Цікаві факти про Луцьк

[Ruslishok]

Вирішив створити таку тему, де б ми, форумчани, могли б ділитися такими цікавими фактами. От мене наприклад цікавить скільки офіційних мільйонерів у Луцьку? Яке місце Луцька серед міст України?

[TIMKA]

Загальні дані:

Населення 209.2 тис чол

Площа 41,61 км²

Густота населення 4 866 осіб/км²

Походження назви

Лучеськ, Лоучеськ — милозвучні слова, що повертають нас у часи сивої давнини — на острів, де зародилося мальовниче і водночас могутнє місто. Місто, що протягом своєї багатовікової історії неодноразово було ареною доленосних історичних подій. Розташований на перетині торговельних шляхів, що вели до країн Заходу та Прибалтики, Луцьк поступово перетворився на важливий економічний центр; судноплавні артерії з'єднували місто з Києвом, портами України та інших чорноморських держав. Однак розвиток стародавнього Луцька був би неможливий без вигідного оборонного розташування — з півночі та заходу межі міста визначалися вигином ріки Стир, на півдні протікав Глушець, схід оточили непрохідні болота. Звідси і назва міста — Лучеськ — від слова «лук», тобто «колін, вигин ріки». Інша легенда пов'язує назву «Лучеськ» з ім'ям вождя східнослов'янського племені дулібів — Луки, який і започаткував стародавнє місто.

Історія

Існують інші легенди про назву міста. Вперше згадка про Луцьк з'явилася у Іпатіївському літописі (датованому 1085 роком), який вже тоді вказав на досить істотний розвиток міста. Близько 1000 року Володимир Великий приєднав Волинь до Київської Русі і збудував у Луцьку фортецю, що згодом перетворилась на істотну перепону на шляху загарбників. Ця фортеця витримала облогу військ польського короля Болеслава Сміливого, Андрія Боголюбського, галицьких князів Володимира Володаревича, Ярослава Осмомисла. Місто тривалий час було нездоланною перепоною на шляху татаро-монгольської орди, однак у середині XIII століття лучани були змушені зруйнувати свої оборонні укріплення. Вже у ті часи Луцьк відігравав роль економічного та адміністративного центру Волинського князівства, яке у складі Галицько-Волинської держави перегорнуло одну з найважливіших сторінок українського державотворення.

1340 року Луцьк отримує статус столиці Галицько-Волинського князівства. В цьому ж часі зводиться резиденція князя Любарта — Луцький замок. Це одна з небагатьох давніх споруд готичного стилю, які збереглися в Україні. Замок має три вежі: В'їздну, Владичу і Стирову. В середині замку розташовувався кафедральний собор Іоанна Богослова — храм класичного візантійського стилю. У XV столітті в ньому висвячували московських єпископів. З амвону церкви виголошував свої палкі проповіді Петро Могила. Розкопки давнього храму в середині 80-х років ХХ століття виявили за апсидою церкви поховання титулованих осіб, зокрема — князя Ізяслава Інгваровича, який загинув під час битви на річці Калка. Історики припускають, що саме тут був похований і Великий князь Любарт.

1388—1430 — роки князювання литовського князя Вітовта. Луцьк він обирає другою після Вільно своєю резиденцією і місто, практично, стає столицею Литовського князівства. Разом з Вітовтом до Луцька приїздять вірмени. Вони були чудовими будівничими — майже усі кам'яні споруди Луцька, Львова, Кам'янця-Подільського зведені саме вірменами. Тогочасний Луцьк — місто напрочуд інтернаціональне. У мирі і злагоді тут мешкали українці, росіяни, поляки, євреї, караїми. Кожна громада мала свою святиню (церкву, синагогу, кірху, кенасу), систему податей та особливі архітектуру і планування кварталів. Саме тоді, у 1429 році в Луцьку відбувається з'їзд наймогутніших монархів Європи з метою обговорити проблеми захисту Європи від османських завойовників, після чого місто було нанесене на європейські карти і отримує Магдебурзьке право. Луцьк пережив війну 1431 року. Саме тут українська політична верхівка переховувалася від татарського війська у кінці XV століття. Звідси поширювалась культура на решту русинських земель, зокрема — Волинське право і Волинський статут. Тодішній Луцьк у колі інтересів не лише Великого Литовського князівства, а й могутніх Російської та Австро-Угорської імперій. Тут свою резиденцію влаштовує і польський королівський канцлер Альбрехт Радзивілл.

Починаючи з кінця XVI ст. Луцький замок втрачає значення оборонної твердині, проте місто залишається світською і духовною столицею краю. З огляду на велику кількість сакральних споруд сучасники називають його «Римом Волині», а польський поет Себастьян Кльоновіц так згадує про Луцьк: «Хто ж міг би минути Луцьк, місто пісні достойне?..» (1584 р.)

Активні торгівельні зв'язки також певною мірою зумовили строкатий національний склад тогочасного Луцька. Окрім українців, тут проживали литовці, поляки, вірмени, татари, євреї та караїми.

1569 року внаслідок Люблінської унії волинські землі переходять під владу Польщі, а Луцьк стає столицею новоутвореного воєводства і резиденцією воєвод. Місто поступово полонізується, оскільки правові гарантії руської шляхти і руського духовенства залишились лише на папері.

1595 року місто здобувають козаки Северина Наливайка.

З метою опору ополяченню і Берестейській церковній унії (1596 р.) в Луцьку на початку XVII ст.. виникає православне братство. 1 вересня 1619 року братство отримало офіційне визнання короля з наданням привілею на будівництво церкви і притулку.

1648 — повстання проти гніту польської шляхти.

Кінець XVII—XVIII ст. — час повільного занепаду Луцька. Часті пожежі, повені, епідемії спустошують його. Поступово згасає в місті культурне та релігійне руське (українське) життя. В канцеляріях і установах воєводства руську (українську) мову заміняє польська, а урядовцями стають поляки.

1706 року внаслідок шведського загарбання місто зазнає значних спустошень.

1795 — III поділ Польщі. Луцьк разом з рештою Західної Волині приєднано до Російської імперії. Столицею новоутвореної Волинської губернії стає Житомир, а Луцьк залишається центром повіту.

ХІХ ст. не привело до пожвавлення економічного та суспільного життя міста. Лише з побудовою в дев'яностих роках ХІХ ст. гілки Південно-Західної залізниці починається економічне піднесення Луцька. На той час (1895 р.) кількість мешканців становила 15125 осіб.

Влітку 1890 року цар Олександр III, який перебував у місті під час військових маневрів, був здивований, що до повітового Луцька немає залізниці. Імператор наказав негайно виправити цей недолік. З Баранович викликали спецбатальйон для будівництва залізниці. На земельні роботи було мобілізовано місцевих селян. 11 верст колії побудували в найкоротший строк і 10 вересня 1890 року перший потяг прибув до Луцька.[1]

Під час першої світової війни Волинь стає тереном запеклих боїв. Влітку 1916 року в околицях Луцька стався відомий Брусиловський прорив, що увійшов в історію першої світової війни.

Після Лютневої революції 1917 р. над Луцьком вперше замайорів синьо-жовтий прапор. В квітні 1917 р. в місті постає перше українське соціально-політичне товариство «Українська Громада». За гетьманату в серпні 1918 р. було утворено «Просвіту». 20 грудня 1918 р. до Луцька входять загони отамана Симона Петлюри.

16 травня 1919 р. до Луцька входять польські війська, а згідно Ризького договору 1920 р. західна Волинь переходить до складу ІІ Речі Посполитої. 1921 — за умовами Ризького договору і Луцьк переходить до складу Польщі. В березні 1921 р. Луцьк стає столицею нового Волинського воєводства.Після утворення воєводства місто відразу відбудовується після серйозних воєнних руйнувань. Зводиться багато нових будівель для новоутворених воєводських та міських установ. Зведені у той час будівлі переважно у стилі тогочасного популярного конструктивізму і сьогодні є помітними в образі міста, як наприклад школа №1, Національний банк, поштамт, міська рада (кол. поштамт), дирекція «Укртелекому», Волинський краєзнавчий музей (кол. земельне управління), будинок офіцерів (кол. земельний банк), старий корпус університету (кол. гімназія), приміщення СБУ (кол. Polska Macierz Szkolna). Зводяться цілі житлові дільниці для офіцерів (між просп. Перемоги та вул. 8 Березня) та держслужбовців (між вул. Шопена та Ярощука). З того ж періоду походить переважна забудова вулиць Кривий Вал, Винниченка, Сенаторки Левчанівської, Бандери, Ярощука, Шопена. У місті відкриваються польські та європейські банки, чисельні торгівельні фірми, театр, кінотеатри, школи та гімназії, медичні заклади, стадіон, летовище. Організовується краєзнавчий музей. У 1928 році Луцьк отримав залізничне сполучення зі Львовом, відкриються річкові пасажирські перевезення до Колок та Пінська та регулярне міжміське автобусне сполучення. Чисельність мешканців міста зростає з 30 тис. відразу після війни, до 40 тис. у 1939 р. У 1928-38 рр. посаду Волинського воєводи займав Генрик Юзевський – відомий державний діяч Польщі та колишній віце-міністр внутрішніх справ в уряді УНР, який мав багато заслуг у справі економічного розвитку краю та добросусідства та взаєморозуміння між українцями та поляками.

Восени 1939 р. черговий раз історія робить крутий поворот і місто опиняється у складі СРСР, стає центром Волинської області, яку склала західна астина колишнього Волинського воєводства.

25 червня 1941 року друга світова війна докотилась і до Луцька — місто було окуповане німецькими військами. Луцьк згадують у Кресовій книзі справедливих на стор. 82. Цьому передувала жахлива подія — 23 червня вояками НКВС на подвір'ї Луцької тюрми було безсудно страчено близько 3 тисяч в'язнів.

В повоєнний період Луцьк поступово відбудовується і оновлюється. Особливо бурхливо місто розвивається в 60-х-70-х роках ХХ ст. В 1973 році було затверджено нові кордони міської території і зараз площа міста сягає 4267 га. Тоді ж почалося будівництво потужних підприємств: підшипникового заводу, меланжевої фабрики та інших промислових об'єктів, що призвело до стрімкого росту населення. Починається забудова значних житлових масивів: Завокзального та Гнідавського.

Зі здобуттям Україною незалежності Луцьк зберігає провідні позиції в політичному, економічному, культурному та релігійному житті Волині. Місто — одне з найбільших на західній Україні (близько 206 тисяч мешканців). Прикордонне розташування Волині робить Луцьк центром міжнародної торгівлі. Нові економічні умови розвитку змінюють і зовнішній вигляд міста.

Постаті, пов'язані з Луцьком

Олекса Алмазов (1886—1936), український військович діяч, генерал Армії УНР.

Олександр Богачук (1933 — 1994), український поет, журналіст.

Петер Бондра (нар.1968), словацький хокеїст, гравець НХЛ. Генеральний менеджер збірної команди Словаччини.

Данило Братковський (пом.1702), український поет та громадський діяч

Вітовт (1350-1430), Великий князь Литовський.

Галшка Гулевичівна (1575—1642), громадська діячка, одна з засновників Київського Братства.

Оксана Забужко (нар. 1960), українська письменниця, поетеса та есеїстка.

Габріеля Запольська (1857—1921), польський драматург, письменниця, публіцист i акторка.

Світлана Захарова (нар. 1979), народна артистка Російської Федерації, прима-балерина Большого Театру у Москві.

Василь Зінкевич (нар.1945), народний артист України, естрадний співак.

Йов Кондзелевич (1667—1740), єіромонах, іконописець.

Михайло Кравчук (1892—1942), український математик, академік.

Юзеф Ігнацій Крашевський (1812—1887), польський письменник, історик, громадський і політичний діяч.

Микола Крушевський (1851—1887), польський вчений-лінгвіст.

Віктор Лазарук (нар.1933), поет, письменник, громадський діяч, еколог.

Модест Левицький (1866—1932), український письменник і публіцист.

Леся Українка (Лариса Косач-Квітка) (1871—1931), видатна українська поетеса, письменниця та літературний критик.

В'ячеслав Липинський (1882—1931), польський та український історик і публіцист.

Леонід Литвин (нар.1943), український художник.

Юзеф Лободовський (1909—1988), польський письменник, поет, перекладач і публіцист. Редактор літературного часопису "Волинь" в Луцьку (1937-1938).

Любарт (пом. 1384), литовсько-руський князь, Великий князь волинський і луцький, будівничий замку.

Северин Наливайко (р.н. невід -1597), козацький отаман, керівник повстання.

Наполеон Орда (1807—1883), польський літератор, композитор, музикант, художник.

Ігор Павлюк (нар.1967), український письменник і науковець.

Олена Пчілка (справж. ім'я Ольга Косач) (1849—1930), українська письменниця, драматург, публіцистка, громадська і культурна діячка. Мати Лесі Українки, сестра Михайла Драгоманова.

На Пітсанулок (справж. ім'я Катерина Десницька) (1886—1960), принцеса Сіаму (тепер Таїланд), дружина сіамського принца Чакрабонґсе Буванаф.

Юрій Покальчук (1941—2008), український письменник, перекладач, науковець.

Сашко Положинський (нар.1972), лідер гурту «Тартак», співак і шоумен.

Альбрехт Радзивілл (1558—1592), Князь, ординарій олицький і несвіжський, великий литовський канцлер, луцький староста.

Свидригайло Ольгердович (1355-1452), Великий князь Литовський.

Александр Сєров (нар.1954), заслужений артист Росії, співак.

Кирило Терлецький (пом. 1607), український церковний і політичний діяч. Один з ініціаторів укладення Берестейської унії 1596.

Анатолій Тимощук (нар.1979), український футболіст.

Алоїз Фелінський (1771—1820), польський поет і драматург.

Св. Зигмунт Фелінський (1822—1895), архієпископ Варшавський, святий Римо-Католицької церкви.

Ян Фітцке (1909—1940), польський історик, археолог, організатор музейної справи у місті Луцьку та на Волині.

Абрахам бен-Самуїл Фіркович (1786-1874), газзан Луцької кенаси у 1818 році, таврійський і одеський гахам, караїмський письменник і археолог.

В'ячеслав Хурсенко (1966-2009), співак та композитор.

Шмуел Шило (1929 -), ізраїльский актоp

Генрик Юзефський (1892—1981), Волинський воєвода, віце-міністр внутрішніх справ в уряді Української Народної Республіки

Ягайло (1351-1434), Великий князь Литовський і польський король.

Пам'ятки

Покровська церква, один з найстаріших храмів, побудований у XIII-XV ст. князем Вітовтом (Вітольдом). Церква реконструйована у 1873-76 рр. В церкві знаходилась ікона Волинської Богоматері — шедевр мистецтва XIII-XIV ст. (нині зберігається в Національному художньому музеї у Києві). Колись храм був кафедральною уніатською церквою, тепер — кафедральний собор УПЦ Московського Патріархату (вул. Данила Галицького, 12).

Святотроїцький кафедральний собор, 1752—1755 рр. Зведений як монастирський костел Святого Хреста при монастирі бернардинців. Архітектор Павло Гижицький. Перебудований у православну церкву у 1877—1879 рр. Нині — кафедральний собор УПЦ Київського Патріархату (пл. Театральна).

Монастир бернардинців, 1752-1755 р., зведений у стилі пізнього бароко у формі підкови навколо монастирського костелу. Кілька разів тут зупинявся російський імператор Олександр І. Нині в значній мірі використовується різними установами. Фасад пам’ятки надзвичайно псують вивіски та рекламні щити (Театральна площа).

Монастир домініканців, заснований у 1390 р.королем Ягайлом, спочатку був дерев’яним, у XVIII ст. перебудований у камені. У 1847 р. ліквідований російським царським режимом. Тепер тут духовна семінарія УПЦ МП (вул. Драгоманова).

Монастир тринітаріїв, 1729 р. Тепер тут військовий госпіталь (вул. Лесі Українки).

Хрестовоздвиженська церква, 1634 р. Існувало тут Луцьке хрестовоздвиженське братство . В 1702 р. у церковній крипті був похований поет Данило Братковський (вул. Данила Галицького, 2).

Монастир єзуїтів, 1646 р. Арх. Бенедетто Моллі. Тут містився єзуїтський колегіум (вищий навчальний заклад), духовна семінарія. (вул. Кафедральна, 6)

Кафедральний собор Св. Апостолів Петра і Павла, 1639 р., архітектор Джакомо Бріано. Спочатку храм будувався як єзуїтський монастирський костел. Після пожежі кафедрального костелу Святої Трійці у 1781 р. сюди переноситься кафедра католицького єпископа. Нині - діючий кафедральний собор римо-католицької церкви.

Дзвіниця, 1539 р, належала до комплексу кафедрального костелу Св. Трійці (вул. Кафедральна)

Підземелля монастиря єзуїтів, XVI-XVIII ст. Дослідження з 1970 р.

Монастир шариток, XVII ст. Побудований на місті древнього кафедрального костелу. Нині — курія Луцької римо-католицької єпархії та резиденція Луцького єпископа (вул. Кафедральна, 17).

Вежа Чарторийських, XV ст., єдиний уцілілий фрагмент Нижнього (Окольного) замку (вул. Драгоманова).

Монастир бригідок, 1624 р. Зведений у стилі бароко на місці палацу Радзивіллів. У 1846 р. монастир був зачинений, а у його приміщенні облаштували в’язницю, а потім музичне училище. Зараз тут чоловічий православний монастир УПЦ КП (вул. Кафедральна, 16).

Cинагога, 1626-1629 рр. Відреставрована у 1981 г. Пам’ятник архітектури національного значення. Початково споруда входила в оборонну систему Окольного замку (вул. Данила Галицького, 33).

Луцький замок, XIII-XIV ст. Оборонна споруда, символ міста. В одній з веж знаходиться Музей дзвонів. На території замку є Музей книги, картинна галерея, розкопи Кафедральної церкви Іоанна Богослова (вул. Кафедральна, 1).

Будинок Пузини, 1545-1546 рр. — унікальний зразок житлової архітектури (вул. Кафедральна, 23).

Лютеранська кірха, поч. XX ст., зведена у неоготичному стилі на фундаментах кармелітського монастиря. Нині тут діє баптистська церква.

Музей Волинської ікони з унікальним зібранням ікон зі всієї Волині. Безцінною перлиною музею є Холмська Чудотворна ікона Божої Матері, унікальна пам’ятка візантійського мистецтва ХI-ХII століть, одна найбільш шанованих християнських святинь.

Культура

Наше місто — центр торгових маршрутів, які йдуть до Європи, і це визначає розвиток мистецтва і культури. Міжнародне фестиваль «Поліське літо з фольклором» вирізняється своєю широкою географією і може розглядатися як візитка міста, це велика подія, яка збирає близько 5320 учасників, з них 58 іноземних колективів з 38 країн у всьому світі і 75 колективів з України. Учасники фестивалю представляють традиційну культуру своєї країни. Починаючи з 1996 завдяки цьому фестивалю Україна є офіційним членом Міжнародної Ради Організацій Фестивалів Фольклору (CIOFF), що діє при UNESCO.

Ще один дуже популярний фестиваль української естрадної пісні в Луцьку — Міжнародний фестиваль «На хвилях Світязя», який відбувається кожного літа на найбільшому українському озері Світязь та в Луцьку. Мета фестивалю — виявлення молодих талановитих виконавців, поєднання сучасної естрадної пісні з народними звичаями та обрядами. Умови участі — виконання пісні українською мовою.

Економіка

Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) промисловими підприємствами за основними видами діяльності у 2006 році становив 2288,3 млн. грн.: 76,6 % становить інвестиційна продукція (переважно продукція машинобудування), 11,3 % — сировинна продукція (продукція хімічного виробництва, будматеріали), 8,9 % — товари широкого використання (продукти харчування, одяг, взуття), 3,2 % — товари тривалого використання (меблі).

Загальний обсяг реалізованої продукції по місту склав: за 2008 рік – 4290 млн.грн.

Експорт товарів міста Луцьк у 2006 році становив 212,8 млн. дол. США, імпорт — 427,9 млн. дол. США. Серед експортованих за кордон товарів найвагомішими є поставки металів та виробів з них — 24,7 % (52,5 млн. дол.), машин, апаратів і механічних пристроїв — 19,2 % (40,9 млн. дол.), продукції тваринного походження — 14,4 % (30,7 млн. дол.), рослинницької продукції — 12,2 % (25,9 млн. дол.), казеїну — 9,1 % (19,3 млн. дол.), полімерних матеріалів — 5,7 % (понад 12 млн. дол.). Зовнішньоторговельні операції з товарами здійснювались з партнерами з 79 країн світу (експортували товари в 60 країн, імпорт отримували з 61). Вартість товарів, експортованих в країни Європи — 94 млн. дол., країни Азії — 65,4 млн. дол. та країни СНД — 48,7 млн. дол.

Станом на 10.01.2005 найбільші прямі іноземні інвестиції походять з Великобританії (24,1 млн. дол.) та Польщі (16,6 млн. дол.).

Найбільшими промисловими підприємствами міста є ВАТ «Луцький автомобільний завод», ВАТ «Підшипниковий завод», ВКФ «Луцьккондитер», Луцький спиртогорілчаний комбінат, ВАТ «Луцьк Фудз», ВАТ «Хліб», ТОВ «Модерн-Експо», ЗАТ СП «Теріхем Луцьк», ВАТ «Електротермометрія», пивзавод «Zeman».

«Авто-Луцьк» — міжнародне свято, яке вперше відбувалось у жовтні минулого року, і буде проводитись щороку. Його мета — промоція міста як автомобільного центру Західної України. Програма фестивалю була дуже насиченою та різноманітною: виставка іноземних та вітчизняних автомобілів, сучасних та ретроавтомобілів, авто шоу, перегони, байкер-шоу, участь в якому взяло понад 100 байкерів.

2007 року спільно з Любліном та Брестом планується реалізація проекту по міжнародних виставках: «Програми підтримки участі в торгових заходах Люблін-Брест-Луцьк. Євротрикутник — ярмарки 2007».

Більшість інформації є, напевне, відомою, але декому можливо буде корисною.

Джерело: вікі.