Тур вихідного дня

[Tolik_lt]

так я к вдома ремонт і брудно, майстри пил здіймають не по-дитячому, ми вирішили чкурнути геть та дещо розвіятись. Давно мріялось подивитись на замки Західної України, а так як знамениті Підгірці та Олесько - майже поруч, ми поїхали туди.

Ось коротенький фотозвіт.

Дорога наша пролягла через цікаві місця...

а далі- Підгірці, куди Д'Артаньян повернувся з підвісками з Англії

Це Костел, що знаходиться за замком.

Напис над вхідними дверима

Галерея на вході

Йосип з малятком. Скульптура в дворі храму.

бічні дверцята до храму.

Грабова алея, що веде до воріт палацу.

Ворота ззаду палацу, що ведуть у двір. Закриті. За воротами голоси робітників

Якщо вийти на терасу перед парадним фасадом замку( це кули сходами, вехтуючи з гвардійцями Рішель"є, біг мсье Д'Артаньян, то звідти відкривається ось такий вид...Здається, видно півсвіта...Це я став на перила, щоб сфоткати.Хотілось подивитись цю панораму з верхнього поверху палацу.

Це сам палац.Він стоїть на горі, схил гори, який веде до параднього фасаду, зроблений у вигляді двох терас. це вигляд з краю верхньої тераси

А це з нижньої

На нижній терасі росте парк з ось таких дивних дерев

Загальне враження: колишня велич та занедбана краса...краса, що й далі руйнується.. краса, на яку немає грошей...краса, яку не віддадуть у руки тому, хто дбатиме за неї. чи ліпше занедбана, але спільна, ніж плекана, але чиясь?..

ЗЗаду палаце росте предвічна тополя

щоб ви могли уявити розмір я поставив поряд з тополею десятирічну дівчинку

Якихось декілька кілометрів київською трасою у сторону Львова-і ви бачите Олеський замок, що панує над місцевістю.

Він у кращому стані, ніж підгорецький палац. На диво, замок був 25 серпня, у вихідний день, був закритий.на територію парку коло замку ми пройшли, давши пару гривень охоронцеві. МИ приїхали в Олесько коло п"ятої. туристув пуло десь чоловік 10-15, при чому час від часу під"їжджали ще машини. Але місцеві вирішили, що заробити у цей день копійчину- це зайве....

Коло замку парк зі скульптурами, доріжками, болітцями і річечками. Дуже живописно.

На призамковій території ще є старий сад. Там ми наїлися панських сливок

Це вид на замок з парку

Це герб над ворітьми

Панорама з замкової гори

шматочки замку:

крізь каміння...

вид на замок з найдальшого куточка саду..

Далі ми поїхали додому, але вирішли їхати через Берестечко і Пляшеву. На сором, я досі ніколи не був у цих легендарних місцях.

Коли донька спитала, що визначного є у берестечку, я розповів про бій 300 козаків з великою армією..

Ух ти, як 300 спартанців- почув у відповідь.

ось такими полями ми їхали до Берестечка. їхали і кайфували від того, яка гарна земля наша. по дорозі стали і знайшли попри дорогу ряснющі солодкі ожини об"їлись, нарвали гілочок з ягідками на чай.

у Берестечку є ось такий величний собор

і нарешті Пляшева- місце бою козаків

пам"ятник просто вразив- серед поля фігури могутніх воїнів, що стали кільцем, щоб захищати спини один одного. Жодної приреченості, вони усе для себе вирішили. Спокій, готовність до бою, рішучість у поглядах, виразах облич. Самураї, лицарі, воїни, -Козаки.

Поряд на острові серед болота- Свято-Георгіївський монастир.

Оточений муром, ніби фортеця. Велична церква з розписаним фасадом, що ніби є зовнішнім іконостасом. На жаль, уже була закрита Свят-МИхайлівська церква, якій 350 літ, і підземна церква Святої Параскеви з усипальницею козаків.

Це місце я полюбив. У таких місцях хочеться бувати: тут хочеться зупинити час і подумати чи просто очиститись від зайвих нашарувань у думках, почуттях. Так само люблю бувати у Зарваниці. не знаю, енергетика це чи що, але там я набираюсь сил.

Ось така невеличка спонтанна подорож

[konva]

цікаво - гарно- дякую!!!!!