До політики я захоплювалася футурологією. Футурологи люблять яскраво описувати майбутнє, в якому є штучний інтелект, що вгадуватиме всі наші бажання за виразом обличчя, плавучі міста після глобального потепління, нові види енергії, еміграція в космос і навіть телепортація та безсмертя завдяки науці. Але частина футурологів завжди попереджала, що все це може бути навпаки, тобто, що людство цілком може впасти в нове середньовіччя або навіть камʼяний вік, як це бувало вже в людській історії… Трипільська культура на нашій землі й античність, і що було потім — ми всі знаємо… Серед найбільш ймовірних сценаріїв розвитку людства називали окрім нового технологічного стрибка, ще і фрагментацію світу за прикладом міст-фортець, коли тотальна війна всіх проти всіх створює окремі закриті острівки закритих союзів, що здатні себе захистити. Читайте також: Визначеність проти невизначеності. Що грає на руку диктатурам Ну, і от саме зараз ми є свідками реалізації цього сценарію… Нова "вісь" у форматі РФ-Китай-Іран-Північна Корея явно взяла курс на переписування правил глобальної безпеки та міжнародної взаємодії й прагне "багатополярного світу", де кожен "полюс" сам встановлює закони, за якими живуть його сателіти. Це явно потребує війни та зосередження світу не на технологіях розвитку, а на розвитку технологій вбивства. І їх виробництв як ключового елементу економічного розвитку. Проте, остаточного стрибка в прірву нового Середньовіччя ще не відбулося… І дай Боже, аби реальне усвідомлення перспектив все-таки спонукало людство поборотися за перший і кращий сценарій Технологічного розвитку… Для цього війна в Україні й на Близькому сході має завершитися покаранням агресорів та встановленням непорушних правил безпеки на основі міжнародного права, де це гарантуватимуть системи колективної безпеки (все решта — це значно слабкіші гарантії). Джерело Про автора. Вікторія Сюмар, журналістка, медіаекспертка. Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю