Жизненный тренд или еще раз о смысле...

[vovo4ka]

Даби не писати широкого риторичного відступу про життя-буття, коротко сформулюю епіграф одної екзистенціальної темки в тому плані, із тієї сторони, яка мені зараз дуже цікава і актуальна - стосовно бачення того яким є життя, що проходить за вікнами і чому воно саме таке, місцями безглузде, інколи якраве...

Цією темою я переслідую наступне, приблизно опишу яким я бачу середньостатистичне життя, що оточує нас кожного дня, і на яких етапах воно формується, а Ви розкажете про своє глобальне бачення(не власного життя, а того що доводиться спостерігати), подискутуєте, розкритикуєте, або просто закидаєте помідорами...

І ще зазначу, що тут подано бачення, у драматично сатиричному ключі, що трошки відрізняється від реального...

И по привычке многолетней

За каждой замкнутой спиной

Я спрашиваю: «Кто последний?»

И слышу: «Будете за мной».

Отож, у цей світ людина приходить в результаті чуда народження, якому передував певний життєвих компроміс двох зрілих особистостей (про це далі). І ось дитинка росте розвивається, батьки з нею граються, вона вчиться ходити, говорити, сидіти, мовчати. Поки ще нічого не знає про світ і вважає себе центром Всесвіту, там де її нема життє ніби завмирає. Потім дитина зусрічає у різних спеціалізованих закладах собі подібних, грається, закладаються основи комунікації.

За певний час врезультаті цих комунікацій та розповідей батьків дитя стає розуміти помалу призначення речей, знає що говорити, досі сприймає світ з захоопленим поглядом.

Ну далі середньошкільний період де кмунікативні звязки набувають самих протилежних форм, підліток давно знає що таке брехня, хто його годує, але дивиться на світ романтично. Десь у середині періоду перші серйозні свідомі мрії викарбовуютиься, перші бажння, перша любов, перша 0.3, далі 0.5...

Ще часовий стрибок. Ще не дорослий, але вже й не дитина, вибір життєвого шляху,.. ну тут два варіанти свідомий і несвідомий. При першому йде сповідуванння власних принципів та ілюзій, дотримання дитячих мрій; при другому їх насаджають батьки,- іди вчитись туди на те, будеш тим... Потрібно сказати що це перший серйозний життєвий вибір, і в залежності попадеш ти в ту команію, місто, групу, чи не в ту від цього твоє життя дуже зміниться. Батьки звісно заплатять за навчання, яка жаль держава досі не може забазпечити безкоштовне навчанння майбутнього покоління,ну про те, що воно (покоління) в школі нічого крім КС, нету, футболу не навчилося винні звісно вчителі.

Проходить 5 років і цвіт нації виходить з вузу із листочком, прпослуханих дисциплін, з дірою в голові, дивлячись на той листочок єдине, що згадує це "о, а цьому я забашляв ...", "а це прикідуєш ваще не ходив на пари, а нам всім так потавили". Ну загалом знань студент не отримує ніяких, крім законів життя, але вже вдосталь набухавшись, наї*****. шле той універ подалі і... що далі?... за щось треба жити... підказує логіка, батьки вже давно не дають на "расходи", і тут ті хто показував куди і на кого поступати згідно неписаних законів мають впихнути синішку, собсна місце вже чекає, запой, перепой, пару штук левих чужому дяді, і опа ... дядя вже свій. Ради справедливості, хоч тут і описується середньостатистичний громадянин, варто згадати про усвідомлених представників, що сумлінно вчаться і навіть отримують знання, але на роботу, чомусь не беруть, мля.

І тут наступає другий вирішальний момент в житті - ти або усвідомлюєш чого ти хочеш від життя, і як цього добитися, або можна попливти спокійною річкою життя.

Фактично табори розділяються на дві великі групки, і кожен вибирає свій шлях. Або "друззя, знакомі " візьмуть туда-то тим-то, або людина сама торує cdq шлях, починаючи наприклад з виїзду в нове місто, або навіть за бугор.

Наступний часовий стрибок, розглянемо кодну з двох груп, хоча ні знаєте, вони приблизно однакові, - якщо зараз дивится що відбувається, то часів якогось великого плину кадрів немає, все помалу від нижньої ланки до більш вищої займає кілька років у середньому, це в залежності на кого вчився, більшість помалу рухаються, ні не помалу, у них вже 7я й діти, дехто одружився вдруге, якось особисту тему тут домовимось не дуже високо піднімати, вона має певну вагу... ось є родина і щось змінювати в цьому плані важко і болісно, адже це б"є не тільки по людині, а й по оточуючим, які теж хочуть їсти, загалом життя цієї групи склалося приблизно на половині життєвого шляху не сильно радісне та перспективне, звідси й забуття в алкоголі, нові стосунки, повернення в нікуди,і робота робота, за якою не видно нічого, життя відбувається по дорозі між домом та роботою, телевізором та кухнею, в перспективі компом і санвузлом.

Інша ж група не досить однозначно описується... є ті, кого житя кинуло, забило, які залишились на задворках сталіци, а ще там виросли і майбутні лідери, й досить успішні емігранти, а серед усєї маси людей, що найголовніше є щасливі сім"ї, й їх достатньо багато, хай не із захмарною зарплатою, але на життя вистачає, вижити можна.

Я б міг писати далі, але для мене це надто далека фантазія, та й часу наразі немає. Якщо знаєте, чим ця утопія продовжується/завершується домалюйте, а я якось відпишу, бо правда, время - деньги, а часй всіх обмежений, та й грошей всіх не заробиш.

[Deemon]

vovo4ka, не тра різати вени, он весна у всій красі, картопельку пора садити, земельку перекопувати, а там і всяка муть з голови вийде....

[Tolik_lt]

да, тут іменно трудотерапія поможе топікстартеру розібрати увесь цей вінігрєт. і думаю, шо іменно тяжолий фізічєскій труд

[Zerotul]

да, тут іменно трудотерапія поможе топікстартеру розібрати увесь цей вінігрєт. і думаю, шо іменно тяжолий фізічєскій труд

Срочно на Колыму.

[vovo4ka]

Ну, я і думав, що ніхто по темі не напише.

Трудотерапією певно прийдеться зайнятись найближчими вихідними, а поки що розумовою діяльністю, я б навіть сказав більше творчою.

А так... це все було про інше тло й мені менше років ніж думаєте, і останнє - певна частина написаного дійсно протікає наколо нас кожен день, це не система і не абсурдність, просто життя і головне вчасно його відчути і зрозуміти, а більшість просто хоче.

[BACbOK]

С точки зpения банальной эpудиции каждый индивидуум, кpитически мотивиpующий абстpакцию, не может игноpиpовать кpитеpии утопического субьективизма, концептуально интеpпpетиpуя общепpинятые дефанизиpующие поляpизатоpы, поэтому консенсус, достигнутый диалектической матеpиальной классификацией всеобщих мотиваций в паpадогматических связях пpедикатов, pешает пpоблему усовеpшенствования фоpмиpующих геотpансплантационных квазипузлистатов всех кинетически коpеллиpующих аспектов.

Исходя из этого, мы пpишли к выводу, что каждый пpоизвольно выбpанный пpедикативно абсоpбиpующий обьект pациональной мистической индукции можно дискpетно детеpминиpовать с аппликацией ситуационной паpадигмы коммуникативно-функционального типа пpи наличии детектоpно-аpхаического дистpибутивного обpаза в Гилбеpтовом конвеpгенционном пpостpанстве, однако пpи паpаллельном колабоpационном анализе спектpогpафичеких множеств, изомоpфно pелятивных к мультиполосным гипеpболическим паpаболоидам, интеpпpетиpующим антpопоцентpический многочлен Hео-Лагpанжа, возникает позиционный сигнификатизм гентильной теоpии психоанализа, в pезультате чего надо пpинять во внимание следующее:

поскольку не только эзотеpический, но и экзистенциальный аппеpцепциониpованный энтpополог антецедентно пассивизиpованный высокоматеpиальной субстанцией, обладает пpизматической идиосинхpацией, но так как валентностный фактоp отpицателен, то и, соответственно, антагонистический дискpедитизм дегpадиpует в эксгибиционном напpавлении, поскольку, находясь в пpепубеpтатном состоянии, пpактически каждый субьект, меланхолически осознавая эмбpиональную клаустоpофобию, может экстpаполиpовать любой пpоцесс интегpации и диффеpенциации в обоих напpавлениях, отсюда следует, что в pезультате синхpонизации, огpаниченной минимально допустимой интеpполяцией обpаза, все методы конвеpгенционной концепции тpебуют пpактически тpадиционных тpансфоpмаций неоколониализма.

[vovo4ka]

вместо написание собственной, в завуалированной форме речи Вы стали 83701 ботом и этим радуетесь