Пригоди Бродяги

[Navigator]

Встав дуже рано - в 3.30. Зварив неповний котелок супу. В 6.00 виїхав в дорогу. Нігде немає нікого, тільки в рідких селах де-не-де йде з димарів дим, хазяйки варять їсти.

Починаючи з Соснівки по дорозі почалися майже суцільні зони. Тюрми розміщенні в кожному селі, навіть між селами в лісі. І як я забув про сумновідомі мордовські табори?! Вони побудовані ще за Сталіна в двадцятих роках і носили тоді назву Темлаг. Тут є зона, де держать довічноосуджених, декілька жіночіх колоній.

Центрами цієї великої лісової зони є Потьма і Явас.

Ранком багато безконвойних зеків йшли на роботи. Проїзжаючи поруч з ними, ловив на собі багаточисленні погляди. Видно тут велотурист рідкістна річ. Мені здавалось, що зустрілись два різних світа.

Скільки людей згинуло в цих потьмах!

Мордовський табір.

В 10.30, проїхавши 60 кілометрів, переважно в північному напрямі, зупинився на привал. Жарко. Треба перепочити і переждати вітер, який сильно посилюється в полудень. В лісі дуже багато малини. Пообідав, заповнював свій щоденник, сидів над картами. Погляд вже був прикутий до нижньоновгородської області. Виїхав далі в третій години.

Ривок лісами і я знову виїхав на берег Мокші, але набагато нижче по течії. Тут, на високому лівому березі, зупинився на ніч. На протилежному боці, як на долоні, давня столиця Мордовії - містечко Темніков. Недалеко на городах накопав картоплі, грунти пісчані - копалось легко. Наварив цілий котелок. Роздягнувся і ліг на спальник, від жари весь мокрий. На тілі багато мілких ранок, піт попадає туда і пече.

На завтра чітких планів кудою переїзжати в нижньоновгородську область немає. Цілу ніч горіло хороше багаття, підкидував туди товсті гіляки дуба.

Ріка Мокша.

[Navigator]

За рікою Мокша табори Темлага закінчились. Якось вздихнулось з полегшенням. Натрапив на статтю про жіночі табори Мордовії. http://subscribe.ru/...-sumyi/5085922/

"Потьма - это жуткие тюремные бараки в мордовских болотах, не менее страшные, чем печально известная Колыма. Женские зоны существуют там и поныне...

...трудно поверить, но при этом в женской зоне царит необычайная, возведенная в культ чистоплотность. Все объясняется очень просто: перестанешь постоянно соблюдать чистоту тела и белья - запросто можешь подхватить такую заразу, которой медики еще даже не сумели придумать название. Обычно она начинается с симптомов чесотки, быстро переходящей в жуткую экзему.

А после начинается самое страшное - человек на ходу, прямо на ногах, заживо гниет до костей! Что это, неистребимая специфическая проказа, доставшаяся в наследство от бериевских лагерей? Ни администрация, ни зэки, ни врачи в зоне этого не знают, но все ее очень боятся, и, наверное, наше счастье, что она, как туберкулез, еще не выбралась на волю из-за колючки. Никто не желает заболеть, и тех, кто не соблюдает строгую гигиену, силой заставят это делать другие заключенные: нечистоплотных не терпят и готовы физически уничтожить как смертельную угрозу!"

Ріка повернула на схід і витягнулась в широтному направленні. В гарних соснових лісах розмістились дитячі табори, пансіонати. Розпитував про дорогу на Кремльов. Такого міста місцеві не знають. Є Саров, або на нього ще кажуть Арзамас 16 - засекречене місто з стотисячним населенням, мене туди не пустять. На карту нанесли якусь видуману назву. Прийшлось ще трохи проїхати на схід, а вже потім повернути на північ. Дорога пішла грунтовками. Проїхавши декілька мордовських сіл, переїхав в Нижньоновгородську область. Дорогу трохи підказав пацан на мотоциклі. Попадлись дуже цікаві люди з такими рисами обличчя, яких немає в нас зовсім. Дуже гарні обличчя.

Погода цілий день стоїть похмура, тричі накрапав дощик. Добре після трьохденної жари. За день проїхав 119 кілометрів. Сьогодні перше серпня. В дорозі вже два повних літніх місяця і 18 днів травня. За спиною 4780 кілометрів доріг. А до дому ще так далеко! І той дом не приближається, а навпаки - віддаляється))

Ввечері найшов гарне місце для ночівки. Але захотілось заночувати в людей, поговорити з кимось, щось вкусне з"їсти. Повернувся до села. В першій же хаті якось так різко відшили. Їхав злий сам на себе. Прошпаривши трохи по трасі, на ніч звернув в молодий березовий лісок. Наготовив багато їжї, ще до заходу сонця подрімав. В сутінках записував в зошит враження дня.

"Снилась школа. Вообще, каждую ночь снятся интересные сны. Особенно поразил меня один сон, где мать расшифровала мои дневники. Я начал сильно орать, как-будто случилось что-то непоправимое. Мать от этого крика совсем растерялась. Я уже сам увидел, что она сидит перепуганная. А когда проснулся, подумал, что стоило доводить мать из-за каких-то дневников. Несколько раз уже приснилось, что вернулся домой, и сильно недоволен, что так рано приехал."

[Navigator]

Велолюбителі з Пензи перевели і виставили на своєму сайті "Пригоди Бродяги". http://veloclubpenza.ru/tripreports/velopohody/item/142-priklyucheniya-brodyagi-luttsk-penza

Цікаво в них виглядає назва нашого міста)))

[Navigator]

Наступний день знову повернув жару. Вітер з півдня підганяє мене. Швидко доїхав до Арзамаса. Тут діяли герої Гайдара: Тімур і його команда. В місті багато церков. Закупляю деякі продукти, в тому числі дві пачки какао. Я вже писав, що люблю його засипати з сахаром в фляжку з простою водою і так пити. Пахне конфетами.

Місцевість одразу за Арзамасом пішла дуже горбиста. Навіть за Саратовим їхати було легше. Крутий спуск одразу за крутим підйомом, рівного практично немає. Добре, що сильний втер в спину.

На річці Сережа, своїй тьозці, звернув покупатись і трохи остудитись. З дороги звертало багато машин, всі в таку жару хотіли до води. Вода тепла-тепла.

За річкою пішла лісиста місцевість. Біля п"ятої години, коли стих, підштовхуючий мене, вітер, звернув на ночівку. Розмістився в березовому лісі. Яскрава зелень контрастує з білими стволами. На вечір випив крепкого какао і воно подіяло на мене як кофе. Не міг заснути до пів третьої ночі. А ніч тепла. Лежав поверх одіяла, насолоджуючись прохолодою. Прислухався до нічних звуків лісу. Кричали нічні птахи, шуршали миші. Снились якісь приємні сни, але згадати міг лиш обривки.

Похід мій видався суровим. Великі фізичні і психологічні навантаження часом наганяли на мене депресивні думки. Цьому ще сприяв юний вік. Але такі стани траплялись не часто. Думки мої були більше зайняті дорогою, очі спогляданням все нових і нових краєвидів. Тактичні щоденні задачі вистроювались в загальний стратегічний курс. Часто, просиджуючи над картами, мріяв побувати в окремих регіонах. Особливо притягували Башкірія, Архангельська область, Комі. Але я розумів, що коштів і часу їх відвідати не вистачить. Наближається осінь, а мені ще потрібно закільцювати маршрут і повернутись в Луцьк. Мріяв, що коли повернусь, буду сидіти на одному місці з книжкою в руках і нікуди не йти і не їхати.

Задумався, а чи можна до мого походу підібрати музику, яка б показала його приблизну суть, настрій. Ось що в мене вийшло.

[Navigator]

http://veloclubpenza...topic?f=5&t=682

Три сторінки жвавого обговорювання походу на російському велосайті.

[Navigator]

Останні дні погода постійно мінється. Зранку вітер перемінився на північно-західний. Це ускланило мені дорогу. Сильно-пересічена місцевість з величезними спусками і підйомами тягнулась до самого Нижнього. Пообідавши кофе з хлібом, продовжував рух на північ.

Перед містом пробив колесо, задивившись і нахаївши на фанеру з цвяхами.

Нижній Новгород розташований на правому високому березі Волги в місці де в неї впадає велика Ока. Місто трохи нагадує Київ. Тільки в Київа лівобережжя забудоване, а тут за Волгою майже одні ліси.

На ніч став поруч з містом на дачах. Екскурсії відложив на завтра, бо пішов дощ. Розсташувався на группі закинутих участків. Натягнув тент-целофан. З кірпічів збудував мін-пічку, де готовив їсти.

" Обжег, когда готовил суп, палец. С полчаса держал его в холодной воде... Настроение приподнятое. Еды полно. Завтра целый день буду рыскать по городу. Подсчитал километраж от Саратова до Нижнего. Получилось 1101 киломерт!"

Серед ночі на сусідню дачу приїхала компанія молоді: хлопці і дівчата з міста. Чути було їх розмови через відкриті вікна, та й на перекур часто виходили. Щось готували. Через дрімоту дослухався до їх окаючої мови. Голоси дівчат видались мені музикою...

Місто виявилось величезним, з своїм метром, величезними заводами. Ока і Волга придають йому неповторного вигляду.

Провів в ньому весь наступний день. Купив карти шести областей: Нижньоногородської, Костромскої, Ярославської, Кіровської, Володимирської і Комі. Повторно пробив колесо, пригаючи по бровкам. Вид з круч Волги дуже масштабний. Відвідав місцевий кремль. Обідав в дворі школи № 149.

Поки ходив по великому гастрономі в мене пробували вкрасти велосипед. Коли його десь лишав, то блокував заднє колесо маленьким замком до держателя болотника. Він непомітний. Здоровий пацан сів на велосипед і рванув. Я якраз виходив, як він розтягнувся на асфальті. Питаю: "Что такое?" Щось промямлив і пішов.

Переїхавши через Оку, попав в рівнинну частину міста. Тут велика промислова зона. Під вечір виїхав на московську трасу. Прїхав по ній 10 кілометрів і завернув на дачі. Попросився в одного діда переночувати в нього на участку. Він погодився. Крім нього були ще його внучка з своїм хлопцем: Наташа і Володя. Положили мене в хаті. Перед сном гуляв по дачах, наминав малину.

[Navigator]

Спалось на м"ягкому так добре! Виїхав рано.

Курс мій тепер прямо на захід з невеликими відхиленнями на північ, або підень. Нижній Новгород став для мене ключовою, найдальшою від дому, точкою. Тепер дорога постійно наближатиме мене до Луцька. За 400 кілометрів від мене, прямо на захід, лежить Москва. Планую заїхати до неї, провідати родину, в якої був лише один раз в 1992 році. Прямо по трасі я, зівсно, їхати не буду. Вирішив зміститися трохи південніше, переїхати ріку Ока біля Горбатова і їхати вздовж неї високим правим берегом. Потім знову переїхати її і виїхати на південь Володимирської області, або північ Рязанської.

Дорога вела мене по рівнині лівобережжя Оки. Саму річку не бачив, до неї 10-20 кілометрів. В районі Красної Гірки звернув до Оки. А тут немає ні моста, ні парома. Це мене дуже розізлило, до на карті показаний паром. Вирішив, не дивлячисьна ранній час, далі нікуди вже не їхати. Поїздивши по безлюдному берегу, знайшов гарну пісчану терасу і зупинився на ніч. Води не було. Набрав з Оки, зварив чай. Заснув на березі. Під вечір проснувся. Повністю заспокоївся. Посидів над картами, роздивлявся різні маршрути. Зупинився на такому варіанті: вертаюсь на дорогу Нижній-Москва, пересікаю її і їду вздовж північного притока Оки - ріки Клязьми. Володимирську область, виходить, пересіку в її північній частині.

Пару раз налітав швидкоплинний дощик. Ховався від нього під плівку. Сфотографував пропливаючу баржу.

Ріка величезна, краєвиди дуже гарні. Повітря затягнуте синьою димкою і пахне димом - десь горять ліси.

Ніч видалась дуже холодною, крутився і кутався в своє одіяльце на твердому піску...

"Сильно мерз ночью, хоть и натянул все на себя. Часто просыпался. Будили то, расположившиеся рядом, рыбаки, то проплывавшие баржи. С противоположного берега допоздна доносилась музыка. Наверное были танцы в клубе. Утром долго не мог согреться. Выехал поздно и все-равно сначала в дороге мерз. Только часов в одиннадцать стало более-менее тепло."

[Navigator]

Настрій цілий день боєвий, веселий.

Повернувся назад на трасу Нижній-Москва. Декілька десятків кілометрів їхав по ній. Дорога вузька, з інтенсивним рухом. Мусив їхати по обочині, а вона пісчана.

День прохолодний з поривистим північно-східним вітром. Незважаючи на це, після обіду роздягнувся до пояса і був в одних шортах. Майже весь похід я проїхав в шортах. Коли пекло сонце вдягав легку червону сорочку з тонкого байка, і не застебував її на гудзики, а зав"язував на животі, щоб груди обдувало.

Переїхавши ріку Клязьма, звернув з дороги і поїхав селами понад рікою.

Ріка Клязьма.

Троши подрімав на піску на березі ріки. Проплили три байдарки, в кожній по 3-4 чоловіка. Схоже на дві великі сім"ї. Нижньоновгородська область закінчилась, далі пішла Володимирська. Зовсім поруч на півночі Іванівська область, а за нею Костромська. В одному з сіл накопав багатенько великої картоплі. Думаю хазяї на мене не ображаються, бо "копав" я акуратно: викручував з корчика по дві картоплини.

На ніч розмістився на правому високому березі ріки. За мною полоса берізок, далі пшеничне поле. Попереду випас і село. Далі починається заплава Клязьми і трохи далі в лугах сама ріка, а за нею суцільний лісовий масив, який з мого берега проглядається кілометрів на тридцять. Сама річка в 2-3 рази ширша за наш Стир. Уявляю, як ця лісова рівнина тягнеться аж до Костромської області і далі по Вологодській і Архангельській до холодних морів Льодовитого океану.

На вечір стало різко холодати. Надягнув світер. Розмістився біля поваленної берези. Наготовив цілу купу товстих поліняк і влаштувався біля вогню. Зварив суп і картоплю.

"Раннее утро. В заклязьменских просторах зарождается рассвет. Неописуемая красота. Долина реки наполняется туманом. Затопило ним прибрежные луга и леса. Только верхушки деревьев торчат как острова. Ощущение такое, что внизу очень большая река. Ночью, в лесных дебрях на той стороне, не проблескнуло ни одного огонька. Только где-то далеко-далеко горело два газовых факела. Я не сплю с пол второго ночи. Проснулся от холода и больше не мог уснуть. Палю жаркий костер. Березовые поленья горят хорошо. Сейчас мне уже тепло. Вокруг такая красота, что не хочется ложиться. Пишу эти строки при свете костра. Клонит на сон. 4.10 утра"

[Navigator]

Ранком спустився до річки і поїхав по її березі. Доріг майже немає: стежки і грунтівки. Проїхав декілька сіл: Періно, Ільїна, Олтушево, Воїново. В глибокому яру, біля старого кладовища, натрапив на велику напівзруйновану церкву. Залишив велосипеда і облазив її. Уявилось, як в давнину тут сходився народ на свята, як проводили вінчання... В Росії в ті часи більшість церков стояли в руїнах. Ще зовсім недавно закінчився атеїстичний вік.

В одному з сіл на стовпі вісів динамік і через нього транслювали досить голосно радіопередачі. Якраз грали пісні Михайла Боярського. Музики в поході мені не вистачало, тому я зупинився, як вкопаний. Звучали чудові мелодії. Стовб стояв на пустирі, хати були подалі. Я сів на взгірку і прослухав весь концерт. Не думав, що в Боярського є такі гарні пісні.

Села по берегам маленькі, хати дерев"яні, небагаті, стоять далеченько одна від одної. Відчувається подих північної Русі. Полів оброблених мало, зато багато сінокосів. Часом захожу в садки біля покинутих хат. З фруктами в мене проблем немає. Навіть якщо поруч є люди, то питаю чи можна набрати яблук. Завжди дозволяють. Росіяни в глибинці дуже схожі на нас.

Біля впадіння в Клязьму ріки Лух був паром. Сама рака Лух тече по заклязьменським рівнинам. Проїхав далі, а потім пошкодував, що не переправився, бо на високому березі дорога важка: стежки, яри, річкові прижими. А на протилежному боці котив би по рівнині і через 6-7 сіл виїхав би на міст до Вязників.

Ріка Лух

На кручах і бездоріжжі дуже втомився. Виїхавши до Вязників, купив хліба і з"їв його в два прийома з какао. За містечком повернув на північ. Дорога асфальтована, майже безлюдна. Вітер зустрічний. Трохи поспав в траві. В сім годин вечора поїхав далі.

"Ехал, пока солнце не коснулось горизонта. Какая красота! Везде тишина. Все наполнено запахами лесов и полей. В этом последнем рывке проехал 35 километров. Ехалось необычайно легко. На ночь стал в поле в высокой траве. Рядом несколько маленьких деревень. От туда доносится музыка."

[Navigator]

Не дивлячись на те, що в Москві живе моя родина, роздивлявся два варіанта руху на захід. Один через Москву з гостюванням. Інший - обігнути столицю з півночі з заїздом в Іванівську і Ярославську області. Навіть в декількох днях ходи до міста це питання було ще актуальне. Подовгу просиджував над картами.

Ніч була холодна і росяна. Дров в полі не було, тому надягнув на себе все, що було, закутався в одіяло і зверху ще плівкою накрив. Ранком їхав і зжимався від холоду. Але вийшло сонце, прогріло повітря і стало навіть гаряче. З обіду затягнуло все важкими темними хмарами, але обійшлось без дощу. Проїхав за день 85 кілометрів. Трохи сплутав, зробив два великі крюки. Добряче замучився. Біля 18 години став на ніч в ялинково-березовому лісі. Заготовив кучу дров, щоб не мерзнути, як в минулу ніч.

Ліс в Володимирській області

В дорозі накопав картоплі. На вечерю запік її в жарі. В лісі не так холодно вночі, плюс вогонь поруч.

Наступний день держав курс на Володимир. В місті заїхав на головпочтамт получив лист з дому. Мати пише. що в Луцьку цілий липень дощить, батя багато працює і непогано заробляє. Єх мені не помішали б зараз баксів 50...

Заїхав на екскурсію в картинну галерею. Картини переважно місцевих володимирських художників. Деякі полотна дуже старі. Сподобалась хутір в полі і голова вовка, виглядаючого з-за дерева. Може за мною вночі теж хтось спостерігає. Часто чую поруч з табором кроки. В таких випадках хлопаю і свищу. Після цього чути галоп тікаючих тварин. Коли шурхіт кроків наближається прямо на тебе, то по шкірі йде мороз і волося на голові починає ворушитись))

За день проїхав 102 кілометра і зупинився на березі ріки Пекша неподалік села Черкасово. В селі багато молоді ганяє на мотоциклах. Літо!

Ріка Пекша

[Navigator]

Після ночівки виїхав на володимирську трасу до Москви. До міста біля 100 кілометрів. Дорога гладка, рівна, вітер в спину. Шоссе широке з великим узбіччям,тому інтенсивний рух транспорту не мішає. Вирішую сьогодні доїхати до родичів в Москві. Живуть вони якраз в східній частині міста.

Довга дорога, але цікаво. Сіл і міст майже немає, все ліс і ліс. Рівний, майже без поворотів, асфальт. Їду швидко.

Ще за 15-20 кілометрів до міста побачив частокіл високих будинків, виглядаючих з-за лісу.

Досяг МКАДу (кільцева дорога навколо Москви).По ньому трохи змістився на південь від Володимирського шоссе до Рязанського шоссе і виїхав до крайньої точки метро "Выхино". Дядя Славік живе по цій лінії десь в 5-6 станціях. Зрозуміло, що в підземку з велосипедом не пустять. Починаю маневрувати по місту. Вражає всепроникаючий шум. Рух на землі, в небі і під землею. Виїзжаю до потрібної станції "Текстильщики". Знаходжу потрібний дім - Славіка немає! Добряче замучений, повертаю назад на вихід з Москви. Там, біля Люберців, в Томіліно живе тьотя Ніна з чоловіком. Вже вечір. Кругом багато людей. Ледь досягаю Томіліно - і там немає нікого вдома! Від"їзжаю на найближчий пустир і стаю там на ночівку. Через кожних 5-10 хвилин пролітають літаки - поруч Домодєдово. Небо розкрасила вечірня зоря. Ще раз зайшов до Ніни і "о удача!" - вони є вже вдома.

Тоцькі не одразу впізнали мене(а був я в них п"ять років назад). Тьотя Ніна(вона двуюрідна сестра моєї мами) обійняла мене. Мене і речі в квартиру, а велосипед в сарайчик. Позаду лишились 160 кілометрів сьогоднішньої дороги.

"Как приехал к ним и взглянул на себя в зеркало - чуть не упал. Вид бомжа. Грязный до предела. На лбу, щеках слой осевшей пыли. Весь черный, волосы выгоревшие, растрепанные. Все вещи грязные, хоть лапшу из них режь. Не удивительно, что Тоцкие меня не узнали, и были, наверное, поражены моим видом, моим путешествием и моими пояснениями."

Тьотя Ніна закинула абсолютно всі мої речі в пралку. І сам я довго відмивався. Подарували одразу мені 100 долларів і купу жетонів на метро.

Майже весь наступний день був вдома. В Тоцьких багато літератури, відео і аудіокасет. Подивився "Танець з вовками", "Основний інстинкт".

За столом Тоцький, звертаючись до тьоті Ніни, іронізірував: "Придет время и по телевизору покажут человека, который открыл в центре Гобби еще одну пустыню и исследовал ее на велосипеде. И ты будешь говорить, что это мой родственник."

[Navigator]

Погостювавши день в Томіліно, переїхав велосипедом з усіма речами до Славіка в Москву. 26 кілометрів проїхав за 55 хвилин. Славік живе дуже зручно - біля самого метро.

Багато хожу і їзжу по Москві. Був на новому і старому Арбаті. Заходив в дім книги. Очі там розбігаються. Бачив багато книг про тайгу, джунглі, про річки. З"їздив також на книжний ринок в Олімпійський. Купив собі в дорогу енциклопедію природних ландшафтів. Заходив в дім англійської книги, де продаються книги видані в США, Британії. Довго роздивлявся фотоальбом National Geographic. Жаль, що з англійської в мене була стабільна трійочка, а іноді і два проскакувало за четверть.

В туристичних магазинах роздивлявся всякі правзасоби: човни, байдарки. Купив собі спальний мішок і восьмикратний бінокль, зроблений в Уфі. Коли до Славіка приїхала мене провідати тьотя Ніна, то спитала ціну цих покупок і одразу дала мені грошима їх вартість. Сказала, що це подарунок від неї.

Помогав Славіку і Ніні клеїти обої на потолці, на стінах далі вони клеїли самі, а я готовив їм їсти. Вечорами дивлюсь фільми через відеомагнітофон, читаю книги.

Погода цілими днями хмура. Часто йде дощ, то сильний, то мілкий, як туман. Як для серпня, прохолодно.

Дзвонили пару раз з дому. Побували вмовити вертатись на поїзді до дому. І Славік шуткував, що купить мені білет до Луцька. Але я був твердий в своїх намірах їхати далі велосипедом. Славік попросив мене нарисувати схему моєї подорожі. Показував в себе на роботі.

Катаюсь на мерто по місту. Вихожу на різних станціях, роздивляюсь. Був в природничому музеї.

Їздив з Славіком в поїздку. Він працює машиністом електровоза на залізній дорозі на участку Москва-Брянск. Сидів поруч з ним біля пульта керування. Ця поїздка мені дуже сподобалась. Їхали вночі до Брянска, вели поїзд "Москва-Ужгород". Далі трохи поспали в готелі для залізничників і до ранку привели новий поїзд до Москви. Фара в локомотива потужна, цікаво роздивлятись нічні простори.

В Москві пробув 11 днів. Виїзд намітив на 22 серпня. Родичі приготовили для мене багато харчів: згущонка, олія, сири, цукор, масло, різні крупи, геркулес, какао. Передивився свої речі. Лишив чотири книги, одіяло. Взамін взяв інші. Купив новий годинник і термометер. Підремонтував фотоаппарат і зарядив туди кольорову плівку.

Шлях намітив через Тверську і Псковську області до північної Білорусії. По дорозі відвідаю озеро Селігер і місцевість звідки беруть початок три великі ріки, які течуть в різні сторони світу: Волга - впадає в Каспійське море, Західна Двіна - впадає в Балтійське море, Дніпро - впадає в Чорне море.

[Navigator]

22 серпня в 6.20 ранку виїхав від будинку Славіка. Я знаходився на сході Москви. Потрібно було пересікти їх з сходу на північний-захід, а це біля 35 кілометрів міста. Тому виїхав так рано, коли машин ще не так багато. По Волгоградському проспекту доїхав до садового кільця і по ньому почав об"їзжати центр. Їхав переважно по дорозі. В найбільш небезпечних місцях виїзжав на тротуари, перетаскував велосипед через підземні переходи. В тунелі не заїзжав. Я мав карту Москви, а на другій стороні карту Московської області. По ним і орієнтувався.

В потрібному місці звернув з Садового кільця на Звенигородське шосе, пересік Москву-ріку і в районі Строгіново досяг МКАДу. Через транспортну розв"язку пересік його і виїхав на Новорижське шосе і почав шпарити до Волоколамська. Вся дорога по Москві зайняла більше двух годин. Розміри міста з сідла велосипеда мене вразили.

Біля 12.00 пообідав і поспав, від"їхавши трохи від траси. Температура вдень +22С. До вечора держався цієї загруженої дороги, проїхавши загалом за день 101 кілометр. На ніч зупинився в ялинково-березовому лісі. Місце не дуже, хотілось простору. Але в Московській області дуже все застроєно. По площі вона як дві Волинських, а по населенню - 7 мільйонів плюс сама Москва.

Вперше спав в спальнику. Роздягнувся до трусів, вночі було +11С.

23 серпня виїхав піздно. Досяг Волоколамська і в ньому звернув з траси на північний-захід до райцентру Лотошино. На обід довго відпочивав в гарному місці: пагорб з копицями сіна. Розглядав околиці в бінокль. День видався жаркуватим: +28С. Дороги пішли малозагруженні. Проїхав за день 87 кілометрів.На ніч став за Лотошином знову в дуже гарному місці: "Стал на холме в стороне от березовой посадки, где готовил себе кушать.Глядишь в бинокль, а вокруг красота. На небе ни тучки. Голышом сижу в теплых вечерних лучах солнца. Сейчас я на окраине Московской области. Мегаполис остался позади. Пошла тихая и красивая сельская местность, чему я чрезвычайно рад. Тверская область примерно в 10 километрах. Пересек за эти два дня Московскую возвышенность и рельеф пошел более равнинный."

[Navigator]

Наступний день, 24 серпня, видався жарким: +27С. Ніч була росяна, тому спальник ввечері прийшлось просушувати на бур"янах. Дороги пішли в Тверській області хороші з малоінтенсивним рухом, зрідка попадались грунтовки. Курс загальний на захід до районого центру Стариця. По бокам дороги ререважно ліс. Села невеличкі. Оброблених полів мало. Зустрічаються жилі і закинуті хутори. В одному з сіл продавщиця розказала, що пару днів назад проїхала велика группа велосипедистів (150 чоловік) з Англії і США. Велосипедисти усіх віків. Позаду їхало декілька машин з речами. Маршрут їхнього походу по російській глибинці від Москви до Пітера. В цілому молодці!

Ближче до Стариці почались пагорби Валдайської височини. По дорозі назбирав яблук, купив хліба. За день проїхав 102 кілометра.

На ніч зупинився біля села Дар"їво на березі невеликої річечки. Приготовив на вечерю овсянку з згущонкою. Ввечері почув крик журавлів. Навів на їх клини бінокль. Нарахував 120 штук. Осінь вже не загорами.

З села доносився дитячий сміх.

Появилось багато комарів, але години за дві вони пропали. Ніч знову була дуже росяна. Долину річечки повністю покрило туманом. Спав роздітим. Ближче до ранку вдягнувся. Цілу ніч крутився, заснув крепко тільки під ранок.

[Navigator]

Наступний день держу курс на північний-захід до Волги. Дорога різна. Часом переїзжаю грунтовками. Навколо пагорби порослі лісом. Села рідкі. Виїхав на Волгу. Вона тут невелика, десь з наш Стир.

На ніч став в березово-ялинковому лісі. За 10 хвилин назбирав каструльку грибів. Поставив варити. По річці пропливали туристи на байдарках. Одна байдарка резинова, інша пластикова. Чую говорять: "Щось димом запахло!" По стежці пройшли діти. На ніч наложив в вогонь товстих стовбурів - тепло і комарів немає. Вже в сутінках заліз покупався в Волгу. Яка насолода змити з себе чьотирьохденний пил! Відігрівався біля великого вогню. Заснув біля двух годин ночі. Спав допізна.

Далі їхав правим берегом Волги. Місцевість горбиста і дуже гарна. Часто відкриваються далекі панорами. Зупиняюсь роздивитись. Невідомі краєвиди завжди манять мене: "А що там далі, за горизонтом?"

Дороги до Селіжарово погані. Купив по дорозі продуктів і книгу про війну в Тверській області. Читаю з цікавісттю.

На ніч став поруч з озером Волго. Знову купався. Вода тепла. На березі багато палаток, тому від"їхав трохи в сторону.

Озеро Волго.

З пагорба мені видно два села, частину озера і заозерні далі. Подовгу роздивляюсь в бінокль.

Стоїть по-літньому тепла погода. Люди навколо відпочивають, купаються, ловлять рибу. Осінь вже не за горами!

Наступного дня досяг озера Селігер.

Купався. Спостерігав за сім"єю з трьох поколінь Дід з сином ловили рибу, внучка - гарна дівчина, ходила по мілководдю. Вода в озері чайного кольору - навколо дуже багато боліт.

В одному селі запросили на чай з хлібом і маслом)) Села маленьні і дерев"яні, як з казки.

На ніч став на порожньому березі озера Охват. З цього озера витікає ріка Західна Двіна. Набравшись сил в Росії, вона вже могутнім потоком пересікає північну Білорусію, а потім Латвію і в Ризі впадає в Балтійське море.

Вночі на озері ні душі. Хлюпають хвилі. Я сплю біля самої води.

[Navigator]

Зранку небо затягнуло хмарами, потім розпогодилось. По-літньому тепло, хоч вже 28 серпня і попадаються вже жовтуваті осини і берези. Їду в одних шортах. Проїхав райцентр Адреанапіль. Купався в озері Волок. Місцевість горбиста - Валдайська височчина. Майже весь час невеликі спуски і підйоми. Дороги безлюдні. Села рідкі напівзакинуті. Над картами роздумував чи повертати за річкою Ловать на південь з виходом на Вітебськ, чи держати далі курс на захід джо Прибалтики. Вирішив що все буде залежати від погоди і вітру. До Ловаті ще два дня ходу.

За день проїхав 84 кілометра, а вчора 91. На ні став став на високому пагорбі ліля села Паново. На південний-захід видно на 25 кілометрів. Нарахував дев"ять горизонтів. Настільки горбиста місцевість. Пагорби на 90% вкриті лісом.

Відчуваю, що з дуже великою неохотою повертаю напівніч, коли цього вимагає дорога і карта. Мене тягне на південь, поближче до тепла і дому. А так поки-що головний напрямок виходить на захід.

На вечір сильно атакували комарі. Приніс з узлісся дров і розпалив вогонь. Наварив рису. Хватило його ще на ранок і обід.

Ранком близько 40 кілометрів їхав по поганій грейдерній дорозі. Фотоаппарат мій зовсім поламався. Жалко. Гарні пейзажі тут на кожному кроці.

Назбирав біля 5 кілограм дуже вкусних яблук, підкупив круп. Переїхав річку Серьожа, свою тьозку. Ріку з такою назвою переїзжав і в Нижньоновгородській області. На мосту пообідав.

Ріка Серьожа.

Лісами виїхав на річку Кун"я до села Кочута. Розпитав далі дорогу до ріки Ловать, до якої звідси 10 кілометрів. Сказали, що туди шляху немає. Лісова дорога, позначена на моїй карті, заросла молодою порослю як частоколом. З велосипедом не продерусь! Там тільки звірині стежки.

Вже вечоріло. Я розмовляв з мешканцями трьох крайніх будинків за рікою. Все невеличке село було на тому березі Кун"ї. Одна бабуля запропонувала мені заночувати в неї. я погодився. Хата прямо над рікою. Питав чи не затоплює в повінь. Двір обнесений високим забором. З цікавістю оглядав всі споруди: хліви, дровітню...

Пішов скупався на річку. Вода чиста як в акваріумі, видно багато невеликих рибок.

Ріка Кун"я.

Село в війну було знищене під час бою. Моя бабуля ледь спасла малих дітей. Перший чоловік загинув на фронті. Тут по річці дуже багато покинутих сіл. Навколо великі болота і заболочені ліси.

Зранку попив чай з медом і в дорогу. Вернувся до річки Серьожа і виїхав на Кун"ю в селі Уварово. Доїхав до Сосон"є і далі лісом по дуже заболоченій стежці переїхав в Псковську область в село Овчиниково.

Якби не стежка - не проївав би! За спиною хмари комарів, велосипед часто перетягував через болото.

[Navigator]

Бабуся з Кочутів кликала мене ще приїзжати в гості. Казала, що в неї часто бувають квартиранти: взимку лісоруби, влітку дівчата з Пітера, які збирають фольклор. Ввечері всі качались з сміху, коли я розказував їм про деякі подробиці мого походу.

Виїхавши на Ловать, зробив привал. Місцевість рівнина як стіл, річка широка. На обід хліб з какао. Годині о третій піднявся дуже сильний південно-східний вітер. Так як дорога повернула вздовж Ловаті на південь – він мені дуже дошкуляв. Став на ніч в 8 кілометрах від Великих Лук. Їх добре видно. Поруч пройшов дощ, краєм зачепивши і мене. Розпалив вогонь, зварив кашу, заправивши її сіллю і перцем.

Ріка Ловать

Пів сьомого вітер стих, розпогодилось. Ввечері сильно атакували комарі. Скусали усі руки. Заснув лиш о другій ночі. Зранку, коли зійшло сонце, подрімав в його проміннях.

Останній день літа видався теплим. Їхав в шортах і футболці. Ранком проїхався по Великих Луках. Це друге по значенню місто Псковської області. Тут виявився самий дешевий хліб в Росії))

На південь від міста почалася дуже пересічена місцевість. Круті пагорби і багаточисленні малі і великі озера. Напрямок на південь до райцентру Усвяти, що в п’яти кілометрах від Білорусії. Проїхав небагато – мішали зустрічно-боковий вітер і погане самопочуття. Табором став на берегу озера Ордосно. На вечерю хліб з яблуками. Скупався в комишах. Вода тепла і мутна внаслідок сильного хвилювання. На вітру холодно. Береги камянні, багато великих валунів. Довго сидів над картам, слухаючи шум вітру і хвиль.

Озеро Ордосно

Всю ніч на озері лютував вітер. Надзвичайно яскраво світили зірки. Поруч піддержував вогонь, комарі не турбували.

Ранком прокинувся – холодрига, лежу і не можу зігрітись. Коли виїхав сильно мерз в руки.

Сьогодні перше вересня. Діти пішли в школу. В одному селі бачив лінійку, до слуху донеслись слова «Десятий клас займе кабінет літератури, восьмий клас кабінет біології»

Перший день осені видався холодним – всю дорогу їхав в штанах і куртці.

Доїхав через Яковлево, Адамово, Щепуново, Церквище, савиново, Глазуново, Антропово до Усвят. Тут купив хліба, пообідав і подрімав на березі озера Узмень. По дорозі натрусив пів сумки яблук двох сортів.

З Усвят повернув вздовж Білоруського кордону на захід до Невеля. Східний вітер став мені попутним. На ніч став на пів дорозі між Невельом і Усвятами на великому пагорбі. На півдні і південному-заході видно Білорусію. На заході в долині село Мала Будниця. На сході велике озеро Сенниця. Панорами дуже широкі. Гребінь за гребінем стоять ліса. На полях пасуться корови. Я за всім цим спостерігаю в бінокль.

Зварив кашу і їм її з хлібом і яблуками. На десерт какао. Сиджу в одних шортах, але на вечір знову починає холодати, стигнуть босі ноги. Заготовив дров, лишається чиркнути сірником і вогонь горить. Читаю свій щоденник. Дуже сподобалися записи, зроблені 18 червня.

Вночі льодяна стужа, всього +3С. Спав в шапці. З заходом сонця подув різкий східний вітер. Гарні дрова давали багато тепла. Пропалив перший отвір в спальнику. Зранку ледь склав речі – так мерзли руки.

Доїхав до Невеля. Тут дуже багато величезних озер. По дорозі на пагорбах живописні села. Думаю про те, що тут можна побудувати хутір, завести багато дітей і назвати його Шкільний.

Пересік ріку Уща. Дуже мальовнича.

Карта півдня псковщини майже вся зелена – тут все під лісами. В останньому російському селі Язно набрав багато яблук. Село стоїть на одноіменному озері, яке вузькою смугою витягнулось на 15 кілометрів.

Ввечері пересік кордон з Білорусією! Документів не провіряли. Підбив результати цього етапу. Від Москви до кордону проїхав за 12 днів 1005 кілометрів. В середньому 84 км за добу.

На ніч зупинився в лісі. Вогонь не піддержував, не дивлячись на холод. Спав в кофті і не мерз. В лісі немає ні роси, ні вітру. Кукурікають півні в сусідньому білоруському селі. Ранком розпалив вогонь, підігрів кашу. Ранкове сонце розкрасило вертушки ялин в золотий колір.

Дві ночі сняться погані сни. Вчора, що мене на два роки садять в тюрму. Сьогодні - що вкрали рюкзак і велосипед і я не можу поїздом доїхати до дому.

Білоруських грошей немає, тому приходиться поки-що користуватись старими запасами. Пересік ріку Дриса. Це лісова ріка з чистою водою. Чомусь згадую слова Пришвіна, що на старість не треба нікуди їхати, великий світ відкривається всередині людини. Для цікавих спостережень хватить і невеликої річечки, чи переліска.

На сонці в мене сильно обгорів ніс, це від того, що майже весь час їду на південь. Прямо пече. На ніч став на узліссі великого соснового лісу в 15 кілометрах від Полоцька. Поруч на городах накопав картоплі. Вночі сильно мерз в ноги, хоча був в двох штанах. Зранку трава біла від інію – заморозок!

В Полоцьку обміняв 100000 російських рублів на 500000 білоруських зайчиків. Приємно здивувало, що тут набагато дешевші продукти. Купив атлас Білорусії в пятикілометровому масштабі. Перевів стрілки часів на час назад. Сьогодні дуже гостро відчув осінь. Холодно навіть в середині дня! Почало ломити в колінних суставах. Вдень вони працюють, а вночі мерзнуть. Дорога веде вздовж ріки Західна Двіна.

Білоруси масово копають картоплю. Кругом дуже багато яблук, в рази більше ніж в Росії. Проїхав 95 кілометрів в сторону Вітебська. Став на ночівку в березово-ялинковому лісі в 25 км від міста. На ніч заготовив багато дров, щоб на мерзнути.

Заснув пізно. Поруч горів жаркий вогонь, відігріваючи мої коліна. Ще трохи болять.

[Navigator]

Вранці встав пізно. 25 кілометрів до Вітебська дались важко - сильний зустрічний вітер. В самому Вітебську я вже був два роки назад - в 1995 році. Тоді я пройшов пішки в травні-місяці по деяким частинам Білорусії з рюкзаком. Був в вітебському театрі.

В місті переїхав на південний берег Західноїх Двіни. День сонячний, но прохолодний. Покатався по місту, погрівся на сонці. В дзеркалі вітрини побачив своє зображення, зупинився роздивитись. Загорівший до чорноти, світлоруса щетина на вусах і бороді. В цілому своїм виглядом був задоволений.

В книжних магазинах купив декілька цікавих книг, вони тут зовсім недорогі.

З міста взяв курс на південний-захід в напрямку містечка Сенно. Зупинився на ніч недалеко від дороги. Заготовив багато дров. Роздивлявся карти. Жалко, що прибалти закрили свої кордони - потрібно закордонний паспорт і віза. А проїзжав я біля Дрисси в 70 кілометрах від Латвії. День ходу!

Наступний день воюю з сильним вітром і грейдерними дорогами. Вони як пральні дошки. Трусить немилосердно. Проїзжаю багато чистих, охайних білоруських сіл. Вражає величезна кількість яблунь. Поля доглянуті - це не Росія. Працелюбний народ. Їдеш і на душі дуже спокійно. Люди працюють в полях.

Сонце світить тьмяно, освітлюючи землю розсіяним світлом.

На ніч зупинився в молодому лісі. Зранку пішов дощ. Натягнув над табором целофан і так сидів чекав погоди. Розпалив вогонь і зварив їсти. Потім знову трохи поспав. Коли дощ притих - бистро зібрався і виїхав. Дощ то пускався, то стихав. Мерз на сильному південному вітрі. Дорога частково асфальт, частково грейдер. Пересік ріку Бобр - притоку Березіни.

В обід появився туман і ближче до вечора все згущався. Видимість зменшилась до 500-600 метрів.

Змінив південний напрямок на західний. На ночівці натягнув над собою целофан в формі двоскатної палатки, бо була велика імовірність дощу. Вітер стих. Поруч шуміла залізна дорога Мінськ-Смоленськ. Поруч з нею відчував себе більш впевнено. Нили трохи локті. Видно надуло сьогодні.

Вранці курс на Мінськ! Їду по старій дорозі. Дусь поруч проходить нова, построєна до Олімпіади в Москві 1980 року. Не доїзжаючи 80 кілометрів до міста, розлетівся лівий підшипник в педальній втулці. Їхати можна, але мішає шат і скрежет. Завернув до найближчої станції і сів на електричку до Мінська. В місто прибув надвечір. Підшипника де купити не знайшов. На 19.12 сів на електричку до Бреста і в дві години ночі був там. В дорозі познайомився з двома жінками з іванофранківщини. Вони везли десять велосипедів "Мінськ". Помогав їм їх грузити і розгружати. Від них вперше за багато місяців почув українську мову. Моя червона байкова сорочка лопнула на спині, витлівши від поту. Одна з жінок подивилась і каже: "Пора тобі, Сергій, вже до дому!"

В Бресті нічним містом виїхав на Мухавець і вклався спати серед високої трави неподалік дороги на польський кордон.

Вдень катався по місту. Був в Бреській крепості. Пообідав в столовій біля вокзалу. Купив за 40 долларів станкового рюкзака захистного кольору. Разом з знайомими вже жіночками сів в поїзд Брест-Чернівці. Біля часу ночі прибув в Луцьк. З вокзалу не поїхав одразу до себе на Молоді, а зробив коло до Проміня. Так закінчився похід 10 вересня.

Через місяць після походу.

За 121 днів походу проїхав своїм ходом 6250 кілометрів і близько 1445 поїздами. Разом 7 700 км.

[Navigator]

Загальна карта походу.

Пересік такі області.

Україна:

Волинська, Рівненська, Житомирська, Вінницька, Одеська, Миколаївська, Херсонська, Республіка Крим.

Росія:

Краснодарський край, Республіка Адигея, Карачаєво-Черкеська республіка, Ростовська, Волгоградська, Саратовська, Пензенська, Республіка Мордовія, Нижньоновгородська, Володимирська, Московська, Тверська, Псковська.

Білорусія:

Вітебська, Мінська, Брестська.

Звіт також виставив на туристичному ресурсі.

http://tourist.khark...godi-Brodyagi_2

[Navigator]

Коментарии на Харьковтурист

Алексей Пинзеенко

13.02.2014 19:09 Жду еще, очень понравилось

_sanj_

13.02.2014 19:58 Цікава пригода! А зараз подорожуєте на велосипеді?

AVK

13.02.2014 20:05 Спасибо! хорошо написано! На горном веле по 80-90 в день обычно едет, а тут аж 115 на обычной украине. как представлю себе что заклеить колесо там это не задача на 5 минут как сейчас в общем классно, жду продолжение

denisekonomix

13.02.2014 20:35

Миша

13.02.2014 22:26 Круто. Как роман.

mehanik98

13.02.2014 22:54 эпичный рассказ!!!!! с огромным удовольствием буду ждать продолжения

TORN_11

13.02.2014 22:56 Понравилось, интересная история, побродил немало

собачку жаль

mehanik98

13.02.2014 22:58 TORN_11 писал(а):

собачку жаль

присоединяюсь...

djfixx

13.02.2014 23:10 Отличный отчёт - читается на одном дыхании

Вадим

13.02.2014 23:17 Классное путешествие и отчет, эпично и, в то же время - без пафоса и фанфар)) , ломает многие местечковые шаблоны

Собачку жаль ... пропала из-за мудилы..

Sergey Palko

14.02.2014 00:32 Дякую всім за відгуки! На велосипеді продовжую подорожувати і зараз.

Вячеслав Гуськов

14.02.2014 10:20 Спасибо большое за рассказ (отчетом это явно не назовешь). Жду продолжения...

Mstyslav

14.02.2014 23:46 После таких отчетов выглядят смешно споры, какой рюкзак лучше и на какой вилке лучше Арабатку "чпокнуть". У кого сердце из железа, тому и деревянный клинок - нож.

Спасибо за отчет, жду продолжения.

vpolet

15.02.2014 17:39 Классно! Хорошо, что описали ретропоход. Здесь на сайте такого как раз не хватает.

umanager

15.02.2014 18:07 Читал как интересную книгу... Потрясающе интересно, а Украина - отличнейший велосипед!

Макс Шацький

15.02.2014 19:55 давай продовження!))

SheV09

16.02.2014 00:30 Було, було, але такого, ще тут здається не було. Аплодую стоячи!

Цікаво, коли і з чого все почалося?

.

Yury Bilyk

16.02.2014 17:09 Круто!

Qwedor

16.02.2014 23:03 Спасибо за отчет, очень увлекательно. Мужества автору не занимать ....

Niko_moto

17.02.2014 01:08 так вот ты какой Сергей)))! рад знакомству!

мне понравилось

-"пхав з його дружиною"

-латинская молитва

-количество ошибок около 10, точки, предложения с бол буквы

не

-отняло много времени, не ожидал, пришлось остальное чтение отложить)))

-я не спец но чего-то не хватает, с середины мешают цифры, название дорог, это если как к роману относиться-предираться

завидую, мне жизнь не дает путешествовать... этого очень не хватает

итого: СПАСИБО!

Niko_moto

17.02.2014 08:43 понял, чего не хватает)

нужно было разбить на несколько серий...тогда бы легче шло

а я взял и прочитал все сходу...

denisekonomix

17.02.2014 10:07 Читается на одном дыхании и увлекает с первых строк.

Ждем продолжения и новых историй.

Француз конечно гад, такую классную собаку загубил.

Over

17.02.2014 10:16 Респект и уважуха земляк! Читал с удовольствием.

nickgo

17.02.2014 16:10 Очень интересно читается, как будто сам проезжаешь по этим местам, а места действительно великолепные! Огромное спасибо!....собаку жалко....писали, что в те времена вы были вегетарианцем, а как сейчас с вегетарианством?

Stanley

18.02.2014 08:20 Niko_moto писал(а):

-количество ошибок около 10, точки, предложения с бол буквы

!

Увы, гораздо больше. Текст пестрит русизмами.

Миша

18.02.2014 09:52 Stanley писал(а):

Niko_moto писал(а):

-количество ошибок около 10, точки, предложения с бол буквы

!

Увы, гораздо больше. Текст пестрит русизмами.

Ох тыж блин грамма наци набежали... Ну пишет так человек. Что за привычка всех вокруг к своему образу причесывать?

Вадим

18.02.2014 11:25 та да..)))

если есть понимание - зачем цепляться за догмы? Ну, если это не профессия и не идефикс

Димчик

18.02.2014 22:04 Какие ошибки, какие русизмы??? Вы что? Та-а-кой походище - зашибись, а вы букавы обсуждаете!

Автору - огромнейший респект и уважуха!!! Ждём ещё!

_sanj_

21.02.2014 13:47 Когда будет продолжение? Ждем!!!

Макс Шацький

21.02.2014 21:06 читав з великим задоволенням, чекаю продовження)

h2109

27.02.2014 12:17 Прочитал за один присест. Уважение автору - все очень правдиво - в донских местах живут и жили мои предки много сам там жил в детстве.Хорошо у автора про степи. Сергей, а сейчас бы одолел такой маршрут?

Vitaly Vasilyev

02.03.2014 20:56 Супер!!!Я врядли на такое отважусь

NEODIN

04.03.2014 23:18 Вот это да... нет слов !!!

Гардик

05.03.2014 12:23 Это что то глобальное. 1996 год, вел Украина, 7700 км, 121 день, уууууууууууууууууу, да уж. Слов нет.

drdihlofos

17.03.2014 22:50 оце ти дав!!! ну молодчина 100%!

а душа, а порив до невідомого!!!

Тут є чого повчитись!!!

Дякую величезне!

stah_3000

19.03.2014 22:27 Извините но уменя просто нет слов... Это просто фантастика на Украине проехать такое количество километров!!! Вы реально герой нашего времени!!! Те кто пишуть про какие-то ошибки никогда повторяю никогда не сидели и тем более не проезжали больше 10км за день !!! Я да что там я, думаю подавляющее большинство велотуристов по хорошему вам завидуют, это ж не покатушка не просто поход, это приключение которое останется с вами на всю жизнь!!! Поверьте через 10-20 лет вы совершенно по другому на это посмотрите!!! Поздравляю и огромнейшее спасибо за рассказ о путешествии, это просто невероятный по длинне и сложности маршрут!!!!!! Скептики не забудьте что это была Украина одеяло и клеенка !!!!!! Аааааа!!!! У меня в голове такое не укладывается !!!! Вы молодец !!!! Еще раз спасибо ))))

[Navigator]

Трохи коментаріїв на пензенському велосайті, де перевели і виставили "Пригоди бродяги":

"Navigator, спасибо за отчет, timka, спасибо за перевод и за наводку! Такие вещи дают много пищи для ума.

Насколько я могу судить, это был первый по-настоящему массштабный и длительный поход в жизни автора, и сразу так круто. Это говорит о том, что иногда получается двигаться не только поступательно, но и рывками. )

Сейчас все проникнуться, и можно будет велоклубом наносить дружественный визит в Луцк. )"

"Спасибо Вадим за публикацию, всю дорогу вчера до Москвы читал, читал каждую свободную минуту, Сергей молодчина, отчаянный парень. Здорово природу описывает, а уж как интересно читать про то, где я сам частенько бывал. Базарный-Карабулак,да, подъемы там ого, го и их много, Саратов - ну может в центре и на набережной он красив,но по большому счету грязный он очень. Мордовские лагеря, да, частенько туда одно время мотался, в Явас торговать одних возил я. Помню в Явасе каждое утро с десяток зэчек под конвоем одной конвоирши на ферму работать ходили. На рынке всегда шашлыки жарят, так вот они идут и носы постоянно в сторону рынка повернуты, идут и вдыхают аромат. Господи, спаси и сохрани от такого.

Жалко собачку было очень, это же хаска или маламут, естественно ей трудно на жаре, собачка то для севера.

Надеюсь, что у Сергея это не единственный поход был, прочел бы еще его отчеты с удовольствием.

P.S Один только недостаток - после таких отчетов, хочется все бросить и махнуть на велике куда глаза глядят.

_________________

Если автомобиль это-свобода, то велосипед это-свобода от автомобиля."

"Спасибо тебе за бессонную ночь! Начал читать перед сном, и не ВЫСПАЛСЯ"

"Еще очень было интересно прочитать описание местности, русского народа, да и вообще России с точки зрения не Россиянина."

"Привет! Удивительно, что по прошествии 16 лет стал писать отчёт. Читается не как отчёт о реальном походе, а больше как художественная книга. Учитывая, что на подобный поход в одиночку решаться единицы, то можно жанр определить, как фантастика. Это относится к плюсам. Минусов не заметил, поскольку это не литературный форум."

"Navigator, спасибо за такой рассказ! Написано очень увлекательным, легким языком, читается просто на одном дыхании. Наверное, в походе вел подробный дневник, чтобы спустя столько лет вспомнилось столько интересных деталей?"

Тернопільський велосайт:

"Тема не моя, але я не міг стриматись, щоб не закинути сюди посилання про велоподорож простого українського хлопця :

http://tourist.kharkov.ua/xtreport/0-Prigodi-Brodyagi_2"

"шикарно...!!!хоча по європі було б ефектніше..."

"Не вийшло би в Европі спати де-небудь, харчуватись чужими яблуками, морвами і бараболею, та й спати по незнайомих хатах."

"...якщо по порядку то приблизно так:

1) гарна тема!

2) щось є ВелоМагічне в харківському форумі!

Учасник з Луцька, пише в Харкові, а читають Тернопільчани,-) ....має Харків веломагнітики,-)

3) щодо того - що закордоном всюди треба питати чи можна зупинитись - це правда! 100% - порядок, АЛЕ напрягає,-)

4) майже всі веломандрівники захоплються більше природою ніж архітектурою (як на мене) (описують цікавіше)

5) широта мысли мандрівника Вражає!!!:

цитата "Є впевненість в своїх силах. Дійду пішки. Зароблю на велосипед. В крайньому випадку - вкраду." а загалом гарно пише хлопець з Луцька"

"і описано все як є чи було ..

Якраз добре памятаю той рік. Я 15 травня 1997 року почав служити у війську в Луцьку. Адесь рядом в той час цей хлопець вирушив у веломандри ним описані."

Харківтурист:

"michel1986

Я вами восхищаюсь!!! Я читал, и не мог поверить, ни вашим словам ни своей фантазии. Вы Человек! Разве такое вообще бывает... После некоторых строк, глаза наполнялись слезами радости и восхищения...Спасибо Вам, ничего подобного я раньше не испытывал...Спасибо!"

"INatali

Дякую за чудовий звіт. Мій чоловік вже давно ділився враженнями про нього та спонукав прочитати. І, хоча, часу поки що не доста, аби прочитати весь звіт, але й від прочитаного доста позитиву. Респект та ще респект. Побільше таких звітів, що дають змогу відволіктися від негативу сьогодення та спонукають до подорожей."

"alex74

Дааааа!!! После прочитанного эмоции переполняют. В то время когда я занимался ерундой всякой, Сергей, практически мой ровесник совершил свой подвиг духа и воли. На Украине, с одеялом, и клийонкой. На хлебе и яблоках. Проехать такой маршрут!!! Уму непостижимо. После такого смешно и стыдно задаваться вопросами (какой надежный велосипед выбрать для поездки 50 км) ей богу стыдно. Примечательно что Серёга упомянул всего пару поломок, прокол, и с пидалем. Сергей желаю тебе, и твоим деткам здоровья, всей семье. И пускай почаще отпускают тебя путешевствовать, я думаю что такой душе как у тебя тесновато в пределах области."