Калібр очікувань реакцій від світової спільноти на нашу війну і катастрофи продиктований нашим перебуванням всередині катастроф. Нам здається, що на планеті більше нічого нема, окрім України, її мук і жертв, адже вся стрічка в трагедії. Де реакції, де втручання? Чим ви там взагалі зайняті на своєму Заході й по всьому світу? Але якщо зайти на Google Earth, відскролити до розмірів планети, щоб зникли кордони, і покрутити тою гігантською кулею — то з першого разу вдасться ледь потрапити курсором в Україну, не те що в Каховку. Ми ілюструємо свою трагедію краденими фотками з чужих повеней, про які навіть не знаємо де відбувались, який у них був масштаб, скільки загинуло людей і чи потрібна була там комусь допомога. Когось з нас взагалі це обходило? Так, безсумнівно, для нас це трагедія. Але ми ілюструємо свою трагедію краденими фотками з чужих повеней, про які навіть не знаємо де відбувались, який у них був масштаб, скільки загинуло людей і чи потрібна була там комусь допомога. Когось з нас взагалі це обходило? Повені в Індії, пожежі в Австралії, війна в Сирії, теракти на Сході до нашої війни були для нас просто картинками в стрічці новин. Так, страшними. Але просто картинками, ми скролили далі. Точно так само пересічний мешканець планети Земля бачить наші трагедії. Хоча навіть більше, залученість світу в проблеми України незрівнянно більша, аніж залученість України у проблеми світу. Ми, як малі діти, вимагаємо монопольної уваги до себе і ревнуємо, якщо світ сміє займатись ще чимось окрім нас. І влаштовуємо істерику, якщо рівень уваги не такий, як нам хочеться. Читайте також: Ми завжди будемо на першій лінії можливих зіткнень І про ООН. ООН — це щось на кшталт світового ОСББ. Очікувати від ООН зупинок воєн чи втручання у їх хід, це як очікувати від ОСББ зниження курсу долара. ООН було створено у 1945-му році як організацію країн переможців Другої світової війни, яка мала стежити за тим, щоб країни-переможці між собою не воювали, а нормально комунікували. Тому зараз навіть Німеччина, країна безсумнівно багата і впливова, не має права вето на голосуваннях. Як і не має ядерної зброї. А смішний Макрон, з якого ми регочемо — має. Є країни-переможниці, і є, як сказав Тоні Джадт, країни — історичні невдахи. Єдина сила, яка може це змінити — це Третя світова, яка зруйнує всі домовленості попередньої війни й заставить світ домовлятись і об'єднуватись по-новому. Але нам навряд чи сподобається такий варіант розвитку подій Свої завдання ООН з горем пополам виконує — держави-засновниці не стріляють одна в одну ядерними ракетами, і то хліб. Результати Другої світової війни визначили світовий порядок, і ми з ним нічого вдіяти не можемо. Є країни-переможниці, і є, як сказав Тоні Джадт, країни — історичні невдахи. Єдина сила, яка може це змінити — це Третя світова, яка зруйнує всі домовленості попередньої війни й заставить світ домовлятись і об'єднуватись по-новому. Але нам навряд чи сподобається такий варіант розвитку подій, бо шанси України у світовій війні незрівнянно менші, аніж в українсько-російській. У світовій війні світу буде не до нас, а гіршого зараз і придумати важко. Читайте також: Єдиний ефективний спосіб уникнути війни — бути готовим до війни Я щось не розумію, чого ми добиваємось — щоб Європа почала воювати з Росією теж, і тримала свої "патріоти" і абрамси по своїх Парижах, бо самим тепер треба більше? Так, шанси здолати Росію гуртом незрівнянно вищі, але поки це трапиться — то нам тут точно буде непереливки й рівень катастроф, злочинів і убивств тільки стрімко зросте. Так, поки Росія не напала на Європу чи США — то їм не хочеться вступати у війну. Тому що НАТО — це оборонна стратегія, а не атакувальна. Ми теж не хотіли вступати у війну з Росією, поки вона на нас не напала. Я розділяю й усіляко підтримую лобіювання українських інтересів у світових спільнотах, тому що це і мої інтереси. Але лобіювання інтересів — це твереза цілеспрямована дипломатична робота та нескінченні діалоги, а не зойки, докори, кпини та карикатури. Таке допомагає тільки контейнувати лють, а от користь для нашої країни й нашого майбутнього нульова. Джерело Про автора: Володимир Гевко, маркетолог, блогер Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю