Navigator Опубліковано 1 Серпня, 2015 в 10:30 #1 Опубліковано 1 Серпня, 2015 в 10:30 Фотозвіт про чотирьохтиждневу автоподорож в липні 2015 року вздовж Дніпра і по побережжю Азовського моря. Важко переоцінити значення Дніпра для нашої країни. Намою думку, це вісь - географічна, ментальна, національна. Звідси наша Волинь видавалась мені маленькою малозначущою провінцією далеко на переферії української держави. Кругом пишеться про промислове навантаження на даний регіон. Але такого я не замітив. Навпаки, Наддніпрянщина вражає різноманітністю і пишністю природи. В Дніпрі кругом чиста проза вода! Дуже різноманітний і багаточислений пташиний світ. Дніпро великий і різноманітний. В наступних постах більш детально опишу різні його водосховища, протоки, острови, береги. З собою я брав надувного човна, що давало змогу робити цікаві ознайомчі екскурсії. Декілька дніпровських фотографій, відзнятих мною в різних місцях. Азовське море наводнене туристами і відпочиваючими лише в небагатьох місцях. Побережжя переважно дике, з очеретами, обривами. Ми старались знайти дикі, придатні для купання, береги, відвідати визначні місця, як то Арабатка, Обитонічна коса. Вздовж морського побережжя теж використовував човен для прогулянок. Особливо коли вітер дув вздовж берега. При сильному вітрі від берега човен не використовував, побоючись, що цю хлипку посудину винесе в море)) Вода в Дніпрі, його притоках і на Азовському морі тепла. Діти купалися кругом, навіть при непогоді і сильних вітрах.
Navigator Опубліковано 2 Серпня, 2015 в 09:12 Автор #2 Опубліковано 2 Серпня, 2015 в 09:12 По заплаванованому маршруту в перший день під"їзжаєм поближче до Києва. На ніч зупинились на березі ріки Тетерів. На завтра хочем побувати на Хрещатику, пройтись по пішохідному мосту через Дніпро, а також відвідати етномузей в Пирогово. Тетерів обмілів влітку. Жарко, вода тепла як в калюжі. Стаємо табором поруч з пісчаною косою. За вечір і ранок пройшло лише пару рибаків. Палатку ставим в тіні. Розпалюється вогонь, на тринозі кипить вода в котелку. Вночі налітають комарі. Всі сплять в палатці, крім мене. По-привичці сплю на вулиці, накинувши протимоскітний полог. Ранком швидко доїзжаєм до Києва, лишаєм машину недалеко від станції метро. Після екскурсій і купання в Дніпрі - вертаємся і вже машиною заїзжаєм в етномузей. Музей великий, більше сотні гектарів. Чемно прийшли, привітались і спитали чи все гаразд нові поліцейські. Від Києва відїхали в південному напрямку і стали на нач на крутому березі Дніпра в вишневому саду неподалік Трипілля. Берег дуже крутий, лиш я зміг з нього спуститись до води і покупатись.
Navigator Опубліковано 2 Серпня, 2015 в 19:10 Автор #3 Опубліковано 2 Серпня, 2015 в 19:10 Варилась їжа, діти лазили по вишням і шовковиці. Далеко на півночі в бінокль можна було роздивитись величезні житлові масиви Києва. Сонце сідало над мітечком Українськ. Час від часу пропливали невеликі торгові судна, яхти. Далеко на воді малими точками чорніли рибальські човни. Над головами часто заходять на посадку літаки на далекий бориспольський аеропорт. Ранком взяли курс на пів острів Трахтемирів, на якому колись розміщалась давня козацька столиця. На пів острові вузькі асфальтовані і грейдерні дорогі. В деяких місцях їдеш як в тунелі: з обох сторін стіна хащів. Дві машини ніяк не розминуться, тут і одна маневрує між виступаючими кущами і деревами. Потрібно їхати на малій швидкості і заглядати на перед, щоб в лоб не стикнутись з зустрічною машиною. При зустрічі комусь прийдеться здавати назад і шукати площадку для маневра)) Добре, що тут безлюдно. Тут, як і скрізь по Дніпрі, багато шовковиці і абрикосів. Виїзжаєм на берег. Ставим палатку. Поруч хрест з надписами. Тут була столиця козаків. З високого берега відкриваються далекі види. Діти плавають. Зайти можна на 200 метрів, поки дійдеш до глибини. В полосах водорослів застрягли де-не-де загиблі рибини великих розмірів. Ввечері екскурсії на човні. З води береги відкриваються в повній красі! З дівчатами в човні провожаємо сонце. Це потім стало нашою традицією. Вечір Ніч тиха, з комарами. Ранком знову екскурсія човном. Ранкове сонце освітило далекий обривистий берег. Біліє полоса суцільних обвалів. В бінокль видно невеликі острови і рідкі човни рибаків. Їх здорово тріпає на хвилях.
Navigator Опубліковано 6 Серпня, 2015 в 16:34 Автор #4 Опубліковано 6 Серпня, 2015 в 16:34 Ранком переїхали на східну частину Трахтемиріва в район села Грушівка. Береги круті, багато обривів. Знайти стежку до води не важко. Важко по ній спуститись і піднятись. В берегову лінію вклинюється безліч великих і малих заток. В воді велика кількість змій. Це полози двух видів. Не дуже приємно лізти в воду, коли за тобою уважно спостерігає чотири зміїні голови. Змій тут багато і на суші, і особливо в воді. Ми в цей день купались в чотирьох місцях - і вони були кругом. З малим поплавали в човні. Діти граються в затихній бухточці на пісчаному пляжі і островах-каменюках. В щілині одного потім малий помітив зміюку. В самому великому заливі купається місцева молодь. Кругом багато дикорослих черешень і абрикос. На Дніпрі прижимається до берега парусна яхта. Насувається непогода. Кругом гримить, затягує все хмарами. Закріпляєм палатку, ховаєм речі. Самі сіли в машину - шансів попасти під блискавку так менше. Налітає шквал. Палатку вгинає. Дерева хиляться до землі. Поруч б"ють блискавки! Так триває десь півтори години. Похолодало, кругом калюжі холодної води. Добре, що здув човна, а то б полетів в Дніпро! Йду на розвідку. Особливо турбує стан польової дороги. Вона непроїзжа, розмокла. Надіюсь, що до ранку підсохне. Визбирую обтрушені абрикоси.
Navigator Опубліковано 8 Серпня, 2015 в 10:42 Автор #5 Опубліковано 8 Серпня, 2015 в 10:42 Зранку провів розвідку дороги, відмітив небезпечні місця, поміряв калюжі. Головне вискочити на асфальт. В Карпатах минулого року пів дня лазив з саперною лопаткою, розрівнюючи дорогу і відводячи воду: Збори і успішний виїзд на асфальт. Вся дорога устелена побитим листям і гіляками. В Каневі через плотину електростанції переїзжаєм на лівий берег і їдем вниз за течією. Дніпро тут має свій природний вигляд - місцевість не залита водами водосховищ. З супутника і по картам видно безліч протоків, островів, мілин. Серед цього різноманіття, нище села Прохорівка, стаємо на високому пісчаному березі. Під соснами не жарко, але добре тріпає західний вітер, який сильно розганяється по плесу. Піднявся вверх по течії і там накачав човна. З течією і вітром плисти швидко. Вдалині з табору видно косу, яка далеко заходить від острова в русло ріки. На ній багато птах. З меншою дочкою вирішили туди сплавати. Підхватує вітер, прижимає назад до берега. Налягаю на весла. Прижавшись до острова, підпливаєм до коси. Тут можна лишити човна і прогулятись. Коса дуже довга, плавно йде вглиб ріки. З одного боку різко обривається на глибину, з іншого заглиблюється поступово. Звідси відкриваються види на протоки і острови. Назад переплили і висадились набагато нижче нашого табору - зносить вітер і течія. Вдень і ввечері по Дніпру пропливають багато різноманітних човнів. Переважно вони з моторами. Є невеликі яхти. Вночі вони запалюють бортові вогні. Гарно! Природа як пишна декорація. Вночі палатку шарпав потужний вітер, гуділи сосни.
Navigator Опубліковано 10 Серпня, 2015 в 08:44 Автор #6 Опубліковано 10 Серпня, 2015 в 08:44 В бродячому житті можна передбачити не багато. Очікуєш одне, а виходить ішне. Вторгаються десятки чинників, які не залежать від тебе. Коректировку вносять технічний стан автомобіля, здоров"я всіх учасникі походу, погода!!, стан доріг... Часто зовсім не вдається передбачити характер місцевості. Вже в самому кінці враження практично завжди перевищують те, що очікувалось. Це означає, що все сплановано і втілено правильно. Персуваючись по по західній частині Полтавської області вздовж Дніпра, досягли величезного Кременчуцького водосховища. До води спустились по крутому лісистому березі і зупинились на пісчаній косі, порослій тополями і вербами. Виїхали в саме закінчення цього малого пів-острова. Палатку поставили на чистому піску. Вітер, розігнавшись на просторах цього рукотворного моря, налітав на берег. Шум стояв шалений. Приходилось навіть зблизька кричати один одному. Гуділи високі тополі, з шумом накочувались великі хвилі. Човен одразу заливало водою. Але потім я наловчився відтягувати його на глибину і там заскакувати. Так провів два рейди вздовж берегів. Вдалині виднілись декілька островів. Уявляю як їх зараз тріпає. Хвилі шмагають протяжні пісчані пляжі. Протилежного берега в деяких місцях не видно. Від Черкас, до яких напряму 25 кілометрів, видно в потужний бінокль лише верхівки багатоповерхівок. На вечір розпогодилось, але вітер не стих. Вночі з тривогою поглядав на тополі, нависші над палаткою. Шуміло. Хотілось вже тиші. Минулу ніч теж гуділо, тріпало палатку.
Navigator Опубліковано 16 Серпня, 2015 в 15:41 Автор #7 Опубліковано 16 Серпня, 2015 в 15:41 Штормові вітри 12 липня! Кременчуцьке водосховище. Дорога по захистній дамбі. На вечірній табір накочується гроза. На вечір трохи стихло. Затишна галявина на обривистому берегі захищала від вітру. Палатка не напиналась і не тріпотіла. Поруч багато дров і шовковиці. На березі ні душі. Дніпро накривала ніч.
Navigator Опубліковано 16 Серпня, 2015 в 17:03 Автор #8 Опубліковано 16 Серпня, 2015 в 17:03 Пресуваючись південно-західною частиною Полтавської області, віддалились трохи від Дніпра і виїхали на ріку Псел біля села Манжелія. Дощова погода і гарні річкові пейзажі змусили нас пробути тут дві доби. Час за водними і пішими екскурсіями летів незамітно. На Пслі, тільки трохи вище по течії, розташовані гоголівські села Сорочинці, Диканька. В Яреськи приїзжав до дівчат Бунін, коли він в молодості проживав в Полтаві. Також звідси родом Григір Тютюнник. Він народився на Ташані - притоці Псла. Я проїзжав ці місця під час місячного велопоходу осінню 2006 року. Тоді шлях мій декілька днів вів понад цю ріку до Сумської області і далі на Чернігівську. В Полтавській області найбільше солом"яних стріх ніж будь-де-інде по Україні)) В річковій воді, поруч з нами жив полоз. Сліди його періодично появлялись на річковому пісчаному дні. Одного разу побачили, як він з засідки напав і затягнув в прибережні зарослі рибу. Ввечері на пісчаній косі швидко плавала і ниряла видра. Видно вона теж полювала на рибу. В таборі завжди знайдеться робота!) Псел біля табору. Вечір на пів-острові. За два дні проплила группа байдарок і одинокий турист на надувному човні. На великій ізлучині. Лісова дорога. Раз накачали човна і проплили з малими пару кілометрів. Назад вернулись пішки. Малий не влазив, то плив позаду в спасжилеті. В Манжелії, яка витягнулась на віддалі від ріки, можна було нарвати шовковиці, вишень, абрикос, назбирати яблук. там, як і скрізь по полтавщині, хватало закинутих господарств.
Polehan Опубліковано 16 Серпня, 2015 в 17:45 #9 Опубліковано 16 Серпня, 2015 в 17:45 ось це, ну просто шедевр, неможу відірвати погляд
NMA Опубліковано 19 Серпня, 2015 в 06:55 #10 Опубліковано 19 Серпня, 2015 в 06:55 Сергій, розповідай далі! Цікаво почитати про Дніпропетровську область і Азов!
Navigator Опубліковано 24 Серпня, 2015 в 08:12 Автор #11 Опубліковано 24 Серпня, 2015 в 08:12 В наступний день побували в Полтаві. Зайшли в гості до родичів, погуляли в центрі міста. На вечір виїхали далі. Біля ріки Оріль досягли Дніпропетровської області. На пагорбах над Орілю заночували. Відчувається близькість АТО. Пролетів вертоліт, придержуючись низької висоти і повторюючи всі складки місцевості. Вранці виїхали далі. Дорога вела по дніпропетровщині. Багато оброблених полів, великих ферм, хороші дороги. Біля ріки Самара почались високі пагорби. Притилежний берег низький і рівний, весь порослий лісом. На пагорбі козацька вежа. Ріка Самара культове місце для багатьох дніпропетровців. Сюди приїзжають неоязичники, які побудували в лісі капище. Тут також сплавляються водні туристи. Після деяких пошуків зупинились на березі Самари неподалік села Кочерижки. Місцевість дуже гарна! Є де погуляти. Вечірня Самара. В контровому освітленні. Дивний гриб. Долина Самари.
Navigator Опубліковано 26 Серпня, 2015 в 14:11 Автор #12 Опубліковано 26 Серпня, 2015 в 14:11 СВІТАНОК НА САМАРІ
Navigator Опубліковано 4 Вересня, 2015 в 14:29 Автор #13 Опубліковано 4 Вересня, 2015 в 14:29 Від річки Самари взяли курс знову до Дніпра. Пересікли дорогу Дніпропетровськ-Донецьк і на півночі Запоріжської області виїхали на Дніпро. Крутий лівий берег на багато кілометрів вклинюється в запоріжське водосховище. Десь тут затоплені непрохідні дніпровські пороги. Колись кораблі плавали або вверх від порогів, або вниз до моря. По крутому березі акацієві переліски. Все поросло жорсткою колючою травою. Трапляються фруктові дерева. Роблю екскурсію човном вздовж берега. Багато затишних бухточок. По берегам причудливі кам"яні башні. Один плоский камінь під малим кутом далеко заходив в воду, зробивши зручний пляж. Є ніші, в яких можна, як в печері сховатись від дощу. Захід сонця з човна. Традиція )) На ранок різко посилюється вітер. Дніпро шумить. Хвилі з силою б"ють в камінь. Бризки перелітають часом через нього. Вирішуємо переїхати на інший бік пів-острова.
Navigator Опубліковано 11 Вересня, 2015 в 07:54 Автор #14 Опубліковано 11 Вересня, 2015 в 07:54 Ранком переїхали на південно-західну частину пів-острова. Тут пісчані грунти і соснові ліси. Вітер шмагає берег. На човні роблю екскурсію. За вигином берега вітер не прижимає, а відносить човен на середину ріки. Приходиться вигрібати. Видно великий острів Тавричанський, покритий степовою рослинністю. За вигином спокійна бухта. Тут затишно від вітру. Неподалік табору живуть люди, які приїзжають сюди на теплу частину року. Пасеться коза, бігають курчата. Ввечері в гості приходить сім"я з Запоріжжя. На наступний день далекий переїзд. Проїзжаємо Запоріжжя, Токмак. В районі східніше Приморська наблизились до Азовського моря. Кажу своїм: "За наступним пагорбом буде видно море." І дійсно, пологий довгий схил, засажений пшеницею, закінчується морем! Польова дорога йде понад морські обриви. В одному місці величезні зсуви зійшли терасами в море. Туди можна навіть заїхати. Заїзжаєм і ставим палатку біля самого моря. Тут пробули дві доби. З людей лиш неподалік дві палатки: з Харківа і Дніпропетровської області. Всі з ярою проукраїнською позицією )) Берега моря вільні. Є де погуляти! Далеко в морі видно кораблі, які стоять на рейді далекого Бердянського порту. Тут можна здорово відпочивати і неділю! В посадках є абрикоси і шовковиця. Вночі з обривів можна добре роздивитись в бінокль нічні вогні Бердянська. Видно чортове колесо.
Navigator Опубліковано 11 Вересня, 2015 в 10:40 Автор #15 Опубліковано 11 Вересня, 2015 в 10:40 Прикупившись дарами Азовського моря в Приморську, виїхали на Обитонічну косу. На косі заповідник, палатки можна ставити лише на перших двух кілометрах пляжу. Дальше більше тридцяти можна ходити пішки, доки здоров"я хватить. В загальноприйнятому розумінні удобств тут немає, тому людей практично нема. А нам це і треба!)) Дрова є, водою і харчами запаслись. Розбили табір на пісчаному березі. З малими пішов на екскурсію по пляжі. Пройшли біля чотирьох кілометрів, потім назад. Туди бігли весело! Хоч і хмарки, но жаркувато. Приходилось постійно охолоджуватись. Малий частину дороги пройшов по-пояс в воді. На пляжах можна знайти багато що цікавого. Я знайнов кусок зеленого стікла, розбитого і обкатаного водою, в формі дельфіна. Вечір на пляжі. Ранком вітер змінився і подув вздовж коси. Накачав човен, взяв одну доцю і подрейфовали. Так можна і всю косу проплисти. Але вертатись пісками далеко, тому дистанцію визначив без фанатизму.
Navigator Опубліковано 20 Жовтня, 2015 в 16:02 Автор #16 Опубліковано 20 Жовтня, 2015 в 16:02 В наступних два дні провели в Обитонічній затоці. Місця тут специфічні. Якщо по зовнішньому, морському березі коси - чисте прозоре море, то внутрінішня сторона коси і всього бегега поросла очеретами, на березі багато, викинутих прибоєм, водоростей. Ми в затоці ночували в двох різних місцях. Болотна рослинність берега і загниваючі водорості моря створювали різку гамму запахів. Особливо гостро пах місцевий полин. Море тут мутне, хоча з високих берегів в далині видно чисті води. Перемісчались польовими дорогами, часто по самому обриві вздовж моря. Безлюдність тут пояснюється грузьким морським дном, непридатним для купання. Рідко де були пісчані пляжі, які ми находили для табору. В соняшниках було безліч великих гарних птахів - щурок золотистих. Вони гніздуються в норах на морських обривах, яких тут вдосталь. Сам я щурку не сфотографував, для ілюстрації взяв фото з інету. Обривистий берег. Непогане місце для велопоходу! Чого тут хватає - так це морських птахів! Цілі пташині базари. Захід сонця над Азовом! Далеко на березі видно наш одинокий табір. Запахи тут неймовірні. Море викинуло ще в придачу дохлого невеличкого дельфіна, прийшлось його прикопати. Скелет ніби форми риби, але кості видають в ньому ссавця. Особливо вражає розмір головного мозку. Стара зруйнова радянська база відпочинку. Пісчані пляжі тут рідкі. На багато кілометрів неприступні береги - це характерний пейзаж в данній місцевості.
Navigator Опубліковано 12 Березня, 2016 в 09:15 Автор #18 Опубліковано 12 Березня, 2016 в 09:15 З Обитонічної затоки переїхали на Арабатську стрілку. Побережжя там дуже забудоване. Проїхали далі, майже до тимчасової лінії розділу з Росією. Там знайшли дикий пляж і виїхавши на берег, стали табором на два дні. Погода сонячна. З моря дує дуже сильний вітер, наганяючи великі хвилі. Вони з постійним гулом б"ються об берег. Мілкі частинки води несуться вглиб суші. Дуже скоро вікна машини стають мутні: вода висихає, сіль залишається. Весь час доводиться протирати окуляри. З дровами проблем немає. Під"їхав машиною до зарослів верби і заготовив повний багажник. На сушу штормами повикидало багато побитих пластикових пляшок. А я ж люблю, що було чисто і нічого не мозолило ока! )) Викопав ямку і там спалив їх більше сотні. Вночі налітають з Сивашу хмари мілких кусючих комарів. На другий день ввечері вітер стих. На наступний день переїхали з моря знову на Дніпро в район північніше Каховки. Тут ми, неочікувано для мене, опинилися в одній з найгарнішій дніпровскій місцевосці! Тепла вода, гарна погода, чудові краєвиди, багатий рослинний, тваринний і пташинний світ! Дружина спустилася з обрива в воду і помила малих. Багато речей попрали. Всі речі були липкі і солоні від морскої солі. На морі мало де можна було взяти прісної води.)) Але це добре - наскрізь нею просякли! Ввечері пройшовся по обривистому березі. Ніч тепла. Сплю, як завжди, на дворі. Під обривом тихо хлюпочуть хвилі. Через дніпровську затоку долинають звуки нічного південноукраїнського села. Вранці пішов далеко по дніпровському березі. Кругом багато яскравих, великих і малих птахів. В траві багато полозів, один з них дуже великий і швидкий! Благодатний край! Повітря наповнене ароматами тисяч квітів, полину, річкової води... Сюди варто повернутись!
Рекомендовані повідомлення
Заархівовано
Ця тема знаходиться в архіві та закрита для подальших відповідей.