Звіти про велопоходи в період з1993 по 2008 роки

[Navigator]

П"ятиденний велопохід в серпні 1999 року

На дворі літо, попереду декілька вихідних приурочених до Дня Незалежності. Підготовляю свої похідні речі. Зранку ще йду на роботу, з якої в обід тікаю. В 3 години сідаю на велосипед і вперед! Січе дощик, але за Рожищами перестає.

Тут нитка маршруту http://www.bikemap.n...&maptype=hybrid

Вітер попутно-боковий, холоднувато. В Рожищах пересікаю Стир, виїзжаю на Стохід. По дорозі їм ожину. На ніч стаю під лісом на лузі коло Кашівки. На вечерю тушу лисички з перцем і картоплею. Снує туман. Хижий птах береться атакувати мою голову біля вогнища. Вже сутінки і не розібрав, чи якийсь яструб, чи сова. Вночі ходив гуляти по тумані - моторошно.

Ранок біля табору першої ночівки.

Виїхав дуже рано, люди по селах виганяли корів. Держу стратегічний курс на північ вздовж Стохода. Покупався в річці біля Підріжжя, потім знову в озері в селі Озерне. За жд дорого на участку Повурск -Стобихва їду лісовими дорогами, стежками через болота. Навколо залишки окопів Першої світової. Зустрів молодих жінок, які переплили на човні Стохід і йшли на болота за журавлиною. Місця дикі. Пересік річку Стобихівку. Вода в ній кольору крепкозавареного чаю. Знову купаюсь, відпочиваю на дерев"яному напівзруйнованому мості. На річці Локниця стаю на ночівку. Проїхав лише 56 км. Місце гарне - березовий гайок.. Вночі дує сильний вітер і я мерзну.

Тільки виїхав - почався дощ. В селі Боровне попросився до людей перечекати. Сидів в літній кухні. З хазяїном випив по 50 грам. Їв вареники з молоком і хліб з маслом. Хороша сім"я. Всі з великою повагою ставились один до одного. Відчув легкий укол - моя сім"я уступає.

В дорозі накрив ще один дощ. Перечекав його в бесідці на узліссі, читаючи Бергмана. За день проїхав 72 км. Під вечір пересік білоруський кордон в Дольску. Там же залазив на пожарну вишку огледіти місцевість. Їхати було важко - сильний зустрічно-боковий вітер. Відпочивав на озері Люб"язь і біля Прип"яті, трохи поспав.. Кордон пересікав без черги об"їзжаючи всі машини. В Мохро повернув на захід і виїхав на озеро Пісочне біля села Адрижин. Довго лежав на піску, поки не замерз. Від"їхав в березовий гайок і там став на ночівку. Спав мало, не спалося. Серед ночі готував овочеве рагу, пив чай і кофе.

Четвертий день походу виявився холодний. Їхав в кофті і куртці, з обіду куртку скинув. З Адрижина повернув на південь і через ліс виїхав на Україну. В лісі, коло будки, провірив документи український дядько-пограничник. В Ветлах залазив на пожарну вишку і фотографував панораму Прип"яті.

це Ветли.

панорама Ветл і Прип"яті.

Села по обидва боки кордону бідні. Садів немає, одні мілкі круглі сливи. Там і там люди масово копають картоплю. Кругом багато заготовленого сіна. Снують всюдисущі вози з кониками. В цій місцевості я вперше і мені все цікаво! В Невірі пересік Прип"ять і одразу завернув на луг ночувати. Поруч дід з бабою і онуком грузили сіно на віз. Скоро всі роз"їхались. До річки не дійти - зарослі верболозу. На вечір почало швидко холодати . В 22.00 було +1 градус. Не Волинь, а Архангельска губернія прямо! В мене ні палатки, ні теплого спальника. Дров на лузі немає. До ранку температура впала до -4 градусів. Я цілу ніч не спав. Знайшов поміст з сухих гіляк, на який складають сіно. Всю ніч розбирав його і палив. Все - трава, кущі, велосипед і я)) покрились інеєм. Оце так попав! До ранку закляк. І це 24 сепрня!

ранок після морозної ночі.

Вранці стратегічний напрямок - південь. Бруківкою трусив 20 км до Видерти. Дорога дуже погана. Далі асфальтом на Камінь-Каширськ. Під Нуйно з"їхав з дороги, розгріб копицю сіна і завалився спати.

Відпочивши, доїхав до Сошично і далі поїздом на Ковель і Луцьк.