Про це йдеться в матеріалі РБК Україна. Наприкінці вересня 2023 року Національна поліція повідомила про підозру в незаконному видобуванні корисних копалин голові правління гірничо-збагачувального комбінату (ГЗК), що "входить до групи компаній". Пізніше стало відомо, що йдеться про Полтавський ГЗК, розташований поблизу Кременчука. За повідомленням Офісу генерального прокурора, топ-менеджеру підприємства інкриміновано незаконне видобування корисних копалин та зловживання повноваженнями, вчинене за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 240, ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України). Нібито голова правління, вступивши у злочинну змову з іншими невстановленими службовими особами підприємства, організував незаконну схему використання корисних копалин з метою збагачення. Під керівництвом "підозрюваного", маючи ліцензію на видобування залізних руд, ГЗК начебто незаконно обробляв і реалізовував інші види копалин, отримані в процесі видобування. Ці матеріали мали зберігатися у спеціальних сховищах, натомість їх начебто переробляли та отримували щебінь трьох різних фракцій, який потім продавали. Наводяться й цифри: з 2015 по 2021 роки було видобуто понад 20 млн кубометрів таких "побічних" ресурсів, а збитки для держави оцінено у понад 157 млрд грн. В останні дні вересня Печерський районний суд Києва обрав голові правління згаданого підприємства запобіжний захід у формі арешту з правом внесення застави в майже 1 млрд грн (понад $25 млн за поточним курсом НБУ). При цьому спочатку слідчі і прокурори вимагали визначити заставу в розмірі 157 млрд грн (понад $4 млрд за поточним курсом НБУ) — нечувана для нашої країни сума, яка дорівнює зарплатні голови правління ПГЗК на цій посаді за понад 30 тис. років. Це найбільша сума застави в світі, яка будь-коли була затребувана правоохоронцями будь-якої країни. Адвокати Голови правління ПГЗК підкреслюють, що вона суперечить міжнародним положенням та практикам щодо встановлення розміру застави і будуть звертатися до Європейського суду з прав людини. Важливі технологічні нюанси Будь-хто, хто хоча б у загальних рисах знайомий із процесами видобутку та збагачення залізної руди, може засумніватися: зі звинуваченнями щось не так. Адже відомо, що при розробленні залізорудних запасів отримують не лише "корисну" породу, а й значний обсяг супутніх матеріалів різноманітного мінерального складу. Крім того, під час переробки руди також формується чимало побічних матеріалів. Будь-який нормальний бізнес намагається зробити свою діяльність максимально ефективною, зокрема — створювати якнайменше відходів і використовувати "побічні" матеріали в товарних цілях. Наприклад, у металургії металеві "обрізки" від прокату відправляють назад на переплавку (як і інший брухт), побічні продукти нафтопереробки — це сировина для парфумерії та медицини. А з гірничих ресурсів, які залишаються при роботі із залізними рудами, можна отримувати будівельні матеріали, що використовуються в будівництві доріг, а також для військових споруд. Зараз, під час війни, це набуває особливого значення. Нагадаємо, що металургії потрібна залізорудна сировина з максимально можливим вмістом заліза. У цьому й є роль ГЗК як збагачувальних виробництв: руда сортується, з неї видаляють якнайбільше побічного вмісту й виробляють окатки — класичну товарну продукцію. Полтавський ГЗК, сировинною базою якого є залізисті кварцити, при їх переробці отримує так званий нефракційний відсів, який не є корисною копалиною. Це звичайна виробнича діяльність Полтавського ГЗК, починаючи з 1977 року. Принциповий факт, що нефракційний відсів не є корисною копалиною підтверджується експертами, зокрема, Національним науковим центром "Інститут судових експертиз ім. проф. М.С. Бокаріуса". Але із цього супутнього продукту можна виробляти будматеріали. Більше того — це корисно для екології, адже залишається менше відходів. Додамо, що відходи сухої магнітної сепарації, отримані в результаті дроблення та збагачення залізистих кварцитів, відповідно до переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затверджених постановою Кабінету міністрів № 827 від 12 грудня 1994 року, взагалі не відносяться до таких копалин. Отже, державі не могло бути завдано збитків. Полтавський ГЗК має від держави належний спеціальний дозвіл на користування надрами й не видобуває жодних корисних копалин, крім залізної руди. Про недобрі зусилля та можливі причини Виникає традиційне питання: кому вигідно? Тут варто згадати, що ПГЗК — одне з найбільших залізорудних підприємств України, яке входить до Групи Ferrexpo. Це перше підприємство з українськими активами, яке свого часу пройшло лістинг на основному майданчику Лондонської фондової біржі (2007 рік), входить до всесвітньо відомого індексу FTSE 250 і відтоді залучає кошти глобальних інвесторів. Більше того, ПГЗК виробляє не просто "якусь" залізорудну сировину, а високоякісні окатки з підвищеним вмістом заліза. Так, у 2020 році тут розпочато виготовлення окатків із вмістом заліза більше 67%, які затребувані на експорт для виробництва так званої "зеленої сталі". Балансові запаси залізних руд у розпорядженні комбінату перевищують 1 млрд. тонн, його планова виробнича потужність становить понад 12 млн тонн окатків на рік. Під час війни Ferrexpo (а насамперед — Полтавський ГЗК) продовжив свою роботу. У 2022 році Ferrexpo скоротила випуск окатків на 46% — до 6,1 млн тонн (зокрема, через постійні вимкнення електроенергії), але нинішнього року відбуваються заходи зі стабілізації діяльності, на ключовому підприємстві регіону працюють дві з чотирьох технологічних ліній огрудкування (де виробляють окатки). При цьому в 2022 році Ferrexpo намагалася продовжувати інвестиції в розвиток виробництва, розмір яких склав більш ніж 100 млн доларів США. Тривають модернізації й у 2023-му, хоча вони дуже ускладнені. Серед іншого, вже цього року на комбінаті відремонтовано виробничу лінію №2 в цеху окатків. У цілому ж за останні 20 років власники інвестували в цей ГЗК більше ніж 1,8 млрд. доларів США. Чисельність працівників перевищує 7000 людей. Виглядає так, наче хтось бажає відхопити собі такий ласий актив. І цей хтось має підтримку органів, які мають насамперед берегти порядок на справедливість у країні, особливо під час війни. На жаль, стара сумнівна практика "наїзду" на добропорядних власників нікуди не ділася. Традиційне очевидне питання в тому, як має реагувати іноземний інвестор, коли він приходить, вкладає величезні кошти, намагається вірити владі та обіцянкам президента, а насправді отримує безпідставні переслідування топ менеджерів, претензії від різних державних органів стосовно сплати податків та ризик втратити бізнес. На жаль, реальні справи розходяться з обіцянками. І такі приклади для міжнародних інвесторів набагато красномовніші, ніж будь-які гарно написані програми, інвестиційні конференції в різних європейських столицях та запрошення вкладати кошти в Україну й розвивати бізнес тут. Сприяти, а не руйнувати Ця вереснева, й інші справи проти ПГЗК, ініційовані протягом останнього року небезпідставно видаються спробами дестабілізувати роботу великого підприємства, який є одним із найбільших експортерів та платників податків нашої країни, системним роботодавцем, а відтак невід’ємною частиною стабільного суспільно-економічного життя Полтавщини, важливим для всієї України підприємством. Ці спроби також показують, на жаль, некомпетентність Офісу генпрокурора, Нацполіції та інших "органів" і тих, хто дають їм вказівки так робити, як стосовно нагальних питань специфіки роботи промисловості України під час військового стану, і зокрема роботи з виробництва залізних руд — так і в цілому щодо правової, організаційної, економічної та іншої специфіки промислового сектора. Більше того, при зваженому аналізі "наїздів" на ПГЗК (і Ferrexpo разом із ним) можна побачити навіть неприховане шахрайство й тасування фактів. Очевидним є вибіркове правосуддя й тиск на бізнес із боку судових інституцій, що вже спричинило фактичне перешкоджання законному функціонуванню промислового виробництва важливої продукції — і це в надзвичайно важкий воєнний час. Крім того, безпідставні звинувачення впливають на репутацію підприємства, додатково ускладнюючи його роботу на невизначений термін. Ворог уже й без того знищив багато в нашій країні — чого варте лише руйнування промисловості Маріуполя, Каховської ГЕС, заводів Авдіївки, Попасної, Бахмута тощо. А тепер, виходить, до цих "звершень" додаються зусилля тих, хто має якраз захищати економіку держави. Натомість іде саботаж і фактичне знищення живих працюючих підприємств. Хай би як, промисловість являє собою каркас країни й водночас її кров, її потрібно підтримувати, тим більше у ці складні часи. Війна мала й має величезний вплив на Полтавський ГЗК та інші активи Ferrexpo: як раніше повідомляли на підприємстві, крім порушення логістики та вимкнень електрики, сотні працівників компанії пішли на фронт, і частина з них уже віддала життя за Україну. Тим часом вітчизняні силовики — багато з яких теж боронило й боронить Батьківщину — свідомо чи ні, але допомагають нездоровим силам у нападках на українських виробників. Така практика є кричущо неприпустимою і має бути негайно припинена. На Полтавському ж ГЗК сподіваються, що апеляційний суд виправить цю прикру помилку, яка може призвести до знищення підприємства, і всі причетні службові особи — слідчий, прокурор, суддя та інші — понесуть відповідне покарання за такі завідомо незаконні дії.

Читати повністю