Сьогоднішня ситуація у світі в чомусь небезпечніша, аніж у часи Холодної війни. Хоч тоді планета постійно знаходилася на межі глобальної війни, перевагою тогочасного балансу сил була визначеність. В чинному тоді розкладі межа між ворогами й союзниками була значно виразнішою. Розпад СРСР, глобалізація, технологічний прогрес, а головним чином, стрімкий розвиток засобів комунікацій призвели до зростання невизначеності. Саме вона, ось ця невизначеність, стала потужною зброєю в руках диктаторських режимів, які досі застрягли у XX столітті. Вони використовують всі ці умовності сьогодення у боротьбі проти наявного світового порядку. Читайте також: Війна не закінчиться на полі бою, а в Кремлі Пострадянські тиранії разом з Іраном чітко націлені на ворога. Ним для них залишається Західний світ. Використовуючи невизначеність, вони вміло нацьковують між собою друзів і об'єднують вчорашніх ворогів, й усе це роблять в темну. Своєю чергою Західний світ до такої визначеності досі не повернувся. Принаймні, не визнав її, а тому відстає і поки лише наздоганяє. Саме через це досі існують орбани, не зникли сумніви про необхідність розширення НАТО, допускаються мирні переговори з Росією, можливий бізнес, попри санкції й таке інше. Джерело Про автора: Михайло Басараб, політолог. Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю