Медіа та соцмережі все частіше пишуть не про те, про що говорять між собою люди: на вулицях, вдома, у кабінетах. І це не стільки провина журналістів чи блогерів, скільки сам таймлайн, сам стан суспільства, небажання "розганяти зраду", озвучувати неприємні сценарії, обговорювати перезрілі проблеми чи просто вступати в емоційно виснажливу дискусію із популістами. Тому на камеру кажуть одне, а після вимкнення — інше. У фейсбуці пишуть одне, а за кавою тет-а-тет — інше. Читайте також: Влада мусить "зшивати" країну, а не каналізувати негатив У результаті в нас є один порядок денний — публічний. І ще один — для своїх. І оскільки публічний порядок денний все ж таки штучний, то він простий. Або бравурно-патріотичний, або зрадо-антиутопічний, але простий. А світ реальний — не чорно-білий, складний. Простих рішень там - "взяти та заборонити" чи "взяти та поділити" - не існує. І якщо вам хтось з телебачення запропонує такі прості рішення — він збреше. Спеціально для Еспресо Про автора. Андрій Яніцький, журналіст, директор з розвитку сайту espreso.tv Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів

Читати повністю