Тема про евреїв

[Luychi]

юкреіняс

це звучить гірше, ніж "жиди".

Звиняйте! Я ж написала -приблизно. Але чим власне гірше? Може то поясните?

[lumax]

Таким образом, как мне кажется, первый пункт (кто такие евреи и кто такие жиды) мы рассмотрели, сойдясь во мнениях на том, что понятие "жид" особой привязки к национальности персоны не имеет, а понятие "еврей" подразумевает четкую национальную принадлежность.

Мне, как и любому другому еврею, конечно, не особо приятно, что термин "жид" следует в одном ассоциативном ряду со словом "еврей", но так уж сложилось исторически. Виной тому, не в последнюю очередь - не самые благочестивые поступки и дела худших представителей моего народа. Но разве это значит, что нам некем гордиться, а вам некого уважать?

[Romko87]

1.б) Наведемо приклади іх імен як чоловічих так і жіночих

Но разве это значит, что нам некем гордиться

конкретніше, якщо можна.

[STRIKER]

Собирался голосовать за Олега Тягнибока и "Свободу" как за единственную силу, которая защищает интересы...

І чому усі "громкіє разоблачєнія" Тягнибока починаються саме цією фразою? Передайте ЇМ, нехай хоч іноді слова переставляють, а то далі машинного перекладу справа не йде.

А сегодня из достоверных источников узнал, что Тягнибок, оказывается, тоже еврей! ... Девичья фамилия его бабушки — Фротман

Яка радість! Нарешті знайшлась гідна людина і в цього народу! Не треба буде ломати голову, ким заповнити 0,2%-у єврейську квоту серед держслужбовців. Сподіваюсь, він, як хлопець немалий, обійме її всю.

це ОБС, а не свідчення очевидців

Ось саме свідчення під грифом "ОБС", особливо коли бабця конкретна, рідна, найбільше заслуговують на довіру.

До речі, ти не задумувався, що постійними фразами про "діяльність писків" ти мимоволі підтверджуєш, що всі інші, крім них - ну повні тупаки. абсолютні. тому що діють тільки "писки", а всі інші "відчувають результати діяльності". чи це просто перекладення відповідальності на когось за свої власні пройо?

Вважаєте, що моральні обмеження, які виключають можливість діяльності в стилі "писків", - це тупість і "власні пройо"?

так ти нічого не сказав про музикантів, письменників і теде

Я повинен був скласти список музикантів, яких потрібно слухати, письменників, яких читати, слів, які вживати? Я ж не жид! Я за Свободу - в прямому і "власне-іменному" значенні.

Вариант 1: вот же, мол, в польском - это вполне цензурное слово и ничего тут такого нет. В следующую секунду я обычно спрашиваю таких людей, почему они не говорят со мной на польском.

Не знаю, що вони вам відповідають, але можу практично дослівно переказати, що думають.

Среди нас есть хорошие люди

Знаєм, знаєм!!! Тягнибок!!!

[lumax]

конкретніше, якщо можна.

Да без проблем. Назову вам тех представителей еврейского народа, имена которых о многом говорят мне, а вместе со мной и миллионам других людей во всем мире. У всех этих людей в большей или меньшей степени присутствуют еврейские корни.

Вуди Аллен - он же Аллен Стюарт Конигсберг

Ян Арлазоров - прекрасный юморист

Сара Бернар - Великая Актриса

Роланд Быков - Актер и Режиссер

Валентин Гафт - гениальный актер

Зиновий Гердт - Мэтр советского кино

Евгений Гришковец - режиссер, актер

Савелий Крамаров - киноактер-комик

Стэнли Кубрик - великий режиссер

Марсель Марсо - комик-мим

Андрей Миронов - советский актер

Татьяна Пельтцер - советская актриса

Шон Пенн - голливудский киноактер

Натали Портман - актриса

Сара Джессика Паркер - актриса

Гвинет Пэлтроу - актриса

Аркадий Райкин - актер, комик

Фаина Раневская - театральная актриса

Эльдар Рязанов - режиссер

Адам Сэндлер - комедийный киноактер

Станислав Садальский - актер

Стивен Спилберг - кинорежиссер

Сильвестр Сталлоне - киноактер

Оливер Стоун - кинорежиссер

Барбара Стрейзанд - актриса, певица

Элизабет Тейлор - киноактриса

Семен Фарада - киноактер

Харрисон Форд - киноактер

Милош Форман - режиссер

Геннадий Хазанов - Актер, комик

Дастин Хоффман - актер

Ефим Шифрин - комик

Леонид Ярмольник - актер, режиссер

мало? Едем дальше...

Барды

Владимир Высоцкий

Александр Розенбаум

Врачи

Гавриил Илизаров

Леонид Рошаль

Журналисты и телеперсоны

Владимир Ворошилов

Максим Галкин

Артем Боровик

Владимир Познер

Говард Стерн

Савик Шустер

Леонид Якубович

Михаил Ширвиндт

Лолита Милявская

Маги и волшебники

Дэвид Копперфилд

Ури Геллер

Гарри Гудини

Дэвид Блэйн (настоящий, а не тот что с "печеньками")

Музыканты, композиторы, певцы

группа Beastie Boys

Леонид Агутин

Пола Абдул

Юрий Башмет

Марк Бернес

группа Би-2

Анжелика Варум

Тамара Гвердцители

Джордж Гершвин

Рейнгольд Глиэр

Михаил и Елена Гнесины

Бенни Гудмен

Лариса Долина

Джо Дассен

Имре Кальман

Иосиф Кобзон

Леонард Коэн

Ленни Кравитц

Кортни Лав

Андрей Макаревич

Сева Новгородцев

Марк Нопфлер

Давид Ойстрах

Жак Оффенбах

Вячеслав Петкун

Элвис Пресли

Владимир Спиваков

Леонид Утесов

Евгений Хавтан

Офра Хаза

Владимир Шаинский

Иоган Штраусс

Михаил Шуфутинский

Политические и общественные деятели

Юрий Андропов

Давид Бен-Гурион

Теодор Герцль

Алан Гринспен

Владимир Жаботинский

Владимир Жириновский

Генри Киссинджер

Лазарь Каганович

Карл Маркс

Голда Меир

Мадлен Олбрайт

Ицхак Рабин

Николя Саркози

Лев Троцкий

Предприниматели

Сергей Брин

Борис Березовский

Роман Абрамович

Владимир Гусинский

Зино Давидофф

Ральф Лорен

Ларри Сильверстайн

Андре Ситроен

Джордж Сорос

Аарон Спеллинг

Леви Страусс

Макс Фактор

Уильям Фокс

Спортсмены

Илья Авербух

Дэвид Бэкхем

Оксана Баюл

Борис Беккер

Михаил Ботвинник

Гарри Каспаров

Ученые

Нильс Бор

Анатолий Вассерман

Густав Герц

Леонид Келдыш

Лев Ландау

Семен Лавочкин

Илья Мечников

Роберт Оппенгеймер

Бенедикт Спиноза

Зигмунд Фрейд

Альберт Эйнштейн

Художники, скульпторы, архитекторы

Фрида Кало

Исаак Левитан

Амадео Модильяни

Эрнст Неизвестный

Юрий Норштейн

Валентин Серов

Марк Шагал

И напоследок: многим людям старше 25-30 лет помнится книга, которую запоем читали сотни тысяч подростков в Советском Союзе. Она называлась "Дикая собака динго или повесть о первой любви". Эту книгу написал Рувим Исаевич Фраерман, двоюродный брат моей бабушки. Этим я тоже горжусь...

Как вы наверняка догадываетесь, этот список - далеко не полный. Я просто отобрал те имена, которые наверняка вам известны. Я без проблем могу расширить список выдающихся людей с еврейским происхождением в 4-5 раз.

Вот вам и имена, о которых спрашивалось в пункте Б первого вопроса, вот вам и персоналии... и если вы настоящий, истинный противник евреев и всего, что с ними связано - будьте добры выбросить свои джинсы Levi's, не смотреть большую половину советских и голливудских фильмов(особенно снятых на "жидовской" киностудии 20th Century Fox), не слушать Розенбаума и Высоцкого (не говоря уже о прочих), выключить телек, а то вдруг Шустера или Познера или еще какого еврея покажут? Скучновато жить не станет, а?

[lumax]

Если бы я был jew, я бы вас гоев тоже не любил

Костя, спасибо ОГРОМНОЕ за ссылку! Хохотал до слёз, чем разбудил жену и был предательски сбит со стула тапком

[VeryFate]

"Поступитися в одному дорівнює поступитися у всьому" - стосовно переіменування теми

І ця інформаційна війна вже програна, прохання жидів задовільнено, за наступним перехід виключно на "русской язик", жорсткі дії модератора і адміністратора, панібратство і кумоство . Справедливості нема і не буде і т.д.

Я тут, в інтернет просторі, зовсім поряд, територіально Захід, Луцьк - Україна, і жодний "хитрий писок" не змусить мене "разгаварівать па рускі" і називати жида (українця за паспортом, але єврея за покликанням чи родинно-кровними звязкамим, "ето нам вигодно") - євреєм

Наступний пост буде більш обміркованим , німа часу біжу працюваи на жидо-німців .....смішно і прикро що десяток років "незалежності ?" пройшли під камуфляжем "демократичного общества і терпимості до нац-секс меньшинств", як наслідок і вирок для українця - "Не називайте нас жидами", "Разговаривайте па руски - я вас нипанимаю".

На останок - з правил неписаних - форум - община закритого типу, де править балом адміністратор, і його служки - модератори.

В більшому маштабі вже Україна - осередок етнічної групи яка проживає на даній території певний час, має свій фолькльор, мову і культуру ЛІНК

Я скажу НІ, прояву слабкості в цілому держави, і малому общини інтернет суспільства на прохання ......(згадувалося вже кого ) зміні назви теми і т.д.

Тут прикріпити би теми - знак масонства на укр. грошах, Хто править нами і так далі...- але ж Дядька Ванус всьо потре і пропаде все даром .

Правил розділу не порушував

1. не матюкався

2. не обзивався - якщо не рахувати слово "жид" як образу

3. не флудив

4. не відходив від теми

5. не ганив на Україну, її державність, символіку, президента

Edit -Будь ласка переіменуйте тему. Причина - назва не відповідає дійсності і настрою більшості форумчан, не є образливою в цілому. (В кожному правилові є виключення (в даному випадку-lumax))

Євреїв нема чого обговорювати, як каже народна приказка - "не чіпай гівно- не смердітиме", вони он як далеко від нас, аж біля Пакистану, і гастрабайтерів їхніх тут не видно, ні крамниць, ні сільських господарств. А "жидів" валом і я можливо також, але не скажу . Лінк для маленької перевірки.

Щасти вам з призвіщем.

Complete Edit 06:39

[VeryFate]

Тьотя Гугля підсказала, проблема існує у людей з проблемами .

Стаття 1

XXIV. Жиди чи євреї?

до змісту / наверх

Боротьба за новий етнонім тяглася в Україні півтора сторіччя: з середини XIX ст. – ледве не до кінця XX ст. На західних етнографічних землях, на Закарпатті і особливо на Пряшівщині, ця боротьба, роздмухувана українофобами розмаїтого гатунку, палахкотить донині. Але це уже ар’єргардні бої, дрібні, залишкові сутички. Змагання за новий соборний етнонім вимагало від українців жертовної самопосвяти і високого духовного напруження. Не злічити втрат, яких зазнав народ, обстоюючи і утверджуючи свій новий етнонім. За ненависне гнобителям ім’я ”українець” людей безперестанку переслідували і часто люто карали. Однак зламати волю народу імпершовіністам не вдалося. Врешті-решт довголітня етнонімічна війна завершилась цілковитим торжеством українства.

Правлячі кола Росії, Польщі, Угорщини та Румунії приневолені були тихцем, конфузливо скасувати урядові заборони на терміни ”українець”, ”Україна”. Асиміляторські наміри з допомогою етнонімів розчленувати і ліквідувати український етнос зазнали краху.

Здавалося б, на східноєвропейських теренах прийшов довгоочікуваний етнонімічний мир, настала злагода і нормалізація взаємин. Здавалося б, стало зрозумілим, що ”термін, назва, ім’я є все річі умовні конфенціональні, але рішаючим моментом для названня так або інакше якогось народу має бути, як він сам себе називає і хоче бути називаним” [1]. А втім, залишилася не врегульована дотепер одна казусна етнонімічна проблема. Йдеться про національне ім’я народу Старого Заповіту. Створилася така вражаюча ситуація, що зараз в українській мові на означення старозаповітного народу одночасно побутують два паралельні етноніми: ”жид” і ”єврей”. Ані норми літературної мови, ані живомовна практика не терпить згаданого паралелізму, його невизначеності.

Закони мови вимагають однозначного вибору етноніму. З другого боку, делікатне питання етноніму не є суто лінгвістичною проблемою. Етнонім тісно взаємозв’язаний з політичною сферою. В усякому разі етноніми ”жид” і ”єврей”, без лукавства, є в Україні, безперечно, політичною проблемою. Українсько-єврейські взаємини складалися в різний час по-різному. На території України здійснювалися єврейські погроми, відбувся голокост. Але треба пам’ятати, ”що реальна політична влада протягом століть в Україні українському народові не належала. Що умови варварської сваволі, які панували в Україні, — це не результат діяльності українського народу, а наслідок діяльності над українським народом з боку окупаційних властей чи то у вигляді Польської держави, чи у вигляді Російської імперії. Не українці диктували умови, обставини, які віками тривали в Україні. Чужинці ніколи не намагалися перетворювати Україну в правову територію, бо це перешкодило б їхньому пануванню” [2]. Враховуючи досвід минулого, щоб не продовжувати ”діалог антисеміта з українофобом”, треба тут взяти до уваги розсудливі слова академіка С. Єфремова: ”Євреї, як ми знаємо, живуть у найближчому зв’язку з українським народом, — це навіть не сусіди, як здебільшого інші народи, а одна з складових частин людности на самій же таки українській землі” [3]. Як засвідчують історичні джерела, євреї безперервно живуть на території України щонайменше тисячу років [4]. Для доповнення до сказаного процитуємо ще раз історика Я. Дашкевича: ”Ми маємо переконливе свідчення того, що характер українсько-єврейських відносин визначали не три-чотири роки кривавої різанини, а 356 років менш-більш нормальних відносин. Бо інакше цілком певно на Україні на початку XX ст. не зібралося б близько третини світового єврейства” [5].

Варто нагадати, що древній єврейський народ створив власне письмо вже п’ять тисяч років тому і має найповнішу з усіх народів задокументовану історію. Це з його середовища вийшли Мойсей, Соломон, Давид, Апостоли, Спіноза, Гайне, Маркс, Фрейд, Ейнштейн і багато інших всесвітньо відомих діячів науки, культури і мистецтва. Найбільше лауреатів Нобелівської премії дав саме єврейський народ. Лише із середовища західноукраїнського єврейства вийшло аж чотири лауреати Нобелівської премії: Айзик Рабі (фізика), Роальд Хофман (хімія), Башевій-Зінгер і Шмуель Агнон (література). Розпорошений по світі, єврейський народ не пропав, не згубився, а попри все зберіг національну ідентичність, давши поневоленим народам наочний приклад як треба боротися з асиміляторами. Євреї після двох тисячоліть повернулися на прадавню батьківщину, створили процвітаючу державу Ізраїль, та відновили в повному обсязі, здавалось, зовсім забуту рідну мову — іврит. Євреї займають вагомі позиції в світовій політиці, економіці, фінансах, культурі, в керівництві багатьох країн. Усе це результат фанатичного пошанування інтелекту і майже спадкової риси, що в якій би нужді батьки не опинилися, а дітей треба обов’язково вивчити. Євреї — єдиний народ у світі, серед якого віками немає ні одного неписьменного. Один із засновників товариства ”Просвіта”, визначний громадський діяч о. Стефан Качала, в популярній книжці ”Що нас губить а що нам помочи може” (1869 р.) дуже доступно роз’яснював, що ”губить нас” пияцтво, темнота, невміння організуватися, щоб заробити й ощадливо витрачати гроші. За позитивний приклад священик Качала взяв євреїв, котрі ”не п’ють”, вміло торгують, вчать своїх дітей. Сваритися з таким непересічним, розумним, винятково обдарованим народом, через його ж етнонім, тим, хто вважає себе українським патріотом не личить за жодних обставин.

Українсько-єврейські відносини не залишаються у рамках оцінки минулого. Вони зараз динамічно розвиваються, і, як би ті відносини не оцінювати, не підлягає сумніву їх важлива роль у перспективі як для українців, так і для євреїв. Треба мати полуду на очах, щоб цього не бачити. ”Жодна з єврейських газет чи організацій не проповідує українофобських поглядів. Ми чудово розуміємо, що все досягнуте нами у відновленні єврейського життя не було б можливим без відновлення незалежности України та без падіння комунізму” [6]. У сучасній Україні відроджуються і традиції єврейських наукових студій. Плідно працюють на ниві вивчення історії українсько-єврейських відносин Мартен Феллер, Яків Хонігсман, Жанна Ковба та інші дослідники і, перш за все, директор Інституту юдаїки у Києві Леонід Фінберг. У науковий обіг нарешті введено поняття ”українські євреї”, що має далекосяжне значення для міжнаціональної злагоди [7]. На такому тлі зневажливе ставлення до єврейського національного імені неприпустиме. Старий єврейський афоризм твердить: ”Люди ненавидять те, чого не розуміють”. Ймовірно тут криється причина непорозуміння. Відомо, що загал простих українців, на жаль, мало тямить у відмінностях між словом ”жид” і словом ”єврей”.

Етноніми ”жид” і ”єврей” походять від різних мов і мають відмінну етимологію. Термін ”жид” прийшов до нас усно, іще в дописемний період і набрав загального поширення. Термін цей запозичений з італійської мови, із слова ”giudeo” (жідео), що походить з латинського judaeus. Утворений термін від особового гебрейського Юда, що має загальне значення ”славетний”, ”хвалений” [8]. До нас він прийшов безпосередньо з польської мови. Нащадками Авраама цей термін визнається образливим, зокрема в тих країнах, де він, нащодень, перегукується з терміном ”єврей”. О. Брик подає таку причину: ”Під кінець 15‑го століття на слов’янському Сході євреї почали ширити юдаїзм, і Православна Церква в Україні назвала його ”єресь жидовствующих”, отже, взяла для неї польське слово ”жид”, щоб не брати з церковної мови слова ”єврей”, бо вважала, що ця секта недостойна цього. Так з України — через назву ”єресь жидовствующих” — польське слово ”жид” дісталося і в Московщину. Тому що ця секта (”єресь”) серед християн була в приниженні, то через неї і слово ”жид” на всьому слов’янському Сході (Україна, Білорусь, Московщина) набрало тоді принизливого значення, а достойним словом було ”єврей”, бо воно так звучить у мові Св. Письма (старослов’янській). З того часу (кінець 15 століття) слово ”жид” між усіма слов’янами Сходу стало вживатися як принизливе, а ”єврей” як достойне” [9]. Отже, правдиве, історично точне національне ім’я народу Старого Заповіту — ”єврей”. Цей етнонім прийшов у давньоруську мову через церковнослов’янську з середньогрецької і пізніше (у формі ”гебрей”) ще раз в українську через західнослов’янські. Запозичення це книжне, тому менш популярне. Вважається, що назва походить від арамейського ”ебер”, що первісно значило ”потойбічний”, тобто той, що прийшов з іншого боку Євфрату, десь недалеко Райського саду. ”Єврей, єврейський (букв. ”потойбічний”, той, хто прийшов до Ханаану або Палестини з того боку Євфрату, як мали називати євреїв мешканці Ханаану)” [10]. Таким чином, назва ”євреї” — ”потойбічні” — у Біблії вперше застосована до праотця і його сім’ї, що прийшли з‑за Євфрату, тобто ще до виходу євреїв на береги Йордану. ”Єврей”, ”євреї” — такою історично точною назвою старозаповітний народ здавна прагне називатися українською мовою.

У 1861 році в Санкт-Петербурзі заходами українських патріотів виходив національно-патріотичний орган — журнал ”Основа”. Редакція журналу складалася з В. Білозерського, П. Куліша, М. Костомарова. Активну участь у підготовці видання брав Тарас Шевченко. Вагу журналу ”Основа” для розвитку тогочасної української політичної думки важко переоцінити. Саме до редакції ”Основи” надійшов лист кореспондента за підписом ”П-в”. Ним був студент В. Португалов, який став ініціатором першої публічної полеміки про українсько-єврейські відносини [11]. Редакція журналу вмістила цього листа у червні 1861 року, під назвою ”Недоразуменіє по поводу слова ”Жид”. Зміст листа полягав у тому, що у зв’язку з розвитком загальної освіченості нейтральний досі в Україні етнонім ”жид” набирає образливого характеру. Автор листа писав: ”Я благаю вас — не ображати нас більше. Невже ж вам це важко? Погодьтесь, що коли освічені молоді люди із євреїв ображаються цим прізвиськом, то вам як редактору потрібно уникати його…”. І далі автор листа продовжує: ”…во ім’я благоденства України, від імені євреїв, ображений паскудним висловлюванням вашого журналу, молю вас замінити його у майбутньому нашим національним іменем”.

Чи зважила редакція ”Основи” на це слізне прохання (”благаю, молю вас”) українських євреїв? Ні, не зважила. Від імені редакції, а якщо глянути на справу ширше, — від імені всього тодішнього українства, відповідь дав славетний український історик народницької школи Микола Костомаров. Типова для епохи романтизму, яка обожнювала старовину і фольклор, аргументація Костомарова зосереджувалась на двох моментах. По‑перше: термін ”єврей” на просторі України є неісторичним. Етнонім ”жид” побутує тут споконвіку. Він зафіксований геть в усіх відповідних українських історичних пам’ятках, і тому міняти його неможливо (наводилися приклади). По‑друге: ні у фольклорі, ані в побудованій на фольклорі українській художній літературі його не зустрічаємо. Звідси висновок — термін ”жид” є природним, українським, а ”єврей” — принесеним, тобто російським. Як писав М. Грушевський, виступити з цього питання від усього українського громадянства М. Костомаров права не мав. ”М. Костомаров непотрібно примішав свої суб’єктивні емоції, і полишив таким чином без потрібного вияснення об’єктивні причини сих непорозумінь” [12].

Парадоксально, але за такою ж точнісінько схемою аргументації, як ми бачили, українофоби заперечували можливість визнання етноніму ”українець”. Російські, польські, угорські шовіністи здіймали лемент, що, мовляв, етнонім ”українець” антиісторичний, бо в давніх історичних пам’ятках його немає (наводились приклади). По‑друге, це чужинецький мовний неологізм, якого не сприймають їхні мови. У Росії етнонім ”українець” вважали польською інтригою, в Польщі — австрійською, а в Угорщині та Румунії — галицькою. Одностайно заперечувалось проте його таки українське походження, так само, як не визнається, що термін ”єврей” аж ніяк не російського, а таки єврейського походження. ”Хто як хто, але українці, — які з таким трудом змагалися і ще досі змагаються, щоб їх означували назвою ”українець” (а не ”русин”) — хіба найкраще повинні б розуміти, що про свою назву має право вирішувати народ, до якого ця назва належить; і що ми бачимо культурність та доброзичливість з боку тих народів, які називають нас так, як ми хочемо, щоб нас називали. Це повинен мати на увазі кожен у справі національної назви Єврейського народу” [13].

Розбіжність між позицією Костомарова щодо етноніму ”жид”, а позицією українофобів щодо етноніму ”українець” мала політичний характер. За історичними і лінгвістичними аргументами великодержавники приховували головну причину війни з українським етнонімом. Цією причиною, як знаємо, були широкомасштабні асиміляторські наміри. Який політичний інтерес, яку вигоду, який сенс приховують українські противники етноніму ”єврей”, нікому не ясно. У грудні 1995 року Єврейська рада України звернулася до українського громадянства із заявою, де, зокрема, сказано: ”Ніякі умови реаніматорів не змусять нас сприйняти слово ”жид” як нашу самоназву, також як українці не хочуть знов стати ”хохлами” чи ”малоросами”, росіяни — ”москалями”, а поляки — ”ляхами”. Невже для того Україна стала незалежною, щоб в ній під виглядом повернення до історії ображали цілий народ — євреїв — громадян України?

Ми, діти України, працюємо на розбудову нашої Батьківщини, робимо свій внесок в її обороноздатність, науку, культуру, мистецтво і ми не хочемо відчувати себе чужинцями на землі, де багато поколінь нашого народу жили з іншими народами багато століть.

Доля України — це і наша доля, доля українців єврейського походження, і ми вимагаємо до себе поваги. Ми не жиди, ми — євреї” [14].

Зрозуміло одне — прихильники традиції не бажають з’ясувати собі того факту, що етнонім ”жид” в сучасному лінгвістичному ареалі Східної Європи набрав гостро образливого забарвлення.

”До речі, скажу, — писав з цього приводу С. Єфремов, — що, не вбачаючи особисто ніякої образи в слові ”жид”, вважаю, проте, за нетактовність і некоректність уживати його, скоро євреї мають його за образливе. Це все одно, якби хтось у серйозній розмові уперто йменував українців ”хохлами”, — можна думати, що проти цього протестували б і ті українці, які обстоюють ”жид”, наперекір самим заінтересованим людям” [15].

Звернення С. Єфремова (а його книжечка ”Єврейська справа на Україні” є не що інше, як звернення до українського громадянства із закликом відмовитися від терміну ”жид”) не знайшло на ту пору належного відгуку. Тільки поодинокі письменники — М. Драгоманов, П. Грабовський, М. Коцюбинський, Леся Українка і деякі інші користувалися терміном ”єврей”. Пояснюється це тим, що українське суспільство було настільки поглинене боротьбою з великодержавним асиміляторством, що всі інші справи відкладалися на потім.

Підневільна Україна, а з нею Східна Європа, перебувала тоді на драматичному переломі. Ось як у той же, приблизно, час (1911 р.) характеризував становище України видатний сіоністський діяч Володимир Жаботинський: ”Можна сміливо твердити, що вирішення суперечки щодо національного характеру Росії майже цілковито залежить від позиції, яку посідатиме тридцятимільйонний український народ. Якщо погодиться обрусіти — Росія йде одним шляхом, не погодиться — вона муситиме піти іншим шляхом. Це чудово зрозуміли праві в Державній Думі.

Коли вирішували питання щодо мови ”інородницької” школи, вони, задля сміху, голосували навіть за якихось ”шайтанів” та ”казанських греків”, вони навіть не здійняли рук проти єврейської мови, бажаючи, очевидно, зробити законопроект зненавидженим і несприйнятним для начальства, але щойно дійшло до української мови, вони відкинули і блазнювання, і хитромудрі розрахунки і просто піднесли руки проти, бо відчули, що тут — найнебезпечніше місце, вирішальний крок, коли не доводиться ані жартів жартувати, ані лукаво мудрувати” [16].

У лютому 1917 р. Волинський полк розпочав у Петрограді революцію, яка зруйнувала царський трон. Збулося пророкування Жаботинського про роль українців у російській імперії. І хоч революція і її продовження — Визвольні змагання 1918–1921 рр. — зазнали в Україні поразки, але здобуття тоді українським народом нового імені треба розцінювати як велику історичну перемогу з далекосяжними наслідками. Уряд Української Народної Республіки 1917–1921 років офіційно вживав слово ”єврей”. Після 1918 року це слово реєструється у всіх словниках на східноукраїнських землях. Зустрічається воно і в галицьких виданнях, наприклад, ”Словничок української мови і головні правописні правила та замітки до відміни Костя Кисілевського” (Станислав, 1927) має ”єврей” із відмінковими формами, а також ”єврейський”, ”євреїзм” (с. 95), ”Український правопис із словничком”, що його впорядкував Михайло Возняк (Львів, НТШ, 1929), реєструє ”єврей” і ”єврейський” (с. 114). Мають ті слова ”Українська загальна енциклопедія” (Львів, 1931, т. І, с. 1259) та ”Українсько-німецький словник” (Ляйпціг, 1943) Зенона Кузелі, Ярослава Рудницького й Карла Маєра. У цьому ж таки словнику є й похідні слова, а саме ”єврейка” і ”єврейство” (с. 213). Навіть канадське видання — ”Українсько-англійський словник” (Саскатун, 1955) Костя Андрусишина, як і треба було сподіватися, подає чотири активні слова: єврей, єврейка, єврейський, єврейство (с. 224). Не залишається позаду й американець Іван Саластин, укладач ”Англійсько-українського словника” (1956), подаючи ”Єврей” [17]. Виданий у Києві ”Новий тлумачний словник української мови” (1998), подає слово ”єврей”, а до слова ”жиди” додає пояснення, що це застаріле слово та образлива назва євреїв.

Наївно було б припускати, що в епоху кардинальних зрушень у царині східноєвропейської етнонімії, яка настала після розвалу Російської імперії, коли малороси стали українцями, бесараби — молдаванами, зиряни — комі, ліфляндці — естонцями, вотяки — удмуртами, сарти — узбеками і т. д., євреї пасивно сидітимуть склавши руки. В УРСР на початку тридцятих років новий правопис (1933 р.) запровадив етнонім ”єврей” в літературну українську мову як норму. Слово ”жид” визнано образливою назвою єврея. Після возз’єднання ця норма поширилася і на західноукраїнські землі. Лише в діаспорі продовжували дотримуватися етноніму ”жид”. Оскільки утвердження етноніму ”єврей” в Україні відбулося адміністративним шляхом, без належного роз’яснення, то це викликало неоднозначну реакцію. Наприклад, твердять, що терміном ”єврей” русифікаторський режим старався відчужити українців від інших слов’янських народів і прикувати до російського” [18]. Або: ”Обман був уже в самій назві ”єврей”, яка була імпортована разом з новою владою. Вона звучала фальшиво, в народі не приживалась. Мало того, вона ніби звинувачувала одразу всю українську літературу, де фігурувало слово жид як традиційна українська назва” [19]. Звідси випливає, що ”імпортований”, читай російський, за походженням етнонім не пасує до української мови. Треба додати, що твердження про ”звинувачення української літератури” надміру драматизує ситуацію. Просто термін ”жид” переходить у категорію застарілих слів — так само, як термін ”Русь”, ”русин”. Адже мова живе, вона постійно збагачується та очищається, виникають нові слова або звороти-неологізми, а застарілі слова виходять з ужитку і переходять в розряд архаїзмів та історизмів.

В українську мову проникло чимало слів, цілих фраз, граматичних форм з російської [20]. Відзначимо, що, окрім цілком російських синтаксичних конструкцій, в українській мові зараз побутує близько 800 російських слів. На такому мовному фоні зачіплюватися на слові ”єврей” є невиправданим. Не варто по-фарисейськи роздирати шати над нібито російським словом ”єврей”. Етнонім цей семітського походження і робити з нього грізний засіб русифікації несерйозно.

З прийняттям християнства Київська держава отримала в Х сторіччі писемність. Писані церковнослов’янською, яка за походженням є староболгарською, мовою богослужбові книги прийшли на Русь з Болгарії [21]. У цих книгах для євреїв були такі назви: ”іудей”, ”єврей”, ”народ Ізраїля”. ”Отже, слово ”єврей” було в Києві (988 р.) ще тоді, коли на світі не було ні Москви, ні московської нації. Коли згодом почав творитися московський народ з тих колоністів, які приходили з Київської Русі, то вони на колонізовані ними фінські землі понесли з собою християнство і церковну мову, а в ній і слова: ”іудей” та ”єврей” [22].

В Україні слово ”єврей” (гебрей) зафіксовано в Остромировому євангелії в XI ст., у словнику Зизанія 1596 р., у словнику Памви Беринди 1627 р. [23]

Стосовно української класичної художньої літератури, то поборники чистоти її риз чомусь соромливо забувають, що на її сторінках, як ми бачили, не здибається етнонім ”росіянин”, а наскрізь є ”москаль”. Історичний зміст цих двох етнонімів (москаль-росіянин) для українського вуха зовсім не тотожний, на протилежність до однаково незрозумілих слів ”жид” і ”єврей”. У поезіях Шевченка щокрок натрапляємо на терміни ”Москаль”, ”Московщина”. Немає в Шевченка поляків, а є ляхи, немає румунів, а є волохи, є німота [24]. Але ж українці перекреслили етноніміку самого Шевченка, щоб не ображати, і справедливо, сусідні народи. Чомусь ніхто з ”ревнителів” чистоти української мови не виступає за відновлення в ужитковому обігу етноніму ”москаль”. Лише декотрі чогось затято тримаються терміну ”жид”. Справді, в Україні ще не перевівся тип мудрагелика, якого ”так кортить за всяку ціну допекти євреям, що він ладен, скажемо, навіть Європу перевернути в ”Жидопу” [25]. Відомий письменник Яр Славутич запитує: ”Чи варто нам оте слово ”жид” так завзято боронити, як це роблять деякі гарячі голови з піною на устах? Адже не становить воно для нас ніякої святости. Наприклад, мені однаково, як євреї хочуть себе називати” [26]. Органи державної адміністрації України вживають термін ”єврей”. У всіх офіційних документах фігурує лише ”єврей”. Не треба мати ілюзій — так залишиться далі. Навіщо ялозити питання, яке вже вирішене. Потрібно це хіба нашим недоброзичливцям, які завжди прагнули пересварити українців з цілим світом.

Ми часто хвалимося: ”Антисемітизм ніколи не був на Україні офіційною ідеологією — його не сповідувала ані українська держава (чи автономія) в короткотривалі періоди свого існування, ані жоден більш-менш впливовий політичний, національно-визвольний рух” [27]. Якщо це так, а це так, то чи не пора нарешті перестати ображати народ Старого Заповіту, ”во ім’я благоденства України”.

Чей же ”головне подолати негативний емоційний бар’єр, пересилити негативний напрямок інформаційного потоку, і далі піде здорова течія життя” [28]. Між народами діє те саме правило, що і між людьми: ”відзначиш добре в людині, то вона стає ще кращою”. І відповідно — навпаки. То невже ми не хочемо стати кращими. Невже, навішуючи одне на одного образливі ярлики, ми віримо в їх очищувальну силу? І якщо сьогодні вже забулася формула Гіллея: ”Не чини ближньому того, чого не бажаєш самому собі”, то хай хоч закарбується в нашій пам’яті дещо змінена формула Карнегі: ”Створіть народові добре ім’я, щоби він міг жити відповідно до нього”.

[1] Дорошенко Д. І. Історія України: В 2‑х т.— К., 1991.— Т. І.— С. 20.

[2] Дашкевич Я. Єврейсько-українські взаємини середини XVI – початку XX ст.: Періоди рівноваги // Слово і час.— 1992.— № 9.— С. 67.

[3] Єфремов С. Єврейська справа на Україні.— К.: Вік, 1909.— С. 10.

[4] Хонигсман Я. С., Найман А. Я. Евреи Украины (краткий очерк истории).— К., 1992.— Часть І.— С. 13.

[5] Дашкевич Я. Проблематика вивчення єврейсько-українських відносин (XVI – почат. XX ст.) // Світ.— 1991.— № 3–4 (Спец. вип.: Матеріали Міжнародної наукової конференції ”Проблеми українсько-єврейських відносин”. 7–9 червня 1991 р., Київ).— С. 25.

[6] Россман В. Леонід Фінберг розмовляє з Йосипом Зісельсом. Євреї в сучасній Україні, реалії та перспективи // ”Ї”: незалежний культурологічний часопис.— 1996.— № 8.— С. 78.

[7] Подольський А. Єврейські студії в Україні: розвиток, тенденції, перспективи // Український гуманітарний огляд. Вип. ”Критика”.— 1999.— С. 261.

[8] Етимологічний словник української мови.— К.: Наук. думка, 1985.— Т. II.— С. 196–197.

[9] Брик С. Олександер. Назви ”єврей” і ”жид” // Діялоги.— [Єрусалим], 1985.— Ч. 7–8.— С. 8.

[10]Там само.— С. 177.

[11] Сербин Р., Харчун Я. ”Шовкова” русифікація української діяспори // Сучасність.— 1993.— № 8.— С. 145.

[12] Грушевський М. З публіцистичних писань Костомарова // Науково-публіцистичні і полемічні писання Костомарова.— К., 1928.— С. XIII.

[13] Брик С. Олександер. Назви ”єврей” і ”жид” // Діялоги.— [Єрусалим], 1985.— Ч. 7–8.— С. 9.

[14] ”Ми — не жиди, ми — євреї…”: Заява Єврейської ради України // Високий замок.— Львів, 1995.— 5 груд.

[15] Єфремов С. Єврейська справа на Україні.— К.: Вік, 1909.— С. 69.

[16] Жаботинський В. Вибрані статті з національного питання.— [Б. м.]: Сучасність, 1983.— С. 62.

[17] Славутич Яр. ”Жид” чи ”єврей”? // Діялоги.— [Єрусалим], 1987.— Ч. 13–14.— С. 3.

[18] Сербин Р., Харчун Я. ”Шовкова” русифікація української діяспори // Сучасність.— 1993.— № 8.— С. 146.

[19] Світ.— 1991.— № 3–4 (Спец. вип.: Матеріали Міжнародної наукової конференції ”Проблеми українсько-єврейських відносин”. 7–9 червня 1991 р., Київ).— С. 14.

[20] Караванський С. Секрети української мови.— К.: УКСП ”Кобза”, 1991; Лесюк С. Словник русизмів у сучасній українській мові.— Ів.‑Франківськ, 1993.

[21] Горбач О. Генеза української мови, та її становище серед інших слов’янських // Фенікс.— Дітройт; Мюнхен, 1959.— З. 9.— С. 3.

[22] Брик С. Олександер. Назви ”єврей” і ”жид” // Діялоги.— [Єрусалим], 1985.— Ч. 7–8.— С. 8.

[23] Рудницький Я. Етимологічний словник української мови.— Оттава, 1982.— Т. II.— С. 313.

[24] Стебельський Б. Шевченкові назви народів // Визвольний шлях.— 1994.— Кн. 6.— С. 734–744.

[25] Єфремов С. Єврейська справа на Україні.— К, 1909.— С. 7.

[26] Славутич Яр. ”Жид” чи ”єврей”? // Діялоги.— [Єрусалим], 1987.— Ч. 13–14.— С. 4.

[27] Рябчук М. ”Всесвітня жидо-масонська змова” та перспективи антисемітизму на Україні // Сучасність.— 1992.— Ч. 8.— С. 112.

[28] Сверстюк Є. Зерна українсько-ізраїльської ”солідарності” // Українська суспільно-політична думка в 20 столітті: Документи і матеріали.— [Б. м.]: Сучасність, 1983.— Т. III.— С. 19.

І навіщо мені воно треба, якщо це не вигідно

[vanus]

Отже, ми вияснили хто такі євреї і хто такі жиди, і різниця думаю в тій чи іншій мірі зясована і зрозуміла. Імена теж названі, в тій чи іншій мірі зрозуміло що серед них є і евреї і жиди. В їхніх вчинка та словах ми зрозуміли чому вони жиди. Тому ми переходим до обговорення другого пункту.

2. Знайдемо їх родіну на карті і окреслим етнічні та сучасні кордони їх держави, ЕГП, хто їх мав, кого вони мали і де вони врешті решт оселилися

І дядько vanus дуже просить не виходити за рамки п.2, щоб потім нікому не було обідно за втрачені (потерті) цікаві думки.

[VeryFate]

Трішки почистив.

Так вот ми розглядаєм пункт 1. Надалі флудерів буду вважати підерастами і банити.

А як же 1. правило розділу не матюкатися ?

Назва теми містить помилку в слові "евреїв", а має бути "євреїв".

зауваження пишуться в приват або нажимаэм кнопку "Скарга"

[kudrom]

чесно кажучи пунт 2 не зовсім зрозумілий, особливо "хто їх мав і кого вони", може напиши якось більш доступно про це

[STRIKER]

хто їх мав, кого вони мали

Ось тут свіженькі відповіді на питання "хто їх мав, кого вони мали" (і до сих пір мають).

де вони врешті решт оселилися

Бо інакше цілком певно на Україні на початку XX ст. не зібралося б близько третини світового єврейства

А де ж їм ще селитися? Де ще вони знайдуть стільки добровільних бесплатних рабів, як в Україні? Ніколи не задумувались, чому в т.зв. "цивілізованих країнах" зарплату виплачують потижнево, а у нас тільки після року безоплатної роботи люди задумуються, чи варто продовжувати туди ходити? Причому переважна більшість приходить до висновку, що таки варто, бо "місце пропаде" (але можливо ще не все втрачено: он луцькі транспортники застрайкували всього через 4 місяці ). Про особливу українську любов до барвистих папірців нетутешнього походження не варто й говорити, тепер більшість міжнародних спекулянтів валютною макулатурою сидять тут.

Правда, в усьому цьому з нами ще конкурує Розсія (бо руських-українців там від початку вистачало, а ще скільки довезли...).

[kudrom]

да, цікаве інтерв’ю з відомим євреєм

але от звідси виникає два питання:

1) чи всі євреї такі як Бродський і типу українські політики;

2) чи представники інших національностей мають такі ж "риси"?

[SunSeth]

Таким образом, как мне кажется, первый пункт (кто такие евреи и кто такие жиды) мы рассмотрели, сойдясь во мнениях на том, что понятие "жид" особой привязки к национальности персоны не имеет, а понятие "еврей" подразумевает четкую национальную принадлежность.

Мне, как и любому другому еврею, конечно, не особо приятно, что термин "жид" следует в одном ассоциативном ряду со словом "еврей", но так уж сложилось исторически. Виной тому, не в последнюю очередь - не самые благочестивые поступки и дела худших представителей моего народа. Но разве это значит, что нам некем гордиться, а вам некого уважать?

Значить, у Луцьку у 50-х було два кладовища для "худших представителей твоего народа":

© Книжка "Луцьк у 50-х роках ХХ століття на світлинах Ірини Левчанівської".

Де у місті ховали євреїв - загадка...

[vanus]

Ось трішки запізніла, але дуже влучна світлина.

[lumax]

німа часу біжу працюваи на жидо-німців

И как национальное самосознание - не страдает? При вашем отношении к евреям я бы просто впал в депрессию... Может в том и корень злости? Нехорошие и жадные "жидо-немцы" руководят и который месяц не дают премию?

Я скажу НІ, прояву слабкості в цілому держави, і малому общини інтернет суспільства на прохання ......(згадувалося вже кого smile.gif ) зміні назви теми і т.д.

С оглядкой на вышесказанное, такая сильная и волевая личность должна бы давным-давно иметь свой бизнес (и немаленький) и не работать на "жидо-немцев", а нанимать их на самые черные и грязные работы и всячески там угнетать Только этого почему-то не происходит...

Причина - назва не відповідає дійсності і настрою більшості форумчан

А вот тут - явное заблуждение...и слава Богу.

вони он як далеко від нас, аж біля Пакистану

О-о-о-о.....мил человек, бегом в школу за учебником географии. Возле Пакистана находится Индия, Афганистан, Китай и Иран. А Израиль немножко не там. И как вы прикажете видеть в вас серьезного и интересного оппонента, если у вас даже школьная программа по географии не то что хромает, а вообще "без ног"?

і гастрабайтерів їхніх тут не видно

Зато у них там все наоборот...

а у нас тільки після року безоплатної роботи люди задумуються, чи варто продовжувати туди ходити?

И в этом виноват КОНЕЧНО же работодатель. Ни в одной цивилизованной стране человек не позволит такого к себе отношения. Я не оправдываю таких работодателей, но не видеть вопиющей глупости подобных работников тоже было бы странно.

да, цікаве інтерв’ю з відомим євреєм

А меня оно рассмешило, если честно. Такое количество громких разоблачений - и прямо перед выборами! Такая небольшая политическая бомба-вонючка. Тимошенко - плохая, Яценюк - хороший. Не знаю как вам, а мне кажется, что пахнет заказным материальчиком

Де у місті ховали євреїв - загадка...

Я не совсем понял, что вы хотели сказать этой фотографией. Большинство волынских евреев лежат в братских могилах. Они были расстреляны еще в 1942-ом на всей территории Волыни в множественных гетто. Хотите поточнее?

Берестечко – 7 – 9 сентября 1942 г.

Владимир-Волынский – 1–15 сентября 1942 г.

Горохов – 15 сентября 1942 г.

Камень-Каширский – 10 августа 1942 г.

Ковель – 19 августа 1942 г.

Колки – сентябрь 1942 г.

Локачи – 13 сентября 1942 г.

Любомль – 1 - 7 октября 1942 г.

Любешов – 28 августа 1942 г.

Луцк – 23 августа 1942 г.

Маневичи – 5 сентября 1942 г.

Мацеев /Луков/ – сентябрь 1942 г.

Ратно – август 1942 г.

Рожище – 23 августа 1942 г.

Торчин – 22 августа 1942 г.

Турийск – август 1942 г.

Устилуг – 1 –15 сентября 1942 г.

Летом – осенью этого же года были полностью ликвидированы еврейские штетлы Несухоиже, Софиевка, Мельница, Дружкополь а также расстреляны большие группы евреев в селах Грояновка Старый Чорторийск, Хотяшов, Крымно, Новая Выжевка, Озеряны, Купичев, Тур, Млыново, Тростянец, Лавров, Воротнев, Порицк Голобы, Озютичи, Кисилин, Несвичи и др.

Фашисты понимали, что обнаруженные при освобождении Красной Армией оккупированных территорий места массовых уничтожений станут известны мировой общественности. Они приняли срочные меры, чтобы скрыть следы своих преступлений. В августе 1943 года ими была разослана директива командирам подразделений жандармерии, в которой требовалось: «Немедленно сообщить о местах нахождения и количестве могил (обших), особенно репрессированных». Цель заключалась в том, чтобы вскрыть их и сжечь трупы.

Среди документов, захваченных в здании, где размещалось гестапо в Ровно, было найдено донесение о выполнении этой директивы с перечнем около 200 населенных пунктов, где были зарегистрированы такие захоронения. Среди них несколько и в Волынской области.

История евреев сегодняшней Софиевки легла в основу голливудского фильма "Все освещено" (Everything is illuminated), в котором снялись Элайджа Вуд (Фродо из "Властелина колец") и вокалист небезысвестной группы Gogol Bordello Евгений Гудзь. Советую посмотреть на досуге - там и Луцк упоминается не раз

Захоронения на еврейских кладбищах относились в своей массе к довоенному периоду. Со временем их постигла обычная судьба еврейских кладбищ во всем регионе - на их месте просто построили что-то другое. Мне, к сожалению не известно много о кладбище на бывшей ул.Ленина, а на месте еврейского кладбища на Б.Хмельницкого - площадка перед школой №1 и прилегающая к ней парковка. Ничего не поделаешь - таков ход истории. Хотя порой она бывает слишком жестокой. Этим летом я возил двух израильтянок в Млынов (и это не цитата из Гугла). Они искали хоть какую-то информацию о семьях своих родителей. Вам нужно было бы заглянуть в их глаза, когда им показали ступеньки на крыльце какого-то старого админздания (военкоммат или что-то в этом роде), которые при ближайшем рассмотрении оказались перевернутыми могильными плитами со старого еврейского кладбища... Куда пошли могильные плиты с еврейских кладбищ в Луцке, мне пока неизвестно...

[lumax]

Ну что же, а теперь перейдем к вышеупомянутому пункту №2

Происхождение евреев

Происхождение евреев ранее считалось от семитских племён, пришедших из междуречья, но возник другой вопрос - откуда произошли семиты? Совсем недавно археология определила, что на тех же просторах Междуречья, где существовала очень развитая цивилизация шумеров, по соседству с ними жил ещё один древний народ - аккадцы. Предположительно, что эти два народа дали начало возникновению семитов. Одно из древних племён семитов двинулось к Средиземному морю, себя они называли древнееврейским именем עברי, от глагола לַעֲבוֹר, т.е. переходить, или пришедшими. Если исходить из Торы, действительно сам Авраам и его род пришёл в Ханаан из Ура Халдейского, из Вавилона, где правил царь Хаммурапи. Из моральных кодексов Вавилона древние иудеи много позаимствовали, они были включены в Тору.

Евреи присутствуют на землях современного Израиля уже более 3 тысяч лет. Отрицать это - полное невежество.

Более того, на данный момент евреи являются самым древним народом из тех, которые когда либо проживали на этой земле. Ханаанеи не сохранились, также как и филистимляне. Также стоит отметить, что название «Палестина» — это название региона подобно Сибири, Леванту, Ближнему Востоку и т. д. Палестина никогда не являлась отдельным независимым государством. У евреев эта земля известна как «Эрец-Исраэль» (Земля Израиля или Страна Израиля).

Само же слово "Палестина", как можно легко догадаться, образовалось из названия народа "филистимляне". А вот филистимляне в свою очередь, являлись переселенцами с Крита, о чем есть неоднократные упоминания в Библии. То есть палестинские арабы отнюдь не являлись коренным населением Палестины.

Если история еврейского присутствия на этих землях вас интересует подробно - пройдёмте сюда и еще сюда. Здесь вы найдете Очерк по истории евреев в Палестине c 11 века до н. э. и до 1948 года. Причем очень подробный...

Современные границы

Карту современного Израиля вы можете легко нагуглить. При образовании государства в 1948 году территория была значительно меньше, но в ходе Шестидневной Войны к территории страны был добавлен ряд стратегически важных территорий. Почему? Для этого давайте взглянем на карту Израиля образца 1948 года.

Желтым цветом отмечены территории принадлежавшие арабам, оранжевым - евреям. При создании арабо-еврейского государства такой раздел вполне устроил евреев, но был категорически отвергнут арабами. А теперь обратите внимание на 2 тоненьких "перешейка" связывавших части еврейского государства между собой. Один из них вы видите слева от Иерусалима, а второй - в верхней части карты. Еще в самом начале Войны за Независимость (развязанной шестью (!!!) арабскими государствами против только что созданного Израиля на второй (!!!) день после провозглашения независимости и в результате бездарно проигранной), в самом начале этой войны арабы смекнули, что контролируя эти перешейки, можно попытаться разбить еврейские территории на несколько слабых частей, которые уничтожить будет гораздо проще. Именно поэтому расширение этих перешейков на карте и контроль этих территорий являлся для Израиля вопросом жизни и смерти. Еще одним принципиальным вопросом являлось возвращение контроля над древней столицей Иудейского Царства - Иерусалимом. Как результат - современная карта Израиля.

Что ж, думаю на вопросы о древних и современных границах еврейского государства я ответил.

Что касается вопроса о том, кто кого и сколько раз имел - мне не совсем понятна его суть. Если мы хотим поговорить об арабо-израильском конфликте, то я предложил бы вынести это в отдельную часть дискуссии, потому как там тоже широкое поле для дебатов...

[lumax]

Где оппоненты? Куда они разбежались? Я требую продолжения банкета!

[SunSeth]

Где оппоненты? Куда они разбежались? Я требую продолжения банкета!

Ну, раз ти так просиш...

Я не совсем понял, что вы хотели сказать этой фотографией.

Там головне не фотографія, а пояснення до неї Ірини Левчанівської, дочки сенаторки Левчанівської.

[lumax]

Там головне не фотографія, а пояснення до неї Ірини Левчанівської, дочки сенаторки Левчанівської.

И что, собственно, это должно было мне доказать? Я вроде как не отрицал существования термина. К тому же, боюсь ошибиться, но фамилия "Левчанівська" предположительно имеет польское происхождение...хотя давайте все же уточним...

И.ЛЕВЧАНОВСКАЯ известная и уважаемая на Волыни общественная деятельница, фото- и кинолюбитель, автор сотен публикаций в периодической прессе, книг "Вспомнилось мне", "Далекое и близкое". Она происходит из интеллигентной семьи ЛЕВЧАНОВСКИХ-ГРОДЗИНСКИХ. Ее мама — Елена Левчановская — была первой женщиной-сенатором в сенате Речи Посполитой 1922-1927 годов от Волыни. Именно ее именем названа улица в Луцке.

Ух ты, и правда потомственная полячка! Не наводит на размышления? Не обьясняет употребления именно такого оборота - "жидівське кладовище"?

[vanus]

Ух ты, и правда потомственная полячка!

не факт, навііть з того, що сенаторка була захисником прав українців (волинян) вказує на її українське походження, а також те що вона народилась і проживала саме на Волині як і її дочка

(Олена Левчанівська (дівоче – Гродзінська) народилася 9 лютого 1881 р. в с. Городно Володимир-Волинського повіту (тепер Локачинського району).

Нелегко здогадатись про походження її прізвища - 1, і 2 її імя та побатькові абсолютно українські.

Ось тому і я впевнений що жиди це євреї, і нічого поганого в цій назві немає.. Тому я користуюсь словом "жид", але не в їх присутності, просто із-за того (я вже казав).

Проте тема зараз саме про родіну евреїв.

[VeryFate]

А чому би ні ? Це ж вигідно

Я на 100% впевнений що пан люмакс такий кордон не пройде , мене також не пропустять.

А обширну відповідь дам пізніше.

[vanus]

Наскільки я знаю то особливих проблем з перетином кордону немає. Якщо виконати закон то до ізраєлю попасти не важко, були б гроші і час і бажання.

Такшо картінка жарт, тобто підпис під нею.

[lumax]

Если речь шла о границе Израиля, то будьте спокойны - у меня мультивиза в загранпаспорте до 2015 года стоит

А на фотографии, скорее всего, охраняется въезд в самовольные поселения, которые законом было предписано демонтировать, на что поселенцы ответили жестким сопротивлением.

навііть з того, що сенаторка була захисником прав українців (волинян) вказує на її українське походження

А права украинцев способны защищать только украинцы? Неужели украинцы настолько разуверились в том, что могут кому-то быть небезразличны?

народилася 9 лютого 1881 р. в с. Городно Володимир-Волинського повіту

А Владимир-Волынский и его окрестности тогда были частью какой страны? Правильно, Польши И школы там были какие? Правильно, польские

Но vanus прав, хотелось бы услышать голоса оппонентов по поводу пункта 2. Мы уже давно перешли к его обсуждению...

[Beeline]

Но vanus прав, хотелось бы услышать голоса оппонентов по поводу пункта 2. Мы уже давно перешли к его обсуждению...

lumax, твой собеседник vanus удаляет посты как твоих оппонетов так сочувствующих. Задает вопросы и отвечает.

Фактически сам разговаривает с тобой.

Даже тему беседы создал Он по твоей просьбе.

Предлагаю переименовать весь раздел "Политика и т.д." в "свобода vanus".