Німецькі інженери створюють супутник-реаніматор

[BARAKUDA]

Проблема космічного сміття стає все гострішою і поступово набуває загрозливих масштабів. Адже на навколоземну орбіту мало не щонеділі виводяться все нові і нові супутники різноманітного призначення.

Особливо швидко перетворюються на металобрухт телекомунікаційні і телевізійні супутники, що виводяться на геостаціонарну орбіту на висоті близько 36 000 кілометрів. Щоб ці супутники надійно функціонували, центр управління польотами вимушений регулярно коректувати їх орбіту, а це вимагає витрат пального.

Коли ж його запаси на борту закінчуються, що відбувається відносно швидко, цілком ще працездатний і навіть не застарілий морально супутник доводиться терміново виводити з експлуатації і, використовуючи залишки пального, відправляти на так звану орбіту поховання, висота якої на 200 кілометрів перевищує висоту геостаціонарної орбіти. Апарат, виготовлення і запуск якого обійшлися в декілька сотень мільйонів євро, перетворюється на абсолютно даремний об'єкт, що засмічує навколоземний космічний простір.

Це і спонукало німецьких інженерів взятися за розробку допоміжного космічного апарату, в завдання якого входило б продовження терміну служби супутників зв'язку. Відповідно до призначення він отримав назву OLEV - Orbital Life Extension Vehicle, - що перекладається "апарат для продовження орбітального життя".

За задумом розробників, такий космічний реаніматор повинен запускатися незадовго до того, як на супутнику зв'язку, який необхідно врятувати, повністю вичерпається запас пального. Після стиковки двох апаратів корекцію орбіти здійснюватимуть двигуни реаніматора, - пояснює Флоріан Зельмайер, один з провідних фахівців Німецького центру аерокосмічних досліджень: "Термін служби супутника зв'язку складає в середньому 15 років. На більше власного запасу палива не вистачає. А з супутником-реаніматором "на горбу" він зможе прослужити ще років 12".

Правда, зближення і стиковка двох непілотованих апаратів на висоті в 36 тисяч кілометрів - завдання в технічному плані надзвичайно складне.

А тому інженерам довелося скористатися спеціальним випробувальним стендом, змонтованим в просторому ангарі завдовжки більше 40 метрів. "Ця установка дозволяє нам моделювати весь процес зближення двох супутників або космічних кораблів на орбіті, - говорить Торальф Бозі, що очолює відділ стендових випробувань в Центрі аерокосмічних досліджень. - Тут особливо важливі останні 20-25 метрів. Ми використовуємо двох промислових роботів, які відповідно до заданої програми переміщають виготовлені у натуральну величину моделі відповідних космічних апаратів".

Німецькі інженери сподіваються, що перший супутник-реаніматор буде запущений в 2013 році.

http://space.vn.ua/news/news-170.html