В Україні поволі настає епоха Великого Шеймінгу. Якщо раніше шеймили на любительському рівні через приватні ініціативи, то зараз все виходить на системний рівень. Суспільство атомізується, ділиться на групи й самовіддано шеймить один одного. Роби як я, поводься як я, підтримуй тих, кого підтримую я і думай як я. Чого ти так не робиш? Сором тобі та довічна ганьба. Читайте також: Перебуваючи у центрі урагану, ми не осягаємо його масштабів Чому ти це зробив, туди поїхав, це написав? Чому ти живеш своїм розумом, що ти собі дозволяєш? Єдина прийнятна соціальна поведінка людини під час війни — героїзм. Це єдине, чого від тебе очікують. Якщо ти на нього не здатен — що ж, твої проблеми. Героїзм став найціннішою валютою, якою торгують моральні перекупники. Купують дешево героїзм одних і штрикають ним під носа іншим. Дивись як він може, а ти що? Ти нікчема. Я? Я тобі просто показую, не переводь стрілки. Що, нічого сказати? Так і знав. Середній клас звичайних людей у війні поволі вимивається, залишаються лише герої та нікчеми. Каста кшатріїв та каста недоторканих шудр, єдиним способом взаємодії між якими є сліпе обожнювання та гидлива зневага. Читайте також: Наше майбутнє як переможця — розмите і нечітке Люди завзято пірнають у захопливе заняття розділення суспільства на касти, генеруючи деструктивні пости та поширюючи провокативні відосики. Вбивають тисячі маленьких кілочків у тріщини соціуму, розділяючи й перетворюючи тріщини на урвища розміром із Великий каньйон. Величезні прірви, перестрибнути які нереально. Чим ширша прірва — тим складніше і дорожче будувати потім над нею міст. А суспільне мостобудування і без того ніколи не було нашою перевагою. Джерело Про автора: Володимир Гевко, маркетолог, блогер Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю