Але на одне з питань журналістів, я дійсно не маю однозначної відповіді: про проєкт МЗС України “Мед з мінних полів". Великий PR-проєкт, ідею якого подали, як я розумію, спеціалісти провідної світової компанії з комунікацій і підтримала також одна з провідних американських компаній в агробізнесі. Якщо коротко: на ще не розмінованих полях із безпілотників планують щось сіяти в необроблені заміновані землі, потім бджоли зроблять свою роботу, а дипломати будуть мед розвозити світом. Емоційно, креативно, корисно… Читайте також: Футболки із Зеленським за 200 тисяч? Хто це робить і кому це потрібно Тільки в мене кілька питань (сподіваюся, тільки я цього не до кінця розумію), які потребують пояснення: Чому це буде більше залучати уваги до розмінування, ніж суто прагматичний інтерес і гуманітарні дії? Як щось, крім бур’яну, може вирости на необробленій землі (хіба що хімією) для виробництва якісного продукту? Хто буде платити за виробництво цього меду? Адже витрат там вистачає: безпілотники мають якось летіти, хтось ними керує, пасіками треба займатися, є логістика, врешті решт цей мед треба кудись пакувати красиво для досягнення цілей. Як банки з медом будуть розвозити дипломати? Тут в кожній країні є свої нюанси. Звісно, це можна вирішити, скеровуючи як рекламну продукцію для безоплатної роздачі. Але все одно не все так просто. Чи є саме це зовнішньополітичним пріоритетом України? Подумав, що, мабуть, недостатньо креативний. Хоча перше, що спало на думку, – чому б не піти далі й не посіяти, так би мовити, "медичний" канабіс, а розвозити продукт дипломатичною поштою… Але це – жарт. Сподіваюся, що в авторів ідеї є повне розуміння вчасності та результативності цього проєкту… Джерело Про автора. Валерій Чалий, дипломат, колишній надзвичайний та повноважний посол України у США Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю