Торнадо. Свидники. Просто инфо.

[Саня]

І я все те бачив на власні очі. Якраз в Пожарках був (в Козині направо). Дерев навалило, дахи познімало. В сусіда корову забило. Якраз його черга пасти була.

В лісі сосни поламало як щепки. Повно обірваних проводів валялося.

Швидка доїхати не могла. Дерево перекрило дорогу. Об'їзджали по полю - застрягли. Прийшлося витягувати.

Після того всього в Рожище заїзджав. З Рожищ до Луцька їхав десь годину. Переїзд закритий був. По самих Рожищах світло лише де-не-де було. Об'їзжав через кременецький переїзд...

Такого за своє життя я ще не бачив. Та й старші пригадати не могли.

[Alto®WoLF]

Слышал что по западной Украине опять передают штормовое предупреждение, сильные порывы ветра дожди с грозами. Думаю возникнет нечто подобное ребята, так что будьте на чеку!

[zaHARE]

Товариш казав,що в Озерянах також дерева літали?Хто має біше інфи?

[zallegro]

Я був якраз в Турійську під час торнадо...

Частина будинків- без дахів, у деяких повалені стіни...

Дерева і стовпи - повалені. Корови літали, як м'ячики, коня розірвало навпіл... а свині взагалі десь попропадали... :-)

Вчора Шуфричер на гелікоптері прилітав, на стадіон приземлився, ходив-бродив, обіцянки роздавав. Дуже шкодую, що не мав фотоапарата.

[ursa]

РУЙНІВНИЙ СМЕРЧ НАД ВОЛИННЮ

Лічені хвилини він лютував, а біди людям наробив дуже багато, особливо — в окремих селах Турійського району, в самому райцентрі. прямі збитки перевищують десять мільйонів гривень.

З минулого четверга на Волині почались зливи. Навіть дивно, що вже склалась закономірність: вдень сонце пече немилосердно, а на ніч починається громовиця і так уже ллє, як з відра. Ось і минулої неділі так само під вечір насунулись хмари, почалась гроза. Вже вранці в редакції було відомо, що буревій повалив дерева на автотрасі Луцьк-Ковель. Розповідали колеги про своїх знайомих, які, повертаючись з відпочинку в озерному краї, застряли надовго в дорозі і прибули додому під ранок. Дорогу на відрізку від селища Голоби до села Козин нелегко було розчистити.

А з офіційного повідомлення головного управління МНС України у Волинській області було видно, що найбільш постраждав Турійський район. Тут частково розкрито та пошкоджено шатрові покрівлі середніх шкіл №№ 1, 2, приміщення районної організації Товариства сприяння обороні України, РТП і близько 30 відсотків покрівель житлових приватних будинків. В результаті того, що падали дерева, травмовано десять чоловік — мешканців Турійська. Троє з них госпіталізовані, стан їх середньої важкості.

Але тільки на місці, побачивши реальну картину, можна було судити про масштаби біди. Перші сліди буревію — повалені дерева — видно вже в Копачівці Рожищенського району. А далі по дорозі на Турійськ через села Ужова, Залісці ми вже бачили, як працюють бригади, розчищаючи завали. Автомобіль стишував хід, зупинявся, бо на окремих ділянках, по суті, був односторонній рух і треба було пропускати зустрічний транспорт. Повалило не лише старезні трухляві верби, а й міцні осокори, ясени, дуби. Деякі з них вивернуті з кореневищем, заввишки як хата.

За кілометрів п'ятнадцять до Турійська літній пейзаж нічим не сполоханий. Таке враження, що й смерчу не було. Зате в самому райцентрі ми і почули від людей, і самі побачили наслідки того, як «сірий стовп смерчу налетів і все трощив». Ми якраз потрапили на засідання штабу, який оперативно було створено при райдержадміністрації. Голова райдержадміністрації Василь Мазурик з керівниками різних служб (шляховиками, газовиками, працівниками міліції) визначав збитки стихії і те, скільки будівельних матеріалів потрібно буде для їх ліквідації. Орієнтовно у приватному секторі райцентру пошкоджено 550 будівель. 35 з них зруйновані практично повністю. А ще ж пошкоджені дахи будівель підприємств, організацій. Пронісся смерч у селах Ловище, Кульчин, Селець, Ставки. У селі Селець одинадцять хат треба відновлювати, у Ловищі — шість, у Гаруші — три. Всього тільки шиферу потрібно 100 тисяч листів.

У Турійську особливо постраждали вулиці Жовтнева, Мисливська, містечко, як тут називають стару частину райцентру. Літня жінка, як з'ясується, Ніна Баран, ходить довкруг своєї хати, якої, по суті, нема.

— А їй же всього 28 років, — каже жінка, плачучи. — Два роки минуло, як перекрила. В цьому році євровікна поставила. І ось на тобі... П'ять-сім хвилин крутило, ламало. То такий страх!..

Даху в хаті нема — причілок, комини впали, і під їх вагою провалилась стеля в кімнатах. Жінка бідкається, за що, мовляв, тепер братись: по копійці з пенсії відкладала, щоб привести хату в порядок і все марно.

І таких, як Ніна Павлівна, на вулиці Жовтневій багато. По голубих латках видно, де просто позривало шифер, — дірки закрили плівкою, щоб дощ не лив у хату. А тим, в кого даху над головою нема в буквальному розумінні, вже й нема що «латати».

Люди цікавились: звідки ми, для чого записуємо, фотографуємо? Почувши, що з газети, були дещо розчаровані. Бо для них зараз головне не те, щоб про їх біду прочитали, — допомога їм потрібна реальна. А ще, як висловлювались потерпілі, ніхто не приходив. Довелось заспокоювати, що про них не забули — поки що встановлюється загальна картина збитків, визначається, як вийти з біди. До речі, на цій же вулиці Жовтневій вже стояла величезна машина, навантажена шифером. Певне, хтось з підприємців зорієнтувався швиденько, де можна збути покрівельний матеріал.

На зворотному шляху ми побачили, якої біди наробив смерч у селі Ловище. Для цього треба було з'їхати з головної дороги на бокову вулицю — а там, як після нещадного бомбування. Як у війну, в час евакуації, їхали дві підводи: на одній — січкарня, на другій — холодильник. Виявилось, «евакуювалась» сім'я Володимира Ващука. Збудував він хату у селі Новий Двір. Збирався до Нового року справити новосілля. Стихія прискорила цю подію, бо від старої будівлі нічого не залишилось.

А Ользі Коптюк, яка живе самотньо (чоловік десять літ як помер), немає куди перебратись. Покликала добрих людей, щоб на горищі розстелили брезент: аби, як задощить, не лило на ліжко. А ще лист шиферу знайшла, щоб курничка накрити. Дах знесло, комина повалило, але ще можна топити і «щось поросяті зварити». Тут же була соціальний працівник Зоя Мазорчук. Вона привезла своїй підопічній корвалол, бо з такої розпуки і серцевий напад може статись.

Кружляє з чотирма дітьми довкруг своєї хати, яку смерч розніс, Лариса Протачук.

— Голова колективного господарства купив нам цю хатину за сім тисяч гривень, — розповідає жінка. — Торік перебрались сюди із Осьмигович. Взяла кредит, все відремонтувала, пофарбувала, меблі купила. Ще того кредиту не віддала, а он яка біда. Як подумаю, що то мої діти пережили, то душа розривається. Вони самі були вдома, поки я корів на фермі доїла. А чоловік худобу якраз пас.

Ні хати, ні хліва, корова припнута біля дерева, яке теж зламане смерчем. Серце болить, коли бачиш таку сумну картину. А як пережити таку біду людям, які постраждали від стихії?!

Катерина ЗУБЧУК

оригинал статьи

[Sanjak]

Підбірка фотографій з смт. Турійськ

[kvit]

http://www.pravda.com.ua/news/2007/7/25/61855.htm