ФК Волинь (архів)

[BARAKUDA]

По статистиці видно, що "Волинь" старалася... Ще раз - МОЛОДЦІ...

[kudrom]

Молодці!

Трохи важко вигядали, але ж виграли! І йолки-палки, 6-е місце! Чудовий доказ, для всіх, хто після Ворскли 1-го матчку вже списував в першу лігу! Відкриття чемпіонату, і головне завдяки командній грі, без зірок! 

А ще подивіться сьогоднішній склад і порахуйте іноземців. Після заміни Майкона це лише Стевіч! А хто там каже, що ліміт негативно впливає на чемпіонат. Та якщо буде обмеження 3 іноземця на  полі максимум, то було б оптимально, це дійсно були б кращі з кращих.

Завдання на зиму - не вестися на "бізнес-пропозиції" від інших клубів, в ідеалі докупити одного нападника і, можливо, в центр захисту когось, якщо Омоко буде далі хворати, а Ващуку все ж роки дадуть знати про себе.

Ще раз всіх вітаю!

[Smith]

Завдання на зиму - не вестися на "бізнес-пропозиції" від інших клубів, в ідеалі докупити одного нападника...

Терміново шукати гроші на викуп Бутка у Шахтаря.

Ну і захисника, бо діла не буде - я з kudrom погоджуюсь на всі 100%.

[GraysonPierce]

Ходять такі чутки: Кварц казав, що нам навряд чи вдасться втримати Бутка і Павлова. По них є хороші пропозиції.

[Nokian]

Бутко, Пічкур,Піщур,Скоба грають на рівні зірок, але наче поки що не хворіють зоряною хворобою.

[Богдан]

Пічкур+Піщур=Перемога

[vvasyok]

хто вкурсі де можна придбати оригінальну футболку і бейсболку Волині?

[Smith]

хто вкурсі де можна придбати оригінальну футболку і бейсболку Волині?

Подивись бо в Олімпі (біля редакції газети Віче), або в Атлеті.

[yurgen]

хто вкурсі де можна придбати оригінальну футболку і бейсболку Волині?

Не знаю на счёт оригинальности, но футболки продаються в Олимпе на Л.Украинки. Или перед футболом палатку ставят, но тогда ждать до весны надо. Клубного магазина нету. Ультрасы тоже туда отправляют по этому вопросу. Если надо надпись сделать на футболке, то это за центральным корпусом универа. Они там и шрифт знают и правильное размещение номера.

[justice777]

«Волынь» должна – нет, просто обязана! – одержать сотую викторию. И вообще, в Луцке по весне будет весело: сотая победа, 300-й мяч! Жаль, не успеют 300-й матч провести, ну то такое, чи не юбилей.

http://www.ua-football.com/ukrainian/high/4cf4e112.html

[mykolaj]

Официальный сайт киевского клуба приводит слова Вадима Рабиновича: "Мы ведем переговоры о приобретении буквально в ближайшие недели перспективного нападающего из клуба Премьер-лиги.

то випадково не на Павлова Жеку він намікає?...а Майкона Вам не нада, Вадім Зєновьєвіч?тут повністю

[Smith]

Официальный сайт киевского клуба приводит слова Вадима Рабиновича: "Мы ведем переговоры о приобретении буквально в ближайшие недели перспективного нападающего из клуба Премьер-лиги.

то випадково не на Павлова Жеку він намікає?...а Майкона Вам не нада, Вадім Зєновьєвіч?тут повністю

Ні, слава Богу, це не Павлов, а Ковпак:

Ковпак продолжит карьеру в Арсенале

Экс-капитан и лидер Таврии Александр Ковпак станет игроком Арсенала.

Сегодня он подписал трехлетний контракт с киевским клубом, сообщает сайт агенства представляющего интересы игрока.

В конце декабря завершается текущее соглашение Ковпака с Таврией, после чего он получит статус свободного агента. Последние несколько недель он провел в дубле крымчан.

27-летний Ковпак провел в Таврии шесть лет, выиграл с командой Кубок Украины, принял участие в еврокубках, в сезоне 2008/2009 он стал лучшим бомбардиром чемпионата Украины. В общей сложности за шесть лет, проведенные в Таврии, Ковпак принял участие в 177 матчах чемпионата и Кубка Украины, а также евротурниров и забил 53 гола.

джерело

[Богдан]

УПЛ. Итоги ноября от Sport.ua

Лучший тренер месяца

1. Виталий КВАРЦЯНЫЙ, «Волынь»

Второй раз за последние три месяца одиозный наставник «Волыни» становится победителем нашего рейтинга в номинации «Лучший тренер». Виталию Кварцяному удалось практически невозможное. За первую часть сезона дебютант элитного дивизиона сумел не просто навязать борьбу китам отечественного футбола, но и сходу вписаться в группу команд, которая ведет борьбу за еврокубки. Если так все и продолжится, именно «Волынь» будет в числе тех команд, которые в следующем сезоне представит нашу страну в Европе. За последних четыре тура Кварцяный добыл для Луцка три победы и одну ничью в матче против крепкого «Днепра». Это второй показатель за ушедший месяц среди всех команд Премьер-лиги после донецкого «Шахтера», который добыл четыре победы из четырех.

2. Мирча ЛУЧЕСКУ, «Шахтер»

О «Шахтере» мы уже говорили. О его 12-очковом опережении киевского «Динамо» - еще нет. Да и говорить здесь не о чем. За последние 4 матча команда Мирчи Луческу набрала на 7 очков больше своего главного конкурента, что практически гарантировало «горнякам» чемпионский титул. Команда Мистера сейчас на ходу и вряд ли найдется тот клуб, который сможет его остановить. Одна ничья и одно поражение в 19-ти турах - это чемпионский график Луческу.

3. Сергей КОВАЛЕЦ, «Оболонь»

Имея в своем распоряжении игроков, явно не превышающих уровень Первой лиги, Сергей Ковалец сумел выжать из скромной «Оболони» максимум. В первом круге чемпионата Ковалец стал настоящим героем, переиграв и «Шахтер», и «Динамо». Последняя победа была добыта как раз в начале минувшего месяца. После чего была ничья с донецким «Металлургом», победа над «Ворсклой» и достойное поражение от «Днепра» на своем поле.

Лучший игрок месяца

1. Александр ПИЩУР, «Волынь»

Настоящий «велетень» луцкого клуба, который заметно усилил команду, перейдя из словацкого «Ружомберока», где он стал четвертым бомбардиром местного чемпионата. За последний месяц форвард, который третий раз появился в «Волыни», сумел забить четыре важнейших гола (в ворота «Ворсклы», «Кривбасса» (дважды) и запорожского «Металлурга») и отдать результативную передачу. Безоговорочный лидер нашего рейтинга, оставивший далеко у себя за спиной остальных его представителей.

2. Дмитрий ЧИГРИНСКИЙ, «Шахтер»

Одной из главных причин отличного выступления «Шахтера» является его безупречная оборона. Соперникам команды Мирчи Луческу с большим трудом удается создать у ворот Андрея Пятова хотя бы полумомент, не говоря уже о полноценном голевом. Ныне же эту оборону сложно представить без Дмитрия Чигринского, который, вернувшись из Испании, заиграл с двойной уверенностью и отдачей.

3. Евгений СЕЛЕЗНЕВ, «Днепр»

Лучший бомбардир нынешнего чемпионата, который вновь и вновь доказывает свою состоятельность. Вот и в двух последних матчах своей команды Евгений Селезнев смог отличиться в воротах соперников тремя забитыми голами, которые принесли «Днепру» победы. Единственное «но» - из 12 голов в чемпионате, 5 форвард сборной Украины забил в ворота мариупольского «Ильичевца».

Лучший молодой игрок месяца

1. Богдан БУТКО, «Волынь»

В октябре нынешний защитник «Волыни» занял в нашем рейтинге второе место, в сентябре - первое. И вновь Богдан Бутко взошел на Олимп, оставив за своей спиной таких мастеровитых игроков, как Евгений Коноплянка и Тарас Степаненко. Безусловно, лучший молодой игрок первой части сезона, который уже сейчас способен помочь национальной сборной Украины, которая всегда испытывала проблемы на правом фланге обороны. Кроме всего прочего, по возвращению в «Шахтер», откуда он был взят «Волынью» в аренду, Бутко способен навязать достойную борьбу Дарио Срне. По крайней мере, на сегодняшний день этот молодой защитник (который способен в одиночку закрыть всю бровку), помимо лидерских качеств, ничем не уступает хорвату.

2. Евгений КОНОПЛЯНКА, «Днепр»

Несмотря на некий спад в своей игре, Коноплянка продолжает стабильно трепать нервы защитникам любой команды. В матче 17-го тура своим точным ударом Коноплянка принес «Днепру» ничью в матче против «Волыни», а в поединках с «Карпатами» и «Ильичевцем» был одним из самых активных исполнителей на поле.

3. Тарас СТЕПАНЕНКО, «Шахтер»

С каждым матчем Мирча Луческу все и больше доверяет место в основном составе молодому Тарасу Степаненко, который лишь в начале сезона пополнил ряды «Шахтера». Можно сказать, что во многом «благодаря» травме Фернандиньо Степаненко получил шанс в первой команде, где отлично цементирует центр поля. Пока своим шансом экс-металлург пользуется сполна.

Лучший вратарь месяца

1. Ян ЛАШТУВКА, «Днепр»

Самая надежная оборона ноября не может остаться без внимания, тем более, когда практически в каждом матче свою команду в патовых ситуациях спасает чешский кипер «Днепра» Ян Лаштувка. За 4 минувших тура экс-голкипер «Шахтера» пропустил всего один гол от луцкой «Волыни», но сохранил свои ворота на замке в поединках против «Карпат», «Ильичевца» и «Оболони».

2. Виталий НЕДИЛЬКО, «Волынь»

Виталий Недилько никак не хочет отдавать свое место в основе сенегальцу Ндое, которого Кварцяный часто называет лучшим голкипером в мире. Всего-навсего 3 пропущенных гола в четырех матчах - достойный показатель для вратаря клуба, который не борется за медали в чемпионате.

3. Александр РЫБКА, «Оболонь»

Допустив досадный ляп в матче против донецкого «Металлурга», Александр Рыбка взял себя в руки и выдал потрясающую игру против «Ворсклы». А если учесть, что молодому голкиперу до этого удалось провести хороший матч против киевского «Динамо» и неплохо сыграть против «Днепра», можно сказать, что ноябрь, несмотря на 2 пропущенных гола, вышел для Рыбки более чем удачным!

Сборная месяца

Сборная от Sport.ua: Ян Лаштувка («Днепр») - Богдан Бутко («Волынь»), Дмитрий Чигринский («Шахтер»), Андрей Русол («Днепр»), Разван Рац («Шахтер») - Тарас Степаненко («Шахтер»), Сергей Валяев («Металлист») - Александр Пищур («Волынь»), Игорь Худобяк («Карпаты»), Олег Гусев («Динамо» Киев) - Евгений Селезнев («Днепр»).

Sport.ua

[Богдан]

Не забывают в Днепропетровске и о лимите, который с наплывом иностранцев может стать для Днепра проблемой, поэтому ведутся переговоры и по приобретению отечественных игроков. Среди потенциальных новичков те же источники называют полузащитника Карпат Игоря Худобяка и арендованного у Шахтера Волынью защитника Богдана Бутко.

[justice777]

Шахта Бутка не продасть, оскільки розраховують на нього як на заміну Срні.

[Богдан]

Шахта Бутка не продасть, оскільки розраховують на нього як на заміну Срні.

Можливо й так... але було б класно якби Волинь Бутка викупила, але я думаю цього не буде...

[kudrom]

якщо дійсно заміна Срні, то добре, це крок вперед, а якщо віддавати, щоб лавочки грів в "Шахтарі", то не тре

якщо Бутко повторить шлях Тимощука буду тільки радий за нього, і знову жирний плюс Кварцу, який навіть не знаю кому поступається за рівнем селекційного чуття, все більше впевнююсь, що не такою вже фантастикою був би Кварц тренер збірної, "мажори" б одразу попустилися, а футбольна злість появилася б

а щодо характеру, то от вже Пищур казав, що з роками він стає добрішим, ще рік-два і буде "мілєйшей души чєловєк"

[Smith]

Наскільки я знаю (з джерел у ФК Волинь), вартість Бутка за оцінкою Шахтаря на початку осені була 3 млн. євро. Зараз, мабуть, вже дорожче.

[Богдан]

Його люблять і ненавидять однаково палко. Його прес–конференцій завжди з нетерпінням чекають журналісти. Ніхто з українських футбольних тренерів не «відзначився» такою кількістю медіа–скандалів, як Віталій Кварцяний. Безпосередній, надзвичайно емоційний і вразливий, він був і залишається таким. Не дуже зручним, бо може різати правду у вічі. Вболівальники луцької «Волині» готові вибачити йому все, бо тільки він зміг втілити їхню мрію — побачити улюблену команду в прем’єр–лізі. І це Кварцові вихованці сьогодні грають за провідні українські та відомі закордонні клуби. Це він зараз став депутатом міськради від «Фронту змін», щоб змінити ставлення міста до футболу і спорту.

Я зустрілася з віце–президентом і головним тренером ФК «Волинь» Віталієм Кварцяним після 19–го туру першості України, коли команда вже пішла на зимову перерву. Перед тим він переніс зустріч, «щоб не наврочити». Бо, мовляв, як тільки після низки перемог дасть десь інтерв’ю — відразу йде смуга програшів. Наступні матчі «Волинь» справді провела успішно, тож у Віталія Володимировича був хороший настрій. Лучани ввійдуть у 2011 рік із непоганим результатом: у турнірній таблиці вони піднялися на шосту сходинку і вже претендують на потрапляння в єврокубки — це при тому, що навесні ще грали в нижчому дивізіоні. Не маючи ані достатньо часу, ані фінансів, Кварцяний зумів довести, що він може.

— Віталію Володимировичу, то ви справді такий забобонний?

— І не приховую цього. А що робити, коли воно так є? Ніби все добре йде, і раптом хтось нашіптує: «Алло! У вас все добре? Значить, буде погано». І стає погано.

— Ваша експресивна поведінка на полі, на післяматчевих прес–конференціях зробила вам не дуже добру славу. Ви не любите телевізійників і якось закинули їм, що якби вони хоч раз посиділи на тренерській лаві чи хоча б провели одне тренування, то по–іншому сприймали б тренерські емоції...

— Не люблю, бо лізуть із своєю камерою в душу. Свисток у руки — і дати їм лише одне тренування провести! Цього достатньо. Не зовсім просте тренування, щоб розділити команду на два склади й пограти. А самому продумати тренувальний процес, усі складові проаналізувати. І щоб потім футболісти сказали, чи компетентна ця людина у футболі чи ні. А ви ж про нас пишете, які ми погані, що ми робимо не так, які ми некультурні й неідеальні.

— Ви людина емоційна й не приховуєте цього. А якщо емоції є, вони мусять вибухнути в певний момент.

— Що природно, те не гріх. Я не можу лицемірити і йти проти себе. Хоча пробував. Не виходить.

— А може, й добре, що ви емоційний? Інакше як серце і нерви витримали б усю напругу тренерської праці?

— Я знаю багатьох тренерів, які згоріли на тренерській лаві. Коли працював у Польщі ще на початку 90–х, знав чудового тренера Януша Гавака. Він був людиною спокійною, не курив, випити міг, але трохи. Його команда боролася за вихід у вищу лігу. Йому стало зле під час матчу. Помер просто на лаві. Те ж саме сталося з Володимиром Ємцем, який тренував «Дніпро» і кишинівський «Ністру». Під час гри в Кишиневі він зайшов у роздягальню, стало погано і тут же помер.

— Не будемо про погане. Ліпше кричіть, вживайте перчені слівця, вихлюпуйте свої емоції — вболівальники вам усе пробачать. Як налаштовуєте себе на гру?

— Нічого особливого. У день гри із тренерами, з молоддю, яка в дублі не грала, йдемо побігати, пограти. Я чекаю на гру не як якесь важке випробування, а як задоволення. Знаю, що буде нелегко, але коли гра тільки починається, потрапляю в оцей негативний кайф. Мені це приносить масу задоволення: відчувати гру, бути з командою на полі. Може, тому мені весь час хочеться щось підказати. І часто багато чого вдається зробити саме завдяки підказкам, що допущені регламентом. Інколи футболісти не помічають цього, треба десять разів крикнути. Але поки не докричуся, то не зупинюся. Дехто навмисне відвертається, роблячи вигляд, що не чує. І такі моменти є.

Якщо підсумувати, то мені подобається отримувати задоволення від цього адреналінового процесу. Раніше якось переживав — яким люди збоку мене побачать. Краватку навіть одягав, готував костюм, переймався, як він на мені сидить. А зараз усе навпаки: ніби солідність прийшла, полисіли й посивіли ми, як кажуть, паспорт сам за себе свідчить. Але гра для мене понад усе, а решта мені до лампочки. Що про мене думають, що про мене кажуть.

Телебачення не на тому увагу фіксує. І чинить іноді не дуже порядно. Знімали — знімали, а потім фільм показали про мене й Максимова. Просто дурнів із нас зробили. Ми що, регламент порушили? Знімали таємно, фокусуючи увагу лише на негативі, як хтось десь плюнув чи матюкнувся. І вся Україна це побачила. І не лише Україна. Мій знайомий, який виїхав з Луцька в Німеччину, завжди з нетерпінням чекає цю програму, щоб почути щось про «Волинь». І раптом цей фільм. Вони ще й нахваляються: «О, як ми це зробили!» Так це ви собі зробили. Мені ж неприємно, бо спотворено специфіку тренерської роботи, нас, тренерів, показали суцільними негативними персонажами.

— Ваші гравці звиклися з тим, що можете вжити круте слівце? Не ображаються вже на вас?

— Думаю, що не ображаються.

— На початку 90–х років довелося познайомитися з вашою тещею. Навіть матеріал писала про неї в «УМ». Дуже цікава і сильна жінка. Втративши на роботі руку, вона навіть плести навчилася. І тоді вона з такою гордістю говорила, що її зять —футбольний тренер Кварцяний. Ви, здається, тоді в Польщі працювали?

— Так, із 1990–го по 1993–й. Моя теща була чудовою людиною. Ми з нею дружили. Могли по дві–три години бесідувати на різні теми. У нас були свої секрети, які знали лише ми вдвох. Завжди підтримувала мене в усьому, горою стояла, а дочці казала: «Він знає, що робить». Мудрими своїми порадами допомагала в житті дуже багато. І часто виручала.

Ви ж знаєте, що до неї йшло багато людей, бо вміла на картах гадати. Моє життя протікає так, як вона й передбачала. Можна сказати, теща була моїм особистим психотерапевтом. Вона дуже горда жінка була. Не хотіла від нас, дітей, нічого приймати. Ще й ображалася, коли я пропонував якісь гроші. То дружина купить щось тихцем, занесе. Просила лише, щоб допоміг її дітям, і щоб Тамару, себто мою дружину, не ображав. Слово дав. І тримаю.

— Доля дружини футбольного тренера чимось схожа на долю дружин моряків. Чоловіка часто немає вдома: поїздки, збори, тренування. Вам довелося працювати у багатьох містах, три роки в Польщі. Тамара Олександрівна витримала всі ці випробування?

— Більше ніж. Я присвоїв їй звання майстра спорту по життю, по організації порядку, сімейного побуту, відповідальності. Якби не дружина, я багато чого не досягнув би. Мені Бог допоміг у цьому.

— Син ваш Дмитро працює тренером у «Волині». А внуки не хочуть у футбол?

— Вони ще маленькі: одному чотири, другому — півтора року. Старшій внучці Насті дванадцять.

— Хто привів вас у футбол?

— Вулиця. Ми всі діти вулиці. Я виріс у центрі Луцька, на вулиці Коперника, вона була викладена бруківкою, і ми там зранку до ночі ганяли м’яча. Потім у парку зробили собі футбольне поле. Грали гумовим м’ячем із шипами, потім шкіряні з’явилися, з ніпелем, зі шнурками. А вже потім пішли угорські. Це був вищий пілотаж. Потім був Київський спортінтернат, який і зліпив з мене футболіста.

Зараз ніби все є, а діти грати у футбол не хочуть. Найбільша проблема сьогоднішнього дня — в містах зникають природні футбольні майданчики. У нас немає вуличного футболу. А як виявляти природні таланти? В Аргентині, Мексиці пустирі розчищають, де тільки можна влаштовують майданчики. У футбол там грають усі: парламентарії, президенти, навіть офіційний футбольний день є. Це четвер, здається, коли вся країна грає у футбол. У нас навпаки — намагаються закрити ці майданчики будівництвом якихось офісних приміщень, банків. Двори як такі фактично зникають. Он нещодавно у Луцьку мали будувати будинок для працівників прокуратури у дворі заселеного району. Добре, що люди піднялися вчасно і що вибори місцеві були на носі. Злякалася міська влада, будівництво начебто заборонили. Думала, а раптом ще раз виберуть?

— Віталію Володимировичу, багато хто був у шоці від вашого рішення піти в політику. Але на виборчій дільниці ваше ім’я звучало як пароль: «Ну що, за Кварца?» За вас проголосувало дуже багато виборців, тепер ви депутат Луцької міської ради від «Фронту змін». Навіщо вам це?

— Може, хоч щось вдасться зробити в місті для розвитку спорту і футболу зокрема. Бо просто дивитися на все це дуже важко. Ви ж знаєте, як доводилося працювати нашому футбольному клубові при попередній міській владі. Забрали стадіон, були судові процеси, нескінченні позови. Заради чого вся ця метушня?

Директор стадіону, якого призначив мер, зник перед самою нашою грою з «Металургом» у неділю. Поїхав у відпустку. На стадіоні світла немає, підігрів перевірити не можемо, а тут ще й сніг і морози нагрянули. Ми цей день якось пережили, півдня самі чистили поле. А колишній міський голова Богдан Шиба каже: «Вам треба — ви й шукайте». Але ж ти його призначав, а не ми. Я говорив Богдану Павловичу на сесії: «Ви ворог волинського футболу». Мало того, що місто не дає на футбол ні копійки, так ще й шкодить. Хай нічого не дає, але й не заважає працювати. Як жити, як планувати підготовку команди до нового сезону, коли не знаєш, зможеш ти це зробити чи ні? Бо не знаєш, що завтра тобі витворить влада. Як можна вкладати кошти в стадіон, якісь серйозні роботи там проводити, коли не знаєш, заберуть його завтра чи не заберуть?

Ось зараз є борг за електроенергію. Футбольний клуб начебто договір підписував із міськрадою, що ми маємо платити. Але під цим договором немає нашого підпису. Ми платимо зарплату, утримуємо спортивну споруду, а міська рада повинна була платити за комунальні послуги. Та за все доводиться розраховуватися клубові. Добре, що у «Волиньенерго» теж є фанати футболу, і нам відтермінували сплату боргу.

— Ви вже зустрічалися із новим міським головою Миколою Романюком. Є надія, що цей гордіїв вузол буде нарешті розрубано? Віддадуть стадіон в оренду клубові?

— Пропрацьовуємо поки що юридично грамотні варіанти експлуатації стадіону. Щоб, вкладаючи гроші, ми знали, що він невдовзі не потрапить у чужі руки. Через оцю невизначеність і судові позови були змушені зупинити все будівництво. Ось тут, де сидимо, торік усе пливло, текло, дах прогнив, бо зима сніжною була. Як було щось робити, коли Шиба кричить: «Це моє, я тут хазяїн». Ми всеодно ліхтарі на стадіоні поміняли, підігрів зробили, кабелі поміняли, бо хотілося, щоб футбол не вмер. А директор стадіону банки фарби не купив, щоб щось пофарбувати.

Уявіть, у міськраді був департамент у справах молоді і спорту у складі 18 чоловік. Ось куди йшли гроші, які могли б використовувати на розвиток спорту! Тому проситимемо депутатів, щоб зробити ревізію на стадіоні. Щоб знати, куди й на що йшли гроші. У місті роками нічого не робили для розвитку спорту. А діти наші ходять вулицями, п’ють пиво, курять, колються. Бігову доріжку на стадіоні, яку влада хотіла подарувати місту і в будівництво якої вгатила купу грошей, вже треба ремонтувати.

— Вас у Луцьку називають футбольною легендою, фани пишаються вами. Але доля тренерів незавидна: поки ти виграєш — тебе на руках носять, варто програти — готові розмазати по стіні…

— На жаль, ми не завжди можемо виправдати цю любов і радувати свого глядача. Немає стабільних умов для результативної роботи. Від команди можна вимагати, коли їй дали всі можливості, а вона не зробила. А нам доводиться все на жилах витягувати. Щоб не було соромно, щоб довести, що Волинь теж може бути серйозним конкурентом, не гіршою на тлі інших областей.

Нашим уболівальникам подобається, коли ми виграємо. Але невже тільки нам має бути соромно за такий стадіон, коли сюди приїжджають грати «Динамо» чи «Шахтар» і бачать оцей недобудований фасад? Луцьку теж має бути соромно і меру. Про місто починають забувати, коли воно не звучить. На олімпіадах із математики, на художніх конкурсах і мистецьких імпрезах. Ось нещодавно волинський марафонець друге місце на чемпіонаті світу завоював. Голубинський, здається. Він прославив Волинь на цілий світ. Тепер влада повинна йому квартиру дати, машину купити, побутову техніку подарувати, дати безкоштовне харчування в якомусь кафе чи закріпити за куркульською сім’єю, щоб гарно годували. Щоб цей хлопець наступного року поїхав і завоював перше місце. Я так це розумію.

— Наскільки я знаю, і в радянські часи влада теж не дуже переймалася проблемами волинського футболу...

— У радянські часи знаєте, які були орієнтири? Якщо Рівне зайняло 20–те місце, а ми — 19–те, — то вже успіх. Аби ліпше за сусідів. Я ні від тієї влади нічого не отримав, ні від цієї. Не ходив, нічого не просив. Казали, напиши заяву на земельну ділянку, ніби ж не останній чоловік у місті. Принципово не написав. Знайшов за оголошенням і купив. Так і стоїть та ділянка, нема коли займатися нею. Тому я маю моральне право від цієї влади вимагати не для себе, а для команди, для футболу.

Для мене футбол — як показник цивілізації. Коли проїжджаю Рівненщиною, де команда («Верес») ледве дихає десь у другій лізі, мені здається, що тут життя взагалі немає. Так само у Хмельницькій, Житомирській областях. Є машини, автобуси, тролейбуси, базари працюють, люди бігають. Та вони видаються інопланетянами, бо футболу там немає! А Волинь — над ними. Хай залишимося на одній картоплі, але в нас футбол не помер. І маленька Волинь на всій Західній Україні разом із Львовом — у лідерах, хоч наші можливості із львівськими не порівняєш. Там місто віддало Димінському (президенту ФК «Карпати») стадіон за гривню, базу безкоштовно у Брюховичах. Тобто є якесь розуміння. На Волині ж не те що не дають нічого, а роблять усе, щоб не було. Ще й силові структури лізуть, бо у футболі ходять гроші, а їм з того нічого не перепадає. Хто в Україні знає волинських прокурорів, податківців? Ніхто. Їх злить, напевне, що наших футболістів знають, і тренерів. Хоч, може, це не скромно, але факт.

— Футбольний клуб «Волинь» має фінансові проблеми. На одній із прес–конференцій прокурор області навіть радив футболістам страйкувати, аби вибити із засновників зарплатню...

— У нас ніколи в частині фінансів не було солодко. Було помірне тепло, якщо можна так сказати. Із фінансами у нас поки що картина не чітка. Це все просто розшифровується. Команда їздить на ігри, у нас є футболісти, й не лише українські. Значить, якимсь чином керівництво клубу їх заохочує. У нас чотири футбольні поля, робітники доглядають за ними, косять, каткують, сіють траву, шипують. Усього шість полів, ми будуємо їх в Дачному, і вже два роки нам не дають добудувати їх для бази, для школи «Феміда інтер» (це футбольна школа ФК «Волинь»). У нас у клубі — майже 650 чоловік, з них 400 — дітей. Їх треба нагодувати, одягнути, взути, вивезти на змагання, оплатити працю 25 тренерів, соціальні питання якісь вирішувати. Футбол — не дешеве задоволення. У нормальних країнах гроші на розвиток дитячого футболу виділяє держава. У нас же намагаються пресувати тих, хто вкладає в це свої гроші. Чомусь мiсцевi депутати не закладають у бюджет кошти на розвиток дитячого спорту. А треба було б у кожному районному центрі, у кожному місті такі кошти знаходити. Як знаходять у Білорусі. У нас же самі не дають, так ще й лізуть і заважають! Узагалі дика країна.

— Після матчу з «Дніпром» ви на прес–конференції сказали, що якби «Волинь» мала хоча б половину фінансування «Дніпра», то грала б у Лізі чемпіонів...

— Мене запитали, я відповів. Якби нам дали б половину того, що має «Дніпро», ми б вирішили питання із запасом. Ви мені гроші й завдання, а я виконую. Я сказав, що за 20 мільйонів готовий це зробити. Все це, звичайно, умовно, бо треба сісти, добре все прорахувати. Треба трохи часу, щоб підібрати команду, яка хотіла б цього теж.

Я вважаю, що не треба футболістам так багато платити. Можна відкоригувати контракти так, щоб гравці отримували не мало, але й зайвого їм не давати. Великі гроші деформують поняття професіоналізму, спотворюють ставлення до справи. Футболісти не горять бажанням стати над собою, тому що вони піднялися над усіма своєю зарплатою.

— А як же матеріальний стимул? Ви його заперечуєте?

— Не зовсім так. У нас є своя стеля преміальних. Хтось може грати за 20 тисяч гривень, а хтось — за дві. Свій хліб треба заробляти чесно. Щоб футболісти не велися на якісь ліві гроші, у команді має бути довіра.

Дякувати, сьогодні в Україні практично немає договірних матчів. На 99 відсотків тема договірних матчів в Україні зникла. Футболісти не ризикують продаватися за гроші, вони працюють на своє добре ім’я та авторитет, які дозволять їм заробити гідні гроші у нормальних командах. А якщо він раз–два проколовся, то його нікуди вже не візьмуть.

За своїх хлопців я абсолютно спокійний. Знаю, що ніхто не піде проти тренерів, президента і своєї совісті. Не знаю, що там у «Металіста» з «Карпатами» було, не бачив, не чув, нічого не читаю на цю тему.

— Як удалося досягти такої взаємодовіри у вашій команді?

— Це саморегулюється у процесі тренувальної роботи, під час спілкування. Ми маємо час для спілкування, бо їздимо на ігри поїздами, автобусами. Літаками не літаємо, як наші футбольні метри. Якщо граємо в Донецьку чи в Кривому Розі — це чотири доби в дорозі. Встигаємо наспілкуватися.

— У вас були пропозиції від інших команд, мабуть, привабливі в матеріальному плані. Чому не відважилися змінити футбольну прописку?

— Мені до лампочки, скільки я отримуватиму — п’ять тисяч чи 50, 15 чи одну тисячу. Я мав багато пропозицій у житті, але ніколи за гроші не йшов. Мені цікаво, щоб тут було, у Луцьку. І хочеться постійно доводити: «Давайте в Луцьку зробимо». І якби хоч не заважали, а то так затискають у клітку й потирають руки, що цього разу в них нічого не вийде. А все одно виходить. І ми знову вийдемо на стабільну ситуацію, я впевнений. Часи були різні, примудрялися виживати, як могли. То продавали якогось гравця й на ці гроші жили по три місяці.

Дехто дивується, навіщо тому Столяру (президент ФК «Волинь». — Авт.) ці проблеми. Окрім футболу, штангістів волинських підтримує. А це 15—16 спортсменів, їх треба погодувати щодня, одягнути, на чемпіонат Європи відправити. Боксерам допомагали, баскетбол організували, інвалідам допомагали. Виходить, за моє жито мене й бито? Людина бере кредити, виробництво запускає — так перевірки туди наїхали, ще не встиг запрацювати. І ми знову вийдемо на стабільну ситуацію, я впевнений.

— Щиро цього бажаємо «Волині».

Ніна Романюк, "Україна Молода"

[vvasyok]

хто вкурсі де можна придбати оригінальну футболку і бейсболку Волині?

Не знаю на счёт оригинальности, но футболки продаються в Олимпе на Л.Украинки. Или перед футболом палатку ставят, но тогда ждать до весны надо. Клубного магазина нету. Ультрасы тоже туда отправляют по этому вопросу. Если надо надпись сделать на футболке, то это за центральным корпусом универа. Они там и шрифт знают и правильное размещение номера.

Там в Олімпі тільки голяковські футболки волині по 125грн. Якість ж.па повна.

І бейсболок немає.

Де ж можна нормальної якості футболку придбати і беса? Треба на подарунок (фуфло не підходить).

[justice777]

Підсумки першої частини сезону 2010/2011. "Волинь"

http://www.ua-football.com/ukrainian/high/4d000078.html

[mykolaj]

Maicon de Oliveira Undergoes Tests in Legia

2010-11-29 22:00 - Autor: Krystian Grzelak, fot. Adam Polak - Źródło: własne

As announced by Marek Jóźwiak, Legia’s Director for Sports Development, Maicon Pereira de Oliveira from Brazil is arriving in Warsaw on Monday to start his trial period in Legia.

Maicon was born in 1988, he is 1.85 m tall. He joined his current club, FC Volyn Lutsk in summer of 2009 and has played in 39 matches since that time, having scored 20 goals. His football career started in Fluminense but he also represented Alagoinhas Atletico Clube and Flamengo.

така от інфа від фанів Волині вс свою чергу взяте тута

[kudrom]

http://www.ua-football.com/ukrainian/high/4d0097b9.html

Бутко і Пічку в 10-ці відкриттів першої частини чемпіонату

[Smith]

Кварцяний - у трійці кращих тренерів України

Тренер ФК "Волинь" Віталій Кварцяний увійшов у трійку кращих тренерів України за версією газети "Український футбол".

Уболівальники, експерти та журналісти визначили найкращих воротарів, легіонерів, гравців і тренерів України, - пише "Про футбол".

Віталій Кварцяний зайняв третє місце у десятці кращих тренерів України. А найбільше визнання серед вітчизняних тренерів отримав керманич "Металіста" Мирон Маркевич. Друге місце - у головного тренера української "молодіжки" Павла Яковенка.

Найкращим легіонером українського футболу визнано капітана донецького "Шахтаря" Даріо Срну. Слідом за ним йде бразилець "Металіста" Тайсон і ще один "гірник" - Вілліан.

Найкращим голкіпером України став представник "Шахтаря" Андрій П'ятов. За ним розташувалися динамівець Максим Коваль та Андрій Дикань з московського "Спартака".

Нарешті, найкращим футболістом 2010 року в Україні став Євген Коноплянка з "Дніпра". Друге місце у Ярослава Ракицького ("Шахтар"), а замкнув трійку форвард "Металіста" Марко Девіч.

ВН

[Tarzanych]

З'їздив я в Гаразджу на традиційне місце збору велосипедистів, лікарів і т.д.

Подивився на угіддя Столяра, які продовжують розширюватись, і яким кінця і краю не видно...

Щось в мене в голові перемкнуло, що саме, ще не до кінця зрозумів... Але скоро свого Лозинського будемо мати