Збірна України під кінець 1990-х поступово ставала потужною збірною у Європі, з якої повинні були рахуватися топзбірні. А 5 вересня 1998 року на Олімпійському стадіоні у Києві вперше в історії зіграли збірні України та Росії Протистояння українських s російських команд завжди мало політичний підтекст. Пригадаймо хоча б матчі київського "Динамо" та московського "Спартака", які особливої реклами не потребували.  Аншлаг на Олімпійському Ось і Київ жив матчем відбору на Євро-2000 проти заклятих сусідів задовго до нього. Медіа називали його грою століття. Квитки вмить щезли з кас. З Росії прибула тисяча вболівальників. Хулігани "Спартака" та ЦСКА навіть домовилися про перемир'я, щоб спільно протистояти українцям. <img alt="" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/312000_313000/312039_Foto_2_4_new_960x380_0.webp"> За кілька годин до початку матчу фанатів із Росії, які йшли маршем від Хрещатика до Олімпійського, закидали пляшками, запальничками та сміттям. Переповнений стадіон очікувано зустрів росіян іронічними банерами та образливими кричалками. Включився й Беркут - деяких росіян просто викинули із сектора. Напередодні гри українці освятили у Володимирському соборі 10-метровий національний стяг, уболівальникам роздали листівки з текстом гімну. Так, це були часи, коли не всі громадяни його знали. Хто не знав слів, намагалися хоча б відкривати рота. Водночас українці засвистали російський гімн.  Тепер у бій ступали футболісти й тренери. 80 тисяч глядачів погнали господарів уперед, які до 24 хвилини двічі забили.  Спочатку Ребров подав, Шевченко продовжив, а Попов замкнув. Згодом блискучу контратаку реалізував Скаченко. Росія отямилася в середині другого тайму і сквитала гол. Майже відразу Ребров заробив та реалізував пенальті. Гості скоротили розрив, але більшого їм наша збірна нічого не дозволила.  Це була чиста перемога синьо-жовтих. Росіяни, які звикли вважати себе сильнішими, були шоковані. <img alt="" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/312000_313000/312038_Foto_3_4_new_960x380_0.webp"> Реванш, який не відбувся Через рік наша жовто-синя бригада поїхала у Москву на завершальний матч відбору. Росіяни прагнули реваншу за приниження в Києві. Обидві збірні, а ще французи претендували на єдину пряму путівку на Євро-2000. <img alt="" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/312000_313000/312037_Foto_4_3_new_960x380_0.webp"> Уже тоді відзначилися російські інформаційні пропагандисти. І без того високий інтерес до матчу вони підігріли провокацією. "Советский спорт" вийшов із заголовком на першій сторінці: "Бий, Хохлов! Рятуй Росію!". Йшлося про півзахисника росіян Хохлова, але звісно, всі прочитали зневажливий антиукраїнський заклик – щось на кшталт гасла білогвардійців "Бий жидів, спасай Росію!". <img alt="" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/312000_313000/312033_Foto_5_1_new_960x380_0.webp"> Нащадки Толстого і Тургенєва пляшкою розбили вікно в автобусі молодіжної збірної України, інша влучила в автобус національної збірної. Підтримати своїх до Москви прибули декілька тисяч уболівальників з України. У віп-ложі помітили тодішніх прем'єр-міністрів обох країн — Путіна та Валерія Пустовойтенка. Росіян влаштовувала тільки перемога, тож наш Йожеф Сабо обрав захисну тактику з п'ятьма оборонцями. Навіть зіркові нападники українців - Ребров із Шевченком - мусили допомагати півзахисту. Росіяни раз по раз ламали зуби об міцну оборону українців, і тільки на 75 хвилині Карпіну вдалося зі штрафного пробити стінку та Шовковського - 1:0. Росіяни раділи недовго. На 87 хвилині арбітр призначив штрафний практично на боковій лінії поля за 40 метрів від воріт. До м’яча підійшов Андрій Шевченко, який по високій траєкторії спрямував м'яч ближче до воріт. Голкіпер росіян Філімонов зіграв у "гарячу картоплю", і м'яч весело вислизнув з його рук у ворота - 1:1. <img alt="" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/312000_313000/312036_Foto_6_new_960x380_0.webp"> Згодом Йожеф Сабо пригадав, що наш нападник тренував подібні удари. А росіяни базікали про випадковість голу Шевченка – мовляв, це дика помилка Філімонова, якому завадили дощ і світло прожекторів. Через деякий час після гри керівництво "Лужників" дало вказівку демонтувати та знищити ворота, в які було забито гол Шевченка. Хай там як, але переможцями з цього двобою у двох матчах виявилися саме наші. Україна святкувала кілька днів, а в Росії сумували навіть далекі від футболу обивателі. І хоча відбірковий турнір тоді виграла Франція, а наша збірна зіграла плей-оф зі Словенією, матчі проти Росії стали вічною класикою українських спортивних звитяг. Серія матеріалів "Ключовий момент" створена за підтримки ВБЕТ – Разом сильніші <img alt="Vbet VBET" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/310000_311000/310588_1730_h_140_1_new_960x380_0.webp" title="Vbet VBET">

Читати повністю