ФК Волинь (архів)

[TUBORG]

блін...а були ж хороші моменти

[Wayner]

Долгожданная "прессуха" главного тренера Волыни, чья команда уступила в Симферополе.

— Начали игру мы достаточно хорошо, но потом футболисты поняли, что будет все время так продолжаться. Создавались моменты, но они не реализовывались. Хорошая команда на выезде имеет 1-2 момента, она их реализовывает и пытается искать счастья у других ворот, но почему-то наша команда в конце решила удержать счет. Начали падать, возмущаться, к судье иметь какие-то претензии. Это ясно, что судья "крымский", у него симпатии, если бы он был со Львова — он бы нам симпатизировал (судил Юрий Грисьо со Львова - football.ua). Так хотел он не знаю чего, но самое главное, ни за что желтых карточек надавал. Трудно говорить обо всей игре, я думаю, проигрывать мы не должны были. Но раз не доработали — значит проиграли. С Майконом, конечно, будет серьезный разговор, он жестко сыграл, он виноват, но он не играл грубо. Скорее всего, здесь была провокация игрока Таврии. Я их предупреждал, что это будет.

— Есть ли у вас информация о тяжести травмы Романенко?

— Пока не знаю. Будем узнавать. Наверное, опять сотрясение мозга, его шатало, кружилась голова.

— Насколько оптимальным был сегодня состав вашей команды?

— В лазарете есть игроки, но они на сегодня не задействованы в постоянных матчах, поэтому проблем больших не было. Шумахер, правда, перед игрой сказал, что у него травма, но я уверен на сто процентов, что ему стало холодно, и он решил, что нечего мерзнуть, лучше посижу на скамейке.

— Как вы прокомментируете перенос матча Зари с Металлистом из Алчевска в Донецк, ведь вам пришлось в Алчевске играть?

— Нормально. Видно вступили серьезные люди. В Харькове думают про футбол круглосуточно, страхуют своих футболистов, переживают в организационном плане, чтобы матч прошел на высоком уровне. Сработал, наверное, разум и взаимопонимание всех служб: Зари, премьер-лиги и, конечно, Металлиста

— Как прошел сбор в Крыму, удалось ли просмотреть потенциальных новичков?

— Я говорил, что шесть агентов могут пригласить полтора игрока. Они привезли пару игроков. Одного молодого парня мы, наверное, возьмем.

— С чем связано отсутствие сегодня в составе воспитанника крымского футбола Евгения Павлова?

— Он "сломался" вчера перед игрой дубля. Сказал, что его тревожит задняя поверхность бедра. Чтобы провести обследование нужно не менее суток, поэтому мы решили уже дома его посмотреть. Рисковать я тоже не хочу. МРТ покажет, насколько он усложнил нам игру или свою судьбу. Как футболист он прогрессирует, у него есть неплохие задатки, но он зависимый игрок, ему надо получать много передач, чтобы реализовывать моменты. Пока он не попадает в основной состав, был бы здоровый, наверное, играл бы он сегодня.

[Michaylo]

С.Альтман - про цей же матч.

http://sport.bigmir.net/football/ukraine/1530788-Al-tman--Volyn--navjazala-nam-igru--kotoraja-byla-ej-vygodna

[electric]

Інформація з стану клубу: Пищур повертається! Щоправда почне грати (якщо почне) вже навесні.

[Nokian]

Поки Кварц буде перебирати 30 річними ветеранами ніякого результату вище 10 місця Волині не світитиме.Та й гри нема, лотерейна мука.

[electric]

Кварц риїться на помийці вільних агентів і іноді знаходить там справжні таланти, от із того що він там нарив пробує ліпити команду . Він її ліпить вже хтозна скільки ,а команди все нема , весь час йде пошук складу. Ясне діло нема постійних виконавців ,не буде й зіграності між ними і розраховувати на високий результат не приходиться. Вся біда в тому що в нього найменший бюджет серед всіх команд вишки і те що він робить з того що має, це прекрасний результат.

[Nokian]

Не думаю, що бюджет Кривбаса сильно відрізняється від Волині.

Але там менше займаються бізнесом і більше чисто футболом.

[Smith]

У Романенка знову струс мозку

Нагадаємо, що у сьогоднішньому матчі проти "Таврії" воротар лучан Всеволод Романенко на четвертій хвилини гри у зіткненні з гравцем "Таврії" Любеновічем одержав удар у голову поблизу скроні й втратив свідомість. Незважаючи на те, що лікарі привели воротаря до тями, за десять хвилин Весолоду знову стало зле і лучанам довелося проводити вимушену заміну.

Як повідомили лікарі команди, за попереднім діагнозом у Романенка не рецидив старої травми, а новий струс мозку. Нині Всеволод разом з "Волинню" повертається до Луцька, а на днях на сміливого кіпера очікує повноцінний медичний огляд, після якого й буде визначено важкість ушкодження та тривалість лікування.

[justice777]

Михайличенко: "Безус и Родич - да, Майкон и Коноплянка - нет"

http://terrikon.com/posts/102834

[Smith]

Трошки не в той топік кинув новину.

[Wayner]

Монахов продолжит карьеру в "Волыни"

Бывший защитник "Таврии" Антон Монахов, недавно покинувший расположение симферопольской команды, продолжит свою карьеру в луцкой "Волыни".

Как стало известно "Чемпионат.com", проблем с трудоустройством в команде Кварцяного у защитника возникнуть не должно, поскольку компенсацию за него платить не придётся. С крымским клубом Монахов расторг контракт по обоюдному согласию сторон.

Уже в ближайшие дни Монахов подпишет с "Волынью" полноценный контракт и станет игроком луцкой команды. Источник: "Чемпионат.com

[Smith]

Непогане підсилення для Волині. Це радує!

[special]

Шиков, Масло, Дрпіч, Ізворану, Годований...

[Michaylo]

23.11.2011 09:27 Футбол

1366

0

Кварцяный как на ладони

Откровенно об одном з самых ярких и харизматичных тренеров в Украине

У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», продовжуємо презентувати Волинську область.

Про неординарного наставника луцької «Волині» вболівальники, здається, знають усе. Відомо про нього чимало цікавого й футболістам, які тренувалися та грали під його егідою. Один із них, наприклад, якось заявив: той, хто працював із Кварцяним, у цирку вже не сміється.

Від Києва до Чити

Між тим, Віталій Володимирович − це вже своєрідна візитна картка якщо не загальноукраїнського футболу, то волинського − поза усіляким сумнівом! Він народився 19 липня 1953 року в Луцьку. По закінченні десятирічки навчався в Київському спортінтернаті. Був призваний в армію, де навіть устиг пограти за СКА «Чита». У рідному місті виступав за аматорський «Прилад», «Торпедо» та «Волинь», що грали у другій всесоюзній лізі. Викликався до складу молодіжної збірної УРСР.

«Прилад», «Торпедо», «Волинь»…

Тренерська біографія розпочалася на чолі того таки «Приладу», з яким Віталій Кварцяний у 1983-му навіть виходив на міжнародну арену. Як переможець республіканського турніру товариства «Авангард» луцька команда за сумою двох матчів переграла болгарську «Зірку» з Софії. Із 1984 року − головний тренер «Торпедо». Протягом багатьох років (1989-1990, 1994-1997 і з 2001-го) − наставник «Волині», з якою виграв змагання у другій лізі першості СРСР (1989) та яку двічі виводив до вищого дивізіону чемпіонату України (2003, 2010). Двічі діставався півфіналу Кубку України (2003, 2010). Має досвід роботи за кордоном: очолював команду майстрів КШО Польща (1990-1994). Закінчив вищу школу тренерів. Заслужений тренер України.

Пухкий записник

Перелік футболістів, що міститься у записнику Віталія Володимировича, насправді вражає. Достатньо сказати, що Олег Лужний, Анатолій Тимощук, Олег Герасим’юк, Марко Девич, Тарас Кабанов, В’ячеслав Шевчук та багато-багато інших пройшли «школу Кварцяного»! Єдині, мабуть, кого «коуч» вчасно не помітив, так це уродженець Любешова Тарас Михалик і син одного з найкращих бомбардирів «Волині» Андрія Федецького − Артем, який нині виступає за «Карпати». Із талантом цього наставника та з цілою плеядою підготовлених ним кваліфікованих виконавців познайомилася футбольна громадськість не тільки від Сяну до Дону, але й від Чорного до Балтійського морів, від Тихого до Індійського океанів. Пропонуємо вашій увазі кілька маловідомих сторінок із багатого на події життя Віталія Володимировича − з перших вуст.

Про тренерську ідею

− Після закінчення Київського спортінтернату, в 1970-му, Володимир Байсарович, Анатолій Опельбаум і Валерій Синюк запросили мене в «Торпедо». Я погодився, хоча, звичайно, клопоту зі мною у тренерів було чимало. Був таким собі вуличним хлопчиськом, який не любив дисципліну. Я вже почав виходити на заміну, коли мама вирішила… віддати мене в армію! Тож 1 листопада, в числі перших призовників, забрали на службу в авіацію. Спочатку в Сибір, потім − в Монголію. Проте більшість гравців «Торпедо-2» були тоді військовослужбовцями строкової служби, і тому я також незабаром повернувся додому.

А згодом, у 1977 році, вирішили створити команду майстрів без будь-якої участі армії. Відібрали, насамперед, усіх місцевих футболістів: мене, Кльоца, Курильчука, Чижа, Долиняка… Байсарович запросив і Мирона Маркевича зі Львова. Словом, кістяк було сформовано, всі готувалися їхати на весняні навчально-тренувальні збори до Закарпаття. Якраз визначали зарплати футболістам і тренерам. З усіма дійшли згоди, а мені сказали: «Ти − місцевий, тож можеш почекати!». А я саме виступав за колектив Луцького електроапаратного заводу, недавно одружився, син народився, й тому просто все покинути й вирушати в невідомість не захотів. «Мені не так гроші важливі, як соціальний статус!» − заявив я наставникам і залишився в Луцьку.

А тут якраз на приладобудівному заводі з’явилася вакансія тренера з футболу. Наважився піти на цю посаду й довести всім, що здатен самотужки вирішувати всі організаційні й фінансові питання без жодного обману! Тож 11 квітня 1977 року написав заяву про прийом на роботу, потім здобув першу вищу освіту. Зараз, озираючись назад, можу стверджувати: вісім років на тренерському містку «Приладу» були, мабуть, найкращими в моїй біографії.

Про віру і звичаї

− Я шанобливо ставлюся до християнства, часто буваю в церкві, нерідко пропоную туди зайти всім футболістам… Хоча й маю свої особливі звички й традиції. Бог завжди допомагав мені на життєвій дорозі. Не можна відходити від реалій. Треба навчитися християнській смиренності. Не можна не враховувати того, що відбувається навкруги. Коли якась вища сила знаходить відгомін у внутрішньому стані, і в цю хвилину хочеться сказати саме це, то й треба так робити! Кажуть, що я надто відвертий… Та навпаки: інколи тримаю в собі те, що треба було б сказати на весь голос. І від цього − також страждання. Лицемірство − один із найстрашніших смертних гріхів. В мене не виходить натягати на власне обличчя маску іншої людини, не можу говорити те, що хоче почути хтось інший, діяти так, як мені не дозволяє віра та виховання.

Про команду-мрію

− «Волинь», що виграла першість УРСР у 1989-му, − це взірець для багатьох команд. Для мене особисто той успіх був черговим етапом утвердження як фахівця. Мирон Маркевич із Луцька вирішив перейти до Хмельницького «Поділля». Мене кликав із собою, а я все розмірковував, три місяці виконуючи обов’язки головного тренера «Торпедо». З одного боку, на знак солідарності з Мироном Богдановичем, я мав також піти, проте їхати до Хмельницького не хотілося. В облспорткомітеті ж мені сказали: «Або ви й далі працюватимете з «Торпедо», або взагалі не залишитеся у волинському спорті». Що було робити? Погодився. Тим більше, смак перемог уже відчув: на чолі «Приладу» вигравав турніри на призи «Робітничої газети», «Спортивної газети»!

Повернув Мозолюка, Філонюка, Федюкова, запросив Раденка, Лайзана, Зейберліньша… Колектив вимальовувався досить амбіційний, проте у 1988 році через низку обставин належного результату він не досяг. Плюс втратили Корпоная, який перейшов у «Металіст», Лужного, котрий транзитом через Львів перебрався у київське «Динамо»… Що ж, ми заручилися підтримкою профспілок, створили відомчо-територіальний госпрозрахунковий клуб «Волинь», перейнявши досвід дніпропетровського «Дніпра» і колег із Польщі − працювали майже цілодобово. За рік клуб, витративши 618 тисяч рублів, заробив 680 тисяч. І при цьому за кожну перемогу футболістам виплачувалися серйозні премії.

Наступного року ми не просто виграли українську зону всесоюзної другої ліги. Ми показали, як досягати успіху в умовах надважких змагань, в яких брали участь 27 команд. Усе вирішувалося в останніх двох турах, котрі ми, на щастя, проводили в рідних стінах. Зустрічі з одеситами та миколаївцями були дуже напруженими, але ніхто з футболістів у цей момент не підвів. Команда діяла, як один живий організм! То був приклад для багатьох поколінь. Майстерність − дуже важлива, але характер − на першому місці!

Про виявлення талантів

− Скільки мені треба часу, щоб визначити, чи вийде з того чи іншого хлопця класний футболіст? Буває по-різному, проте я майже ніколи не помиляюся. Наприклад, поряд з Анатолієм Тимощуком виступали не менш талановиті Володимир Гапон і Володимир Гащин. Але Толя виділявся − справжній скарб. Надзвичайно відповідальна і порядна людина, здатен приймати логічні рішення буквально за мить. І не тільки приймати − реалізовувати їх!

Уперше я Тимощука побачив зовсім юним хлопцем під час матчу між колективами фізкультури. Він на полі провів лише тайм. Худий такий, невисокий, але все правильно робить. Ніби то всі бігають, стараються, падають, а цей − як усі інші, але все «в музику», з великим бажанням. «Добре, − думаю − подивлюся, як він серед дорослих себе покаже…». А він і там − на видноті! І тоді я сказав: «Це буде серйозний футболіст!»

Таких історій у мене дуже багато. Побачив якось у ділі Марко Девича і за 5 хвилин вирішив: він потрібен «Волині». Виявилося, що вже не тільки нам, але й «Металісту» та збірній України. Ще один приклад − Слава Шевчук. Мій наступник у «Волині» не повірив у цього захисника. Тоді я хлопця забрав до себе в Хмельницький. Далі − в Запоріжжя. Запропонував тренеру Віктору Догадайлу спробувати його в збірній 15-річних, той взяв участь у кількох зустрічах, але чимось не підійшов… І все ж таки в підсумку Шевчук став гравцем національної команди, за яку провів вже два десятки матчів! Тому що він має в собі сильні вольові якості, бачення високої мети і велике бажання її досягти.

Про щит і хрест

− Є символи і традиції, які треба завжди підтримувати. Коли я дізнався, що древнім гербом Волині було зображення малинового щита з білим хрестом посередині, то спочатку здивувався, а потім − захопився. У мене на стіні висять два гобелени ручної роботи. На одному − герб Волині, на іншому − Луцький замок. Я їх як побачив, то одразу купив. Потім − ще емблему «Волині» роботи того ж майстра. Це − святині для кожного волинянина.

Я − корінний лучанин, тут жило багато поколінь моїх рідних! Тому і на емблемі клубу, і на футболках спортсменів є стилізоване зображення волинського герба для підкреслення нашої історії, відчуття патріотизму. Футболісти, журналісти, шахтарі, селяни, митці, представники влади повинні працювати так, щоб прославляти рідний край далеко за його межами. Я роблю саме так і мрію, щоб так трудився кожен.

На фото: Віталій Кварцяний у своєму службовому кабінеті, на стінах якого є чимало цікавих експонатів: від фотографій футбольних команд, які тренував, до афоризмів на зразок «Коли ти припинив боротьбу, то вже програв».

ffu.org.ua

[Smith]

Виталий Кварцяный: "Африканцев нужно кормить"

Один за другим покидают «Таврию» футболисты, которые долгое время выступали в этом коллективе. Но кое-кто уже намечает варианты своего дальнейшего трудоустройства. Так, стало известно, что Антон Монахов может продолжить карьеру в «Волыни». Чтобы прояснить ситуацию, мы обратились к главному тренеру лучан Виталию КВАРЦЯНОМУ.

— Виталий Владимирович, как вы прокомментируете ситуацию с переходом в «Волынь» Антона Монахова?

— Его возможности мне хорошо известны, и я не против видеть его в своей команде. Но торопить события не стоит, поскольку все будет зависеть от нашего руководства.

— Кстати, игровым параметрам ваших игроков соответствует еще один экс-симферополец Лаки Идахор.

— Это хороший нападающий, но он мне нужен был два-три года назад. Сейчас же у нас в команде есть футболисты, играющие в его манере. Это и Павлов, и Шумахер, и в какой-то степени Бабырь. На данный момент мы хотим усилиться более реактивными исполнителями.

— Во время паузы в чемпионате «Волынь» работала в Крыму, и там вы наблюдали за африканскими футболистами...

— Там были игроки 1994-го и 1995 годов рождения. Среди них — рослые и техничные исполнители, но слишком уж худенькие. Их только откармливать пришлось бы лет пять. Задатки у некоторых неплохие, но вот кого-то, имеющего изюминку, я не заприметил, так что просмотр на этом и закончился.

[StariyPerdun]

Інформація з стану клубу: Пищур повертається! Щоправда почне грати (якщо почне) вже навесні.

Александр Пищур может перейти в чешскую "Славию"

http://www.ua-footba...h/4eccdeca.html

О, розбанили.

[Nokian]

От Халка би нам.

[yurgen]

Александр Пищур может перейти в чешскую "Славию"

Если зимой Страку утвердят главным тренером «Славии», то переход Пищура – дело времени.

С третьей попытки дочитался, что в фамилии тренера есть ещё и буква Т

[Michaylo]

Футбольний щит. Мікрорайон ЛПЗ.

Приїхали...

http://i025.radikal....17e8d4cad3d.jpg

[Elektron]

Щасти нам сьогодні. Порвем пердян)

[Tumoxa44]

Ні пуха ні пера Волині! Візьмемо сьогодні 3 очки

[Michaylo]

Ну - по першому тайму : несправедливості немає.

Деколи ми витягували такі матчі. Хоча, заради справедливості - мотивація у "Дніпра" ого-го.

[vitali]

гол!!!

1 : 2

[Michaylo]

По ситуації - мало б бути 2 : 2 на фініші!

[Michaylo]

1 : 2 . Жаль. Перемоги з Іллічами! Про Метал промовчу...