В це гралися 30 років. Результат — втрачені шанси на тлі постійних гойдалок з виборами "прозахідних" і "проросійських". Останніх замінять на "україноцентричних", вже бачу інтелектуальні потуги деяких… Але. В нас війна на виживання. І вона не виграна. Росія робить ракети, безпілотники, сонцепьоки й танки. В них необмежений людський ресурс і союзник великий Китай. І ядерна зброя. І вони хочуть реваншу за попередні поразки. Тому нам потрібно бути там. З ЄС і НАТО. В ЄС і НАТО. Там безпека. Там технології. Там права людини та правила гри. Читайте також: Фінляндизація України триває Поки ми для них проблема. Війна. Депопуляція. Економічна криза. Зруйнована енергетика. Залежність від їхніх грошей і від їхньої зброї, бо свою не робили… І тому треба чути. Їх. Треба розуміти та переконувати. І знаходити аргументи. І бути єдиною українською командою заради власного цивілізаційного прориву і безпечного майбутнього. Зверхність тут неприпустима. Це реальність. Реальність, від якої залежить наше виживання. Все решта — красиві слова і порівняння, але вони не працюють в real politic. І не варто дивуватися, що їх інтереси в них на першому місці. Це наївно. Треба дорослішати. Хайп не працює довго. Треба працювати. Над умовами. Над сильною власною позицією і її донесенням. Ми надто довго дозволяли собі інфантильність. Такої можливості вже нема. Час усвідомити. Джерело Про автора. Вікторія Сюмар, журналістка, медіаекспертка. Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю