Спецпредставниця США з питань економічного відновлення України зустрілася з керівниками НАБУ та САП для зобов’язання зусиль України у сфері боротьби з корупцією та реформами, "які принесуть розвиток американському бізнесу й залучать інвестиції приватного сектору, необхідні для відновлення України". Отже, все серйозно – це раз, і Білий дім орієнтований на інтереси своїх виборців, а не українська влада чи українське суспільство – це два. Що, в цілому, виправдано з усіх точок зору: Америці необхідно спокійно пройти крізь виборчий рік, у зв’язку з чим на тлі кількох воєнних протистоянь у стратегічному для них регіоні. Ну й Україна за всі ці роки змогла переконати США хіба в тому, що корупція тут вічна і з рівнем регенерації кишковопорожнинних. Читайте також: Королівство розбитих дзеркал Так що підтримка успішно можливо буде "стільки, скільки потрібно" - до кінця війни й потім, до відбудови. Але на певних умовах – передусім щільного зовнішнього контролю. Половина українців вже настільки задовбана масштабами корупції, що ставиться до цього як до останньої надії на якісь зміни та виживання держави. Ближче до третини ще зберегли ентузіазм – вважають, що це допоможе нам інтегруватися в цивілізований світ. Але не виявляється, якою мірою ці підмножини перетинаються. Бо третій варіант відповіді на принципове питання – "реформи, контроль – це все зайве, всі мають давати все і так, бо ми воюємо" – підтримали майже 3/4 українців. Тобто, в тому числі й ті, що вважають зовнішній контроль і реформи єдиним варіантом порятунку для економіки та держави. Як це сполучається в головах респондентів – сказати складно. Але Центр ім.Разумкова чітко зафіксував саме отаку ірраціональну комбінацію в головах місць українців. *** Читайте також: Захід вимагає виборів. І не просто так Дам точні цифри ставлення щодо вимог партнерів у сфері реформ (в оригінальні відповіді розлоги, але сенс власне такий): 53,9% - "Це нас врятує". 58,8% - "Це нам допоможе в євроінтеграції". 71, 3% - "Це нам не треба, мусять все давати так". *** Загалом лише 44% вважають справедливим, що Україна повинна проводити реформи шляхом продовження надання їй допомоги від США. 28,2% вбачають у вимогах реформ несправедливість. І десь стільки ж не визначились. Хоча теоретично це десь можна пояснити приземленим реалізмом українців (котрий вони, щоправда, вперто не демонструють у виборчій площині, так що підтвердження спирається): вони розуміють, що зміни потрібні, але глибоко сумніваються, що вони взагалі ще дозволяють. Так що від початку і напружуватися зайве – це хіба створить нам додаткові проблеми. З іншого боку, обрані пані Пріцкер формулювання підтверджують мою думку: навіть якщо наша влада так і не почне реально використовувати заміну декларацій "концепції стійкості", західні партнери все одно нас переламають і так чи інакше, нав’яжуть свої чинні правила економічної гри "в довгу". Бо в них є власні інтереси в цьому регіоні – військові, енергетичні, геополітичні (читайте в цьому випадку "хлібні"). Тому спецпредставниця і говорила з Зеленським передусім про енергетику і сільське господарство. Те, що цікавить їх, в тому числі в контексті контролю макрорегіону (Африки і Європи). Загальний висновок: реформи будуть здійснені. Просто досі зберігаються два можливих сценарії: або все робиться суто за схемами Заходу без врахування наших думок (це якщо Україна продовжує тихо ігнорувати вимоги), або все буде враховано і наших інтересів та виявлення про оптимальний шлях розвитку — якщо ми нарешті активно під'єднаємося до процесу. реформування зазначених партнерів галузей. Джерело Про автора. Олексій Голобуцький, політолог Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю