Ми з подібною реакцією вже зустрічались в середині 1990-х: "формування власного політичного іміджу" називалось. І викликало тоді дуже гостру реакцію у президента та оточення. Але оскільки невдоволення лежить в електоральній площині ("ревність до рейтингів"), то ніхто не висловлює причини прямо. Що також стає проблемою, бо озвучувати щось, що очевидно суперечить зрозумілим всім реаліям — це сильно підставляти себе. Чи, точніше, президента. Читайте також: Гола правда від Залужного? Як Головнокомандувач ЗСУ вперше сказав дорослі речі про війну "Він залякав поразкою українців і уряди партнерів" - неправда, бо Залужний якраз казав про потреби успішного виходу з позиційної війни. "Він вліз в не свою парафію" - неправда, Головком пише про свої прорахунки, досягнення, потреби ЗСУ і перспективи воєнної ситуації. Суто військова тематика. "Військові мають мовчати, щоб не видавати наші плани ворогу" - неправда, бо воюємо ми, будьмо чесними, за чужі гроші. За гроші чужих платників податків. І вони вже хочуть знати, за що платили й платитимуть далі — чому вже нема параду в Москві чи хоча б в Донецьку. Головком саме це і пояснив тим, хто фінансує дії його армії: чому все є як є, на що пішли гроші, на що підуть наступні гроші, чому допомоги має бути більше і що стало (і стане) наслідками невчасної та недостатньої допомоги. Спроба ревнивої ОП на "марафоні" довести, що Зеленський і Офіс роблять значно більше для перемоги, ніж Залужний, і отримали купу зброї та техніки, на яку Залужний і не розраховував... Це виглядало жалюгідно, маємо визнати. Тим більше жалюгідно, що озвучував це нібито фаховий дипломат. Тобто, знов провал ОП (і його консультантів). І черговий. Провал тих, хто писав Зеленському текст про військові успіхи з аргументом "все буде прекрасно, бо ми отримуємо F-16". Бо вони навіть не спромоглись уважно прочитати Головкома, котрий прямо написав: F-16 (в тій кількості, яку нам можуть передати) нам тотальної переваги вже не дадуть, бо запізно з'являться — РФ вже забезпечила собі потужнішу і далекобійнішу ППО. Отже, Зеленський виглядав... непереконливо, назвемо це так. Читайте також: Найкритичніший момент російсько-української війни В будь-якому випадку, можемо констатувати дві речі. Це була спроба промацати можливість звалити весь негатив на Головкома, тоді звільнити його, а собі цим коштом підняти рейтинг напередодні виборів. Конфлікт це чи ні, але певне протистояння між цивільним і військовим керівництвом держави наявне. *** Ну і все ж дозволю собі як історик суто історичну ремарку щодо прецедентів протистояння цивільного і військового керівництва під час війни. Перша світова війна. 1915-й рік. Черчилль як Перший лорд Адміралтейства, всупереч думці військових, все ж ініціював Дарданелльську операцію (спробу захоплення Босфорської протоки Антантою). Майже рік зусиль (з середини лютого до завершення евакуації в кінці грудня). 113 000 тільки британців вбитими, пораненими, зниклими безвісти та полоненими. Проблеми в Антанти. Що ж: Черчилль в листопаді (коли вже завершувалась евакуація) подав у відставку. І пішов на пів року комбатом на Західний фронт. До найвищого владного ешелону повернувся вже за 20 років, в 1930-х, коли почалось нове протистояння з Німеччиною. Про те, як проходила операція, є прекрасний фільм "Галліполі" (1981) з молодим Мелом Ґібсоном, дуже рекомендую подивитись. Джерело Про автора. Олексій Голобуцький, політолог Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю