються у вишиванках – це викликає не стільки повагу, скільки роздратування.

Президент-"патріот" примудрився навіть не заїкнутись про тісний взаємозв’язок питання прав росіян в Україні, зокрема у Донбасі, з питанням про права українців у Росії. Що вивело б пошук виходу з конфлікту у зовсім іншу площину.

За кожен долар свого майна Порошенко тримається руками, ногами й зубами.

А от інтересами України він відразу погодився поступатися в односторонньому порядку.

І у підсумку опинився за півкроку до поразки у політичному Сталінграді. (див. "Битва за "статус". Путін vs Порошенко", УП 18.11.2014)

Не має значення, які контексти вкладають в перехідні положення Конституції Порошенко і Рада.

Тому що реалізовувати "особливий статус", якою назвою його не маскуй, на практиці буде Путін. "Взаємне" припинення вогню ми вже маємо…

Син президента надійно ховається від передової у Верховній Раді. А синам пересічних українців тато-президент вустами Муженка віддає накази "триматися" з автоматами і шкільними автобусами проти танків і "градів"…

Хтось вірить, що злощасному Іл-76 у тих умовах дозволили б злетіти у повітря, якби на його борту був син президента?

Хтось вірить, що в Іловайську українські солдати не отримали б а ні вчасної допомоги, а ні вчасного наказу про відступ, якби серед них був син президента?

А де вирішив себе реалізувати син полум’яного патріота Пашинського? В обороні Маріуполя чи Пісків? Ні – в "Укроборонпромі".

Коли народ бачить, що у влади дві діаметрально протилежні правди – для себе і для пересічних українців – спекуляції на теми патріотизму і єдності не віддаляють революцію, а наближають її.

Влада не хоче помічати, що вона вже вірить у власну телекартинку значно більше, ніж народ.

Команда Порошенка намагається копіювати улюблений штамп кремлівської пропаганди: виступати проти російського (українського) президента у такий важкий час може лише ворог Росії (України).

Справжній патріот Росії (України) повинен беззастережно об’єднатись навколо Путіна (Порошенка).

Хто проти влади – той агент Америки (Кремля).

Не допоможе…

3. Остаточну юридичну оцінку дій Порошенка, Яценюка та їх соратників у кращому разі даватимуть прокурори, призначені НАСТУПНИМ президентом. У гіршому – озброєна революційна юрба

Президенту та іншим не варто забувати, що Порошенко не вічно призначатиме прокурорів.

Не варто сподіватись, що Шокіну і Матіосу вдасться поставити крапки і всі кінці надійно заховати у воду.

Цілком може виявитись, що "подвигів" Муженка, Яреми, Шокіна, Гонтарєвої вистачить на кримінальні статті і для самого Порошенка.

Те ж саме стосується і прем’єра та його команди.

Якщо до того часу доведений до кризової межі народ не візьметься чинити самосуд…

Особливо якщо врахувати, що Кремль зробить все можливе, щоб підготовлений Порошенком і Яценюком Третій майдан переріс у форму хаосу і розгулу мародерства та насильства.

Якщо влада створила причини революції – привід і революціонери завжди знайдуться.

Перевірено історичною практикою.

Геннадій Люк, для УП

[Dieselsmart]

Последняя империя скоро распадется, - Олег Соскин

[Basil]

"Реформи" нинішнього Кабміну є окозамилюванням і спробами потрапити "пальцем в небо" – експерти

Поки що за всіма псевдореформами, впроваджуваними чинним Кабміном, експерти не бачать ніяких реальних досліджень або прогнозів. Реформи поки не особливо даються Кабміну Яценюка. Усі до цього дня написані програми, концепції і стратегії — це набори загальних фраз, які ні на чому не ґрунтуються. За ними немає ані бачення того, як економіка працює і розвивається зараз, ані перспектив цього розвитку в майбутньому, ані прогнозів, ані аналізу. Про це у статті на DT.UA пише економічний оглядач Юлія Самаєва.

"І Мінфін, і фіскальна служба передусім керуються не потребами бізнесу, а необхідністю показати відповідні результати з наповнення бюджету. Але якщо ми подивимося на статистику податкових надходжень, то побачимо, що вона позитивна виключно завдяки девальвації", — впевнена Ольга Богданова, член громадської ради при ГФС. Вона впевнена, що Мінфін і ГФС не мають виробленої чіткої стратегії. "Запроваджуючи чергові податкові зміни, уряд не озвучує жодних економічних розрахунків, які підтверджували б доцільність цих нововведень. Жодного разу нам не дали прогнозу того ефекту, який буде після чергових "реформ", якими будуть витрати підприємств, як збільшиться дохідна частина бюджету, як усе це розраховувалося, що було враховано, а що ні, яка частина бізнесу може піти в "тінь", яка, навпаки, вийде з "тіні" і чому. Ми ще жодного разу не побачили реальних підстав для запровадження тих чи інших норм, усі "пальцем у небо", - сказала Богданова в коментарі DT.UA. Автор статті підкреслює, що на сьогоднішній день саме страх Мінфіну, що в бюджеті утворюється дірка, якої не залатати, не дає горе-реформаторам вдатися до якихось рішучих кроків, здатних дійсно створити умови для розвитку і зростання. За великим рахунком, Мінфін у нинішній ситуації найменш зацікавлений у реформах, оскільки він живе днем сьогоднішнім і мало цікавиться тим, як розвиватиметься економіка в майбутньому, впевнена Самаєва. "Податкова реформа потрібна суспільству. Цей запит намагаються виконати майже рік, але в суть не заглиблюються. Запитайте кого завгодно з уряду, навіщо робити податкову реформу? Відповідь буде одна: щоб зібрати більше грошей. Але для цього реформ не роблять. Тому й виходить такий результат. Нібито скоротили податки. Це реформа? Ні. Запровадили імпортний збір. Це реформа? Ні. Вносили зміни щодо ЄСВ. Відбулася реформа? Знову ні. Запровадили електронне адміністрування ПДВ. Вийшла реформа? Ні", — задається справедливими питаннями Тарас Козак, координатор проектної групи Податковий кодекс "Нової країни" За його словами, у нього складається відчуття, що в Мінфіні просто не знають, що їм робити.

"Не розуміють головного, для чого нам потрібні зміни в податковій сфері. На мій погляд, нам потрібна податкова реформа як кодексу, так і системи загалом для того, щоб у країні можна було нормально працювати і заробляти, дозволити бізнесу розвиватись у законних рамках, платити податки, не ховатися від фіскальної служби, детінізувати економіку. Це і є справжня мета податкової реформи, вже наслідком якої буде збільшення бюджетних зборів. До того часу, поки метою буде зростання бюджетних надходжень, руху вперед не буде, триватиме рух по колу", - упевнений Козак. Експерти особливих надій на нинішніх реформаторів не покладають. На їхню думку, Наталія Яресько, людина, безумовно, знаюча і грамотна, від реформи дуже далека, оскільки зайнята речами глобальними — співпрацею з МВФ, реструктуризацією держборгу тощо. Люди ж, які безпосередньо займаються реформою і відповідальні за неї, поки не справляють враження тих, хто здатен створити грамотну стратегію, врахувати всілякі вигоди і втрати, а головне, зважитися на сміливі кроки. "Поки що все, що відбувається, це окозамилювання. Ми щось обговорюємо, консультуємося, радимося, а в результаті отримуємо найнесподіваніші результати. Вся до цього моменту проведена робота чітко дає зрозуміти: мета цієї команди — зібрати якомога більше грошей ", — зазначає Тарас Козак. На думку експертів, уряду катастрофічно бракує рішучості для прийняття справді радикальних заходів щодо виведення економіки з кризи, кроків, які дали б змогу бізнесу розвиватися. Найчастіше влада займає консервативну позицію і, як правило, намагається захистити надходження до держбюджету, а не створити умови для економічного зростання.

Детальніше про інші неефективні "реформи" нинішнього Кабміну "реформаторів" читайте в статті Юлії Самаєвої Рік безнадійних реформ у свіжому номері тижневика "Дзеркало тижня. Україна".

[Dieselsmart]

Юрий Бутусов

"Бриллиантовый" прокурор Александр Корниец тихо и мирно освобожден под залог из СИЗО, сообщили источники "Цензор.Нет" в ГПУ. Ничто не смутило украинскую Фемиду - ни 104 бриллианта, ни 12 гектаров земли в Киевской области, ни кредит в банке на 850 тысяч долларов, ни бизнесы, переписанные на сестру, ни 24 акта на недвижимость, выданных на подставных лиц, ни даже переделанный в автомат охотничий карабин с боевыми патронами. Правосудие превыше всего!

А Корниец сразу после задержания сказал операм СБУ: "Парни, мне грозит опасность только если я заговорю. Поэтому не грозите мне кодексом - если я расскажу, что вы хотите знать - мне не жить".

И нет шума в парламенте никакого, и отчего-то не высылают под СИЗО" блуждающий танк", и не проводят АТО в Генпрокуратуре... Все по закону. По закону для богатых прокуроров.

[la20]

[la20]

[spqr]

Сеня вже анонсував зміни кабінету міністрів,"всіх на... а я самий вумний останусь",бо у листопаді і мене попруть бо рік пройшов.Вже розпочинається рекламна компанія охочих попасти у "нову раду" теж як би на листопад.Усе наше ТВ навипердки будуть виливати купу лайна по-замовленню.Особисто почали харити "1+1",Саакашвілі в них вже "ворог №2".Контробанду в портах віджали.Особисто не фінансист але враження що курси валют завищені щоб вибити "не угідні банки","Приват" завищує усі росцінки і це початок.Готівкової валюти ходить "немеренно",якщо дати змогу людям "без перешкод" офіційно обмінювати думаю курс був би меньший.Осінь буде така ж "пекельна" як зараз літо,і "сморід" буде по усій Україні.