Про ситуацію, чому так трапляється, тривожні сигнали та як допомогти, розповідає Еспресо. Коротко про те, що ви прочитаєте: Випадки самогубств у Києві Що спонукає підлітків, дітей на критичний крок Депресія у дітей та підлітків Війна, як тригерний та загострювальний фактор Як підтримати дітей сьогодні Коли варто звернутися до спеціаліста  Випадки самогубств у Києві Лише упродовж жовтня 2023 року у мережі з'явилося кілька окремих повідомлень про підлітків, які загинули внаслідок падіння з висоти.  2 жовтня близько 12 години дня 17-річна дівчина та її 18-річний брат загинули внаслідок падіння з 24 поверху. Цю історію триваліший час обговорювали у мережі та у медіа, пробуючи встановити причини. 9 жовтня поблизу столичної недобудови знайшли двох мертвих дівчат. Правоохоронці встановили, що дві загиблі дівчини, жили в цьому районі та народилися у 2005 та 2006 роках. За даними поліції, вони впали з великої висоти й загинули на місці. Поліція розслідує справу про умисне вбивство з позначкою "самогубство", за частиною 2 статті 115 Кримінального кодексу України. Менш ніж за тиждень, 15 жовтня, у Києві 12-річна дівчинка загинула внаслідок падіння з висоти багатоповерхівки. Поліція також проводить слідчі дії. За попередньою інформацією, випадки між собою не пов'язані, проте тенденція виглядає тривожно. Що спонукає підлітків, дітей на критичний крок Варто пам'ятати передовсім, що підлітки дуже вразливі. Їхній стан та сприйняття навколишнього світу легко змінюються та піддаються впливу там, де доросла людина із легкістю встоїть. Адже саме у підлітковому віці діти переживають чи не найфундаментальніші зміни як зовнішні, так і внутрішні.  "Ми розуміємо, що людина не робить просто так суїцидальну спробу. Є багато різних факторів. Це така копінг-стратегія, як спосіб мати вплив і контролювати, коли нічого не можливо контролювати, коли є дуже багато відчуття безвиході, безпорадності, цей відчай, є багато енергії і немає підтримки. І все довкола цього приводить до того, що людина знаходить собі такий вихід", – пояснює дитяча психіатриня Юліана Маслак <img alt="" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/310000_311000/310570_241212705_246872064107761_6105446595228537180_n_new_960x380_0.webp" title=""> Юліана Маслак, фото: www.facebook.com/dr.maslak На її думку, ще одним окремим моментом тут можна визначити те, як суспільство, зокрема й соцмережі та медіа, комунікують про випадки суїциду. Якщо це відбувається неналежним чином, це підвищує ризик. "Не йдеться про те, що суїцид має бути табуйованою темою, але про це дуже етично треба вміти говорити, особливо в медіа давати коментарі. Бо це підвищує ризик скоєння самогубств", – наголошує психіатриня і роз'яснює, що у такій інформації в жодному випадку не має бути знецінення: неетично навіть в телеграм-каналах робити якісь фотографії, викладати тіло жертви, робити заголовки "Підліток скоїв суїцид", умовно, говорити "в неї/нього нічого не відбувалося в житті і тут вона померла. Важливо також, що суїцидальні стани часто йдуть поруч з іншими станами. Зокрема, йдеться про депресію. Є чинники, які сприяють її виникненню: чи це йдеться про булінг у школі, чи умови й стосунки вдома, чи інші фактори із життя дитини. <img alt="самогубство" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/294000_295000/294641_Znimok_ekrana_2023-06-25_172447_new_960x380_0.webp" title="самогубство"> Депресія у дітей та підлітків Фактично це одна із дуже важливих причин, яка може спонукати дитину до думок про суїцид чи до небезпечного кроку. "Підлітки є вразливі. Вони більш схильні до ризикової поведінки й тут ще один важливий факт: момент, коли людина померла від скоєння суїцидальних дій, у 25 разів перевищує кількість спроб, про які навіть не знають дорослі. Бо часто кожна наступна спроба заподіяти собі шкоду підвищує ризик того, що людина це таки зробить. Це як долати страх - кожного разу людина наближається до того, що долає страх заподіяти собі шкоду і померти", – говорить Юліана Маслак. Варто наголосити, що у дітей та підлітків депресія може проявлятися зовсім не так, як у дорослих. Найчастіше її ознаки матимуть інший вигляд. Наприклад це можуть бути такі чинники, які варто розглядати як комплексно, так і зважати на прояв окремих моментів: тривале роздратування; порушення сну, коли дитина дуже багато спить певний проміжок часу, або навпаки – мало спить; відчуття незадоволення, коли нічого не приносить радість дитині/підлітку, нічого не хочеться робити; дуже сильна тривога, переживання за велику кількість речей; або навпаки — емоційне оніміння, коли дитина стає моторно повільнішою; знижена концентрація уваги; порушення успішності в школі. "Це можуть бути думки "я ні на що не здатна", "я у всьому винна", "я погана", "ти мене не любиш" і так далі", – зазначає психіатриня. – Це можуть бути суїцидальні думки. Діти зазвичай діляться, вони кажуть, що життя немає сенсу, так. Багато дітей кажуть такі фрази, але дорослі на це не звертають уваги. Може бути самоушкоджувальна поведінка з метою запобігти, знайти, ми це називаємо "не суїцидальна поведінка", тобто та, яка не приводить до бажання вбити себе, але вона є метою хоча б якось толерувати емоційний біль, бо емоційний біль такий самий важкий і непростий, як і фізичний біль". Депресія має також біологічну диспозицію. Це означає, що є 50-відсоткова ймовірність того, якщо хтось один з батьків мав депресію, дитина теж може мати депресію. Спричинити її можуть травматичні події, низька самооцінка, завищені очікування до себе, зокрема й перфекціонізм. "Але не кожен поганий настрій дітей є депресією. Щонайменше ці симптоми повинні триматись два тижні", – підкреслює спеціалістка. Війна, як тригерний та загострювальний фактор Війна загострює дуже багато процесів, на які у мирних умовах дорослий чи дитина могли б зреагувати інакше. Вона фактично стала постійним пресом, що тисне згори й також може бути одним із факторів, які підштовхують до суїцидальних дій. "Є багато невизначеності, нема відчуття, коли це закінчиться, нема відчуття контролю, немає відчуття, що я маю якусь на це можливість вплинути, що-небудь зробити. А це посилює відчуття цієї безнадії. Однозначно, вона може давати поштовхи до цього, але вона не буде одним з визначальних факторів, якщо ми не говоримо про ПТСР", – каже Юліана Маслак. Як підтримати дітей сьогодні На долю сучасних українських дітей випадає чимало випробувань, адже поряд зі звичними проблемами та тривогами, які щодня переживають їхні однолітки в інших країнах, вони проживають свої зміни й становлення у часі неспокою і важкої боротьби рідної країни. Тож, можливо, навіть більше ніж будь-хто інший, потребують поряд того, хто зможе розділити їхні почуття, емоції, переживання, біль чи радість. "Найкраще, що працює, – це розділення. Емоції, нормалізація, спілкування, спільний час, стосунок - це ті речі, які ми всі знаємо. Дуже прості речі, які є важливими елементами в житті, – переконана психіатриня. – Просто часом ми цими речами нехтуємо, бо в нас були труднощі на роботі, бо ми втомлені, купу всього треба ще зробити. І ми можемо десь нівелювати потреби наших дітей". <img alt="підтримка" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/249000_250000/249305_photo-19_new_960x380_0.webp" title="підтримка"> Тож, що все ж таки важливо у житті з підлітками та дітьми: уважне ставлення; повага; належний спосіб комунікації, без вимагання та звинувачень; підтримка; час разом; розділення та розуміння. Інколи варто розбавити щоденну рутину спільними враженнями, це можуть бути якісь прості спільні радощі, створення спільних емоцій, тихої радості. "Запам'ятайте: діти насправді не хочуть помирати. Просто в якийсь момент ти не відчуваєш підтримки важливих людей біля себе. І чуєш себе дуже самотнім і відчаю так багато, суму є так багато, і відчуття пустоти є так багато, що людина не може дати з тим ради. І це виглядає тоді як варіант, – наголошує спеціалістка. – Тоді мусить бути поряд хтось, хто може взяти за руки і сказати "Я поруч". Дати відчуття надії". Коли варто звернутися до спеціаліста Якщо ви помічаєте у своєї дитини тривожні сигнали у стані чи поведінці, не можете впоратися зі зміною тих станів, вони лякають чи утримуються тривалий час, варто все ж звернутися по допомогу й підтримку до тих, хто точно знає, як зарадити. "Коли батьки бачать, що зміна стану, тривога, сум чи роздратування тривають понад два тижні. Коли це впливає на якість життя, стосунки, навчання та інші звичні речі, вартує звернутися до спеціаліста", – підсумовує Юліана Маслак.

Читати повністю