Після відновлення незалежності Україна навесні 1992 року організувала власний національний чемпіонат та подала заявку на членство у міжнародних федераціях.  Відразу постало питання створення національної збірної й проведення поки товариських матчів. Першим суперником обрали збірну Угорщини, яка однією з перших країн світу визнала незалежність України. Спочатку планували перший матч провести у Києві, але задля економії його призначили зіграти 29 квітня в Ужгороді. Це ближче до кордону, що дозволило збірній Угорщини приїхати на матч автобусом за кілька годин до його початку.  Спартанська підготовка Учасники того матчу згодом згадували, що підготовка українців до дебюту була мінімальною.  "У Києві ми тренувалися, образно кажучи, то на асфальті, то на тирсі. В Ужгород ми прилетіли за добу до гри й розмістилися в готелі "Закарпаття". Тренерському штабу  майже не надавали підтримки", – розповідав нападник Іван Гецко. Організаційні проблеми та безгрошів’я щойно утвореної федерації футболу також впливали на підготовку. Головним тренером хотіли призначити Валерія Лобановського, але він тоді вже очолював збірну ОАЕ. Лобановський подякував, але дав зрозуміти, що буде готовий пристати на пропозицію лише по закінченню контракту в Еміратах. Керманича команди №1 довелося шукати вдома. Після тривалих дискусій на чолі збірної з’явився тріумвірат легендарних тренерів: Віктор Прокопенко, Анатолій Пузач та Віталій Яремченко. <img alt="" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/308000_309000/308988_Foto_2_2_new_960x380_0.webp"> Головним з них неофіційно вважали Прокопенка. Одеський “Чорноморець”, який він тоді очолював, на той час був пристойною командою і щойно виграв перший в історії Кубок України. Одесити тоді делегували в збірну відразу вісьмох футболістів. Через нестачу коштів для перельоту легіонерів довелося відмовитися від послуг зірок ще радянського футболу, які вигравали Кубок кубків та зіграли на кількох чемпіонатах світу – Віктора Чанова, Геннадія Литовченка, Олександра Заварова, Ігоря Бєланова, Олега Протасова, Сталася й інша накладка: 29 квітня в Москві збірна СНД, яка готувалася до чемпіонату Європи 1992 року, грала спаринг з Англією. Головний тренер Анатолій Бишовець не відмовив собі в бажанні залучити українців – Олега Кузнєцова, Олексія Михайличенка, Володимира Лютого, Андрія Канчельскіса, Віктора Онопка та Сергія Юрана. Тому, якби матч України з Угорщиною відбувався б на тиждень раніше, склад міг виглядати зовсім по іншому.   Спаринг на мінімалках Постало й питання: у чому грати нашій збірній? Першим титульним спонсором збірної стала фірма UMBRO, яка на той час співпрацювала з київським "Динамо".  Шити нову ігрову форму не було часу. Тож UMBRO запропонувала альтернативний комплект ігрової форми, в якому на той час виступав представник англійського Чемпіоншипу – "Дербі" Каунті. <img alt="" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/308000_309000/308989_Foto_3_2_new_960x380_0.webp"> Тренувальні костюми використали у варіанті міланського "Інтера". На них були присутні потрібні елементи кольорів – жовтий та блакитний. Часу на роздуми було обмаль, тому поверх логотипа "Інтера" перші адміністратори збірної нашили айдентику української федерації футболу, щоправда, без тризуба та ...російською. Після гри Юрію Шелепницькому не дозволили зберегти на пам’ять капітанську пов’язку – її забрали адміністратори для майбутніх матчів. Перший млинець – глевкий Отож, 29 квітня 1992 року на майже вдвічі переповненому стадіоні "Авангард", 14 тис. уболівальників зустрічали новітню збірну України.  <img alt="" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/308000_309000/308990_foto_4_1_new_960x380_0.webp"> Збірна України провела перший історичний матч в такому складі: Кутепов - Лужний, Никифоров, Беженар - Третяк - Ковалець, Цимбалар, Шелепницький, Погодін (Сак, 56) - Саленко (Гецко, 59), Щербаков (Гусєв, 69). Трибуни одразу погнали господарів уперед. У дебюті матчу міг відзначитись перший капітан Шелепницький, але гостей урятувала стійка воріт.  "Я був упевнений, що на гру з угорцями вийду в основі, але, на жаль, почав зустріч на лавці. Я був молодий і гарячий, тому сильно образився на тренера. Коли Віктор Прокопенко просив вийти на заміну, я навіть спеціально тягнув час, не міг знайти бутси й довго порався зі шнурками”, – пригадував Іван Гецко. Саме він і став автором першого в історії збірної голу. Іван увігнав м'яча у верхній кут воріт зі штрафного. Щоправда, це було вже за рахунку 0:3...  <img alt="" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/308000_309000/308991_Foto_5_new_960x380_0.webp"> Угорська збірна була значно досвідченішою за українську. Тренер Імре Еней сповна скористався перевагою в зіграності та міжнародному стажі своїх підопічних. Гру було зроблено в другому таймі. Впродовж 20 хвилин у наших воротах побувало три голи.  Дубль записав форвард "Феєнорда" Йожеф Кіпріх, іще один гол на рахунку Іштвана Шалої. У підсумку поразка 1:3. Для історії навіть невдала прем’єра важлива як почин, аби мати з чим порівнювати, і  розуміти, куди сягнули ми пізніше. Отже, все було недарма, збірна України та незалежний футбол відбувся. І це був лише початок нових звершень.  Серія матеріалів "Ключовий момент" створена за підтримки ВБЕТ – Разом сильніші  <img alt="" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/308000_309000/308992_1730_h_140_new_960x380_0.webp">  

Читати повністю