Natasha Опубліковано 30 Грудня, 2009 в 17:51 #26 Опубліковано 30 Грудня, 2009 в 17:51 Ревную чоловіка, бо вважаю його цінним для себе + вважаю особисто своїм , але разом з тим він може затриматись по роботі чи посидіти з друзями, головне, щоб я знала, що він живий і все ок . Певна доля ревності не заважає, важливо, щоб вміру . Сама поводів для ревнощів стараюся не подавати, але є люди, які звичайну ввічливість можуть зрозуміти по різному. Не можу погодитися з Mr. Ves тому що є жінка винна. Бувають деякі "непонятливі"((((.... в мене немає звички лаятися, я ніколи не вживаю нецезурщини. А говориш прямо: звиняй в мене нема бажання ні знайомитися, ні спілкуватися, а вони не розуміють .
MrVes Опубліковано 30 Грудня, 2009 в 17:59 #27 Опубліковано 30 Грудня, 2009 в 17:59 Не можу погодитися з Mr. Ves тому що є жінка винна. Бувають деякі "непонятливі"((((....в мене немає звички лаятися, я ніколи не вживаю нецезурщини. А говориш прямо: звиняй в мене нема бажання ні знайомитися, ні спілкуватися, а вони не розуміють . Я описував варіант, коли жінка сама йде на контакт: йде танцювати з "новим знайомим" чи сідає до них за столик. А в випадку описаному тобою набити пику хаму буде в радість
Luychi Опубліковано 30 Грудня, 2009 в 21:43 #28 Опубліковано 30 Грудня, 2009 в 21:43 Приїзджає чоловік з відрядження, дзвонить в двері сусідці по сходовій площадці. Питає:-До моєї жінки, поки мене не було, хтось ходив?-Ні, ніхто не ходив.-Да... Ну тоді і я не піду.А все тому, що стимулу нема - нікому не потрібна, ревнувати нічого, то й мені ... не треба!. Ревнощі, це все таки стимул у стосунках.Якщо в міру. А то відро компоту вип'єш і погано стане - бо забагато.
Рекомендовані повідомлення
Заархівовано
Ця тема знаходиться в архіві та закрита для подальших відповідей.