українські народні казки

[ingvar]

Можливо не в тему ...

kazka.ho.ua - українські (і не тільки) народні казки, часто оновлюється.

Для батьків. Щоб почитати дітям на ніч.

Сподіваюсь сподобається

[Гетто]

так ты определяйся... любыв читати в дытынстви чы до сех пор любишь читать

[ingvar]

УВАГА!!!

Сайт переїхав на новий домен http://kazka.co.ua

[VelViTi]

На днях решил почитать ребенку сказку, взял одну из книг (попалась : «Дивна сопілка» -українські народні казки - для дітей молодшого шкільного віку - видання друге – Львів – Каменяр-1989рік) и в процессе чтения в голос сказки «Солом”яний бичок» понял, что надо на ходу пропускать пару слов (выделено красным цветом), так как оригинал мне не очень понравился.

«Солом”яний бичок»

Жив собі дід та баба. Дід служив на майдані майданщиком, а баба сиділа дома, мички пряла. І такі вони бідні — нічого не мають! Що зароблять — то проїдять, та й нема. От баба і напалась на діда: «Зроби та й зроби мені, діду, солом’яного бичка і осмоли його смолою». — «Що ти, дурна, говориш, навіщо тобі той бичок здався?» — «Зроби, я вже знаю навіщо». Дід — нічого робить — взяв зробив солом’яного бичка і осмолив його смолою.

.....................

От на другий день, ще ні світ, ні зоря, баба уже набрала кужелю і погнала на толоку бичка пасти. Сама сіла під могилою, пряде кужіль і приказує: «Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду! Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду!» Поти пряла, поки й задрімала. Коли це з темного лісу, з великого бору, вибігає сірий вовк та до бичка: «Хто ти такий, скажи мені!» — «Я — бичок-третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений». — «Коли ти смолою засмолений, — каже вовк, — то дай і мені смоли засмолити бік, а то сучого сина собаки обідрали». — «Бери!» Вовк зразу до боку, хотів смолу оддерти. Драв-драв та зубами й застряв, що ніяк уже і не оддере. Що хоче назад — то ніяк... Він так вовтузається з тим бичком! Прокидається баба — аж бичка уже й не видно. Вона подумала: «Мабуть, мій бичок додому побрів». Та й пішла. Коли дивиться — вовк бичка тягає. Вона побігла, дідові сказала. Дід і вовчика у погріб укинув.

.....................

Погнала баба і на третій день бичка пасти. Сіла під могилою та й заснула. Біжить лисичка: «Хто ти такий?» — питає бичка. «Я — бичок-третячок, з соломи зроблений,- смолою засмолений». — «Дай мені смоли, голубчику, приложити до боку; сучого сина хорти трохи шкури не зняли!» — «Бери!» Ув’язла і лисиця зубами, ніяк не вирветься. Баба дідові сказала. Дід укинув у погріб і лисичку. А далі й зайчика-побігайчика піймали.

.....................

А бичок, як не стало вже треба, поти стояв на сонці, поки й розтав.

[leonon]

А що вас здивувало? Це Українські соціально-побутові казки)

[Woman7]

на другий день, ще ні світ, ні зоря, баба уже набрала кужелю і погнала на толоку бичка пасти. Сама сіла під могилою, пряде кужіль

Під могилою - кургани, де були старі поховання, називали могилами. Баба сіла під могилою, щоб сонце не так пекло.