romaxa11

Наймасовіші види діяльності і найпопулярніші галузі бізнесу - це одне й те ж саме? Ок, а є статистика по контактах юридичних і фізичних осіб з санітарно-технічними пристроями для видалення продуктів дефікації і сечовипускання - от в тій діяльності, Соромітник, золоте дно.

Ольга Решетилова 40 хв · Я хочу вас запитати. Не ботів і корисних ідіотів, а вас, звичайних живих притомних людей. Ви всі прекрасно знаєте, що ми живемо в країні корупції і олігархату. Проти цього ми виходили на майдани, це стало причиною розвалу армії і спецслужб, і як наслідок - значно полегшило Кремлю вторгнення. Ви всі знаєте, що ресурси корупціонерів необмежені. У них тєлєк, у них ботоферми, парламентські фракції, гроші, правоохоронці і суди. Ви всі розумієте, що весь наявний ресурс вони кидають на знищення антикорупціонерів, бо саме вони - ті, хто копає, розслідує і бореться - краплина за краплиною вичавлюють з країни корупцію. Прозоро, електронні декларації, НАБУ - все це заслуга тих людей, які, іноді ризикуючи всім, від репутації до життя і здоров‘я, крок за кроком, не опускаючи рук, створюють ці інструменти. Якби не ця боротьба невеликої кількості активістів, не знали б ви про Насірова, про рюкзаки Авакова, про мощі під ліжком Лозового і ще багато чого. Так, антикорупціонери теж різні і неідеальні, але ідея у них правильна. Ви не уявляєте, наскільки це складно. Не опустити рук, коли тебе роками переслідують, коли тиснуть, коли роблять з тебе клоуна в очах суспільства. Не послати все нахер, бо іноді здається, що ти один проти цілого світу, а нікому, крім тебе, ця боротьба не потрібна. Повірте, я знаю, про що кажу. Але знаєте, що найважче? Коли не ватнікі якісь, а цілком адекватні люди піддаються цим маніпуляціям. Коли коротка пам‘ять, і вже пофіг, хто це починав, проти чого ми всі насправді ці роки боремось, головне в натовпі і собі харкнути в спину. Так от питання: ви справді вважаєте антикорупціонерів гіршими за Ківу? Ви справді не розумієте, що всі ці цирки - це намагання уникнути відповідальності з боку Авакова і його дейдеїв, Холодницького і решти? Ви справді не розумієте, де тут темна, а де світла сторона? Розумієте. Ви все прекрасно розумієте. Так ось, в цій боротьбі проти корупції, безкарності, проти підлості і охрінівшої системи потрібна дуже ваша підтримка. Не розбираєтесь - розберіться. Не хочете - то хоч не топіть тих, хто бореться за вас.

Короче, купа відреставрованих танків ... кожен бажаючий може щалізти і перевірити(

А в кого там охоронець шеф сбу?

Хороша стаття: Speak russian = You are russian Сьогоднішня одіозна заява не мала статись. Але вона сталась: "President Donald Trump told G7 leaders that Crimea is Russian because everyone who lives there speaks Russian" І знаєте що найцікавіше? Що тут, в Україні почнуть звинувачувати його, одного лише Трампа, граючи при цьому на стороні ворога! Навіть якщо завтра виявиться що він не це мав на увазі, що його не вірно зрозуміли, або навіть якщо це фейкова новина, але це не змінить одного найважливішого факту: саме за мовою спілкування визначають національність. Це наука, це факти, це аксіома і світ тому й вірить в громадянську війну та "фашістов-банедровцев", які вбивають "рускоязичних мальчіков". Не погоджуватись з фактами можна звісно, але потім буде тим гірше, чим більше сперечаєтесь з очевидним. І кожен українець вже давно мав це зрозуміти. Я, особисто, намагаюсь показати небезпеку такого світосприйняття, й єдину можливість довести що Україна є самостійна та самодостатня держава - відмовитись від російської мови та культури, хоча б публічно. І ніколи в житті не захищати російску, звісно якщо ви не росіянин. Бо для світу мова не просто важлива, вона основний й майже єдиний критерій визначення національності людей. І саме за мовою визначають хто ви є. І якщо навіть під час війни з РФ, більше того, коли РФ офіційно почала вбивати українців для "защиты рускоязычия", а, фактично, для поширення російської культури та знищення української, ви на боці їх культури та підтримаєте цей привід для війни. Якщо ви не хочете чути й навмисно не використовуєте українську, чи, що набагато гірше - публічно відстоюєте тези про утиск "руского язика", кепкуєте з українського, захищаєте російську культуру, то, розумійте як хочете, але це і є ідентифікація і з вами вже усьому світу все давно зрозуміло. Ви рускіе. І все, решта вже не важлива, навіть якщо ви при цьому публічно підтримуєте інші символи України - прапор, герб, гімн, чи будь що інше, для світу це лише посилює когнітивний дисонанс і вас все одно сприймають як руского. І хоч рускіє вже давно довели що там де звучить російська, завтра будуть її "захисники" ви в це не вірите і ні на мілісекунду не хочете зрозуміти до чого доводить ваша публічна підтримка руской культури. І ще, одне, не смішить мене - ніхто не буде від вас вимагати переходити на українську в усіх сферах, бити вас чи відсилати з України. Ніхто не збирається принижувати вас за російську мову, культуру, просто ви самі вже все вирішили за нас усіх: люди які за чотири роки навіть не спробували публічно переходити на українську ніколи не будуть сприйматись як українці. І усі наслідки за це можна сміливо покладати на вашу політичну позицію - "поддержки русского языка". А Трамп просто не дурний і каже те що розуміє весь світ - “The people who have taken initiative of the referendum are making really bold statements about Ukraine. For example, they think that everybody, who speaks Russian in Ukraine is either an ethnic Russian or pro-Putin”. (Референдум в Нідерландах щодо членства України в ЄС, одна з основних причин сказати Україні "ні") Якщо ви на стороні ворога, то й наслідки вашої зовнішньої/публічної політики дають відзнаки та легетимізують війну росіян, але ж що я можу вам доказати коли для вас важлива лише "руская" культура, а на наслідки вашої політики, в тому числі на потенційну втрату державності вам плювати, так мої рускіє співгромадяне?

Потрошку кацапи підводяться. Закономірно, коли правила гри відсутні.

Потрошку кацапи підводяться. Закономірно, коли правила гри відсутні.

Rustam Isakov та розповіді про безсилість Порошенка це окремий жанр порохоботської творчості, аж сльоза навертається. І на суди він не впливає, і кумом своїм у ГПУ не керує, і начальнику особистої охорони на чолі СБУ слова зайвого не скаже. Просто таки сумлінний законник.

Ми зараз спостерігаємо цікавий феномен: кочегарам-ботам заплачено за кидання вугілля, і вони кидають незважаючи на те, що поїзд в'їхав в стіну. Чи сталось щось незвичне, що заперечує порядок речей? Ніфіга. Ти можеш обдурювати велику масу народу лише обмежений проміжок часу. Це і відбулось, але за цей час брехні і маніпулювання, прикритого війною, Україна втратила 4 роки розвитку, тисячі емігрантів, набула екзистенційний тупик в науці, освіті, економіці, політиці, правоохоронному сегменті. Зараз жоден орган держави не функціонує за призначенням. І навіть, якби хтось почав робити правильні речі, ступор в суміжних секторах паралізує всі хороші ініціативи. І так, це зовсім нешанований мною Порошенко.

Дмитро Гнап 1 год · У зв'язку з нападом на активіста Сергія Стерненка, який перейшов дорогу одеському меру Труханову, чимало хто обурюється тим, що київська влада нічого не робить із труханівською безкарністю. Натомість, захисники влади кивають на те, що Труханова обрали одесити і Порошенко та АП зробити з цим нічого не можуть. Насправді, це не так. Бо вони не дуже-то й хочуть. Тому що: - СБУ, підконтрольна президенту Порошенку, провалила розслідування російського громадянства Труханова. - СБУ, підконтрольна президенту Порошенку, провалила розслідування справи про сепаратизм, коли минулого року одеські депутати на чолі з Трухановим скасували декомунізацю одеських вулиць. - Народний депутат саме від Блоку Порошенка взяв в суді Труханова на поруки, по корупційній справі заводу "Краян". - Дружина президента Порошенка нещодавно разом з Трухановим вишивала рушник "національної єдності" в Одесі. Ось така вона, "національна єдність" нашого президента та російської кримінальної агентури в Одесі. ПС: Наведений список, як ви розумієте, далеко не вичерпний, просто не хочу втомлювати вас подробицями того, про що ви і так всі знаєте.

Щось в одному боті мені подобається: Vadym Kvartsyany Вне зависимости от того, внесет ПОП в раду закон о НВК, или не внесет (лично я уверен что не внесет), в случае выхода ПОПа во второй тур я по-любому буду голосовать за его оппонента, кто бы это ни был. Просто потому, что ПОП должен понести, как минимум, политическую ответственность за пять лет украденных у страны возможностей, за разменянный на гешефты и мутные договорняки исторический шанс и огромный кредит доверия, за спущенный в канализацию колоссальный патриотический подъем 2014 года, за сотни погибших в "котлах", возникших в результате его "терок" с Х@лом, его командования и тех, кого он назначал.

Один бот іншого вирішив потролити і спитав, а що ж такого обіцяв Петро Лєксєєвіч, інший серйозно підійшов до питання: Vadym Kvartsyany Нектор Нелюдимов "Мені може не подобатися те, що відбувається на програмі, але я віддам життя за те щоб вона була". В итоге - программы Шустера давно нет, а ПОП живет и здравствует! "Продам бізнес!", "Долар має коштувати не більше 10 грн." "Забезпечу повне перезавантаження влади. Докладу всіх зусиль у рамках своїх конституційних повноважень, щоб до кінця 2014 року відбулися дострокові парламентські вибори суто на пропорційній основі за відкритими списками." "У якості першочергового внесу до Верховної Ради закон про парламентську опозицію." "Зняти «корупційний податок» на економіку. Соціально відповідальний бізнес має платити податки до бюджету, а не хабарі окремим чиновникам. Кількість податків слід скоротити, ставки – зменшити, всі офшори - перекрити." "Реформувати правоохоронну систему (суди, міліцію, СБУ, прокуратуру) – значить, створити передумови успішності всіх змін, в тому числі й в економіці. Тільки незалежний суд може забезпечити захист прав та свобод і недоторканість власності, що важливо для притоку в країну інвестицій." "Антимонопольний комітет має стати ключовим економічним регулятором. Поле його діяльності – від забезпечення вільної конкуренції у великому бізнесі до гарантій малому підприємництву. Так само це стосується якості та вартості послуг в житлово-комунальній сфері, де теж орудує жахлива монополія." "Антикорупційна люстрація судових, правоохоронних, податкових і митних органів."

Ольга Решетилова 40 хв · І сміх, і гріх) Знаєте, що їх там в ГШ обурило найбільше? Що мої пости поширили Цензор.НЕТ і Страна.юа. І саме це, за їхньою версією, "має ознаки спланованої інформаційної акції". Ну так коню зрозуміло, що вона спланована, я ж з самого початку написала, що планую серію матеріалів)) Цензор ще, правда, опублікував відповідь Головашенка, але це вже вибивається із загальної лінії партії, тому про це краще не згадувати. А ще мої пости опублікували інші менш відомі мені сайти. Дала коментар Радіо Свобода. А вчора був ефір на Громадське радіо, під час якого Головашенко так і не вийшов на зв'язок, хоч попередньо пообіцяв ведучій. Про коментар по ситуації з комбригами мене просять три телеканали, два з яких топових, але телевізор ми поки що відкладаємо, бо я все ще сподіваюся на конструктивне вирішення проблеми. То вони всі теж в "спланованій акції"?) Але ж вище командування ЗСУ купається в теплих власноруч створених інформаційних ваннах і вважає, що інформаційний простір складається із суцільних доніків. А це не так. Мені, до речі, вчора один редактор сказав, що "Донік - це рот ГШ", а в ГШ це в принципі і не заперечують, називаючи його дописи "альтернативною офіційною позицією". Так от скажіть мені, панове офіцери Збройних сил України, вам подобається ваш спікер? Вам подобається цей стиль, цей високоінтелектуальний рівень? Ви вважаєте це копання в брудній білизні, це відверте бидляцтво рівня Барабашово (вибачте, харків'яни) достойним представництвом українського війська? Вам нічого не муляє десь в районі офіцерської честі? Але повернімося все ж до моєї "інформаційної акції". Справа в тому, що я, навідміну від штатних блогерів МО і ГШ, - професійний журналіст. Колеги довіряють мені, бо я ніколи не публікую неперевірену інформацію. А якщо і помиляюся, то завжди це публічно визнаю. Тому що якщо потрібно розібратися, наприклад, з блокадою, то я їду на блокаду, лажу серед блокадників, потім сиджу в поліції, яка під надуманими приводами мене затримує, вивчаю всі за і проти - і лише тоді пишу текст. Якщо потрібно, то ми їдемо в Грозний, Крим, Жованку, на суди в далеких куточках Донбасу, в амбулаторію, де базувалась рота "Торнадо"... В такі місця, які багатьом коментаторам не снилися в страшних снах. Так само в ситуації з 57 бригадою - я розбиралася з жовтня минулого року, і там, на місці, тоді ще в АТО, і тут, в Києві. Вивчала всі за і проти і можливості вирішення ситуації. Мені не потрібно організовувати “інформаційних акцій”. Написаний мною текст сам по собі є інформаційним приводом. Мені не потрібна "своя ГОшка" в Міноборони. У Медійна ініціатива за права людини, повірте, і без ваших інтриг і підкилимних батлів вистачає роботи. У мене немає "своїх" кандидатів на посади комбригів. Просто я щиро вважаю, що будь-який офіцер, який вітається інакше, ніж "эй, ты, п@дар, иди сюда! кто из тебя с@ка, чмошника, офицера сделал? я это исправлю!", - вже кращий за Головашенка. Я не хочу "рулити армією і генералами", повірте, спілкування з ними взагалі задоволення не з приємних. Я знаю, що ви там всі воюєте за посаду міністра - мені це просто не цікаво. Бо якщо не прописати в законах інструменти демократичного цивільного контролю, який би прекрасний міністр не прийшов - він не зможе ефективно працювати. На наших очах руйнується те, що ми з вами разом такими неймовірними зусиллями відновлювали в 2014 році. Шаленими темпами відбувається відкат ЗСУ до довоєнних часів. І просто не помічати цього і робити вигляд, що все ок, - це наш з вами колективний злочин. Мені не подобається, коли розвідку знімають з передових позицій для розборок з Нацгвардією (так, в даному випадку розвідники не виконали наказ, але це проблема в першу чергу командира: який з тебе командир, якщо твої накази не виконують?). Мені в принципі не подобаються розборки з нациками і мєнтами, а ще більше те, що абсолютна більшість військових вважає це нормою. Народ, ці люди прикривають ваші спини взагалі-то! У них інші задачі, але вони з вами в одному човні. У вас з ними постійні конфлікти? Так давайте вирішувати цю проблему цивілізовано, а не як в "ЛНР". І це грандіозна проблема комунікації. Як всередині ООС, так і між відомствами і міністерствами. А вам все це подобається? Але про що я говорю? Хіба ми можемо дискутувати такі серйозні речі, коли у нас що комбриги, що спікери не піднімаються вище рівня гопніків з сусіднього району? До речі, вчора написав знайомий з посольства однієї із західних країн, яка допомогала створювати інструменти інформаційних технологій для боротьби з російською агресією в інформаційному полі. Дослівно: "Оля, ми в шоці з того, якого монстра ми створили проти власного громадянського суспільства". Це я до того, що все, що вскрилося внаслідок моєї "інформаційної акції", дуже добре видно не тільки адекватним українцям, а й в G7 теж. Хоча в меседжі сухопутки є й хороша новина: факти будуть ретельно перевірені. Сподіваюся, це справді так. Чекаю на результати. А далі - побачимо.

Ольга Решетилова Зради пост, або Чому люди масово тікають з армії? Я притримуюсь думки, що якщо проблему можна вирішити, не надаючи їй публічного розголосу, то треба вирішувати без розголосу. Але поспілкувавшись днями з одним генералом ЗСУ, остаточно зрозуміла, що в Збройних силах є системна проблема (тобто проблема не одна, але ця, мабуть, ключова) і глибоке нерозуміння елементарних, здавалось би, речей. Тому ми це з вами проговоримо публічно і будемо говорити, поки щось-таки не почне змінюватись. Я зараз не буду про паперову армію, совковий довбойобизм, “армія дає роботу” і т. д. - кожна з цих проблем №1, і про кожну з них вже сказано чимало. Я зараз про інше. Про кадрову політику в ЗСУ. На прикладі нашої коханої Сухопутки. - Оля, ну нет нормальных командиров! Где их брать? - розводить руками генерал. Я злегка округлюю очі, бо особисто знаю (та й кожен волонтер знає) десятки нормальних бойових офіцерів, які псіханули й пішли “на гражданку”, так і не дочекавшись підвищення чи призначення на іншу посаду, переведення чи вирішення якихось службових питань. Хотіли служити і воювати, але пішли, бо їх з’їдало вище командування, бо діймала прокуратура надуманими справами, бо не знаходили спільної мови з новими командирами. Кожного з них можна було втримати кількома простими менеджерськими рішеннями, але з менеджментом, особливо з HR, в наших командуваннях не дуже. Зараз поясню. У листопаді минулого року командиром героїчної 72 ОМПБр був призначений Руслан Татусь, колишній начальник штабу 128 бригади. За перші кілька місяців його командування з бригади пішло понад 1000 військовослужбовців. Багато з них при цьому публічно заявляли, що не можуть знайти спільної мови з новим командиром і ніколи не зрозуміють його совкових порядків. Героїчна 72 втратила кращих бойових хлопців з досвідом боїв в Авдіївці, на промці, за Волноваху. - Да, мы это все знаем и понимаем, - каже генерал. - Но решили Татусю дать возможность зайти с бригадой в АТО. Может, он там себя найдет. Що, пробачте?! Ми будемо ризикувати сотнями людей для того, щоб один полковник “себя нашел”?! У нас же є чудовий свіжий приклад того, що буває, коли в боях бригадою командує людина, яку не сприймає особовий склад! Військовослужбовці 92 бригади після призначення нового командира Володимира Кокорєва попереджали і писали рапорти про його некомпетентність і схильність до алкоголізму. Жодної реакції від командування на ці заяви не було, врешті - в результаті бою, через помилки комбрига бригада отримала безповоротні втрати особового складу та залишила важливу позицію під Донецьком. З однієї з наймонолітніших бригад масово почали звільнятися рядові та офіцери. Але цього командуванню виявилося замало для висновків. Уже в ппд у комбрига Кокорєва стається конфлікт з одним із його замів - Дмитром Бизоничем, який потрапив до лікарні в результаті побоїв і ножового поранення. Поліція кваліфікувала цей факт як замах на вбивство, але потім Бизонич нібито забрав заяву. Ненадовго відсторонений від служби командир Кокорєв повернувся на посаду. Здавалось би, що ще повинно статися, що могло б свідчити про невідповідність офіцера своїй посаді? Будь-який менеджер знає, що людині достатньо трьох місяців, щоб проявити себе як фахівцю. Після такого випробовувального терміну зазвичай керівництво приймає рішення щодо відповідності кандидата займаній посаді. В ЗСУ “випробовувальний термін” розтягується на роки, аж поки некомпетентний і неадекватний кандидат, розваливши один підрозділ, йде на підвищення руйнувати далі… Заради двох-трьох довбойобів ГШ готовий втрачати тисячі досвідченого, обстріляного і мотивованого особового складу. Тільки б не створювати прецедент звільнення старшого офіцера. У Генеральному штабі діє негласне правило: немає такого зальоту, за який може бути звільнений старший офіцер. Основний принцип кругової поруки. Наприкінці лютого я написала лист начальнику Генерального штабу Віктор Муженко про нездорову ситуацію ще в одній бригаді - 57 ОМПБр, пов’язану з нещодавно призначеним командиром Юрієм Головашенком. У листі я описала кілька кричущих випадків. Так, мене чесно вислухали помічники НГШ, попросили зібрати рапорти від військовослужбовців по конкретних ситуаціях і навіть направили в бригаду кілька перевірок. Після чого бійці піддалися ще сильнішим репресіям з боку комбрига. З бригади масово йдуть найкращі люди. За підрахунками офіцерів штабу, після виходу бригади в тил понад 70% особового складу збирається звільнятися саме через “скотське” ставлення командира, корупцію, неадекватність. У першому листі до Муженка (а писала я їх кілька) я написала, що дуже не хочу надавати розголос усім відомим мені фактам, бо розумію, наскільки важливий авторитет ЗСУ. Але зазначила, що якщо не будуть вжиті заходи, мені доведеться вдатися до публічності. Я чесно чекала понад два місяці. В найближчі кілька тижні я публікуватиму серію матеріалів про те, що буває з підрозділами, коли приймаються неправильні кадрові рішення і не робляться відповідні висновки. Як-то кажуть, не перемикайтесь.

Alexander Shemiatkin 6 год · AddToAny · В 2014 году на органы правопорядка из государственного бюджета было потрачено 44.865 млрд грн. В 2015 – 54.963 млрд грн, в 2016 – 72.057 млрд грн, в 2017 – 88.480 млрд грн, в 2018 в бюджете предусмотрено – 112.037 млрд грн. Таким образом, за 4 года финансирование правоохранительной системы выросло на 250 %.